Питання 10. Правове регулювання використання ядерної енергії і відповідальність за порушення у цій галузі.

В Україні функціонують 14 діючих блоків атомних електро­станцій (АЕС), що репрезентують одну з найбільших ядер­но-енергетичних програм у Європі (п'яте місце після Франції, Великобританії, Росії та Німеччини), 5 підприємств із видобут­ку та переробки радіоактивної руди. Близько 5 тисяч закладів та підприємств використовують джерела іонізуючого випромі­нювання, понад 2600 підприємств — майже 105000 радіоізотоп­них приладів. Крім того, є проблема поводження з радіоактив­ними відходами (РАВ) та їх захоронения.

Отже, перед Україною постає невідкладне завдання — за­безпечити безпеку використання ядерної енергії, радіаційно небезпечних технологій та речовин за будь-яких варіантів роз­витку або згортання ядерної енергетичної програми.

Особливою проблемою є те, що сьогодні в нашій державі ядерну енергію, радіаційно небезпечні технології та речовини використовують, по-перше, в умовах недостатньої законодав­чої бази, а по-друге, за наявності недосконалих державних та господарських структур.

Слід зазначити, що створення відповідної організаційної структури використання ядерної енергії, радіаційно небезпеч­них технологій та речовин є передумовою розв'янання всього комплексу проблем безпеки ядерної галузі.

Відносини у сфері використання ядерної енергії регулюють Закон України «Про використання ядерної енергії та радіацій­ну безпеку» (далі в межах розгляду цього питання — Закон) від 8 лютого 1995 р. та інші акти законодавства України.

Зазначений Закон, що є основоположним у ядерному зако­нодавстві України, встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права й обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяль­ність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові осно­ви міжнародних зобов'язань України щодо використання ядер­ної енергії.

Законодавство про довкілля

65

Радіаційний захист під час використання ядерної енергії ба­зується на таких основних принципах:

не може бути дозволено жодної діяльності, пов'язаної з

іонізуючим випромінюванням, якщо кінцева вигода від та­

кої діяльності не перевищує заподіяної нею шкоди;

величина індивідуальних доз, кількість осіб, які опроміню­

ються, та ймовірність впливу будь-якого з видів іонізуючо­

го випромінювання повинні бути найнижчими з тих, що їх

можна практично досягти, враховуючи економічні та соціаль­

ні фактори;

опромінення окремих осіб від усіх джерел та видів діяльно­

сті у підсумку не повинно перевищувати встановлених до-

зових меж.

Норми, правила і стандарти з ядерної та радіаційної безпе­ки — це критерії, вимоги та умови забезпечення безпеки під час використання ядерної енергії, їх дотримання є обов'язко­вим при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері викори­стання ядерної енергії.

Зазначені норми, правила та стандарти затверджують з ура­хуванням рекомендацій міжнародних організацій у сфері вико­ристання ядерної енергії, у порядку, що визначається законо­давством України, вони підлягають опублікуванню та є обов'­язковими на території України.

Ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання можуть перебувати у різних формах власності, перелік тих, що є у державній власності, визначає Кабінет Міністрів України.

Ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю.

Громадяни та їх об'єднання мають законодавчо гарантовані широкі права в галузі контролю за використанням ядерної енергії, в тому числі право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії, а також питань, пов'язаних з розміщенням, проекту­ванням, спорудженням, експлуатацією та зняттям з експлуата­ції ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання.

З метою залучення громадян та їх об'єднань до участі у розгляді питань, пов'язаних з використанням ядерної енергії, місцеві органи державної влади і самоврядування можуть організовувати громадські слухання з питань захисту відповід­них проектів.

На громадські слухання виносяться як матеріали, подані за­явником, так і результати державних та громадських експер-

5 — 5-1344

66

О. М. КОВТУН

тиз. Порядок проведення громадських слухань встановлює Ка­бінет Міністрів України.

Населення територій, на яких розміщено підприємства з ви­добутку уранових руд, ядерні установки, об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, має право на со­ціально-економічну компенсацію ризику від їх діяльності.

Види, обсяги, джерела та порядок надання компенсацій, а також території, на які поширюються заходи соціально-еконо­мічної заінтересованості, визначає Кабінет Міністрів України за погодженням з місцевими органами державної влади і само­врядування на підставі науково-економічного обґрунтування.

Громадяни, здоров'ю та майну яких завдано шкоди, зумов­леної негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, мають право на ЇЇ відшкоду­вання в повному обсязі відповідно до законодавства.

Персонал ядерних установок, джерел іонізуючого випромі­нювання, а також державні інспектори з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установ­ках мають право на соціально-економічну компенсацію нега­тивного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я відповідно до законодавства України.

Застосування джерел іонізуючого випромінювання з медич­ною метою має бути обґрунтовано користю для пацієнта порі­вняно зі шкодою, якої воно може завдати, а також порівняно з користю та ризиком в разі застосування альтернативних мето­дів діагностики та лікування.

Медичне втручання з використанням іонізуючого випромі­нювання здійснюється на загальних умовах застосування мето­дів профілактики, діагностики та лікування, встановлених за­конодавством про охорону здоров'я. Доза опромінення пацієн­та має бути настільки низькою, наскільки це можливо для до­сягнення мети медичного втручання. Регламенти медичних втручань, дозові межі опромінення пацієнтів з урахуванням особливостей конкретних медичних втручань встановлює Мі­ністерство охорони здоров'я України; види медичних втручань із використанням іонізуючого випромінювання та порядок їх застосування під час проведення обов'язкових медичних огля­дів — відповідне законодавство.

За бажанням пацієнта йому надають повну інформацію про дозу опромінення та можливу шкоду для здоров'я, яку може

Законодавство про довкілля

67

бути заподіяно використанням іонізуючого випромінювання під час обстеження чи лікування.

Компетенцію органів влади та управління у сфері викорис­тання ядерної енергії та радіаційної безпеки визначено розді­лом III Закону та іншими актами законодавства України.

Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом, що в межах своєї компетенції реалізує державну полі­тику у сфері використання ядерної енергії, забезпечує додер­жання вимог ядерної та радіаційної безпеки, є Державний ко­мітет ядерного регулювання України, діяльність якого спрямо­вує і координує Кабінет Міністрів України. Повноваження та структуру цього органу визначено у відповідному положенні, затвердженому Указом Президента України від 6 березня 2001 р.

Безпеку використання ядерної енергії на державному рівні регулюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерство охорони здоров'я України, інші органи державної виконавчої влади згід­но з законодавством України.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної без­пеки є незалежними від державних органів, установ і посадо­вих осіб, діяльність яких пов'язана з використанням ядерної енергії. Вони не залежать від місцевих органів влади і само­врядування, об'єднань громадян.

Посадові особи органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки підлягають кваліфікаційній атестації та спе­ціальному медичному обстеженню. Перелік таких осіб та пері­одичність їх атестації й обстеження визначаються законодавст­вом України.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної без­пеки створюють державні інспекції, на які покладено держав­ний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної без­пеки.

Використання ядерних установок та джерел іонізуючого ви­промінювання на території України базується на дозвільному принципі. Дозвіл на кожен окремий вид діяльності надає лише один уповноважений на це Кабінетом Міністрів України орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Джерело іонізуючого випромінювання, радіаційний вплив якого є настільки низьким, що не потребує застосування обме­жувальних заходів згідно з нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, регулюванню не підлягає.

5*

68

О. М. КОВТУН

Діяльність у сфері використання ядерної енергії (да­лі — вид діяльності) — це така, під час якої запроваджуються додаткові джерела опромінювання, або дія опромінювання по­ширюється на додаткові групи людей, або змінюється система напрямів опромінювання від існуючих джерел, у зв'язку з чим підвищується доза чи ймовірність опромінювання людей або кількість людей, які опромінюються.

Діяльність у сфері використання ядерної енергії провадить­ся на підставі ліцензій, окремих дозволів та сертифікатів від­повідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та від інших законів.

Ліцензування здійснює уповноважений на це Кабінетом Мі­ністрів України орган державного регулювання ядерної та ра­діаційної безпеки відповідно до законодавства.

Від ліцензування звільняється діяльність, пов'язана з вико­ристанням джерел іонізуючого випромінювання, за таких умов:

безпека використання джерела іонізуючого випромінювання

забезпечується його конструкцією;

використання джерела іонізуючого випромінювання не по­

требує спеціальної підготовки персоналу з питань ядерної

та радіаційної безпеки, що виходить за межі вивчення інст­

рукції з використання цього джерела іонізуючого випромі­

нювання;

досвід використання свідчить про відсутність аварій із раді­

аційними наслідками.

Перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких звільняється від ліцензування, визначає Ка­бінет Міністрів України.

Порядок розміщення, будівництва, введення в експлуатацію і зняття з експлуатації ядерних установок та об'єктів, призна­чених для поводження з радіоактивними відходами, а також закриття сховищ для захоронения регламентує розділ VI Закону.

У місцях розташування ядерної установки чи об'єкта, при­значених для поводження з радіоактивними відходами, може бути встановлено особливий режим території, зміст якого ви­значено розділом VII Закону.

Порядок визначення особливого режиму території регламен­тує Кабінет Міністрів України.

У місцях розташування ядерної установки чи об'єкта, при­значеного для поводження з радіоактивними відходами, вста­новлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження. Роз-

Законодавство про довкілля

69

міри і межі останніх обумовлюються у проекті згідно з норма­ми, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, узгоджуються з органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і затверджуються місцевими Радами народних депутатів.

У санітарно-захисній зоні та зоні спостереження повинен здійснюватися контроль за радіаційним станом. У санітар­но-захисній зоні заборонено розміщувати жилі будинки та гро­мадські споруди, дитячі та лікувально-оздоровчі установи, а також промислові підприємства, об'єкти громадського харчу­вання, допоміжні та інші споруди, не пов'язані з діяльністю ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Використання для народногосподарських цілей земель і во­дойм, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіа­ційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється.

Збитки і витрати, пов'язані з встановленням санітарно-захи-сної зони в районі розміщення ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, відшкодовуються відповідно до законодавства України.

Відшкодування ядерної шкоди має свою специфіку. Зокре­ма, відповідальність оператора за ядерну шкоду згідно із Зако­ном є абсолютною, тобто настає незалежно від встановлення його вини, крім тих випадків, коли цю шкоду заподіяно ядер­ним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихій­ного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєн­них дій, громадянської війни або повстання.

Жодна особа, крім оператора, не несе відповідальності за ядерну шкоду, за винятком випадків, передбачених Законом.

Якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій заподі­яно шкоду, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром заподіяти шкоду, його за рішенням суду може бути звільнено повністю або частково від обов'язку відшкодування шкоди, заподіяної такій особі.

До відносин, які виникають у зв'язку із заподіянням шкоди в частині, що не регулюється Законом, застосовуються норми цивільного законодавства України.

70

О. М. КОВТУН

Відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською ка­тастрофою, встановлено відповідним законодавством України.

Відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 50 млн. Спеціальних прав запозичення за кожний ядерний інцидент (це розрахункова одиниця, визна­чена Міжнародним валютним фондом, яку він використовує для здійснення власних операцій та угод).

Будь-які відсотки або витрати, які встановлює суд щодо по­зовів про відшкодування ядерної шкоди, не включаються до розміру відповідальності оператора і виплачуються додатково до будь-якої суми відшкодування.

Право на подання позову про відшкодування ядерної шко­ди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується стро­ком давності; про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної майну або навколишньому природному середовищу, — протя­гом 10 років із дня заподіяння шкоди.

Оператор забезпечує страхування або інші фінансові заходи відшкодування за ядерну шкоду у розмірі та на умовах, що їх визначає Кабінет Міністрів України.

Якщо розміру страхування або іншого фінансового відшко­дування недостатньо, то в такому разі відшкодування шкоди за поданими позовами забезпечує держава. Вона має право ре­гресу до оператора, який не забезпечив відшкодування ядерної шкоди у розмірі, встановленому ст. 75 Закону.

Відшкодування ядерної шкоди включає кошти, які виплачу­ються з фондів соціального страхування та соціального забез­печення, фондів медичного страхування, а також ті, які випла­чуються у разі нещасного випадку на виробництві або на ви­падок професійних захворювань. Фонди, за рахунок яких здій­снено відшкодування, та організації, які виплатили зазначені суми на відшкодування ядерної шкоди, мають право регресно-го позову до оператора.

Оператор має право регресу лише у двох випадках:

якщо це право передбачено письмовою угодою;

проти фізичної особи, яка діяла або не діяла з наміром за­

подіяти шкоду, якщо внаслідок дії або бездіяльності цієї

особи стався ядерний інцидент.

Справи щодо позовів про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної ядерним інцидентом, що мав місце на території України, розглядають виключно вітчизняні суди, якщо інше не

Законодавство про довкілля

71

передбачено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

За порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії передбачено дисциплінарну, цивільну (крім цивільної відповідальності за ядерну шкоду), адміністративну та кримі­нальну відповідальність.

Статтею 81 Закону встановлено перелік правопорушень у сфері використання ядерної енергії, який не є вичерпним:

порушення норм, правил і стандартів з ядерної та радіацій­

ної безпеки;

недотримання вимог щодо розміщення ядерних установок,

джерел іонізуючого випромінювання;

проведення робіт на ядерній установці, джерелі іонізуючого

випромінювання, а також поводження з ядерними матеріа­

лами та джерелами іонізуючого випромінювання без відпо­

відного дозволу;

використання ядерної установки, джерел іонізуючого ви­

промінювання, ядерних матеріалів у медичних цілях без до­

зволу уповноважених на це органів охорони здоров'я;

невиконання умов дозволів органів державного регулюван­

ня ядерної та радіаційної безпеки;

невиконання   приписів   органів   державного   регулювання

ядерної та радіаційної безпеки;

надання дозволів та приписів посадовими особами органів

державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки з

порушенням встановленого порядку;

поставка, монтаж та введення в експлуатацію несправного

обладнання ядерних установок, джерел іонізуючого випро­

мінювання;

прийняття в експлуатацію ядерних установок, джерел іоні­

зуючого випромінювання без спорудження та введення в

дію всіх передбачених проектом цих комплексів об'єктів;

прийняття в експлуатацію ядерних установок, джерел іоні­

зуючого випромінювання без реалізації заходів щодо забез­

печення захисту персоналу цих установок, населення при­

лег лих районів та навколишнього природного середовища;

створення перешкод у виконанні посадовими особами орга­

нів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки

своїх функцій;

невиконання службових обов'язків у критичних ситуаціях,

що призвело або могло призвести до людських жертв чи

72

О. М. КОВТУН

радіоактивного забруднення навколишнього природного се­редовища;

самовільне залишення ядерних установок, джерел іонізую­

чого   випромінювання   оперативним   персоналом   чергової

зміни;

допуск до роботи на ядерній установці, джерелі іонізуючо­

го випромінювання персоналу, який не пройшов відповід­

ної підготовки чи не має документа, що засвідчує його ква­

ліфікацію, осіб молодше 18 років, а також тих, які мають

медичні протипоказання;

допуск до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних

установках і об'єктах, призначених для поводження з радіо­

активними відходами, іншими джерелами іонізуючого ви­

промінювання, осіб, які не пройшли спеціальної перевірки;

насильницькі дії, які перешкоджають оперативному персо­

налу та посадовим особам виконувати службові обов'язки;

пряме чи опосередковане примушування посадовими особа­

ми оперативного персоналу до порушення регламенту та

інструкцій з експлуатації ядерної установки, джерела іоні­

зуючого випромінювання;

ухилення від виконання своїх обов'язків згідно з чинним

планом захисту населення та персоналу на випадок аварії;

направлення посадовою особою підлеглих до радіаційно не­

безпечних зон без їх згоди і без інформування про можливі

рівні опромінювання, а також із порушенням передбачених

для цих умов норм, правил та інструкцій;

необгрунтована відмова від надання інформації або надання

недостовірної інформації, несвоєчасне надання або прихо­

вування інформації, а також необгрунтоване віднесення ін­

формації, зазначеної у ч. 1 ст. 10 Закону, до категорії відо­

мостей з обмеженим допуском;

приховування факту про виникнення аварії на ядерній уста­

новці, джерелі іонізуючого випромінювання або несвоєчас­

не інформування про це органів державної влади та самов­

рядування;

приховування та перекручення інформації про аварію або

інших даних, які впливають на оцінку безпеки;

приховування інформації про стан радіоактивного забруд­

нення навколишнього природного середовища, а також над­

ання умисно неправдивої інформації про стан радіаційної

обстановки;

Законодавство про довкілля

73

необгрунтований або умисний викид радіоактивних речо­

вин в атмосферу, водне середовище та надра в кількостях,

що перевищують гранично допустимі рівні;

крадіжка, незаконне придбання, зберігання, передача, про­

даж,   використання   або   руйнування   ядерних   матеріалів,

джерел іонізуючого випромінювання, приховування інфор­

мації про підготовку або здійснення таких дій;

дії, що призвели або могли призвести до ядерної шкоди;

вимога здійснити певні дії або утриматися від них, поєдна­

на із загрозою використання ядерних матеріалів чи джерел

іонізуючого випромінювання;

порушення встановленого порядку ядерного експорту та ім­

порту;

залучення до господарського обігу з метою використання

та споживання населенням продукції, що зазнала опромі­

нення, або виробництво та реалізація без дозволу уповнова­

жених на те органів охорони здоров'я продукції, яка міс­

тить радіоактивні речовини понад встановлену норму;

порушення  вимог  щодо  забезпечення  фізичного  захисту

ядерних матеріалів, джерел іонізуючого  випромінювання,

ядерної установки та радіоактивних відходів;

участь у проведенні на території ядерної установки, об'єк­

та, призначеного для поводження з радіоактивними відхо­

дами, несанкціонованих громадських заходів;

організація несанкціонованих мітингів та інших заходів по­

за територією ядерної установки, об'єкта, призначеного для

поводження з радіоактивними відходами, якщо ці заходи

перешкодили або могли перешкодити доставці до них лю­

дей, вантажів, пожежної або іншої спеціальної техніки, а

також якщо сталися або могли статися порушення дієздат­

ності систем життєзабезпечення установки, об'єкта

Відповідальність за інші правопорушення у сфері викорис­тання ядерної енергії встановлено законодавством України.

На підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі пору­шення норм, правил і стандартів з безпеки або умов дозволів на ведення робіт, якщо ці порушення завдали або могли завда­ти шкоди здоров'ю людей чи навколишньому природному се­редовищу, органами державного регулювання ядерної та радіа­ційної безпеки може бути накладено штрафи, розмір яких встановлює Кабінет Міністрів України.

74

О. М. КОВТУН

Наслідком порушення посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності правил і норм ядерної та радіаційної безпеки є накладення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачено штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 95 КУпАП).

Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпе­ки щодо усунення порушень законодавства про ядерну та ра­діаційну безпеку, ненадання їм необхідної інформації або на­дання неправдивої інформації, створення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків — тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 100 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян, ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 188 КУпАП).

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної без­пеки розглядають справи про адміністративні правопорушен­ня, пов'язані з порушенням правил і норм ядерної та радіацій­ної безпеки (ст. 95 КУпАП), а також з невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулю­вання ядерної та радіаційної безпеки (ст. 188 КУпАП). Від імені цих органів розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор з ядерної безпеки Украї­ни та його заступники (ст. 244 КУпАП).

Форми документів з провадження справ про адміністратив­ні правопорушення у сфері ядерної та радіаційної безпеки за­тверджено наказом Державного комітету ядерного регулюван­ня України від 19 травня 2004 р. № 89.

Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоак­тивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіо­активних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншо­му вигляді) без передбаченого законом дозволу, — караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років; ті самі дії, якщо

Законодавство про довкілля

75

вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслід­ки, — на строк від 5 до 10 років (ст. 265 КК).

За порушення на виробництві правил ядерної або радіацій­ної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо во­но створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпшого, — перед­бачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до 4 ро­ків або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до З років; за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — позбавлення волі на строк від З до 12 років із позбавленням права обіймати пе­вні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 ро­ків (ст. 274 КК).