1.4. ПІДСТАВИ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Реалізація завдань охорони інтересів особи, суспільства і дер­жави від злочинних посягань передбачає державний осуд та за­стосування судом до осіб винних у їх вчиненні, передбачених законом покарань. Однак, з урахуванням соціального досвіду та виходячи з принципів гуманізму, у кримінальному законі перед­бачені можливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб винних у вчиненні злочину. В сучасних умовах боротьби із злочинністю український законодавець виходить з того, що ус­пішне виконання завдань кримінального законодавства мож­ливе не тільки у випадку застосування жорстких примусових за­ходів до злочинців, але й у ряді випадків — повної відмови від кримінальної відповідальності.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності мож­на визначити, як відмову суду від винесення обвинувального виро­ку відносно особи, винної у вчиненні злочину і пов'язаного з цим призначення покарання. Реально така відмова полягає у винесенні судом постанови про закриття кримінальної справи, що тягне за со­бою припинення кримінально-правових відносин. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе до її реального виникнен­ня, тобто до винесення судом обвинувального вироку відносно осо­би. У зв'язку з цим, виключається визнання особи винною у вчи­ненні злочину, а його звільнення від кримінальної відповідальності означає повне звільнення від можливого покарання.

В новому Кримінальному кодексі розділ IX Загальної час­тини передбачає низку норм, що стосуються звільнення від кримінальної відповідальності.

У ч. 1 ст. 44 КК вказується: „Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, пе­редбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування". Звільнення від криміналь-

28      харків юридичний

ної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом (ч. 2 ст. 44 КК).

Види звільнень від кримінальної відповідальності, передбачені розділом DC Загальної частини КК, поділяються на дві групи. До першої групи відносяться безумовні види, при яких рішення про звільнення є остаточним та таким, що виключає можливість по­вернення до питання шодо кримінальної відповідальності за да­ний злочин. Це звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примирення винного з по­терпілим (ст. 46 КК), зміни обстановки (ст. 48 КК), закінчення строків давності (ст. 49 КК). До другої групи відносять умовне звільнення, при якому можливе повернення до питання про кри­мінальну відповідальність за даний злочин. Це — звільнення у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК).

Крім того, усі види звільнень від кримінальної відповідальності поділяються на обов'язкові та факультативні. До обов'язкових відносять такі види звільнень, при яких суд зобов'язаний прий­няти єдине рішення — звільнити особу від кримінальної відпові­дальності. Такими видами є дійове каяття (ст. 45 КК), примирен­ня з потерпілим (ст. 46 КК), закінчення строків давності (ст. 49 КК). Факультативні види звільнень передбачають право суду са­мому вирішувати питання притягнення до кримінальної відпо­відальності або його звільнення. Ними являються - передача особи на поруки (ст. 47 КК) та зміна обстановки (ст. 48 КК).

Можливість звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до вказаного розділу безпосередньо залежить від тяж­кості вчиненого злочину. При вчиненні злочину невеликої тяж­кості (санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке пока­рання), а в деяких випадках середньої тяжкості (санкція статті за вказаний злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років) можливе застосування вка­заних норм. В інших випадках, при вчиненні тяжких та особли­во тяжких злочинів, таке звільнення неможливе. Злочинні по­рушення трудового законодавства є злочинами невеликої тяж-

ПРАКІ ИКА ЗАХИСТУ 1 РУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ        29

кості (за виключенням ст. 170 КК та ч. 2 ст. 175 КК, що є злочи­нами середньої тяжкості), а тому у випадку вчинення особою вказаних злочинів, можливе застосування будь-якого виду звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналіз 112 кримінальних справ щодо злочинних порушень трудових прав людини дозволяє стверджувати, що в 60 % ви­падків особа звільнялася від кримінальної відповідальності на підставі розділу IX Загальної частини ККта ч. З ст. 175 КК. При цьому слід зазначити, що в більшості випадків таке рішення було обов'язком для суду, а не його правом (звільнення від кримі­нальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК) або у зв'язку з примиренням винного потерпілим (ст. 46 КК) чи виплатою заборгованості по заробітній платі (ч. З ст. 175 КК)).

Ст. 45 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збит­ки або усунула заподіяну шкоду.

У цьому формулюванні зосереджено ряд умов, сукупність яких створює підставу звільнення від кримінальної відповідаль­ності у зв'язку з дійовим каяттям.

Перша умова — вчинений злочин повинен відноситися до категорії невеликої тяжкості.

Друга — злочин повинен бути вчинений особою вперше. Це означає, що особа раніше взагалі не вчинювала злочин, або якщо і скоювала то строки давності притягнення до кри­мінальної відповідальності за нього закінчились або судимість знята чи погашена.

Третя — після вчинення злочину особа щиро покаялася, жалкує про вчинене, виключає можливість такої поведінки в подальшому.

Четверта — особа активно сприяла розкриттю злочину своїми

ЗО      харків юридичний

свідченнями, наданням засобів злочину, викриттям співучасників.

П'ята — особа повністю відшкодувала спричинену шкоду, якщо наслідки мали майновий характер, або усунула заподія­ну шкоду, наприклад відновила порушене право, відшкодува­ла затрати на лікування потерпілого.

При наявності всіх умов суд зобов'язаний безумовно, обов'яз­ково звільнити особу від кримінальної відповідальності. Так, ди­ректор ТОВ „В*" гр. 3. на протязі 2001 р. грубо порушував вимоги чинного законодавства про працю - без законних підстав при­тягнув до матеріальної відповідальності, за рахунок заробітної плати, ряд працівників на загальну суму 3355 грн. 66 коп. Крім того, у 2001-2002 роках за наказами гр. 3. на працівників, за дис­циплінарні порушення, накладалися штрафи, що є грубим пору­шенням вимог ст.ст. 147 і 149 КЗпП України, відповідно до яких за порушення трудовоїдисципліни може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення. Цими діями ряду працівників спричинена матеріальна шкода на загальну суму 1070 грн. Враховуючи те, що підсудний гр. 3. вчинив злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується за місцем робо­ти і проживання, після вчиненого злочину щиро покаявся, ак­тивно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував заподі­яні ним збитки, місцевий суд * району звільнив його від кримі­нальної відповідальності за грубе порушення законодавства про працю (ч. 1 ст. 172 КК) у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.

Ст. 46 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якшо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збит­ки або усунула заподіяну шкоду.

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим виступає в су­купності наступних умов.

ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Перша умова — вчинений злочин за ступеням тяжкості є зло­чином невиликої тяжкості.

Друга — злочин повинен бути вчинений вперше.

Третя — особа яка вчинила злочин примирилася з потерпі­лим. Вказане полягає у відсутності претензій з боку потерпі­лого та його бажання притягти винного до кримінальної відпо­відальності.

Четверта умова — особа відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

При наявності вказаних умов суд зобов'язаний безумовно, обов'язково звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Так, директор ТОВ „Р*-Т*" гр. С. у зв'язку з особистим конфліктом, який став­ся між ним та головним бухгалтером цього підприємства гр. Ч., звільнив останню з роботи в порушення підстав звільнення, пе­редбачених ст. 40 КЗпП України. * місцевий суд * області розг­лядаючи питання про притягнення гр. С. до кримінальної відпо­відальності за незаконне звільнення працівника з роботи з осо­бистих мотивів (ч. 1 ст. 172 КК), у зв'язку з тим, що підсудний вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, під час досудового слідства відшкодував завдані потерпілій збитки, в даний час відновив мирні стосунки з гр. С, остання знову працює на підприємстві, не має претензій до підсудного, не бажає його при­тягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи прими­рення винного з потерпшим звільнив від кримінальної відпові­дальності гр. С. на підставі ст. 46 КК.

Ст. 47 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримі­нальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки вип­равдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів вихов-

32       Харків юридичний

ного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Умовами цього звільнення є наступні.

Перша умова — на відміну від двох попередніх підстав звільнення від кримінальної відповідальності, в даному випад­ку, особа може бути звільнена за вчинення злочину невеликої та середньої тяжкості (тому дана підстава може бути застосо­вана до будь-якого злочину проти трудових прав людини).

Друга — злочин повинен бути вчинений вперше.

Третя — особа щиро покаялася у вчиненому злочині, тобто щиро жалкує про вчинене та виключає можливість вчинення подібного в майбутньому.

Четверта - наявність клопотання колективу підприємства, установи, організації про передачу особи на поруки для його виправлення без застосування заходів кримінально-правово­го впливу. Таке клопотання повинно прийматися на загальних зборах відповідного колективу, бути добровільним та покладає обов'язок на останній, у випадку взяття на поруки винного, контроль за його поведінкою та виправленням.

П'ята умова — особа на протязі року повинна виправдати до­віру колективу, не ухилятися від заходів виховного впливу та не порушувати громадський порядок. Перераховане означає не­обхідність особи виправитися, не вчинювати в майбутньому протиправних дій, приймати участь у діяльності колективу.

Так, * місцевий суд * області визнав доведеним те, що на­чальник дільниці ТОВ „П*" гр. К., для забезпечення роботи підприємства, незаконно встановив для неповнолітнього Ч. наступний графік робочого часу: за парними числами кожно­го місяця гр. Ч. працює з 8.00 до 17.00 з обіднюю перервою з 12.00 до 12.30; за непарними числами кожного місяця з 23.00 до 6.00 з перервою з 02.00 до 02.30, чим порушив вимоги схст. 51 та 55 КЗпП України про скорочення тривалості робочого часу та заборони роботи в нічний час неповнолітніх. Сукупність наве­дених доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудний гр. К. грубо порушив трудове законодавство, зневажливо поставив­шись до трудових прав гр. Ч. і його дії правильно кваліфіковані

ПРАКТИКА ЗАХНСІУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ          33

за ч, 1 ст. 172 КК Однак, враховуючи, шо гр. К. вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, відновив порушені трудові права неповнолітнього працівника, відшкодував завдані збитки, маючи клопотання трудового колективу, підтверджене загальними зборами, про передачу гр. К. на поруки колективу підприємства „П*", суд переконаний у виправлені гр. К. без за­стосування заходів кримінально-правового впливу і вважає за можливе звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки на підставі ст. 47 КК України.

Вказаний вид звільнення є факультативним тому, що суд має право задовольнити клопотання колективу про передачу особи на поруки або відмовити в цьому. Вирішення цього пи­тання залежить від того, чи вважатиме суд достатнім для вип­равлення особи суспільних заходів впливу, які застосовува­тимуться колективом.

Умовність даного виду звільнення обумовлена тим, що відповідно до ч. 2 ст. 47 КК України „у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відпо­відальності за вчинений нею злочин". Тобто, якщо упродовж року з дня передачі на поруки, особа не виправдає довіру ко- . лективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру або порушуватиме громадський порядок, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Такими діями слід вважати, зокрема, звільнення з роботи з метою ухи­литися від заходів виховного впливу колективу, вчинення но­вого злочину чи інших правопорушень тощо.

Ст. 48 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідаль­ності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгля­ду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діян­ня втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

34         ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

Уданій нормі встаношіенодві самостійні підстави звільнен­ня від кримінальної відповідальності: у зв'язку із втратою ^сус­пільної небезпечності діяння чи 2) суспільної небезпечності осо­би, яка його вчинила.

Загальними для обох підстав звільнення від кримінальної відповідальності виступають наступні умови.

Перша умова — особа вчинила злочин вперше.

Друга — вчинений злочин відноситься до категорії невели­кої або середньої тяжкості.

Третя умова залежить від підстави звільнення особи від кри­мінальної відповідальності за ст. 48 КК України.

Для першої підстави — третя умова полягає у втраті суспіль­ної небезпечності діяння, що вчинила винна особа. При цьо­му втрата суспільної небезпечності діяння повинна відбутися внаслідок зміни обстановки.

Під зміною обстановки у ст. 48 КК необхідно розуміти значні соціально-політичні та соціально-економічні зміни у масшта­бах всього суспільства або окремого регіону. Ці зміни повинні бути настільки суттєвими, що на час розслідування чи розгля­ду справи в суді діяння втрачає суспільну небезпечність. На­приклад, особа притягається до кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу, який у зв'язку із будівництвом че­рез деякий час буде повністю знищений на даній території.

Для другої підстави третя умова полягає у втраті, у зв'язку із зміною обстановки, суспільної небезпечності особи. Мається на увазі така зміна обстановки, що практидно виключає (або значно обмежує) можливість вчинення нових правопорушень винною особою, що впливає на суспільну небезпечність осо­би, а тому застосування кримінальної відповідальності є недо­цільним. Як приклад, можна навести випадки, коли особа виїж­джає на постійне місце проживання за кордон або направляєть­ся на службу до Збройних сил України.

Вказане звільнення від кримінальної відповідальності є без­умовним але факультативним. Тобто, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки суд

ПРАКІИкД VOCMCTV і РУЛОВИХ ПРАВ ПОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОІЮ/ІАВС ІВОМ

35

не в змозі повернутися до питання кримінальної відповщал ьності за даний злочин, в той же час саме звільнення є правом суду, а не його обов'язком. Так, директор ТОВ „Р*" гр. Ф. 1 вересня 2001 р. уклав зі 124-ма працівниками товариства договори позики у ос­танніх зерна в кількості 235947 кг на суму боргу із виплати заро­бітної плати перед цими працівниками — 165205,48 грн. стро­ком на 1 рік. Внаслідок цього заборгованість по заробітній платі була списана і віднесена в розряд заборгованості перед кредито­рами за цивільними угодами, що є порушенням ч. 1 ст. 23 Закону України „Про оплату праці", яка забороняє виплату заробітної платну формі боргових зобов'язань, розписок або у будь-якій іншій формі, не передбаченій законодавством. * районний суд * області при вирішенні питання про притягнення до криміналь­ної відповідальності за грубе порушення законодавства про пра­цю (ч. 1 ст. 172 КК) врахувавши, що гр. Ф. притягається до кри­мінальної відповідальності вперше, вчинив злочин невеликої тяжкості, займається суспільно-корисною працею, вину визнав, у вчиненому розкаявся, відшкодував спричинену шкоду, на да­ний час підприємство не має заборгованості перед працівниками по заробітній платі, на підприємстві, враховуючи діяльність ди­ректора Ф., відсутні порушення законодавства про працю, звільнив гр. Ф. від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК, як особу, яку у зв'язку із зміною обстановки, на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Ст. 49 КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком закон­ної сили минули такі строки:

два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за

який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,

за який передбачене покарання у виді обмеження або позбав­

лення волі;

36            ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

3) п'ять років -уразі вчинення злочину середньої тяжкості.

Норма передбачена ст. 49 KJC передбачає можливість звільнен­ня у зв'язку із закінченням строків давності у випадку вчинення також тяжких та особливо тяжких злочинів. Враховуючи, що більшість злочинів проти трудових прав людини визнано злочи­нами невеликої тяжкості (тільки ст. 170 КК та ч. 2 ст. 175 КК пе­редбачає відповідальність за злочини середньої тяжкості), питання строків давності буде розглянуто саме до цих категорій злочинів.

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності є те, що особа, яка вчинила злочин, не ухиляється від слідства та суду, упродовж встановленого законом строку не вчинює нового се­редньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину, чим доказує своє виправлення. Тому застосування до даної особи кримінальної відповідальності є зайвим. Строки давності почи­нають обчислюватися з моменту вчинення злочину до дня на­брання вироком законної сили. У зв'язку з тим, що різні злочи­ни мають різний ступінь тяжкості, законом встановлені і різні строки давності. Звертаємо увагу, що строк давності залежить не від призначеного судом покарання, а від санкції статті, яка передбачає міру покарання за вчинений особою злочин. До того ж, особа яка вчинила злочин не повинна ухилятися від слідства та суду. Це означає, що вона відома правоохоронним органам, однак не намагається втекти, покинути своє місце проживання, приховати злочин, його сліди, засоби вчинення злочину. У ви­падку ухилення від слідства та суду строк давності встановлюєть­ся в п'ятнадцять років незалежно від тяжкості злочину. Тобто, якщо особа вчинила злочин і переховується від слідства та суду, суд повинен звільнити її тільки у випадку, якщо з дня вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. У разі, коли правоохорон­ними органами не встановлена особа, що вчинила злочин, відпо­відно до ч. З ст. 11-1 Кримінально-процесуального кодексу та ч. 2 ст. 49 Кримінального кодексу строк давності також складає 15 років і не залежить від тяжкості злочину. Якщо особа з моменту вчинення злочину не ухилялася від слідства, але в подальшому переховувалася, строки давності зупиняються з моменту ухилен-

ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ*ПРАВ І РОМАДЯП КРИМІНАЛЬНИМ 1М<ОНОЛАВСТВОМ       37

ня особи від слідства та суду. Строки відновлюються з моменту з'явлення особи або її затримання.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення вказа­них строків особа вчиняє новий злочин середньої тяжкості, тяж­кий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строків давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Таким чином, за злочинні порушення трудового законодав­ства особа звільняється від кримінальної відповідальності у разі, якщо з моменту вчинення злочину (в залежності від покарання передбаченого тією чи іншою статтею КК) і до дня набрання вироком законної сили минуло два чи три, а в деяких випадках п'ять років. При цьому особа не повинна ухилятися від слідства та суду. Так, якщо особа незаконно звільнила працівника з ро­боти з особистих мотивів (ч. 1 ст. 172 КК) за яке передбачене покарання не пов'язане з обмеженням або позбавленням волі, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідаль­ності, якщо з дня вчинення злочину минуло два роки.

Даний вид звільнення від кримінальної відповідальності є безумовним та обов'язковим.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про застосування амністії в Україні" вщ 1.10.1996 р. „амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Амністією може бути передбачено повне звільнення осіб від кримінальної відповідальності чи відбування покарання (по­вна амністія) або часткове звільнення осіб від відбування при­значеного судом покарання. Амністія приймається Верховною Радою України не частіше одного разу протягом календарного року. Амністія оголошується стосовно певної категорії осіб. В більшості випадків амністія застосується до осіб, які вчинили не тяжкі злочини, у перший раз, мають на утриманні непов­нолітніх або інвалідів, Присвячується амністія до великих дер­жавних свят і є проявом гуманізму держави до осіб, які вчини-

38         ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

ли злочини. Закон про амністію застосовується тільки до осіб, які вчинили злочин до набрання вказаним законом чинності.

Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. При наявності акту про помилу­вання конкретної особи суд зобов'язаний звільнити особу від кри­мінальної відповідальності. Амністія та помилування є обов'язко­вою та безумовною підставою звільнення від кримінальної відпові­дальності. Так, * районним судом міста * директор ТОВ „М*-Ф*" гр. В. був звільнений від кримінальної відповідальності за незаконне звільнення *.05.200І р. вагітної жінки з роботи (ч. 2 ст. 172 КК) на підставі ст. 1 п. „б" Закону України „Про амністію" від 5.07.2001 р.

Крім зазначених загальних підстав звільнення від криміналь­ної відповідальності, Особливою частиною Кримінального ко­дексу передбачені спеціальні підстави звільнення від криміналь­ної відповідальності за певні злочини.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам. Таким чином, єдиною умовою звільнення особи, яка умисно безпідставно невиплатила заробіт­ну плату працівникам є здійснення вказаних виплат в повному обсязі до моменту притягнення особи до кримінальної відпові­дальності (тобто, набрання законної сили обвинувального виро­ку суду). Так, гр. Б. працюючи директором ТОВ „В*" умисно, без­підставно невиплатив заробітну плату працівникам товариства за період з 01.09.2001 р. по 01.05.2002 р. в сум] 157036 грн. 21 коп. * районний суд міста * врахувавши, що до притягнення до кримі­нальної відповідальності гр. Б. зач. 1 ст. 175 КК останній повністю розрахувався з працівниками, добровільно здійснив вказані вип­лати до притягнення його до кримінальної відповідальності, звільнив гр. Б. від кримінальної відповідальності на підставі ч. З ст. 175 КК України. Вказане звільнення є безумовним та обов'яз­ковим для суду. Єдиною вимогою для прийняття такого рішення суду була необхідність повної виплати директором Б. заборгова­ності по заробітній платі працівникам.