5.4. Методи навчання у вищих закладах освіти МВС України

В педагогіці під методами навчання розуміють способи спільної роботи викладача і учнів, спрямовані на засвоєння курсантами, слухачами, студентами теоретичних знань, придбання практичних навичок і умінь, розвиток у них пізнавальних здібностей, формування високих моральних, ділових та професійних якостей. У вищій школі прийнято відокремлювати наступні головні методи навчання:

лекційний;

самостійної роботи;

обговорення навчального матеріалу;

показу (демонстрації);

вправ;

досліджень;

практичних робіт.

Ця класифікація в певній мірі є умовною, оскільки в практиці навчання всі методи взаємопов’язані і використовуються спільно і комплексно.

Провідне місце у вищій школі МВС за більшістю навчальних дисциплін займає лекційний метод. Сутність даного методу полягає у тому, що викладач усно викладає основні теоретичні положення, аналізує і узагальнює їх, а курсанти та слухачі сприймають і обдумують навчальний матеріал, приходячи у результаті спільної роботи з викладачем до самостійного узагальнення і висновків.

Самостійна робота слухачів та курсантів охоплює різноманітні напрями діяльності, здійснюваної як за завданням викладачів, так і згідно з особистими планами. Це робота з книгою, конспектом лекцій, самостійного вивчення техніки та озброєння у лабораторіях, полігонах, тирах, тренування способів і прийомів практичних дій з криміналістичною та спеціальною технікою, озброєнням, приборами, вимірювальною технікою, дисплеєм, пультом ЕОМ і т.ін. Лише у ході самостійної роботи курсанти (слухачі) можуть придбати практичні навички і вміння розвивати пізнавальні здібності, пам’ять, самостійне мислення, організованість, виконавчі здібності, цілеспрямування, наполегливість у подоланні труднощів, вміння урівноважено працювати і, головне, виробити навички і уміння з самоосвіти, самостійного «здобуття знань».

Метод самостійної роботи краще за інші забезпечує індивідуальне навчання, оскільки при його використанні вдається спрямувати пізнавальну діяльність на розвиток аналітичного мислення, творчих здібностей, утворюються сприятливі умови для повного врахування індивідуальних особливостей слухачів і курсантів, рівня довузівської підготовки, досвіду служби в ОВС, здібностей і нахилів, працездатності тощо. Збільшення ваги самостійної роботи у навчальному процесі залежить від матеріальних умов. Це – забезпечення ВЗО МВС електронною обчислювальною технікою, необхідним дисплейним часом, розширення забезпечення (кількісного і якісного) навчального процесу сучасною науковою і навчально-методичною літературою.

Метод обговорення навчального матеріалу застосовується як на планових заняттях і консультаціях під керівництвом викладачів, так і у навчальних відділеннях за ініціативи слухачів і курсантів (без участі викладачів). Обговорення навчального матеріалу часто проходить у формі дискусії при проведенні різних видів навчальних занять. Метод обговорення використовується на базі попередньої підготовки з дисципліни за конкретними питаннями. Обговорення у навчальному колективі дозволяє значно поглибити і систематизувати знання, удостовіритися у правильності розуміння тієї чи іншої проблеми, перевірити підставу висновків, до яких прийшли курсанти та слухачі у ході вивчення конкретної теми. Метод обговорення розвиває у них вміння відстоювати свої погляди і переконання.

Метод показу (демонстрації) полягає у тому, що викладач демонструє зразки техніки, озброєння, окремі пристрої, різноманітні наочні навчальні посібники, прилади, показує прийоми і дії. Важлива роль у цьому належить технічним засобам: кіно, телебаченню, імітаторам і тренажерам, ЕОМ та ін. При використанні метода показу у слухачів і курсантів, складається наочний образ предмета, явища, процесу, що вивчається, формується конкретно уявлення про пристрої озброєння, техніки, приладів і їх функціонування. Даний метод є ефективним у роботі з прищеплення практичних навичок у різноманітних діях (коли використовується принцип навчання «роби як я»). При цьому сам викладач повинен мати належну практичну підготовку, навички, доведені до автоматизму. Метод показу (демонстрації) багато в чому сприяє активізації уваги, розумової пізнавальної діяльності курсантів та слухачів, підвищує ефективність використання навчального часу.

Метод вправ складається з багаторазового свідомого повторення розумових і практичних дій в умовах послідовного ускладнення обставин з метою формування і закріплення навичок і вмінь. Відомо, що багаторазове виконання однієї і тієї ж дії не обов’язково удосконалює всі якості її кінцевого результату. Наприклад, почерк людини, яка пише щодня, частіше за все з часом не поліпшується, хоча швидкість письма і підвищується. Щоб вправа була ефективною, вона повинна задовольняти визначеним вимогам. Важлива роль належить усвідомленим діям, врахуванню умов, в яких вони здійснюються, об’єктивному врахуванню досягнених результатів, розумінню причин припущених помилок і баченню шляхів подолання ускладнень. Велике значення при вправах мають вказівки викладача, супроводжувані наочним показом, а також самоконтроль курсантів (слухачів).

Методика проведення вправ з різних дисциплін різноманітна. Однак, є загальні умови, дотримання яких сприяє успішному ходу вправ. Це – активна і свідома участь курсантів (слухачів) у обробці тих чи інших питань, систематичність і послідовність проведення вправ, їх різноманітність і поступове ускладнення, гнучкий контроль за виконанням, внесення духу змагання, максимальне наближення умов виконання вправ до реальних обставин.

Ефективним є дослідницький метод навчання, що спирається на метод самостійної роботи при спрямовуючій ролі викладача. У цьому випадкові курсанти та слухачі беруть участь у процесі здобуття нових наукових знань або отримання нових експериментальних даних, утворення пристроїв, приладів тощо. У ході дослідження набуваються навички з підготовки наукових статей, звітних матеріалів й інших науково узагальнених праць, розвивається почуття нового, набуваються навички у проведенні винахідницької і раціоналізаторської роботи.

Дослідницький метод навчання застосовується у системі наукової роботи, а також у ході виконання курсових і дипломних робіт, підготовки рефератів, на семінарських заняттях, при вирішенні інших завдань навчального характеру. Цей метод ефективно використовується при активних формах навчання, дозволяє вдало поєднувати колективні форми з індивідуальним підходом.

Метод практичних робіт використовується у ході різного роду практик, стажування курсантів (слухачів), а також при розгорненні техніки у навчальному центрі чи в лабораторії тощо. При використанні даного методу курсанти та слухачі набувають і удосконалюють різноманітні практичні навички, при цьому вони наочно бачать і уявляють результати своєї праці.

Найважливішого частиною навчального процесу у вищому закладі освіти, у ході якої реалізується дидактичні принципи і методи навчання, є навчальні заняття. На них здійснюється подання і засвоєння теоретичних основ навчання, а також прищеплення слухачам та курсантам практичних навичок і вмінь за спеціальністю.

Керівними документами з організації навчально-виховного процесу у ВЗО МВС передбачаються такі головні види навчальних занять:

лекції;

семінари;

групові заняття та вправи;

практичні заняття;

тренування, тактичні (тактико-спеціальні) навчання (заняття), командно-штабні навчання на картах і на місцевості;

лабораторні заняття;

стажування та виробнича практика;

курсові та дипломні роботи (проекти, завдання);

контрольні роботи, консультації, індивідуальні заняття слухачів та курсантів тощо.

При будь-якому виді навчальних занять можна застосовувати декілька методів навчання у різних поєднаннях. Так, у лекції, як у виді навчальних занять, справді, основним методом навчання є лекційний. Але дуже часто на лекції застосовується і метод показу (демонстрації). Так само на практичних заняттях поряд із методом вправ використовується лекційний метод, метод обговорення і метод показу. Використання конкретних методів навчання залежить від цільової установки і умов проведення кожного виду занять.