§ 7. Організація роботи інших правоохоронних органів

Крім прокуратури, в систему правоохоронних органів, як уже зазначалося, входять органи: а) внутрішніх справ; б) служби безпеки; в) митні; г) охорони державного кордону; д) державної податкової служби; е) державної контрольно-ревізійної служби та інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Органи внутрішніх справ України, як складова частина правоохоронних органів, мають свою власну внутрішню структуру. У систему органів внутрішніх справ включаються: а) міліція; б) слідчі апарати; в) органи пожежного нагляду; г) внутрішні війська; д) система навчальних і наукових закладів Міністерства внутрішніх справ України та ін. Ці підрозділи мають свою систему у центрі і на місцях. Очолює систему Міністерство внутрішніх справ України (МВСУ). Як центральний орган виконавчої влади МВСУ здійснює управління у визначеній для цього органу сфері. Його очолює Міністр, який є членом Уряду. Він має перших заступників і заступників. Апарат МВСУ включає в себе головні управління, управління і відділи, які очолюють їх керівники (начальники). Для колективного вирішення питань в МВСУ утворюється колегія у складі Міністра (голова), перших заступників, заступників і начальників головних управлінь, управлінь та деяких самостійних відділів.

Колегії можуть утворюватися і на місцях. Вони працюють шляхом проведення засідань. За результатами розгляду питань колегії приймають рішення, які оприлюднюються наказом Міністра чи керівника Головного управління, управління чи відділу.

У систему органів внутрішніх справ входять головні управління і управління Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та управління і відділи міст республіканського і обласного підпорядкування, районів в Автономній Республіці Крим, районів у містах та районів.

Міліція є одним з найбільших органів внутрішніх справ і має свою внутрішню систему. Це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і Держави від протиправних посягань. До її складу входять такі підрозділи: а) кримінальна міліція; б) міліція громадської безпеки; в) транспортна міліція; г) державна автомобільна інспекція; Д) дорожня міліція; е) спеціальна міліція та ін.

17*

-259-

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням. Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення й засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних громадських об'єднань.

Державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю.

Міліція має певні функції, форми й методи діяльності. З урахуванням свого функціонального призначення вона реалізує: а) профілактичну; б) кримінально-процесуальну; в) оперативно-розшукову; г) адміністративно-правову; д) виконавчу та організаційні форми діяльності. Вона має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.

До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби зі злочинністю у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатися інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ. На них (працівників пожежної охорони, курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України) поширюються права та обов'язки, гарантії правового й соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Ці ж права та обов'язки, відповідальність і гарантії правового й соціального захисту поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання охорони громадського порядку, громадської безпеки, або до службових обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції місцеві державні адміністрації. Закон України «Про

-260-

міліцію» закріпив повноваження місцевих рад щодо здійснення контролю за її діяльністю. Думається, що цей Закон, який приймався в умовах, коли ради були державними органами і міліція мала подвійне підпорядкування, уже застарів. Згідно з Конституцією України (ст. 7) держава гарантує і підтримує місцеве самоврядування, що зовсім не означає здійснення контролю органів місцевого самоврядування за державними виконавчими органами. Контроль за законністю діяльності всіх державних і недержавних органів на відповідній території згідно з Конституцією України (ст. 119) здійснює місцева державна адміністрація та судові органи. Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції проводить Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори.

Отже, органи внутрішніх справ організовують і здійснюють свої повноваження у сфері боротьби з правопорушеннями та у процесі забезпечення правопорядку і громадського порядку. Вони діють у межах Конституції і законів України, які потребують значного оновлення, особливо Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси. Удосконалення потребують і певні форми та методи діяльності органів внутрішніх справ.

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. На цей орган центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом покладається у межах, визначених законодавством, повноваження щодо захисту державного суверенітет)', конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав людини і громадянина від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входять запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Систему Служби безпеки України становлять: а) Центральне управління Служби безпеки України; б) Служба безпеки Автономної Республіки Крим та підпорядковані їй регіональні органи; в) органи військової контррозвідки; г) військові формування; Д) навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Діяльність цієї служби, її органів і співробітників грунтується на принципах законності, поваги до прав і гідності особи,

-261-

позапартійності та відповідальності перед народом України. В оперативно-службовій діяльності вона додержується принципів єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації. Організація і порядок діяльності Служби безпеки передбачено Законом України «Про Службу безпеки України» від 25 березня

1992 р.

Митні органи в Україні очолює Державна митна служба України (далі — Митна служба), що є центральним органом державної виконавчої влади зі спеціальним статусом. Саме на неї покладено відповідальність за: а) реалізацію митної політики України; б) забезпечення додержання законодавства про митну справу; в) ефективне функціонування митної служби. Вона є керівним органом єдиної державної митної системи, що включає в себе митниці та підпорядковані Митній службі підприємства та організації. У своїй діяльності Митна служба керується Конституцією України, законами та іншими нормативними актами.

У межах своєї компетенції Митна служба: а) організовує виконання законодавчих актів; б) здійснює систематичний контроль за їх виконанням; в) узагальнює практику застосування законодавства з питань митної справи; г) розробляє пропозиції щодо вдосконалення митної справи; д) вносить їх на розгляд Президента та Кабінету Міністрів України.

Завданнями Митної служби є: а) забезпечення у межах своєї компетенції економічної безпеки України; б) забезпечення додержання законодавства про митну справу; в) забезпечення виконання  зобов'язань,  що  випливають  з  міжнародних договорів України стосовно митної справи; г) вдосконалення засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин, виходячи з пріоритетів розвитку економіки України і створення сприятливих умов для її участі у міжнародному розподілі праці; д) своєчасне й повне внесення до республіканського бюджету мита, податків та інших сум, що надходять від митних органів і підлягають зарахуванню до цього бюджету; е) сприяння у здійсненні заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, що вивозяться, і додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності інтересів України на зовнішньому ринку; є) сприяння створенню умов для прискорення товарообігу і пасажиропотоку через митний кордон України; ж) боротьба з контрабандою, порушеннями митних правил і законодавства про податки, що їх стягують при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; з) забезпечення участі України у міжнародному співробітництві з питань митної справи, включаючи припинення незаконного обороту наркотичних засобів та психотропних речовин, зброї, предметів культурної та історичної спадщини, об'єктів

-262-

І

інтелектуальної власності; й) ведення митної статистики; і) забезпечення інформованості державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян з питань митної справи; ї) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у галузі митної справи.

Здійснюючи передбачені законодавством завдання, Митна служба реалізує організаційну, контрольну, координуючу, нор-мотворчу, міжнародну та деякі інші функції, форми і методи. При виконанні покладених на неї функцій взаємодіє з міністерствами, іншими центральними і місцевими органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Митна служба у межах своїх повноважень видає накази та інструкції, організовує і перевіряє їх виконання, а у разі потреби разом з іншими органами державного та господарського будівництва видає спільні акти.

її очолює голова, який має заступників. За поданням голови заступників призначає Кабінет Міністрів України. Голова Митної служби персонально відповідає за виконання покладених на службу завдань і здійснення нею своїх функцій. У Митній службі створюється колегія у складі голови, заступників голови за посадою та інших керівних працівників, у тому числі й інших органів державної виконавчої влади та представників громадських об'єднань. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України за поданням голови Митної служби. Свою роботу колегія проводить шляхом засідань, які збираються за потребою, але не рідше як два рази на квартал. Колегія приймає рішення більшістю присутніх на засіданні членів колегії. Рішення проводяться у життя, як правило, наказами голови Митної служби.

Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Митної служби затверджуються Кабінетом Міністрів України, а структура центрального апарату — віце-прем'єр-міністром України, до компетенції якого входить організація і забезпечення здійснення митної справи. Штатний розпис Центрального апарату та Положення про його структурні підрозділи затверджує голова Митної служби.

Державна митна служба України є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Крім забезпечення митної безпеки, важливе значення для національної безпеки України має охорона державних кордонів. Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопа-

-263-

да 1991 р. (зі змінами від 18 червня 1996 р. ) встановлює, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України суші, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається рішеннями Верховної Ради України, а його зміна — виключно всеукраїнським референдумом та міжнародними договорами України. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів Щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України. Охорона і захист державного кордону України покладаються на Прикордонні війська та війська Повітряної оборони України.

Головним завданням Прикордонних військ України є забезпечення недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також охорона економічної зони України. Управління у цій сфері діяльності покладається на Державний комітет у справах охорони державного кордону України (далі — Комітет). Очолює Комітет Голова, який є командувачем Прикордонними військами України. Його призначає і звільняє з посади Президент України. Кабінетом Міністрів України встановлюється порядок визначення організаційної структури, штатна чисельність Прикордонних військ України та здійснюється фінансове, військове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Прикордонних військ України. Діяльність Прикордонних військ України будується на принципах: а) законності; б) гласності; в) додержання прав і свобод громадян; г) взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами та населенням.

Прикордонні війська України, виконуючи покладені на них завдання, мають певні права та обов'язки. Серед їх обов'язків такі, як: а) припиняти будь-які спроби незаконного порушення державного кордону України на місцевості; б) відбивати вторгнення на територію України озброєних формувань, припиняти збройні , та інші провокації на державному кордоні України, захищати від злочинних  посягань  населення  і  власність  у  всіх її формах; в) відвертати і не допускати перетинання державного кордону ; України особами і транспортними засобами поза пунктами пропуску або іншими незаконними способами; г) виявляти і затримувати порушників державного кордону України та ін.

Прикордонні війська України мають право: а) розташовувати прикордонні наряди, пересуватися при виконанні службових обов'язків по будь-яких ділянках місцевості; б) вести дізнання у справах про порушення державного кордону України, здійснювати оперативно-розшукову діяльність відповідно до чинного зако-

-264-

нодавства; в) здійснювати адміністративне затримання осіб, які порушили режим державного кордону України, прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, на строк до трьох годин для складення протоколу, а у разі потреби для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб із санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, які посвідчують їх особу, піддавати затриманих особистому оглядові, а також оглядати і за необхідності вилучати наявні при них речі; г) здійснювати інші дії щодо охорони державного кордону України. Прикордонні війська та війська Повітряної оборони України, здійснюючи охорону державного кордону України, мають право застосовувати зброю та бойову техніку, у тому числі і Збройних Сил України для: а) відбиття збройного нападу і вторгнення на територію України; б) припинення збройних провокацій; в) відвернення угону повітряних, морських та річкових суден, що належать Україні, без пасажирів на борту; припинення порушень державного кордону України на суші, воді і в повітрі у відповідь на застосування ними сили та в інших, передбачених законодавством випадках.

До системи органів державної податкової служби включаються: а) Державна податкова адміністрація України (ДПАУ); б) державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі; в) державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах (далі — органи державної податкової служби). До складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи з боротьби із податковими правопорушеннями (далі — податкова міліція). ДПАУ залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі — відповідні підрозділи податкової міліції.

Для колективного вирішення питань у ДПАУ та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії ДПАУ затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі — ДПАУ. Колегії є дорадчими органами, вони розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових

-265-

адміністрацій. Структуру ДПАУ затверджує Кабінет Міністрів України.

Завдання органів державної податкової служби закріплюються Законом України «Про державну податкову службу України» від 4 грудня 1990 р. (у редакції від 24 грудня 1993 р.). Цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. До завдань органів державної податкової служби закон відносить: а) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством (далі — податки, інші платежі); б) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; в) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; г) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб; д) роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; е) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання. Порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання та Положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України. До системи таких звань включаються: а) головний державний радник податкової служби; б) державний радник податкової служби І рангу; в) державний радник податкової служби II рангу; г) державний радник податкової служби III рангу; д) радник податкової служби І рангу; е) радник податкової служби II рангу; є) радник податкової служби III рангу; ж) інспектор податкової служби І рангу; з) інспектор податкової служби II рангу; й) інспектор податкової служби III рангу.

Посадовим особам і працівникам органів державної податкової служби видається службове посвідчення, зразок якого затверджує ДПАУ.

У структурі органів державної податкової служби утворено податкову міліцію. Вона складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує

-266-

оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Закон покладає на податкову міліцію певні завдання, а саме: а) запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; б) розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; в) запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; г) гарантування безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Законом закріплено структуру податкової міліції, до складу якої входять: а) Головне управління податкової міліції; б) Слідче управління податкової міліції; в) Управління з боротьби з корупцією в органах державної податкової служби ДПАУ; г) управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи з боротьби з корупцією в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі; д) відділи податкової міліції, слідчі відділення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Податкову міліцію очолює ЇЇ начальник, який за посадою є Першим заступником Голови Державної податкової адміністрації України. У державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі податкову міліцію очолюють начальники її управлінь, які за посадою є першими заступниками голів відповідних державних податкових адміністрацій.

Закон закріплює відповідно до покладених на податкову міліцію завдань певні її повноваження, а саме вона: а) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює у встановленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; б) проводить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також дізнання та досудове (попереднє) слідство у межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; в) виявляє причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; г) гарантує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними поса-

-267-

дових обов'язків; д) запобігає корупції та іншим службовим по» рушенням серед працівників державної податкової служби; е) зби рає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкове го законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних пре цесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Атестовані працівники податкової міліції незалежно від посади, яку вони обіймають, місцезнаходження і часу у разі звернення до них громадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або у разі безпосереднього виявлення такої загрози повинні невідкладно вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події, про що повідомити у найближчий орган внутрішніх справ.

Закон передбачає права податкової міліції при виконанні ними покладених на них обов'язків у межах правових норм, що закріплюються Законом України «Про міліцію».

На службу до податкової міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які мають відповідну освіту, здатні за своїми особистими, діловими, моральними якостями та станом здоров'я виконувати покладені на неї обов'язки. Зараховані на службу до податкової міліції особи начальницького складу, складають і підписують присягу, текст якої зберігається в їх особовій справі. Вони проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, і на час служби знімаються з військового обліку і перебувають у кадрах податкової міліції ДПАУ. їм присвоюють спеціальні звання. Вищий начальницький склад: а) генерал-лейтенант податкової міліції; б) генерал-майор податкової міліції. Старший начальницький склад: а) полковник податкової міліції; б) підполковник податкової міліції; в) майор податкової міліції. Середній начальницький склад: а) капітан податкової міліції; б) старший лейтенант податкової міліції; в) лейтенант податкової міліції. Молодший начальницький склад: а) старший прапорщик податкової міліції; б) прапорщик податкової міліції.

Законодавством передбачається певний порядок присвоєння спеціальних звань працівникам податкової міліції: а) молодшого начальницького складу визначається нормативними актами ДПАУ; б) старшого й середнього начальницького складу визначається Кабінетом Міністрів України; в) вищого начальницького складу відповідно до Конституції України присвоює Президент України за поданням Голови ДПАУ. Атестовані працівники податкової міліції мають формений одяг, знаки розрізнення і забез-

печуються ними безплатно. Кабінет Міністрів України затверджує опис і зразки форменого одягу, знаків розрізнення начальницького складу податкової міліції.

Закон встановлює відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків чи інші протиправні діяння. У межах своїх повноважень вони самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність юридичну та інші види відповідальності. Дисциплінарну відповідальність вони несуть згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, кримінальну, цивільну та адміністративну відповідальність — у порядку, передбаченому відповідними законами. При виконанні своїх обов'язків відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону працівники податкової міліції не несуть відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. При порушенні працівником податкової міліції прав і законних інтересів людини і громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.

Дії, бездіяльність або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури.

Державний контроль за використанням коштів та матеріальних ресурсів здійснює в Україні Державна контрольно-ревізійна служба. Структурно вона складається з: а) Головного контрольно-ревізійного управління України; б) контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі; в) контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є: а) здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності у міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; б) розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень; в) здійснення заходів з метою запобігання їх у подальшому.

Державний контроль здійснюється певними формами і методами, серед яких виділяють ревізії і перевірки. Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, додержанням законо-

-268-

-269-

давства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. За наслідками ревізії складається акт. Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядкована Міністерству фінансів України. Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковані Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Контрольно-ревізійні управління у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах. Видатки на утримання державної контрольно-ревізійної служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, правоохоронні органи виконують важливі завдання і функції щодо створення нормальних умов для реалізації прав і свобод громадян, охороняють і захищають їх права, вживають необхідних заходів щодо відтворення порушених прав. Порядок їх організації і діяльності регламентується законами і підзаконними нормативно-правовими актами. Вдосконалення правового регулювання такої діяльності сприятиме підвищенню ефективності їх роботи.

-270-

I

Питання для самоперевірки:

1.               Дайте загальну характеристику організації роботи органів судової влади, прокуратури та інших правоохоронних органів.

2.                     Розгляньте організацію роботи Конституційного Суду України.

3.                      Охарактеризуйте організацію роботи територіальних судів.

4.                  Покажіть організацію роботи спеціальних судів.

5.                    Розкрийте координаційну діяльність Вищої ради юстиції.

6.                    Покажіть суть організації роботи прокуратури та інших правоохоронних органів.

-271-