8.2. Особисті відносини між подружжям за національним правом різних країн

Шлюбно-сімейні відносини можна поділити на особисті і май­нові. Особистим відносинам у законодавстві і судовій практиці різних держав приділяється менше уваги, ніж майновим. Це пояс­нюється існуванням у багатьох державах принципу невтручання в особисті справи подружжя.

Переважна частина особистих відносин між подружжям регу­люється звичаями, нормами моралі, шлюбним договором (контрак­том). Законодавство обмежується тільки регулюванням питань ви-

133

бору прізвища подружжя, їх обов'язку спільного проживання, права анулювати шлюбний договір (контракт).

У законодавстві країн континентальної Європи здебільшого про­голошується принцип рівності подружжя у шлюбі. Так, у Франції подружжя спільно здійснюють моральне та матеріальне керівницт­во сім'єю. Вони піклуються про дітей, спільно їх виховують і го­тують до майбутнього.

До особистих прав належить також можливість вибору місця проживання подружжя за взаємною згодою. Так, у ст. 215 Цивіль­ного кодексу Франції вказується, що сім'я проживатиме у місці, яке подружжя виберуть за взаємною згодою. Дружина має право взяти прізвище чоловіка або зберегти своє дівоче прізвище. У ФРН кожен з подружжя самостійно вирішує при взятті шлюбу питання про своє прізвище. Згідно з ЦК ФРН подружжя можуть вибрати як спільне прізвище чоловіка або дружини. Якщо вони не дійшли згоди, спільним прізвищем вважається прізвище чоловіка. Для по­м'якшення такої явної дискримінації дружини їй дозволяється шляхом публічного оголошення про це державному службовцю по­ставити своє дошлюбне прізвище перед спільним. Привілейована роль особистого імені чоловіка за традицією простежується і в країнах загального права. Тут принцип рівності чоловіка й жінки у сімейних відносинах не отримав законодавчого закріплення і не сформульований судовою практикою. У нормах, що стосуються прав дружини, вказується лише на рівність прав заміжніх і не­заміжніх жінок, на усунення неправоздатності заміжніх, але не на­дання їм таких самих прав, як і чоловікам.

Виявом привілейованої ролі особистості чоловіка є "консорці­ум", тобто обов'язок спільного подружнього проживання з можли­вим спільним веденням господарства тощо. Поняття "консорціум" охоплює право дружини мати прізвище чоловіка та її обов'язок слідувати за чоловіком, проживати у вибраному ним місці. Пору­шення дружиною останнього може стати підставою для звернення до суду з позовом про розлучення. Загалом вичерпної регламен­тації „консорціуму" у джерелах права не існує. У практиці судів країн загального права до 1970 р. недотримання "консорціуму" мог­ло призвести до подання чоловіком позову з вимогою відновлення подружнього проживання. За останні 20 років значення цього інс­титуту в шлюбно-сімейних відносинах істотно зменшилось.

134