2.6. НЕВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, СТИПЕНДІЇ, ПЕНСІЇ ЧИ ІНШИХ УСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ВИПЛАТ 

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КК злочинною визнається безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установле­ної законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчи­нена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форм власності.

Об'єкт злочину

Згідно ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одер­жання винагороди за працю захищається законом. Ст. 24 зако­ну України «Про оплату праці», визначає наступне - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в стро­ки, визначені колективним договором, але не рідше двох разів

ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ГРУЮВИХ ПРАВ І РОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ г\КОНОДАВС I ВОМ         107

на місяць, через проміжок часу, який не перевищує шістнад­цяти календарних днів. Таким чином безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері конституційного права людини на своєчасне, у передбачені законом строки, отримання заробітної плати в повному обсязі. У випадку по­рушення іншого конституційного права, права на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, слід зауважити, що в цьому випадку, вказана шкода не підпадає під ознаки об'єкту злочину передбаченого Ст. 175 КК. Порушення цього права визнається грубим порушення законодавства про працю й пе­редбачає відповідальність винних осіб за ст. 172 КК України.

Об'єктивна сторона злочину

Право на отримання заробітної платні у розмірах і порядку, встановлених законодавством, становить одне з основних тру­дових прав людини. Кримінальна заборона порушення вказа­ного права є цілком доречною, тому що, по-перше, в даному випадку під охорону закону ставиться найважливіше конститу­ційне право людини. По-друге, кримінальній відповідальності підлягає не всяке порушення виплат, а тшьки найнебезпечніше з них — безпідставне. Тобто така невиплата заробітної плати, коли винна особа і повинна, і має можливість це зробити, зали­шаючи працівника без засобів до існування. По-третє, ефек­тивність такої заборони підтверджується також статистичними даними. Наприклад, введення в КК РФ в 1999 р. даної норми в час, коли такі порушення стали загальною повсякденністю, ста­ло найвпливовішим засобом різкого спаду цих правопорушень, починаючи з 2000 р. Аналогічна картина спостерігається і в Ук­раїні. Найбільш поширеними кримінально-правовими справа­ми в Україні, пов'язаними з порушеннями трудових прав люди­ни, є кримінальні справи за ст. 175 КК України.

Згідно Закону України «Про оплату праці» від 1995 р. заробіт­на плата — це винагорода, нарахована, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

108     Харків юридичний

Ст. 2 цього Закону розкриває структуру заробітної плати. Відповідно до неї заробітна плата складається з основної заро­бітної плати, додаткової заробі гної плати та інших заохочуваль­них і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану робо­ту відповідно із встановленими нормами праці (норми часу, ви­робітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встанов­люється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає: доплати, надбавки, га­рантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним зако­нодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих зав­дань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це випла­ти у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені акта­ми чинного законодавства, або які провадяться понад вста­новлені зазначеними актами норми.

Таким чином, заробітна плата уособлює в собі кожний із цих перелічених елементів. Таке визначення структури заробітної плати має дуже важливе значення для кваліфікації.

Так вірно були кваліфіковані за ч, 1 ст. 175 КК України дії гр. Ж., відповідального за ведення господарсько-фінансової діяльності кооперативу «Д*» у місті *, який умисно безпідстав­но не виплачував співробітникам заробітну плату, а також ком­пенсаційні виплати із заробітної плати, чим порушив вимоги Закону «Про компенсацію громадянам втраги частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 p.; Закону «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. зі змінами т 06.02.2003 р. та Постанови KM № 159 «Про порядок проведення компенсації громадянам втрати час­тини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх вип-

ПМКІИКА ііЧХИСІУ ПОДОВИХ ПРАВ І РОМЛДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЧАКОНОДАВС ІВОМ

лати» від 21 лютого 2001 р Така кваліфікація стала можлива внаслідок вірного розуміння сугі кримінально-правової нор­ми та структури заробітної плати, в зв'язку з чим порушення виплати компенсацій кваліфікувалось не як інше грубе пору­шення законодавства про працю (ст. 172 КК), а як невиплата заробітної плати. Із іншого боку в даній справі все ж таки ком­пенсаційні виплати були визнані не заробітною платою, а лише іншими встановленими виплатами громадян, що не зовсім відповідає чинному законодавству.

Чинне законодавство України передбачає як кримінальну, так і адміністративну відповідальність за невиплату заробітної плати. Відмінність злочинної невиплати заробітної плати (ст. 175 КК) від адміністративного делікту (ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) полягає в зазначених кримінальним законом ознак на умисність такої діяльності, її безпідставність та термін невиплати.

При цьому під невиплатою заробітної плати розуміється як неповна так і несвоєчасна виплата громадянам зазначених у законі виплат. Згідно ст.; 24 Закону «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в термі­ни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 кален­дарних днів.

Безпідставною невиплата заробітної плати вважається при наявності двох обов'язкових умов: 1) наявності законних підстав для виплати заробітної плати (наприклад, наявність, відсутня у випадку несплати частини доходу внаслідок закон­них відрахувань для покриття збитків, спричинених працівни­ком підприємству); 2) відсутність об'єктивних причин, які зу­мовили цю невиплату (наприклад, неповне бюджетне фінан­сування, відсутність необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації).

Крім того, особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності тільки у випадку не здійснення вказаних вип­лат більше ніж за один місяць. Вказівка закону на певний термін

110       ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

зазначеної невиплати (більше ніж за один місяць) свідчить не лише про те, що невиплата за менший термін не визнається кримінально караною (відповідальність передбачена ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а й про те, що вона може стосуватися лише тих виплат, які мають регу­лярний характер. Отже, безпідставна невиплата одноразових виплат (за винятком тих, що входять до структури заробітної плати), наприклад, громадянином, який уклав із працівником угоду про виконання певної роботи, може бути лише грубим порушенням угоди про працю і за наявності підстав має кваліфі­куватися за відповідною частиною ст. 173 КК. Злочин вчиняєть­ся, як шляхом бездіяльності (у випадку повної невиплати за­робітної плати), так і активних дій (у випадку часткової випла­ти заробітної плати) і вважається закінченим з моменту невиплати заробітної плати більше ніж за один місяць.

За ч. 2 ст. 175 КК підлягає кримінальній відповідальності керівник підприємства, установи, організації за безпідставну невиплату заробітної плати внаслідок нецільового використан­ня коштів, призначених для виплати заробітної плати, сти­пендії, пенсії та інших встановлених законом виплат.

Таким чином, з об'єктивної сторони кваліфікований склад злочину полягає у вчиненні діяння (нецільового ви­користання коштів призначених для виплати заробітної пла­ти, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат), суспільно небезпечних наслідків (безпідставної невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць) та причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками.

Нецільовим використанням призначених для виплати коштів визнається їх використання на інші цілі, пов'язані із забезпеченням діяльності підприємства, установи, організації: оплата зобов'язань за укладеними договорами, виконання по­даткових зобов'язань, придбання сировини, обладнання, транспортних засобів, меблів, іншого майна, оплата викона-

ПРЛкІИКА ІЛХИ( IV ГР\ ЮВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛКОНОДАК ГВОМ

них робіт чи надання послуг. Обов'язково має буїи встановле­но необхідний причинний зв'язок між діянням та наслідками, а саме, те, що невиплата заробітної плати зумовлена нецільо­вим використанням наданих коштів.

Суб'єкт злочину

В нормі, передбаченій ст. 175 КК, законодавець чітко вка­зує на суб'єкта даного злочину. Ним може бути керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни «Про практику розгляду судами трудових спорів» керівни­ком належить вважати особу, що очолює підприємство, уста­нову, організацію або відокремлений підрозділ (філіал, пред­ставництво, відділення тощо). Таким чином, під керівником підприємства, установи, організації слід розуміти службову особу, яка здійснює управління діяльністю даного підприєм­ства, установи або організації, а крім того має повноваження із розпорядження його фінансовими коштами, в тому числі по­в'язані з виплатою заробітної плати. Не являються керівника­ми підприємств, установ або організацій громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності та фізичні особи. Атому, у випад­ку невиплати заробітної плати працівникові громадянином-підприємцем або фізичною особою, які використовують най­ману працю (що зараз має широке поширення в суспільстві), вказані дії слід визнавати іншим грубим порушенням законо­давства про працю (ст. 172 КК).

Суб'єктивна сторона злочину

У статті 175 КК прямо зазначено про можливість притягнен­ня до кримінальної відповідальності тільки у випадку умисного вчиненая вказаних дій. Тому суб'єктивна сторона вказаного зло­чину характеризується тільки умисною формою вини у виді пря­мого умислу. Винна особа при вчиненні злочину повинна усві­домлювати суспільно небезпечний характер безпідставної не­виплати заробітної плати, стипендії, ГіЄНсії чи іншої установленої

112       ХАРКІВ ЮРИДИЧНИЙ

законом виплати (її фактичну сторону, соціальне значення га протиправність вчиненого). Мотив га мета на кваліфікацію не впливають і можуть бути різними. Стосовно ч. 2 ст. 175 КК слід зауважити про можливість вчинення даного злочину як з пря­мим умислом так із змішаною формою вини. Нецільове вико­ристання коштів призначених для виплати заробітної плати вчи­нюється тільки умисно, відносно наслідків у вигляді самої не­виплати може бути як умисел так і необережність.

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших ус­тановлених законом виплат передбачає наступне покарання:

за ч. 1 cm. 175 КК — карається штрафом від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

за ч. 2 cm. 175 КК - карається штрафом від п 'ятисот до ти­сячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен -ням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Відповідно до ч. З ст. 175 КК особа звільняється від кримі­нальної відповідальності, якщо до притягнення до криміналь­ної відповідальності (тобто до моменту винесення обвинуваль­ного вироку) нею здійснено виплату заробітної плати, сти­пендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.