ОГЛЯД МАТЕРІАЛІВ ВИВЧЕННЯ ПРАКТИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ З ОЗНАКАМИ КОРУПЦІЇ ТА КОРУПЦІЙНИХ ДІЯНЬ

Криміналістичні дослідження по розробці методик розслідування хабарництва, що складають наукову базу боротьби з корупційною злочинністю, були проведені значно раніше тих корінних змін у економічних відносинах, які відбулися в Україні за останнє десятиріччя. Очевидно, що ці зміни обумовили виникнення нових способів посягань у сфері економіки, вже відомих кримінальному законодавству, а також появу нових складів економічних злочинів, відповідальність за які встановлено чинним Кримінальним кодексом України. Практика свідчить, що переважно саме з цими посяганнями пов'язані діяння з ознаками корупції, але механізм реалізації корумпованих зв'язків з урахуванням сучасних умов у криміналістичному аспекті досліджений недостатньо, що тягне великі складнощі у практичній діяльності правоохоронних органів. Враховуючи це, у сучасних умовах боротьби з корупцією особливу увагу необхідно приділяти вивченню слідчої та судової практики.

Вивчення справ про злочини з ознаками корупції та корупційні діяння (відповідальність за останні передбачено Законом України «Про боротьбу з корупцією»), розглянутих судами м. Харкова, а також аналіз матеріалів проведеного у 1997 р. анкетування слідчих прокуратур різних областей України (Тернопільської, Закарпатської, Хмельницької, Львівської, Полтавської, Харківської, Донецької, Луганської, Волинської та ін.), у провадженні яких були справи про посадові злочини, а також про корупційні діяння, дали змогу зробити певні висновки стосовно деяких питань, що виникають під час розслідування злочинів та інших діянь указаних категорій.

Найбільше звертають на себе увагу такі факти. Одна п'ята частина опитуваних слідчих стверджує, що майже у 100% випадків приводом до порушення кримінальної справи про хабарництво (найбільш небезпечний прояв корупції) є заяви хабародавців. Більшість слідчих вказала, що виявлення ознак цих злочинів безпосередньо працівниками правоохоронних органів дійсно має місце, але його частка у числі приводів до порушення справи взагалі незначна: у різних областях вона складає від 2% до 20%. Вивчення справ про хабарництво свідчить, що найчастіше виявлення ознак цього злочину відбувається тоді, коли хабар пропонується працівнику правоохоронного органу у зв'язку з його діяльністю по розслідуванню того чи іншого злочину або у провадженні якого знаходиться справа про правопорушення. Заява цього працівника до відповідної інстанції про запропонований йому хабар (певний час та місце, де відбудеться передача хабара) дає змогу затримати хабародавця на місці події. На жаль, реалізація можливості проконтролювати хабар поки що є найбільш ефективним способом у доказуванні злочину. У зв'язку з цим вбачається необхідним удосконалити методику розслідування злочинів з ознаками корупції, з тим щоб вона сприяла оптимізації виявлення цих ознак безпосередньо правоохоронними органами.

На сьогодні посадові злочини, у тому числі хабарництво, а також корупційні діяння, у більшості випадків поєднані з іншими злочинами та правопорушеннями. 80% слідчих у запропонованих їм анкетах підкреслили, що хабарництво найбільш часто є супутнім економічним злочинам (посадові розкрадання - ст.84 КК), господарським злочинам (заняття забороненими видами підприємницької діяльності - ст. 148 КК), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів - ст. 148-2 КК, фіктивне підприємництво ст. 148-4 КК, шахрайство з фінансовими ресурсами - ст. 148-5 КК, порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів ст. 148-8 КК та ін., деяким злочинам проти держави (контрабанда ст.70 КК, порушення правил про валютні операції - ст.80 КК, приховування валютної виручки - ст.80-1 КК, порушення законодавства про бюджетну систему України - ст.80-3 КК, видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч установленому законом порядку - ст.80-4 КК). У ході розслідування таких злочинів слідчі мають певні підстави робити висновки, що у тому чи Іншому випадку мав місце хабар, але, як правило, ці підстави є недостатніми для пред'явлення обвинувачення у хабарництві. На жаль, ця категорія злочинів характеризується великою складністю виявлення їх ознак і процесу доказування, і тому є надзвичайно проблематичною. Вивчення цієї проблеми повинно йти поруч з дослідженням питань боротьби з економічними злочинами, що надасть можливість спостерігати взаємозв'язки у розроблених кримінальними структурами механізмах готування, вчинення і приховання економічних злочинів та зловживань державною владою в особистих цілях.

Виявлення і розслідування корупційних діянь також викликає великі труднощі. Адже у ході адміністративного розслідування необхідно вчасно, всебічно, повно й об'єктивно встановити, чи мало місце діяння, який вид юридичної відповідальності за нього передбачено тощо. Тому вважаємо доцільним необхідність впроваджувати у практику застосування криміналістичних рекомендацій при виявленні і розслідуванні корупційних діянь, за які передбачено адміністративну відповідальність.

В.П.КОРЖ, канд.юрид.наук, доцент ІПК Генеральної прокуратури України