8.4. Розірвання шлюбу за національним правом зарубіжних країн

Законодавству і судовій практиці зарубіжних країн відомо чима­ло підстав для розірвання шлюбу. В більшості країн існує принцип свободи розлучення. Але й досі є країни, де законодавство не допус­кає розлучення. Це здебільшого католицькі країни, тобто країни, де на формування права відчутний вплив має католицька церква. Зок­рема, розлучення не передбачено сімейним законодавством Аргенти-

136

ни, Колумбії, а в Ірландії навіть існує конституційна заборона приймати закони, які б дозволяли розлучення. Порівняно недавно можливість розірвати шлюб з'явилася в таких країнах, як Італія, Португалія, Іспанія.

Розлучення є однією із форм припинення шлюбу (поряд із смертю одного з подружжя або оголошення його померлим). Внас­лідок широкого застосування цієї форми законодавство детально її регламентує, передбачаючи цілий комплекс підстав для розлучен­ня. Тривалий час розлучення трактувалося як санкція за провину одного з подружжя. Але з розвитком сімейного права і прийняттям нових законів про розлучення в таких країнах, як Великобританія, Франція, ФРН, у більшості штатів СІЛА, Скандинавських та ін­ших країнах, розлучення дедалі більше розглядається як законо­мірний підсумок припинення шлюбу та розпаду сім'ї.

За способом вирішення питання рівноправності чоловіка та дру­жини щодо ініціювання розірвання шлюбу зарубіжні країни мож­на поділити на такі, в яких обоє з подружжя перебувають у рівному становищі (це, як правило, країни романо-германської системи пра­ва), і ті, в яких зберігається привілейована роль чоловіка (переваж­но мусульманські країни).

Однією з підстав для розлучення, яка передбачена у багатьох країнах, є воля одного або обох з подружжя. Так, у Швеції розлу­чення відбувається за наявності односторонньої заяви, але не від­разу, а після шестимісячного "періоду на роздуми" (у тому разі, коли в сім'ї є неповнолітні діти до 16 років). Але навіть за наяв­ності неповнолітніх дітей цей термін не застосовується, якщо про­тягом двох років подружжя проживали окремо.

Фактичний (або непоправний) розпад шлюбу є підставою для його розірвання у більшості країн світу. До того ж в окремих краї­нах він вважається єдиною підставою для розлучення. Свідченням розпаду шлюбу можуть бути тривале роздільне проживання; сут­тєві розбіжності в поглядах на життя між подружжям; зрада одно­го з них, яку не може пробачити інший з подружжя і після якої спільне життя для іншої сторони є нестерпним; жорстока поведін­ка одного з подружжя; зловживання алкоголем; залишення одним із подружжя сім'ї на тривалий час. Наприклад, у ФРН шлюб вва­жається таким, що розпався, якщо подружжя живе окремо протя­гом трьох років. Якщо ж обоє з подружжя дають згоду на розлу-

137

чення, то шлюб вважається таким, що розпався, коли подружжя проживало окремо протягом одного року. У Франції шлюб може бути також розірваний внаслідок припинення спільного життя, коли сторони не проживають разом протягом останніх шести років або коли один з подружжя протягом цього часу є психічно хворим і відновлення сімейного життя є малоймовірним.

У країнах сім'ї загального права підставами розірвання шлюбу вважаються подружня зрада; залишення одного з подружжя на пев­ний строк; жорстоке поводження чи аморальність; алкоголізм, ду­шевна хвороба, тюремне ув'язнення на певний строк тощо. Особли­вістю англійської правової системи є те, що заява про розлучення не може бути подана, якщо з моменту взяття шлюбу не минуло три роки. Тільки якщо вимога про розлучення ґрунтується на виключній жорстокості та аморальності відповідача, суд може прийняти до роз­гляду позов про розлучення і до закінчення цього терміну.

Спеціальним випадком розірвання шлюбу у Великобританії є винесення рішення про це через презумпцію смерті одного з под­ружжя. Англійському праву невідомий інститут оголошення особи померлою, безвісти відсутньою. Проте кожна особа, яка проживає у Великобританії, перебуває у шлюбі та має вагомі підстави вважати одне з подружжя померлим, може звернутися до суду з позовом про визнання смерті цього подружжя та розірвання шлюбу. Презумпція смерті відсутнього подружжя діє доти, доки не доведено інше, якщо минуло не менше семи років від початку відсутності подружжя та якщо заявник не має підстав вважати його живим.

В окремих штатах США для отримання розлучення встановле­но різні строки проживання на території штату, який є необхідним для отримання права на подання позову (від 6 тижнів до 2 років).

У деяких мусульманських країнах відповідно до догм ісламу за­стосовуються інші принципи розірвання шлюбу, які часто ставлять чоловіка в привілейоване становище порівняно з дружиною. Допус­кається однобічна відмова чоловіка від жінки шляхом трикратного усного вимовляння при свідках слова "талак" ("йди"). Жінка може викупити себе в чоловіка за договором або сплативши чоловіку відповідне відшкодування. Судовий порядок розірвання шлюбу можливий у разі жорстокого поводження чоловіка з жінкою або постійного ненадання їй утримання. При цьому порушення чоло­віком подружньої вірності не є підставою для розлучення. Намага­ючись якось пом'якшити важке становище жінок у питаннях шлюбу

138

і розлучення, в деяких мусульманських країнах прийнято норма­тивні акти сімейного права, що надають жінкам можливість домогтися розлучення. Наприклад, згідно із Сімейним кодексом Ал­жиру жінка має право вимагати розлучення, якщо чоловік попе­редньо не повідомив її про намір взяти новий шлюб (у порядку ре­алізації ним свого права мати до чотирьох дружин). До підстав для звернення до суду належать також тривала відсутність чоловіка без достатніх підстав, що завдає моральної шкоди дружині; хвороба або фізичні вади подружжя.

Процедура розлучення в різних країнах або надмірно ускладнена (обов'язкова участь адвокатів — у ФРН, тривале проживання за місцем розлучення — в окремих штатах США), або, навпаки, спро­щена (наприклад, у деяких штатах Мексики подружжя може розір­вати шлюб, надсилаючи свої заяви поштою). Безпосередньо рішення щодо розірвання шлюбу приймають суди або органи реєстрації актів громадянського стану.

В окремих країнах існує інститут "сепарації", тобто роздільного проживання подружжя, запозичений з католицького церковного пра­ва. Він застосовується у тих випадках, коли чоловік або жінка не хо­чуть остаточно розривати подружні відносини. Як правило, це про­міжна ланка для розлучення. Правовими наслідками встановлення роздільного проживання є збереження деяких обов'язків, що випли­вають із шлюбу, зокрема обов'язку взаємної матеріальної підтримки та обов'язку подружньої вірності. Водночас подружжя отримує пра­во окремого проживання, відбувається поділ майна. Після закінчен­ня встановленого строку роздільного проживання подружжя суд по­винен, за заявою одного з них, розпочати процес розлучення.

Розірвання шлюбу призводить до багатьох важливих правових наслідків не лише для колишнього подружжя, а й для їх дітей. Од­ним з найважливіших питань є також питання, пов'язанні із взаєм­ним утриманням розлучених. Виникають також проблеми особисто­го характеру, зокрема про збереження загального прізвища або повернення дошлюбного. На регламентацію відносин із взаємного утримання подружжя після розлучення впливає загальна відмова від погляду на розлучення, як на покарання за провину, як на санкцію за шлюбне правопорушення. Сьогодні законодавство більшості країн встановлює рівний для чоловіків і жінок обов'язок допомагати одне одному матеріально. При цьому береться до уваги стан здоров'я, вік, рівень життя протягом шлюбу, матеріальні потреби, нинішнє і май-

139

бутнє фінансове становище колишнього подружжя тощо.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення поняття "шлюб", яке існує в різних правових

системах.

Назвіть умови взяття шлюбу.

Які умови взяття шлюбу належать до формальних?

В яких країнах шлюб реєструється тільки у цивільній формі?

Які країни передбачають тільки церковний шлюб, а в яких

допускаються обидва варіанти (цивільний і церковний)?

Охарактеризуйте особливості стадії заручин.

Проаналізуйте особисті відносини між подружжям за націо­

нальним правом різних країн.

Що означає привілейована роль особистого імені чоловіка і в

яких країнах вона зберігається?

Чи має право дружина без дозволу чоловіка влаштовуватися на

роботу, якщо ні, то в яких країнах це передбачено?

Що означає поняття "консорціум"?

Які  види  правового режиму майна подружжя  передбачені

законодавством різних країн?

Як регулюються питання утримання подружжя?

Розкрийте підстави розірвання шлюбу в країнах Заходу.

Що означає фактичний розпад шлюбу?

Після якого терміну спільного проживання за правом Англії

можна подати заяву про розлучення?

Проаналізуйте   особливості   розлучення   в   мусульманських

країнах.

Поясніть, що означає інститут "сепарації"?

Задачі

1.             У Франції після розлучення сина його батько через деякий час

вирішив одружитися з його колишньою дружиною. Син на той

час проживав в іншій країні. В прийомі заяви про взяття шлюбу

їм було відмовлено.

Поясніть, чи правомірна така відмова.

2.             В одній з країн Латинської Америки відбулася драма. Чоловік

закохався в одружену жінку і заради того, щоб мати можливість

з нею одружитися, вбив її чоловіка. Після того, як чоловік відбув

покарання, він вирішив одружитися зі своєю коханою, заради

140

якої скоїв злочин.

Чи можливе взяття такого шлюбу?

Список використаної та рекомендованої літератури

Богуславский М. Международное частное право: Учебник. — М.,

1989.

Гражданское и семейное право развивающихся стран / Под ред.

В. Пучинского, В. Безбаха. — М., 1989.

Исаад М. Международное частное право. — М., 1995.

Кулагин М. Гражданское, торговое и семейное право капи­

талистических стран. — М., 1987.

Фединяк Г., Фединяк Л. Міжнародне приватне право: Навч.

ïîñ³á. — Ê., 2000.