Питання 11. Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, відшкодування завданої шкоди.

Правові основи захисту людини від впливу іонізуючого випро­мінювання визначено Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14 січня 1998 р. (далі в межах розгляду цього питання — Закон).

Цей Закон спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання, спричиненого практичною діяльністю, а та­кож у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіж­них та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. З Закону кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання, що забезпечу­ється здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище вста­новлених дозових меж опромінення, компенсацією за переви­щення встановлених дозових меж опромінення та відшкоду­ванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого ви­промінювання.

76

О. М. КОВТУН

Громадяни України та їх об'єднання мають право на отри­мання інформації щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від такого впливу в місцях їх проживання чи роботи від відповідних органів виконавчої влади, до відання яких на­лежать функції захисту людини від впливу іонізуючого випро­мінювання згідно з законодавством України.

Основна дозова межа індивідуального опромінення насе­лення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, середньорічні ж ефективні дози опромі­нення людини, віднесеної до критичної групи, — встановлених ст. 5 Закону основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії щільності забруднення фунтів на території, що зазна­ла радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ката­строфи, визначено законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персо­налу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, вве­дених в експлуатацію після набрання чинності Законом, не по­винна перевищувати 20 мілізівертів ефективної дози опромі­нення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мі­лізівертів за умови, що середньорічна доза опромінення протя­гом 5 років поспіль не перевищує 20 мілізівертів; для об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлу­атацію до набрання чинності Законом, — не повинна переви­щувати 50 мілізівертів ефективної дози опромінення за будь-які 12 місяців роботи поспіль, з поступовим зменшенням дозо-вої межі опромінення до 20 мілізівертів за рік протягом пере­хідного періоду.

Тривалість перехідного періоду визначає орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки для конкретних умов практичної діяльності.

До ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків дозволено залучати лише на добровільних засадах, за контрактом, в яко­му має бути зазначено можливу дозу опромінення за час лікві­дації радіаційної аварії та її наслідків, всіх осіб, за винятком тих, які мають медичні протипоказання, осіб віком до 18 років та жінок дітородного віку.

Опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії та її наслідків, вище основних дозових меж, встановлених За-

Законодавство про довкілля

77

коном, допускається лише за їх згодою, у випадках, якщо не можна вжити заходів щодо усунення такого перевищення, і може бути виправдано лише рятуванням життя людей та запо­біганням подальшому небезпечному розвитку аварії та опромі­нення більшої кількості людей.

Оцінка стану захисту людини від впливу іон'ізуючого ви­промінювання здійснюють місцеві органи виконавчої влади з метою планування і проведення заходів захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та аналізу їх ефективнос­ті цих заходів, за такими основними показниками:

характеристика радіоактивного забруднення довкілля;

ймовірність  радіаційних   аварій,   їх  розмір  та  можливий

вплив на людину;

ступінь готовності до ефективної ліквідації радіаційних ава­

рій та їх наслідків;

аналіз доз опромінення окремих груп населення від усіх

джерел іонізуючого випромінювання;

число осіб, які зазнали опромінення вище допустимих дозо-

вих меж;

аналіз забезпечення заходів захисту людини від впливу іоні­

зуючого випромінювання та додержання стандартів, норм і

правил у цій сфері на відповідній території.

Результати оцінки щорічно заносяться в радіаційно-екологіч­ний паспорт території, форма та порядок ведення якого за­тверджуються в установленому законодавством порядку.

Згідно з щорічною оцінкою стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання на відповідних територі­ях розробляються регіональні програми захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, порядок розроблення яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1999 р. № 973, а їх фінансування здійснюється згідно з законодавством України.

Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну ді­яльність, зобов'язані:

здійснювати систематичний контроль за радіаційним ста­

ном робочих місць, приміщень, території, в санітарно-захис­

них зонах та зонах спостережень, а також за викидами і

скидами радіоактивних речовин;

розробляти   обґрунтування   додержання   норм   радіаційної

безпеки щодо нової (модернізованої) продукції, матеріалів і

речовин, технологічних процесів і виробництв;

78

О. М. КОВТУН

планувати  і вживати заходів щодо забезпечення захисту

людини від впливу іонізуючого випромінювання;

здійснювати контроль і облік індивідуальних доз опромі­

нення персоналу;

організовувати проведення періодичних медичних оглядів

персоналу;

регулярно інформувати персонал щодо рівнів іонізуючого

випромінювання на робочих місцях та значення отриманих

ним доз опромінення;

своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи

місцевого самоврядування, органи державного регулювання

ядерної та радіаційної безпеки щодо виникнення аварійних

ситуацій, порушень технологічних регламентів, які створю­

ють загрозу для безпеки людини;

забезпечувати реалізацію прав громадян та їх об'єднань на

надання інформації щодо стану захисту людини від впливу

іонізуючого випромінювання.

У разі виникнення радіаційної аварії вони зобов'язані:

забезпечити виконання планів захисту персоналу і населен­

ня від впливу аварії;

інформувати про виникнення радіаційної аварії органи дер­

жавного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, місце­

ві органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду­

вання і оповіщати населення територій, на яких можливе

підвищення рівня опромінення;

вжити заходів щодо подання медичної допомоги потерпі­

лим внаслідок радіаційної аварії; щодо запобігання поши­

ренню радіоактивних речовин у довкіллі;

провести аналіз і підготувати прогноз розвитку радіаційної

аварії і змін радіаційної обстановки;

вжити заходів для нормалізації радіаційної обстановки під

час ліквідації радіаційної аварії.

Опромінення людей у жилих та виробничих приміщеннях не повинно перевищувати затверджених в установленому по­рядку нормативів.

На захист людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, спрямовано такі заходи:

•               вибір земельних ділянок для будівництва будинків і споруд

з урахуванням рівня виділення радону з землі та рівня гам­

ма-випромінювання;

Законодавство про довкілля

79

проектування і будівництво будинків та споруд з урахуван­

ням захисту від надходження радону в повітря цих будин­

ків та споруд;

ведення виробничого контролю за вмістом радіонуклідів,

що містяться у будівельних матеріалах, прийняття будинків

і споруд в експлуатацію з урахуванням рівня вмісту радону

в повітрі цих будинків та споруд і рівня гамма-випроміню­

вання;

експлуатація будинків та споруд з урахуванням рівня вміс­

ту в них радону і рівня гамма-випромінювання;

зміна характеру використання будинків та споруд, якщо ре­

альні дози опромінення людини перевищують затверджені

в установленому порядку нормативи;

заборона застосування будівельних матеріалів і виробів з

них, що не відповідають вимогам захисту людини від впли­

ву іонізуючого випромінювання.

Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не може перевищувати затверджених в установленому порядку норм. Продукти харчування, продо­вольча сировина та питна вода, а також супутні матеріали, що контактують з ними під час виробництва, зберігання, транспор­тування і реалізації, підлягають сертифікації в порядку, який визначається законодавством України.

Використання у медичній практиці будь-яких джерел іоні­зуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов'язко­вим застосуванням засобів індивідуального захисту та контро­лю доз опромінення пацієнтів.

Втручання, зумовлене необхідністю захисту життя та здо­ров'я людини, має бути таким, щоб зменшення шкоди, заподі­яної впливом іонізуючого випромінювання шляхом зниження дози опромінення, було достатнім для виправдання як необхід­ності втручання, так і спричинених цим втручанням збитків.

Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні бути настільки низькими, на­скільки це можливо для діагностичних або лікувальних цілей, та не перевищувати затверджених в установленому порядку норм.

Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втру­чанні, повинна реєструватися, інформація щодо дози опромі­нення — зберігатися в архівах медичних установ протягом 50

80

О. М. КОВТУН

років, а по закінченні зазначеного строку передаватися до На­ціонального архівного фонду.

Пацієнтові надають на його вимогу повну інформацію про очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі його наслідки. Він має право відмовитися від медичного втру­чання, пов'язаного з його опроміненням, за винятком, коли та­ке втручання пов'язане з виявленням небезпечних інфекційних захворювань.

Систему контролю та обліку доз "опромінення населення спрямовано на визначення критичних груп людей залежно від умов та місця проживання чи розташування робочих місць та реєстрацію індивідуальних доз опромінення осіб, віднесених до критичної групи.

Щодо осіб з критичної групи здійснюється обов'язковий контроль та облік індивідуальних доз опромінення за умови, що величина ефективної дози опромінення будь-якої такої особи перевищує дозову межу, яку встановлено відповідними нормативами. Зазначений облік індивідуальних доз опромінен­ня людей ведеться в районному (міському) дозовому реєстрі опромінення, за організацію якого відповідають місцеві органи виконавчої влади.

За перевищення річної основної дозової межі опромінення особи, які проживають або тимчасово перебувають на терито­рії України, отримують компенсацію, а саме у випадках:

опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності;

помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів під

час медичному втручанні;

вимушеного споживання забруднених радіонуклідами про­

дуктів харчування та питної води;

радіаційнонебезпечних умов проживання, праці та навчання.

Розмір такої компенсації—1,2 неоподатковуваного мініму­му доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення вста­новленої Законом допустимої межі опромінення; підстава для виплати компенсації — зафіксований районним (міським) дозо-вим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи. Порядок надання компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України і забезпечуються за рахунок коштів юридичних та фі­зичних осіб, внаслідок практичної діяльності яких сталося пе­ревищення.

Законодавство про довкілля

81

Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впли­ву іонізуючого випромінювання життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб.

У разі смерті особи, що настала внаслідок впливу іонізую­чого випромінювання, право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього коштів на утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спори щодо виплат компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, роз­глядаються в судовому порядку.

Особи, винні у порушенні законодавства щодо захисту лю­дини від впливу іонізуючого випромінювання, несуть цивіль­но-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.