2.1.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ВСТАНОВЛЕНУ ЗАКОНОДАВСТВОМ ТРИВАЛІСТЬ  РОБОЧОГО ЧАСУ

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого чару визначається законом. Глава IV Ко­дексу законів про пращо закріплює основні положення щодо робочого часу працівника. У ст. 50 Кодексу законів про працю визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівни­ка, не може перевищувати 40 годин на тиждень. Вказане право розповсюджується на працівників підприємств, установ організацій незалежно від форм власності (державне, приват­не підприємство), а також тих, хто працює за трудовим дого­вором у фізичних осіб.

Для працівників встановлюється п'ятиденний робочий тиж-

72       Харків юридичний

деньздвома вихідними днями. Прип'ятил.енному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погоджен­ням з профспілковим комітетом підприємства, установи, органі­зації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характе­ром виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиден­ного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиден­ний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденно­му робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 6 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встанов­люється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Ра­дою народних депутатів.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п'яти годин.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у випадках, коли це необхідно за умова­ми виробництва, а також на змінних роботах при шестиденно­му робочому тижні з одним вихідним днем.

Крім нормальної тривалості робочого часу, законодавство передбачає також скорочений та неповний робочий час для певної категорії працівників.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється (ст. 51 КЗпП):

1) для працівників віком від Ібдо 18 років —36 годин на тиж-

ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЭАКОНОДАВС1ВОМ        73

день, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умо­вами праці, - не більше 36 годин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена три­валість робочого часу для окремих категорій працівників (учи­телів, лікарів та інших).

За угодою між працівником і власником або уповноваже­ним ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний ро­бочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має ди­тину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї, власник або уповно­важений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).

Як бачимо, трудове законодавство приділяє достатньо ува­ги праву кожної людини на розумне обмеження тривалості робочого часу. Вказане право являється одним з основних у системі трудових прав людини, а тому знайшло своє закріп­лення, перш за все, у Конституції України. Обмеження трива­лості робочого часу надає можливості для якісного виконання працівником своїх трудових функцій без спричинення шкоди своєму здоров'ю та безпеці інших людей, а тому й порушення роботодавцем даного конституційного права визнано найгру-бішим порушенням законодавства про працю і повинно пере­слідуватися за кримінальним законом. Так, * місцевий суд * області визнав доведеним, що гр. У, являючись приватним підприємцем, грубо порушив вимоги СТ.СТ. 50 та 52 КЗпП (нор­ма тривалості робочого часу та робочого тижню). 19.01.2002 р. приймаючи на роботу працівників Л. та С. продавцями мага­зину „Ф*" встановив для останніх семиденний робочий тиж­день без вихідних. Графік робочого часу за вимогою гр. У. був встановлений з 8.00 години ранку до 20.00 години вечора. Та-

74       Харків юридичний

ким чином, незаконним діями гр. У. було порушене конститу­ційне право працівників на нормальну тривалість робочого часу, що повинна складати не більше 40 годин на тиждень із встановленням п'ятиденного робочого тижню з двома вихід­ними. Сукупність наведених доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудний гр. У. грубо порушив трудове законодавство, зневажливо поставившись до трудових прав працівників Л. та С. і його дії правильно кваліфіковані за ч 1 ст. 172 КК.