5.10. Ігрові заняття як форма розвитку активного навчання

Ділові ігри є імітаційними методами рольового навчання. Вони активізують процес засвоєння знань, навичок і умінь. Максимальна наближеність до реальної і практичної діяльності керівників і спеціалістів досягається шляхом використання моделей реальних соціально-юридичних систем. Учасники гри виступають у різноманітних ролях і приймають управлінські рішення, що узгоджуються з інтересами цих ролей. Найчастіше гравцям доводиться приймати рішення в конфліктних ситуаціях. При проведенні ділових ігор виникає можливість отримання зворотнього зв'язку. У ході гри людина може не лише придбати нові уміння, але й експериментувати з різноманітними стилями відношень між партнерами.

Навички вирішення конфліктних ситуацій можуть переноситися людиною з ігрової ситуації до реального життя, допомагаючи їй у міжособових проблемах, що виникають не лише у фаховій сфері.

Непередбачуваність ділової гри робить її специфічною формою пізнавальної діяльності. Ділові ігри збільшують результативність навчання за рахунок глибини і швидкості засвоєння інформації, дозволяють у короткий термін опанувати методами прийняття рішень.

Ділова гра несе в собі такі навчальні цілі:

навчання вирішення конкретного управлінського завдання;

навчання аналізу вихідної ситуації, можливих альтернатив і їхніх наслідків для відповідного виду діяльності;

перевірка рівня підготовки у відповідному виді діяльності;

навчання прийманню управлінських рішень в екстремальних ситуаціях.

Теоретичні основи формування ділової гри. Питання про розвиток творчих здібностей майбутніх спеціалістів, розвиток їхньої індивідуальності і самостійності допомагає вирішити завдання впровадження активних форм і методів навчання. Одним із таких методів є застосування ділових ігор у процесі підготовки і перепідготовки кадрів. В даний час у світі використовується понад 2000 ділових ігор. Експериментальне ігрове моделювання почало інтенсивно розвиватися із середини 50-х років. Перші ігри були розроблені в США (1955 р. - Rand Corporation, 1958 р. - Американська асоціація керування). Поширюються і впроваджуються ділові ігри в Англії, Канаді, Японії, Франції, Німеччині, Польщі та ін. У нашій країні в 1966 році була створена перша великомасштабна гра «Реформа», у 1968 році ділова гра «Астра» (Ленінградський фінансово-економічний інститут, професор І.М.Сироєжкін). Були створені декілька наукових центрів з розробки теорії і практики ділових ігор (Москва, Санкт-Петербург, Київ, Новосибірськ, Челябінськ і ін.), постійно проводяться семінари за активними методами навчання.

Особливо широко ділові ігри почали використовуватися в останні роки. Зростання злочинності, необхідність неформальної підготовки спеціалістів стали стимулом до широкого застосування ігрового моделювання в навчальному процесі вищих закладів освіти МВС України.

Ділову гру можна розглядати як «моделювання за реальною діяльністю спеціаліста» у тих або інших спеціально створених педагогічних ситуаціях. Ділова гра (далі по тексту ДГ або ДІ) виступає як засіб і метод підготовки й адаптації до професійної діяльності і соціальних контактів.

Б.Г. Ананьєв, один з фундаторів вітчизняної психологічної науки, пише, що гра займає головне місце в соціальному формуванні людини, як суб'єкта пізнання і діяльності. У штучно відтворених умовах людина програє різні життєві і професійні ситуації, що необхідно для її розвитку, зміни соціальних позицій, ролей у суспільстві, для формування професійних інтересів, потреб і навичок. Французький учений Р. Калуа у своїй роботі «Структура і класифікація ігор» визначає загальні характеристики, відповідно до яких гра є вільною (в учасника немає ніяких зобов'язань), ізольована в часі і просторі, регламентована правилами, в ній створюється і підтримується висока емоційно-інтелектуальна напруга учасників через систему керування їхньою взаємодією.

У реальній дійсності коло необхідних для життя і роботи знань постійно розширюється, а можливості їх засвоєння не безмежні. Найважливішим завданням стає не тільки уміння відбирати необхідні знання, систематизувати їх, але й уміння перетворювати ці знання, наблизити їх до сьогоднішніх життєвих і професійних ситуацій, практики, до реальної професійної діяльності. Це означає, що ДГ, як метод активного навчання, допомагає у теоретичному і практичному аспекті підготовки спеціалістів. ДГ як метод навчання дозволяє «прожити» визначену ситуацію, вивчити її в безпосередній дії. ДІ дозволяють моделювати різноманітні виробничі ситуації, проектувати засоби дій в умовах запропонованих моделей, демонструвати процес систематизації теоретичних знань за рішенням визначеної практичної проблеми. Професійна діяльність спеціалістів юридичного профілю носить достатньо різноманітний характер, тому застосування ДІ в підготовці спеціалістів органів внутрішніх справ, допоможе активізувати процес навчання і зв'язати його з майбутньою фаховою діяльністю.

Дослідники встановили, що при лекційному поданні матеріалу засвоюється 20% інформації, у той час як у діловій грі – 90%. Введення і широке застосування ДІ у ВЗО МВС України дозволяє зменшити час, відведений на вивчення деяких дисциплін на 30-50% при більшому ефекті засвоєння матеріалу. Цей чинник є дуже істотним для більш частого застосування ДІ в умовах навчання при постійному часовому дефіциті.

Отже, оцінюючи роль ДІ в підготовці і перепідготовці кадрів можна виділити такі параметри:

- застосування в ДІ моделей реальних соціально-юридичних систем дозволяє максимально наблизити процес навчання до практичної діяльності керівників і спеціалістів;

- прийняття управлінських рішень у ДІ здійснюється її учасниками, що виконують відповідні ролі, а оскільки інтереси різних ролей не збігаються, то рішення необхідно приймати в умовах конфліктних ситуацій;

- проведення ДІ є колективним навчанням, у результаті гри формується колективне уявлення при захисті думки своєї групи гравців і критики інших груп.

У ДІ спеціальними засобами створюється визначений емоційний настрой гравців, що допомагає активному вмиканню тих, кого навчають, у рішення досліджуваної проблеми.

Характеристика основних імітаційних методів активного навчання. У ігровому імітаційному моделюванні широко подані ДІ (юридичні, політичні, виробничі, дослідницькі, навчальні), атестаційні ігри для добору і призначення кадрів, для оцінки рівня їхньої кваліфікації; організаційно-діяльні ігри для рішення регіональних проблем; інноваційні ігри для розв’язання задач, рефлексивні ігри щодо зняття стресів і формування інноваційного мислення; пошуково-апробаційні ігри для вироблення конкретної програми діяльності колективом і т.і.

Існують певні основні характерологічні ознаки імітаційних методів активного навчання. Метод аналізу конкретних ситуацій полягає у тому, що курсантам або слухачам подається ситуація, пов'язана з деякими моментами функціонування конкретної ситуації соціально-правової системи. Задача слухачів та курсантів – колективне прийняття управлінського рішення в конкретній ситуації. Для активізації заняття можуть бути організовані групи, кожна з яких пропонує свій варіант рішення (у вигляді рецензії або публічного захисту). Підсумок підводять викладачі, що відповідають за проведення занять.

Характерологічною ознакою аналізу конкретної ситуації є:

наявність моделі соціально-правової системи, стан якої розглядається в деякий дискретний момент часу;

колективне вироблення рішень;

багатоальтернативність рішень;

єдина ціль групи при виробітку рішень;

наявність системи групової оцінки діяльності тих, кого навчають;

наявність керованої емоційної напруги тих, кого навчають.

Застосування методу аналізу конкретних ситуацій доцільно в тих випадках, коли розглядається окрема, відносно складна організаційна, юридична або управлінська задача, єдине правильне рішення або правильне рішення котрої заздалегідь відоме викладачу. Йому належить останнє слово при підведенні результатів.

Рольові ігри. У таких іграх звичайно відпрацьовується уміння керувати людьми. До 40% усіх питань, що розглядаються керівником, відноситься до управління колективом, тобто успіх керівництва залежить від уміння керівника взаємодіяти з іншими людьми. Для проведення гри необхідно моделювати керуючі системи, що входять до структури конкретних соціально-правових систем.

Серед учасників гри при розборі запропонованих ситуацій розподіляються ролі, що можуть носити груповий характер. Задача гри – вироблення для виконавця кожної ролі на кожному етапі гри оптимальної стратегії поведінки.

Характерологічні ознаки рольових ігор:

наявність моделі керуючої системи, включеної в конкретну соціально-правову систему;

наявність ролей;

розходження рольових цінностей учасників гри, що виконують різні ролі (компетентність);

взаємодія ролей;

наявність загальної мети у всього ігрового колективу;

багатоальтернативність рішень;

наявність системи групової або індивідуальної оцінки діяльності учасників гри;

наявність керованої емоційної напруги;

на відміну від аналізу конкретних ситуацій у рольових іграх необхідна наявність моделі керуючої системи;

Рішення, прийняте курсантами або слухачами, впливає тільки на керуючу систему, а не на об'єкт керування, комплекс-модель керуючої системи носить динамічний характер, де є рольові відносини, у яких спілкування може залежати від взаємодій між партнерами.

В процесі рольової взаємодії у курсантів (слухачів) розвивається вміння входити в непритаманні їм ролі, визначати характер всієї діяльності, права й обов’язки, пов’язані з певною роллю.

Імітаційні ігри. Імітаційні ігри - це ігри з різною цільовою спрямованістю, для яких не властиві деякі з перерахованих характерологічних ознак рольових ігор. У такій грі може бути тільки одна роль («Слідчий»), яка тиражується кожним учасником, котрий, у свою чергу, готує власне рішення.

Відсутніми є модель управлінської системи та об'єкт керування, залишається тільки модель середовища, у якій необхідно прийняти рішення. Тут моделюється діяльність конкретних керівних робітників або спеціалістів. Відсутня також конфліктна ситуація.

Дискусія – це такий прийом в діловій імітаційній грі, коли за проблемою, що обговорюється, ініціативно висловлюються всі учасники. Організаційним моментом дискусії, який визначає її змістовність й послідовність, є розробка плану обговорення проблеми. Попереднє ознайомлення з планом дозволяє курсантам (слухачам) спланувати свою діяльність у дискусії, визначити співвідношення розумових й предметних дій, прогнозувати можливий результат діяльності.

Організатор (викладач) за необхідністю підводить підсумки обговорення кожного питання, узагальнює результати дискусії та дає оцінку спільної діяльності курсантів (слухачів).

Організаційно-діяльні ігри (ОДІ). До класу цих ігор можна віднести: проблемні рольові ігри, проблемно-орієнтовані ділові ігри, апробаційно-пошукові ігри, інноваційні ігри.

ОДІ застосовують при рішенні складних соціально-виробничих задач, коли потрібне об'єднання зусиль спеціалістів різних напрямків. Гра базується на основі запропонованої гравцям вихідної інформації про стан реальної соціально-правової системи. Далі йде вироблення, обговорення і прийняття рішень щодо керування визначеною системою. У таких іграх частіше вирішуються питання не оперативного управління, а питання розробки програми упарвління. У грі виявляється комплекс проблем з управління соціально-правовою системою і шляху рішення цих проблем. У ОДІ звичайно розглядаються кризові для системи становища, що забезпечують підвищену мотивацію учасників гри і вироблення рішень, які виводять систему з кризи. Для проведення гри доцільно залучати спеціалістів різних напрямів, що несуть у ній різні функції (група забезпечення, консультанти, керівники груп та інші).

Організаційна задача керівника - координація колективної діяльності учасників гри, їх особисте і міжгрупове спілкування на всіх етапах вирішення проблеми. У ОДІ принципово не закладається безумовне вирішення проблеми, іноді гра може закінчуватися і негативним результатом.

Підготовка і проведення ОДІ здійснюється в декілька етапів.

Передігровий етап (може тривати 2-3 місяці). Тут проводиться діагностика становища соціально-правової системи, виявляються кризові проблеми, визначається загальна стратегія гри, формується її структура. Далі проводиться добір ігрового колективу, обмірковуються склад ігрових груп. У кожній групі є представник керівництва грою. Його роль полягає у створенні доброзичливого морально-психологічного клімату в групі, контролі за її діяльністю, при необхідності коригування, а також інформуванню колег щодо проведення гри, про стан групи і вирішення проблеми для координації проведення гри.

Залучання гравців до гри. Тут проводиться орієнтування ігрового колективу на цілі і завдання гри, психологічна підготовка учасників (мобілізація їх творчого й інтелектуального потенціалу). Серед прийомів мобілізації учасників можна виділити такі, як «виклик вогню на себе» - провокування гравців на дискусію з керівником. Одними з позитивних прийомів можуть бути жартівливі конкурси й інші способи, що викликають позитивні емоції. Завданням цього етапу є створення із розрізнених спеціалістів працездатного колективу, спроможного вирішувати поставлене завдання.

Робота в групах. Цей етап протягом гри може неодноразово повторюватися при вирішенні окремих аспектів проблеми. Для аналізу ходу гри тут можуть залучатися експерти-спеціалісти, які не беруть участі у ході гри (журі). Аналіз ходу гри здійснюється керівництвом гри без участі ігрових команд за виробленими учасниками рішеннями, за інформацією консультантів про діяльність груп. У результаті виробляється подальша стратегія проведення гри в такому циклі. Таким чином, у ході гри її зміст може коригуватися, тоді як загальна структура гри зберігається.

Узагальнення отриманих результатів. По закінченні гри керівництвом розробляються основні підсумкові документи, що містять постановку проблеми, її структурний розгляд і пропозиції щодо її рішення.

Після завершення гри доречно провести обговорення ходу гри разом з учасниками і вислухати їхні думки, пропозиції і побажання щодо методики проведення гри, а також взаємовідносин керівництва гри й учасників.

При проведенні ОДІ доцільно використовувати прийоми «мозкового штурму» та диспути.

«Мозковий штурм»– це такий прийом в діловій грі, коли спільна діяльність усієї групи спрямована на пошук оригінального, оптимального вирішення теоретичної або практичної проблеми. Особливістю такого прийому є те, що кожен з учасників повинен прагнути висунути декілька, навіть абсурдних, варіантів рішень за обмежений час. Напрацьований в результаті «мозкового штурму» банк рішень аналізується групою експертів, в результаті чого окремі з пропозицій приймаються, інші відкидаються. В обох випадках рішення групи експертів повинно бути обгрунтованим; одночасно з групою експертів аналіз банку рішень можуть проводити й учасники «мозкового штурму». Висування варіантів рішень та обробка їх групою експертів можуть або здійснюватися на протязі одного навчального заняття, або бути розділені у часі.

Організатор (викладач) в процесі висування рішень, тобто власне «мозкового штурму», виконує функцію каталізатора: заохочує, схвалює, підбадьорює будь-яку пропозицію курсантів (слухачів). Він не бере участі в роботі групи експертів, але узагальнює, доповнює аналіз проблеми та підбиває підсумки заняття.

Диспут – прийом в діловій грі, що передбачає таку форму співробітництва учасників, яка використовується для вивчення двох різних точок зору з будь-якої проблеми з метою встановлення істини.

До диспуту готуються всі члени навчальної групи, вивчаючи літературу з проблеми, всі наявні точки зору фахівців. Під час диспуту на занятті група поділяється на дві підгрупи, які тримаються однієї з двох можливих точок зору. Погляди обох підгруп захищають у диспуті їх представники, члени кожної з них в разі необхідності здійснюють допомогу своїм представникам, доповнюють, або поглиблюють їх аргументи на користь своєї позиції та переконливо відкидають аргументи своїх опонентів.

Журі, до складу якого входять курсанти (слухачі), дає оцінку диспуту, яка передбачає аналіз його результатів, особливостей спільної навчально-пізнавальної діяльності підгруп, індивідуальної діяльності представників підгруп.

Підсумки спільної діяльності учасників диспуту, в тому числі і журі, підводить організатор (викладач).

Характерологічні ознаки ОДІ можна сформулювати в таким чином:

1. Моделюється діяльність фахівців із вирішення складних комплексних проблем керування соціально-правовими системами на підставі реальної інформації про їхній стан.

2. Ролі в ОДІ умовні. Рішення приймаються поза рамками штатних структур.

3. Забезпечується розходження рольових цілей і взаємодія ролей, що забезпечено наявністю особистих інтересів учасників гри.

4. Використання колективної діяльності.

5. Наявність загальної цілі ігрового колективу.

6. Колективне вироблення рішень учасниками гри реалізується в процесі ланцюга рішень.

7. Передбачено багатоальтернативність.

8. Спеціальними засобами забезпечується керування емоційною напругою гравців.

9. Прийняті в грі рішення не впливають на об'єкт керування. Наслідки прийняття рішень у грі не простежуються.

10. Система оцінки діяльності учасників гри часто відсутня. внаслідок високого для гравців ступеня мотивації при розв’язанні поставленої проблеми.

Перераховані характерологічні ознаки можна вважати ознаками ДГ в повному обсязі. При цьому ознака 1 відносить ДІ до імітаційних методів навчання, ознаки 2-4 визначають ДІ як ігровий метод навчання. За ознаками 5-6 ДГ є методом колективного навчання. Ознаки 8-9, 11 відносять її до числа найбільш ефективних методів ділового навчання, а ознака 7 виділяє її серед усіх згаданих методів.

Вищенаведені характерологічні ознаки ДГ допомагають уявити її функціональну схему.

 Для організації і проведення ДГ необхідно:

підготовка керівництва гри і групи забезпечення;

підготовка методичного і технічного забезпечення;

підготовка інструктивних завдань і пробного проведення гри з групою забезпечення;

адаптація ДГ до відповідного контингенту учасників і умов її проведення;

проведення необхідних розрахунків для оцінки наслідків різноманітних варіантів рішень, формування оптимального або раціонального рішення для кожного фрагмента гри;

попереднє формування складу ігрових груп;

підготовка майбутніх учасників гри, оцінка рівня їхньої готовності до неї.

Оцінка удосконалення ділової гри як форми поліпшення підготовки і перепідготовки спеціалістів юридичного профілю.

При оцінці ефективності ДГ як активної форми навчання можна відзначити наведені нижче параметри. Одним з основних джерел ефективності ДГ є економія часу, отримана у порівнянні результатів ДГ з традиційними методами навчання, за невеликий відрізок часу у учасників ДГ виробляються навички і якості, що не можуть відпрацьовуватись іншими методами навчання. Ефективність навчання виявляється у зацікавленому ставленні учасників до навчальної ДГ. Цей психологічний чинник активізує курсантів (слухачів), що сприяє більш інтенсивному засвоєнню і запам'ятовуванню необхідної навчальної інформації, пов'язаної з фаховою підготовкою спеціалістів юридичного профілю.

ДГ дозволяє контролювати знання учасників ігрових груп безпосередньо в процесі гри, що дає можливість скоротити час проведення спеціального поточного контролю знань. Аналіз успішності дозволяє зробити висновок, що впровадження ДГ до навчального процесу значно підвищує рівень успішності і фахової підготовленості.

За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових ігор можна отримати достатньо повну картину фахових і особистих якостей учасників, їхню готовність до керівної діяльності, до вирішення практичних завдань, що постають в теперішній час у роботі органів внутрішніх справ.

Особливості реалізації ділових ігор із використанням персональних комп'ютерів. Ігрове моделювання ситуацій є важливим інструментом при формуванні самостійного мислення у курсантів та слухачів у процесі вивчення юридичних дисциплін.

На жаль, жодна модель колективна ДГ не може розглядати значну кількість чинників одночасно і при цьому зберігати реальний масштаб часу. Більш того, кожна ДГ не може залучити всіх слухачів та курсантів, виводячи лідерів на перші ролі і залишаючи «у тіні» відстаючих, осіб із слабкою підготовкою.

Поява комп'ютерних засобів спілкування і навчання дозволяє забезпечити інтерактивне спілкування з персональним комп'ютером і зосередити увагу на значну кількість чинників, причому індивідуально, не залежно від ступеня підготовленості слухача та курсанта. У межах комп'ютерних ДІ аналізується багатофункціональна соціально-правова система, в якій основні керуючі системою чинники – це ідеалізовані інструменти правоохоронної діяльності.