5.8. Практичні заняття

Навчальна система вищих закладів освіти МВС України містить різноманітні методи роботи викладачів з курсантами та слухачами. Належне місце серед цих форм навчальної роботи займають практичні заняття. Адже саме через них здійснюється злиття теоретичних знань з практичними навичками, які майбутній фахівець повинен отримати у ході практичної роботи і пронести їх через усю свою подальшу професійну діяльність у органах внутрішніх справ. Підготовка фахівця-правоохоронця передбачає здобуття знань (теорія, факти, розрахунки, характеристики тощо), вироблення умінь користуватися знаннями, застосовувати їх на практиці у професійній діяльності.

Справжній фахівець – це, передусім, думаюча людина, яка бачить перспективи розвитку своєї галузі. Разом з цим фахівець органів внутрішніх справ був би безпорадним на робочому місці, якби не знав практики, точніше – не бачив би як практично застосовується теорія, а також не володів би власними уміннями і навичками правоохоронця.

Практичні заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд курсантами та слухачами вищих закладів освіти МВС України окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання слухачем чи курсантом відповідно сформульованих завдань. На практичних заняттях відбувається поглиблення теоретичних знань та уточнення окремих розрахунків, здобутих слухачами та курсантами раніше. А коли практичне заняття має самостійну програму, не зв’язану із лекційним курсом, то слухачі та курсанти на цих заняттях, природньо, дістають відповідні нові теоретичні знання.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліків основних видів методичної й організаційної роботи викладачів вищих закладів освіти» від 13.03.98 р. № 103 керівництвом вищого закладу освіти МВС України для проведення практичних занять виділяється не менше однієї академічної години на половину академічної групи слухачів та курсантів. Припускається також поділ цих груп на підгрупи з меншою чисельністю виконавців, що полегшує завдання залучити всіх слухачів та курсантів до активної діяльності і значно підвищує ефективність практичних занять.

Перед початком навчального року колективом кафедр складаються тематичні плани з відповідних навчальних дисциплін, до яких включаються норми та назви тем навчальних занять, а також кількість годин для їх виконання. Якщо взяти навчальний процес взагалі, то ми побачимо, що після лекцій відбуваються різні види практичних занять в аудиторії, лабораторії, також в практичних органах внутрішніх справ і т.д. У кількісному відношенні лекційні і практичні заняття за діючим навчальним планом вищих закладів освіти МВС України розподіляються приблизно порівно. Програма будь-якого практичного заняття містить у собі певне окреслене коло навчальних завдань, що виконуються у логічно-дидактичній послідовності у межах часу, передбаченого навчальним планом. Теоретична і практична мета навчання стає доступною і природною лише тоді, коли програма умінь і навичок складається із послідовних тем і питань, розрахованих на вироблення чіткої системи умінь і навичок. Об’єктивно рамки практичних занять окреслені навчальним розкладом.

Дидактичними завданнями практичних занять є поглиблення і закріплення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи; вироблення і поглиблення і навиків розрахунку, планування, аналізу та узагальнення; пізнання сучасної техніки і удосконалення навиків користування та керівництва нею; нагромадження попереднього досвіду організації робочого процесу і керування людьми тощо. Ці головні напрями фактичної підготовки спеціаліста правоохоронних органів є конкретними на кожному факультеті та кафедрі вищих закладів освіти МВС України.

Основною вимогою до проведення практичних занять є забезпечення розуміння курсантами та слухачами теоретичних основ і творчого виконання практичної роботи. Ефективність практичного заняття залежить від самостійності виконання роботи кожним курсантом чи слухачем. Адже практичне заняття тому й має таку назву, що на ньому знання застосовуються, і тільки на цій підставі курсанти та слухачі набувають умінь і навичок. А це й вимагає активної участі всіх курсантів та слухачів у практичній роботі та забезпечує самостійність у застосуванні знань кожним із них.

Практичне заняття – одна із найважливіших форм контролю за самостійною роботою курсантів та слухачів з навчальним матеріалом, якістю його засвоєння. На практичному занятті всебічно обговорюються теоретичні питання, вирішуються казуси, складаються документи, перевіряється виконання домашніх завдань, здійснюється програмований контроль тощо. Готуючись до нього, курсанти та слухачі повинні вивчити рекомендовану літературу: відповідні розділи підручників, навчальних посібників, конспект лекцій, зміст конституційних положень та інших нормативних актів.

Ефективність проведення практичних занять залежить від теоретичної підготовленості курсантів та слухачів до практичного процесу. Знання теоретичних положень, які лежать в основі практичних занять, дозволяють курсантам та слухачам виконувати роботу не механічно, а по суті створювати її, вносити в неї елементи творчості. Тому викладачеві необхідно перед початком практичного заняття перевірити рівень готовності слухачів та курсантів до нього. За декілька днів до проведення практичного заняття, викладач подає до розгляду тему та мету практичної роботи, методичні вказівки щодо її виконання, список рекомендованої літератури. Для перевірки рівня готовності курсантів і слухачів до практичного заняття викладачі використовують тестування, усне опитування та інші методи перевірки теоретичних знань. При перевірці знання теоретичних положень шляхом тестування, кожен слухач чи курсант на початку практичного заняття одержує тестову картку, на питання якої він повинен дати відповіді.

Крім підготовки розвинутих відповідей на всі поставленні до розгляду на практичному занятті запитання, засвоєння відповідних понять та змісту нормативних актів необхідно вирішити запропоновані завдання. Завдання виконуються письмово в окремому зошиті. Відповіді на питання повинні бути докладними і обгрунтованими, містити посилання на статті відповідних нормативних актів, а також необхідні висновки. Результати участі кожного слухача чи курсанта у практичному занятті, його самостійної роботи і засвоєння навчального матеріалу оцінюється викладачем. Курсант чи слухач, який пропустив практичне заняття (незалежно від причини пропуску), не виконав повністю завдання або отримав незадовільну оцінку, зобов’язаний з’явитися до викладача на кафедру, якою було проведено практичне заняття, для індивідуального відпрацювання матеріалу у встановленні дні і години.

Формування умінь і навичок відбувається через різні дії та багаторазові повторення – через вправи. У дидактичному плані всі вправи, що проводяться у вищих навчальних закладах МВС України, поділяються на такі види:

усні вправи. До них відносять всі частини заняття, де мають місце усні виступи слухачів та курсантів.

письмові вправи. Ці вправи широко застосовуються при вивченні як спеціальних предметів, так і при вивченні фундаментальних та інших наук – виконання рефератів, цвіти про практику та ін.

графічні вправи. Питома вага цих вправ все більше зростає серед вищих закладів освіти МВС України – графіки, схеми встають дуже поширеними.

професійні вправи. Починаються вони у навчальних умовах (лабораторії, навчальні приміщення). У власному розумінні професійні вправи проводяться на виробничій практиці, під час праці слухачів та курсантів безпосередньо на робочому місці.

технічні вправи. Проводяться вони за допомогою засобів програмованого навчання (клас електронно-обчислювальних машин).

Дидактична сутність систематичності практичних занять полягає у тому, щоб вправи проводились планомірно і безперервно протягом певного часу. Це важливе питання наукової організації навчальної праці курсантів та слухачів. Отже, необхідно дотримуватися єдності програми практичних занять, систематичного і послідовного їх проведення. Поступове ускладнення занять виправдовує себе тоді, коли керівник практикуму йде вперед не сам, а з усією групою курсантів і слухачів.

Практичне заняття – це інтелектуальна діяльність незалежно від характеру вправи, бо у будь-яких вправах курсанти та слухачі застосовують теоретичні знання.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, вмінь і навичок, постановку загальної проблеми (задачі) викладачем та їх обговорення за участю слухачів і курсантів, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Метод аналізу взаємозв’язку розділів конкретної навчальної дисципліни з іншими дисциплінами в межах однієї спеціальності полягає в складанні матриці, яка дозволяє визначити, для якої мети у наступних курсах використовується навчальна інформація. Результатом аналізу є визначення необхідного рівня вивченості за конкретним навчальним матеріалом, що дозволяє обгрунтовано планувати обсяг і структуру аудиторної і позааудиторної самостійної роботи слухачів та курсантів, добирати навчальний матеріал для практичних занять пов’язувати його з подальшою діяльністю майбутнього правоохоронця, використовуючи елементи «ділових ігор». Розроблена методика забезпечує науково-обгрунтований підхід до визначення послідовності лекційних і практичних занять, підвищує їх ефективність за рахунок зростання інтересу слухачів і курсантів до тематики практичного заняття.

Практичні заняття є найважливішим засобом розвинення у майбутніх спеціалістів досвіду самостійної діяльності. Це досягається шляхом виконання відповідних умов:

продумане планування навчального матеріалу: встановлення логічного зв’язку з матеріалами, вивченими раніше, використання знань, отриманих на лекціях на професійній і міжпредметній основі;

озброєння курсантів та слухачів методикою читання і конспектування, складання планів і тез виступу, вирішення задач, виконання практичного завдання і написання звітів;

урахування індивідуальних особливостей і готовності курсантів та слухачів до виконання практичного завдання, звертання уваги на найбільш складні для засвоєння розділи, оснащення робочих місць сучасними технічними засобами навчання, електронно-обчислювальними машинами тощо;

раціоналізація самостійних занять курсантів та слухачів: правильне визначення витрат часу, оптимізація змісту і внесення до системи завдань оптимально поєднання методів навчання.

Поділ слухачів та курсантів на підгрупи полегшує завдання залучити всіх виконавців практичної роботи до активної діяльності і підвищує ефективність практичних занять.

Пропонується поетапний розвиток у курсантів та слухачів навичок самостійної роботи. Так, на першому етапі підготовки до практичного заняття слухачі та курсанти вивчають літературу, запропоновану викладачем саме до цього практичного заняття, добирають наочні матеріали, на другому – на підставі аналізу літературних джерел пишуть реферати, на третьому – проводить обговорення роботи з аудиторією.

При проведенні комплексних практичних занять слухачами та курсантами можна використовувати конспекти-схеми. На початку практичного заняття з кожної теми до конспекту слухачі та курсанти вносять конспект-схему, яка розташовується на папері великого формату. Цю роботу курсанти та слухачі виконують у процесі самостійного опрацювання викладеної теми. Для роботи над конспектом-схемою курсанти та слухачі повинні залучити як навчальну літературу, так і лекційний матеріал. Для цього викладач надає список рекомендованої літератури. Використання конспектів-схем дозволяє наочно і глибоко показати: значення теми, основні питання теорії і її застосування при вирішенні практичних задач. Конспект-схема потребує постійної самостійної роботи слухачів та курсантів з нею важко відхилитися від власної думки. Це полегшує слухачам та курсантам виконувати як усні, так і письмові вправи.

На практичних заняттях можна використовувати метод проблемного навчання. Для цього на початку практичного заняття курсантам та слухачам даються завдання чи задачі, спроба вирішення яких призводить до розуміння необхідності теоретичних узагальнень, які будуть подані на наступній лекції. Це спонукає курсантів та слухачів до самостійної розумової діяльності.

На практичних заняттях теоретичний матеріал подається викладачем у вигляді системи ускладнення завдань, викладання яких потребує знань теорії і визначень. Слухачі та курсанти знов зустрічаються з лекційним матеріалом, але вже як із засобом вирішення практичних завдань. Застосовуючи теоретичні знання, курсанти та слухачі самі приходять до формулювання тих теоретичних положень, які були вже визначенні викладачем на лекції, але не були пропущені через власний досвід. Теорія завоюється у контексті дій і, навпаки, практичні дії є власною орієнтованою теорією. Таким чином здійснюється контекстний підхід щодо вивчення складних теоретичних питань. Викладач зобов’язаний забезпечувати належний рівень усіх практичних занять, надавати курсантам та слухачам консультативну допомогу, контролювати рівень їх знань і вмінь з дисципліни, що вивчається.

Підсумок результатів практичного заняття можна проводити у вигляді колоквіуму, де курсанти та слухачі оголошують свої письмові рішення і коротко їх пояснюють. В обговоренні запропонованого рішення можна брати участь, висловлюючи свою думку з суті рішення, його мотивування, правильності посилання на норми закону. В кінці обговорення викладач робить свій висновок, в якому визначає помилки й неточності виступаючих та формулює правильні відповіді на поставленні завдання й запитання. З урахуванням цого висновку слухачами та курсантами до зошитів заносяться відповідні висновки та доповнення.