1.1. ПІДСТАВИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА  

Права і свободи працюючих в Україні гарантуються Конститу­цією України та чинним законодавством про працю (основою якого виступає Кодекс законів про працю (далі КЗпП України)). В той же час, єдність та взаємозалежність законодавства Украї­ни надає широкі можливості забезпечення та захисту трудових прав за допомогою більш орієнтованих на захист, у випадку по­рушення цих прав, галузей права. Так, у разі незаконної невип­лати заробітної плати виникає можливість застосування не тільки норм трудового законодавства, але й адміністративного чи кримінального. Зрозуміло, що не кожне порушення трудо­вих прав працівників викликає необхідність і можливість при­тягнення винних до адміністративної чи кримінальної відпові­дальності, з іншого боку, при наявності злочинних порушень трудового законодавства у працівника виникають більш дієві засоби впливу на роботодавця щодо відновлення порушувано­го права та відшкодування збитків.

У новому Кримінальному кодексі України (далі КК Украї­ни) злочини проти трудових прав людини містяться у розділі V — Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав та свобод людини і громадянина. До них належать — ст. ст. 170-175 КК України. Ст. 170 КК України передбачає відпові­дальність за перешкоджання законній діяльності професійних спілок. Ст. 171 КК встановлює відповідальність за перешкод­жання законній професійний діяльності журналістів. Основ­ною кримінально-правовою нормою даної групи є ст. 172 КК, яка передбачає відповідальність за грубе порушення законо­давства про працю. Далі, ст. 173 КК передбачає відповідальність за грубе порушення угоди про працю. Ст. 174 КК встановлює відповідальність за примушування до участі у страйку або пе­решкоджання участі у страйку. І ст. 175 КК визнає злочинним невиплату заробітної плати.

ПРАКТИКА ЗЛХИІ ГУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Викладене вимагає потребу висвітлення підстав притяг­нення до кримінальної відповідальності за порушення зако­нодавства про працю та аналізу трудових правопорушень, що визнаються злочинними.

Кримінальна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності. Вона полягає у вимушеному перетерпіванні особою, винною у вчинені злочину державного осуду та пев­них обмежень особистого, майнового та іншого характеру.

Зміст кримінальної відповідальності полягає у взаємозв'яз­ку її двох основних елементів. Державного осуду та обмежень особистого, майнового та іншого характеру.

Державний осуд означає негативну оцінку з боку суспільства суспільно небезпечного діяння вчиненого злочинцем. Ця оцін­ка міститься у обвинувального вироку суду, який проголошується від імені держави Україна, в якому визнається винність особи у вчиненому злочину.

Обмеження особистого, майнового та іншого характеру представляють собою кримінальне покарання, яке призна­чається особі у випадку визнання її винною у вчиненні злочи­ну. В залежності від характеру обмежень вони можуть бути осо­бистими (позбавлення волі, арешт тощо), майновими (штраф, конфіскація майна), мати інший характер (позбавлення права займати певні посади, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу).

Кримінальний кодекс України, який набрав чинності з 1 вересня 2001 р. встановлює відповідальність тільки у випадку вчинення особою злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або без­діяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Це означає, що злочином визнається тільки протиправне (прямо передбачене кримінальним законом як злочин), сус­пільно небезпечне (таке що спричинює або створює реальну загрозу спричинення шкоди охоронюваним правам і свобо­дам людини, власності, громадському порядку та громадській

8         Харків юридичний

безпеці, довкіллю, конституційному устрою України, миру і безпеці людства) діяння.

Наявність вказаних у ст. 11 КК ознак хоча і дає відповідь на питання які діяння і чому визнаються злочинними, але, в той же час, не дає можливості правозастосувачу встановити та об­грунтувати наявність в певних діях особи ознак конкретного злочину. В зв'язку з цим, теорія та практика кримінального пра­ва виробила поняття складу злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Саме за допомо­гою складу злочину законодавець описує в законі злочинні діян -ня, а тому встановлення його в суспільно небезпечному діянні особи дає підстави визнавати вчинення останнього злочином.

Таким чином, підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за порушення трудового законодавства є на­явність в суспільно небезпечному діянні особи складу злочину проти трудових прав людини.