Питання 7. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельних ділянок.

Відповідно до ст.  140 ЗК підставами припинення права влас­ності на земельну ділянку є:

добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу креди­

тора;

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхід­

ності та для суспільних потреб;

52

О. М. КОВТУН

конфіскація за рішенням суду;

невідчуження  земельної ділянки   іноземними  особами  та

особами без громадянства у встановлений строк у випад­

ках, визначених ЗК.

Згідно зі ст. 141 ЗК підставами припинення права користу­вання земельною ділянкою є:

добровільна відмова від права користування земельною ді­

лянкою;

вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК;

припинення   діяльності  державних   чи   комунальних   під­

приємств, установ та організацій;

використання земельної ділянки способами, які суперечать

екологічним вимогам;

використання земельної ділянки не за цільовим призначен­

ням;

систематична несплата земельного  податку або орендної

плати.

Право власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади припиняється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або місцевого самоврядування у разі згоди на це укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ді­лянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійс­нюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Останній на підставі заяви землекористувача приймає рішен­ня про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ст. 142 ЗК).

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійсню­ється у судовому порядку згідно зі ст. 143 ЗК у разі:

використання земельної ділянки не за цільовим призначен­

ням;

неусунення  допущених порушень  законодавства  (забруд­

нення земель радіоактивними і хімічними речовинами, від­

ходами, стічними водами, бактеріально-паразитичними і ка­

рантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забо­

роненими рослинами, пошкодження і знищення родючого

шару грунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліора-

Законодавство про довкілля

53

тивних систем, порушення встановленого режиму викорис­тання земель, що особливо охороняються, а також викорис­тання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земель­них ресурсів;

конфіскації земельної ділянки;

викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної

необхідності та для суспільних потреб;

примусового звернення стягнень на земельну ділянку за зо­

бов'язаннями власника цієї земельної ділянки;

невідчуження  земельної ділянки   іноземними  особами  та

особами без громадянства у встановлений строк у випад­

ках, визначених ЗК.

Статтею 144 ЗК врегульовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ді­лянку, яка за ЗК не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли особа протягом вста­новленого строку цього не зробила, така ділянка підлягає при­мусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої пере­ходить право власності на земельну ділянку і яка не може на­бути право власності на землю, має право отримати її в оре­нду (ст. 145 ЗК).

Підстави та порядок викупу земельних ділянок для суспіль­них потреб визначено ст. 146 ЗК, підстави та порядок приму­сового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної не­обхідності— ст. 147 ЗК.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою земле­користувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держав­них адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповід­но до їх повноважень. Зокрема, вилучають: — сільські, селищні, міські ради — земельні ділянки комуналь­ної власності відповідних територіальних громад, які пере­бувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вони вилучають (викуповують) з урахуванням вимог ст. 150 ЗК;

54

О. М. КОВТУН

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, ра­

йонні ради — земельні ділянки спільної власності відповід­

них територіальних громад, які перебувають у постійному

користуванні, для всіх потреб;

районні державні адміністрації на їх території — земельні

ділянки державної власності, які перебувають у постійному

користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення

для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сіль­

ськогосподарського використання; б) ведення лісового і вод­

ного господарства, крім випадків, визначених ч. 9 ст. 149

ЗК; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням

жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, під­

приємств торгівлі тощо);

обласні державні адміністрації на їх території — земельні

ділянки державної власності, які перебувають у постійному

користуванні, в межах міст обласного значення та за межа­

ми населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, ви­

значених ч.ч. 5, 9 ст. 149 ЗК;

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації —

земельні ділянки державної власності, які перебувають у

постійному користуванні, в межах їх територій для всіх по­

треб, крім випадків, визначених ч. 9 ст. 149 ЗК;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим — земельні ді­

лянки державної власності, які перебувають у постійному

користуванні, в межах міст республіканського (Автономної

Республіки Крим) значення та за межами населених пунк­

тів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч. 5, 9 ст.

149 ЗК;

Кабінет Міністрів  України — земельні ділянки державної

власності, які перебувають у постійному користуванні, —

ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських

потреб, ліси першої групи площею понад 10 га, а також зе­

мельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреацій­

ного призначення, крім випадків, визначених ч.ч. 5-8 ст.

149 ЗК, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішують у судовому порядку.

Порядок вилучення особливо цінних земель передбачено ст. 150 ЗК, порядок погодження питань, пов'язаних із вилу­ченням (викупом) земельних ділянок — ст. 151 ЗК.

Законодавство про довкілля

55

Докладніше проблему припинення прав на землю уже роз­глянуто вище (у контексті дослідження проблеми позбавлення права власності на землю і на право користування землею).

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК до виключної компетенції су­дів належать спори між громадянами та юридичними особами з приводу володіння, користування та розпорядження земель­ними ділянками, що перебувають у їх власності, тобто спори, що виникають під час реалізації власником земельної ділянки своїх повноважень щодо належної йому ділянки, між ним і будь-якою іншою особою, якщо її діями порушуються чи ін­шим чином обмежуються права та охоронювані законом інте­реси, а також спори між співвласниками однієї земельної ді­лянки щодо визначення порядку володіння, користування та розпорядження нею.

У ЗК процесуального порядку судового розгляду земельних спорів не передбачено, це питання регламентує ЦПК.