2.3. ПЕРЕШКОДЖАННЯ ЗАКОННІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КК України злочином визнається умисне перешкоджання законній професійній діяльності жур­налістів.

Ч. 2 ст. 171 КК передбачає відповідальність за переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою.

Безпосередній об'єкт злочину

Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх по­глядів і переконань, а також право на вільне збирання, збері­гання, використання та поширення інформації усно, письмо­во або в іншій спосіб.

Виходячи з аналізу даної норми, безпосередньо криміналь­но-правовій охороні підлягає не право громадян на свободу дум-

88         ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

ки і слова, а перш за все, законна діяльність журналіста зі зби­рання, одержання, створення та підготовки інформації для за­собів масової інформації. І тільки в разі всебічного забезпечен­ня і охорони законної діяльності журналіста держава в змозі га­рантувати передбачені Конституцією права громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Тому безпосереднім об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини у сфері забезпечення законної професійної діяльності журналіста зі збирання, одержання, створення та підготовки інформації для засобів масової інформації.

Об'єктивна сторона злочину

Ст. 171 передбачає відповідальність за дві самостійні форми скоєння цього злочину: 1) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171); 2) переслідування журналіста за ви­конання професійних обов'язків або за критику (ч. 2 ст. 171). Об'єктивна сторона цього злочину полягає в перешкоджанні законній професіональній діяльності як окремого журналіста (журналістів), так і засобу масової інформації. Переслідування журналіста визнано самостійною, більш небезпечною формою перешкоджання діяльності журналіста, саме тому законодавець розмістив вказане правопорушення у ч. 2 ст. 171 КК, яка пе­редбачає посилення відповідальності за особливу форму пере­шкоджання законній професійній діяльності журналіста.

Ст. 1 Закону України «Про державну підтримку засобів ма­сової інформації та соціальний захист журналістів» від 1997 р. дає легальне визначення поняття журналіста. Ним є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює та зай­мається підготовкою інформації для засобів масової інфор­мації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в за­собі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.

До засобів масової інформації відносяться: 1) друковані за­соби масової інформації, діяльність яких регламентується За-

ГІРЛХГИКЛ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОЛАВСІВОМ         89

коном «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 1992 p.; 2) телерадіоорганізації (юридичні особи, зареєстровані в установленому чинним законодавством поряд­ку, які мають право виробляти та розповсюджувати телерадіо-передачі та програми: редакції, студії, агентства, об'єднання, асоціації, компанії, радіостанції тощо), діяльність яких регла­ментується Законом «Про телебачення і радіомовлення» від 1993 p.; 3) інформаційні агентства (зареєстровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють із метою надання інформаційних послуг), діяльність яких регламен­тується Законом «Про інформаційні агентства» від 1995 р.

У деяких законодавствах пострадянських республік розкри­вається зміст перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Так, згідно ст. 144 КК РФ, перешкоджанням діяль­ності журналістів визнається примус їх до розповсюдження або відмови від розповсюдження інформації. Однак права жур­налістів, відповідно до чинного законодавства України, не об­межуються тільки діяльністю пов'язаною із поширенням інформації. Так, згідно ст. 26 Закону «Про друковані засоби ма­сової інформації (пресу) в Україні», журналіст має право: 1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації; 2) відвідувати державні органи влади, органи місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємства, установи, організації та бути прийнятим їх поса­довими особами; 3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком ви­падків, передбачених законом; 4) на вільний доступ до статис­тичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обме­ження цього доступу зумовлюється специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством Украши; 5) переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації; 6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів; 7) перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових за­ворушень, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де ого-

90            ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

лошено надзвичайний стан; 8) звертатися до спеціалістів під час перевірки одержаних інформаційних матеріалів; 9) поши­рювати підготовлені ним повідомлення та матеріали за влас­ним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпи­су (анонімно); 10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної прав­ки суперечить особистим переконанням автора; 11) на збе­реження таємниці авторства та джерел інформації, за винят­ком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду. Порушення будь-яких із цих прав журналіста, а також діяльності засобу масової інформації (у тому числі безпосе­редньо не пов'язаної з розповсюдженням інформації) ста­новить перешкоджання цій діяльності. Перешкоджання тре­ба розуміти у більш широкому сенсі, ніж діяльність, пов'я­зана із забороною або дозволом розповсюдження інформації. Таким чином, перешкоджанням законній діяльності жур­налістів мають вважатись діяння (дії або бездіяльність), яки­ми створюються перепони (обмеження, заборони) щодо реалі­зації журналістами, а також засобами масової інформації нада­них їм законом прав під час здійснення професійної діяльності. Створення в будь-якій формі перепон реалізації журналістами будь-яких зазначених прав за умови, що журналіст їх реалізує правомірно, тобто виконуючи при цьому покладені на нього законом обов'язки, повинне вважатись перешкоджанням його законній професійній діяльності.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста визнається кримінально караним незалежно вщ способу вчинен­ня вказаних дій. Це може бути й насильство або погроза його за­стосування, але й менш небезпечні способи його вчинення — обман, підкуп, шантаж.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну підтримку за­собів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 2001 р. відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або пере­шкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відпо-

ПРЛКІ ИКА ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ І РОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ         91

відальності за скоєння таких же дій проти працівника право­охоронного органу. Що ж стосується самостійної форми пере­шкоджання, а саме переслідування, то на відміну від перешкод­жання, де вплив здійснюється, перш за все, шоб запобігти за­конній діяльності журналістів, у даному випадку негативний вплив становить реакцію винних осіб на вже здійснену журна­лістом професійну діяльність або критику. Необхідною озна­кою таких дій для кваліфікації їх за ч. 2 ст. 171 КК має бути причинна зумовленість такого переслідування виконанням журналістом професійних обов'язків або його критикою фізич­них або юридичних осіб. Під переслідуванням слід розуміти-різні форми посягання на законні права, свободи та інтереси журналіста чи його близьких, їх ущемлення, обмеження (різні погрози, залякування, цькування), фізичний або психічний примус до вчинення певних дій (вимоги спростувати оприлюд­нену інформацію тощо), звільнення з роботи, позбавлення винагороди, поширення неправдивих відомостей, чи відомос­тей, що ганьблять честь і гідність журналіста, компрометують його тощо. Застосування фізичного насильства до журналіста чи його близьких не охоплюються складом даного злочину і потребує самостійної кваліфікації.

Суб'єкт злочину

Згідно закону, як і в ст. ст. 170, 174 КК відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, покладається на будь-яку фізичну осудну особу, яка досягла віку 16 років.

Більший інтерес викликає рішення законодавця стосовно суб'єкта злочину за спеціальний вид перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Згідно ч. 2 ст. 171 КК пе­реслідування журналістів за виконання професійних обов'язків або за критику визнається злочином тільки у випадку вчинен­ня його службовою особою або групою осіб за попередньою змовою. Саме тому переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику особою, яка не є службо-

92       Харків юридичний

вою і не діє в групі за попередньою домовленістю не може виз­наватися злочином згідно ч. 2 ст. 171 КК.

Відповідно до ст. 28 КК під групою осіб за попередньою змо­вою розуміється вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (двома або більше), які заздалегідь, тобто до по­чатку злочину, домовилися про спільне його вчинення. За вка­заною ознакою слід також кваліфікувати дії, вчинені у групі з більш небезпечною формою співучасті. У нашому випадку це організована група і злочинна організація.

Суб'єктивна сторона злочину

У статті 171 КК, як і у попередній, прямо зазначено про мож­ливість притягнення до кримінальної відповідальності тільки у випадку умисного перешкоджання законній професійній діяль­ності журналістів. Тому суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується тільки умисною формою вини у виді прямого умислу. Винна особа при вчиненні злочину повинна усвідом­лювати суспільно небезпечний характер перешкоджання за­конній професійній діяльності журналістів (його фактичну сто­рону, соціальне значення та протиправність вчиненого). Мотив та мета на кваліфікацію не впливають і можуть бути різними. Пе­решкоджання законній професійній діяльності журналістів, утому числі переслідування журналіста за виконання професійних обо­в'язків або за критику може здійснюватися, наприклад, з мотивів помсти, заздрощів, бажання приховати особисту незаконну діяльність, неприязні стосунки тощо.

За перешкоджання законній професійній діяльності жур­налістів закон передбачає наступні види покарань:

за ч. 1 ст. 171 КК - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 171 КК - штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Праю икл захисту трудових прав громадян кримінальним законодавством        93