Питання 9. Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних норм. Види цієї відповідальності, органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини.

Загальні правові, організаційні та фінансові засади функціону­вання ветеринарної медицини, вимоги щодо ветеринарно-сані­тарної якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, охорони довкілля, а також повнова­ження державних органів, права й обов'язки юридичних та фі­зичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного і епізоотично­го благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ве­теринарно-санітарного контролю та нагляду визначає Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 р. (в редакції Закону від 15 листопада 2001 p.).

Види відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних норм

За порушення ветеринарно-санітарних норм законодавства громадян і посадових осіб притягують до таких видів юридич­ної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, дисцип­лінарна та матеріальна.

Відповідно до ст. 35 згаданого Закону суб'єкти господарю­вання — будь-які юридичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням та реалізацією тварин, збері­ганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продук­ції тваринного, а на ринках і рослинного походження, вироб­ництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відпо­відальність у формі штрафу за:

порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій що­

до   профілактики   та  ліквідації   інфекційних   хвороб   тва­

рин— у розмірі від 3 до 6 неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян;

невиконання заходів щодо карантину тварин або інших ка­

рантинних обмежень — у розмірі від 6 до 10 неоподаткову­

ваних мінімумів доходів громадян;

Законодавство про довкілля

59

переміщення через митний кордон без обов'язкового прове­

дення   ветеринарно-санітарної  експертизи   підконтрольних

ветеринарному нагляду об'єктів — у розмірі від 25 до 40

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію ввезених на територію України продукції тва­

ринного і рослинного походження, кормів для тварин, що

не   пройшли   в   Україні  ветеринарно-санітарної  експерти­

зи, — у розмірі від 25 до 40 неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;

реалізацію на території України ветеринарних препаратів,

субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів

ветеринарної медицини, не зареєстрованих в Україні, — у

розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян з вилученням таких засобів, кормів та кормових

добавок відповідно до закону,

ухилення від пред'явлення або непред'явлення тварин для

проведення   ветеринарного   огляду,   обов'язкових   заходів

(дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хво­

роб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тва­

рин для проведення огляду (заходів) — у розмірі від 5 до

10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного

походження, забороненої для використання, у тому числі з

м'яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отру­

єних хімікатами,  утоплених,  а також  вимушено забитих

(дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експер­

тизи, тощо — у розмірі від 50 до  100 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян із вилученням таких харчових

продуктів відповідно до закону;

ухилення від обов'язкової ветеринарно-санітарної експерти­

зи продукції тваринного, а на ринках і рослинного похо­

дження — у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних міні­

мумів доходів громадян;

надання власником (уповноваженою особою) торговельних

об'єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринно­

го, а на ринках і рослинного походження, що не пройшли

ветеринарно-санітарної експертизи, — у розмірі від 40 до

50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або неналежне виконання приписів

державних інспекторів ветеринарної медицини — у розмірі

від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

60

О. М. КОВТУН

Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збит­ків у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 107 КУпАП, за порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, пе­редбачених Законом України «Про ветеринарну медицину», іншими актами законодавства, а також рішень органів місце­вого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями, — пе­редбачено накладення штрафу на громадян від 0,5 до 1, на по­садових осіб — у розмірі від 3 до 6 неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 251 КК порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, ка­рається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або обмеженням волі на строк до З років, або позбавленням волі на той самий строк.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок захисту тваринного світу в частині дотримання вете­ринарних правил, запобігання і боротьби із заразними хворо­бами диких і свійських тварин; додатковим факультативним об'єктом — здоров'я населення (у разі поширення безпосеред­ньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здат­них передаватись від тварин людям), інші блага.

Предметом злочину є:

тварини  (свійські,  дикі,  сільськогосподарські,  зоопаркові,

циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фау­

ни, здоров'я яких охороняється спеціальними правилами

(зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні

ембріони, запліднена ікра;

продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і м'я­

сопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця,

продукти бджільництва);

сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров тощо);

корми тваринного походження і кормові добавки.

Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння — порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги норма­тивних актів, які регулюють діяльність фізичних і юридичних

Законодавство про довкілля

61

осіб у галузі ветеринарної медицини. Ці правила встановлено для боротьби з епізоотіями, заразними та масовими незаразни­ми захворюваннями тварин, вони регулюють проведення про-тиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіо­логічних та інших заходів, зокрема карантинних.

Карантин тварин — особливий режим, що встановлюєть­ся на певній території щодо тварин, спрямований на локаліза­цію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворю­вань тварин, що допускає встановлення тимчасових обмежень у здійсненні прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків.

Ветеринарні правила може бути порушено шляхом вчинен­ня дії або бездіяльності (виробництво або продаж заражених продуктів чи сировини тваринного походження, продаж хво­рих тварин; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів державної ветеринарної медицини про виникнення за­хворювання тварин, непред'явлення тварин для проведення ве­теринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілакти­чних оброблень, досліджень або щеплень; недотримання вимог правового режиму карантину тварин; використання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплоду для від­творення стада).

До тяжких наслідків злочину, про який йдеться, належить, передусім, епізоотія, а також масове отруєння людей або за­хворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, ма­сове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епі­зоотії, що завдало істотної шкоди тваринному світові, великих матеріальних втрат, пов'язаних із вжиттям карантинних захо­дів, зниженням якості або втратою продукції та сировини тва­ринного походження.

Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 КК потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у при­чинному зв'язку з порушенням ветеринарних правил, а не зу­мовлені іншими факторами, наприклад, природними чинника­ми або діями, які не пов'язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забрудненого токсич­ними речовинами).

Злочин вважається закінченим із моменту настання тяжких наслідків. За порушення ветеринарних правил, що не спричи­нило вказаних наслідків, передбачено адміністративну відпо­відальність (ст.ст. 107, 107і КУпАП).

62

О. М. КОВТУН

Суб'єкт злочину — загальний.

Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним став­ленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характе­ризується необережною формою вини. Проте може бути пору­шення ветеринарних правил із непрямим умислом.

Дисциплінарну і матеріальну відповідальність за порушен­ня ветеринарно-санітарних норм регламентовано відповідними нормами законодавства України про працю. Дисциплінарна є різновидом юридичної відповідальності працівника за пору­шення трудової дисципліни, відповідними стягненнями є дога­на або звільнення.

Фахівці ветеринарної медицини, згідно з вимогами трудо­вого законодавства, не є матеріально відповідальними особами і несуть обмежену матеріальну відповідальність за шкоду, за­подіяну підприємству (господарству). Однак передбачено й і повну матеріальну відповідальність у разі, якщо майно та інші товарно-матеріальні цінності передано цим особам під звіт та за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 Кодексу зако­нів про працю України; далі — КЗпП).

Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медицину», розглядають Державний департа­мент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіо­нальні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за правопо­рушення, що триває, — два місяці з дня його виявлення.

Державний департамент ветеринарної медицини є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінагрополі-тики і йому підпорядковується. Повноваження цього органу визначено у положенні про нього.

Накладати штрафи від імені Державного департаменту ве­теринарної медицини мають право головні державні інспекто­ри ветеринарної медицини. Рішення про накладення штрафів оформляються постановами.

Згідно зі ст. 238 КУпАП органи державного ветеринарного контролю розглядають справи про адміністративні правопору­шення, пов'язані з порушеннями правил щодо карантину тва­рин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107).

Законодавство про довкілля

63

Від імені органів державного ветеринарного контролю роз­глядають справи про адміністративні правопорушення і накла­дають адміністративні стягнення:

головний   державний   інспектор   ветеринарної   медицини

України та його заступники — штраф на громадян до 1, на

посадових осіб — до 6 неоподатковуваних мінімумів дохо­

дів громадян;

головні державні інспектори ветеринарної медицини Авто­

номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­

поля, головний державний інспектор ветеринарної медици­

ни на транспорті та державному кордоні та їх заступни­

ки — штраф на громадян до 0,5, на посадових осіб — до 4

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

головні державні інспектори ветеринарної медицини міст,

районів, районів у містах, залізниць, транспортних і при­

кордонних пунктів — штраф на громадян до 0,5, на посадо­

вих осіб — до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­

мадян;

завідувачі дільничних лікарень державної ветеринарної ме­

дицини, дільниць ветеринарної медицини, начальники вете­

ринарного нагляду на дезинфекційно-промивальних станці­

ях і пунктах, завідувачі лабораторій ветеринарно-санітарної

експертизи на ринках — штраф на громадян до 0,5, на по­

садових осіб — до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Посадові особи органів державної ветеринарної медицини штраф можуть стягувати на місці: з громадян — до 0,5; з по­садових осіб — до 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Суб'єкт господарювання повинен сплатити штраф у місяч­ний строк з дня отримання постанови; у разі порушення цього строку штраф стягують у судовому порядку.

Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринар­ної медицини може бути оскаржено у судовому порядку.

64

О. М. КОВТУН