Розділ 1 ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Поняття та зміст підприємництва

Стаття 1 Закону України від 7 лютого 1991 р. <Про підприє-

мництво> визначає підприємництво як самостійну ініціати-

ву, систематичну, на власний ризик діяльність по вироб-

ництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та за-

няття торгівлею з метою одержання прибутку.

Матеріальну основу підприємницької діяльності становить

власність. Власність як економічна категорія - це відноси-

ни між людьми з приводу речей, які полягають у присвоєнні

або в належності матеріальних благ одним особам І відповід-

но у відчуженні цих благ від усіх інших осіб.

Власник має право використовувати належне йому майно

(будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продук-

цію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо)

для підприємницької діяльності. При цьому всім власникам

забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Суб'єкти підприємництва> Відповідно до ст.2 Закону <Про

підприємництво> суб'єктами підприємницької діяльності

(підприємцями) можуть бути:

- громадяни України, Інших держав, не обмежені зако-

ном у правоздатності(*1) або дієздатності(*2);

- юридичні особи всіх форм власності, встановлених За-

коном України <Про власність>.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю та-

ких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб

органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх

(**1) Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права і

обов 'язки. Правоздатність громадянина виникає у момент його

народження і припиняється зі смертю.

(**2) Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями

набувати цивільних прав і створюнати для себе цивільні обов'язки.

Дієздатність у повному обсязі виникає з настанням повноліття,

тоб

то після досягнення вісімнадцятирічного віку.

!!3

справ, арбітражного суду. державного нотаріату, а також

органів державної влади і управління, які покликані здійсню-

вати контроль за діяльністю підприємств. Указом Прези-

дента України від 27 травня 1993 р. <Про деякі питання про-

ходження служби в органах державної виконавчої влади>

заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпо-

середньо або через посередників службовим особам адмініс-

трації Президента України, Кабінету міністрів України,

міністерств, інших центральних органів державної і вико-

навчої влади і місцевих державних адміністрацій.

Заборона безпосередньо займатися підприємницькою

діяльністю керівникам, заступникам керівників державних

підприємств, установ і організацій, Їх структурних підрозділів,

а також посадовим особам державних органів, органів місце-

вого і регіонального самоврядування встановлена Декретом

Кабінету міністрів України від 31 грудня 1992 р. <Про впо-

рядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності,

створених за участю державних підприємств>. Це, однак, не

виключає їхнього права отримувати дивіденди від акцій, а

також доходи від інших корпоративних прав (доходи відпо-

відно до своєї частки майна в статутному фонді товариства з

обмеженою відповідальністю тощо).

Посадовими особами, на які поширюється дія зазначено-

го Декрету, вважаються працівники, діяльність яких пов'я-

зана зі здійсненням державно-владних повноважень, вико-

нанням організаційних, розпорядчих, адміністративних і

господарських функцій, прийняттям управлінських рішень.

Збереження за цими особами лише права на отримання ди-

відендів (доходів) означає, що право на управління належ-

ним їм майном (це - друга складова корпоративного права)

зазначені в Декреті посадові особи на період зайняття вка-

заних посад можуть передавати довіреним особам відповід-

но до чинного законодавства.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю,(*1)

не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здій-

(**1) Позбавлення права займатися певною діяльністю може бути

призначене судом на строк до 5 років як основне аби додаткове

покарання щодо осіб, які скоїли злочин (ст. 31 Кримінального кодексу-

України).

!!4

снення відповідного виду-діяльності до закінчення терміну

встановленою вироком суду. Особи, які мають непогашені.

судимість(*1) за крадіжки, хабарництво та інші корисливі зло-

чини, не лише не можуть бути зареєстровані як підпріиємці,

а й не можуть виступати співзасновниками підприємниць-

кої організації, а також займати в підприємницьких товари-

ствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади

пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Свобода підприємницької діяльності. Суб'єкти підприєм-

ницькоЇ діяльності (підприємці) мають право без обмежень

приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку

діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Проте

в деяких видах діяльності у зв'язку з підвищеними вимога-

ми до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій

управління підприємництво застосовуватися не може. Пе-

релік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада Ук-

раїни за поданням Кабінету міністрів України.

Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Крім

обмеження суб'єктивного складу підприемництва, законо-

давством України, зокрема Законом <Про підприємницт-

во>, встановлені певні обмеження, які стосуються здійснен-

ня окремих видів підприємницькоі діяльності. Ці обмеження

полягають, по-перше, в тому, що деякі види підприємницт-

ва вправі здійснювати лише певні суб'єкти (так, виготов-

лення і реалізація наркотичних засобів, військової зброї г

боєприпасів до неї, вибухових речовин можуть здійснюва-

тися тільки державними підприємствами, а проведення

ломбардних операцій - також і повними товариствами)

по-друге, в забороні здійснювати окремі види діяльності

перелік яких встановлює Верховна Рада України за подан-

ням Кабінету міністрів України, без спеціального дозволу

(ліцензії). Зокрема, без спеціального дозволу (ліцензії), що

видається Кабінетом міністрів України або уповноважених

ним органом, не можуть здійснюватися:

- пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних

копалин:

- виробництво, ремонт і реалізація спортивної. мислив-

(**1)Про погашення судимості див. ст. 55 Кримінального Кодексу України.

!!5

ської та вогнепальної зброЇ та боєприпасів для неї, а також

холодної зброї;

- виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речо-

вин;

- виготовлення пива і вина; виготовлення спирту, горіл-

чаних, лікерних та коньячних виробів; торгівля спиртом ети-

ловим з харчової сировини, горілчаними, лікерними, конь-

ячними виробами та іншими напоями, виготовленими з ви-

користанням спирту (див.: Декрет Кабінету міністрів Украї-

ни від ЗІ грудня 1992 р. <Про державне регулювання вироб-

ництва, торгівлі, експорту спирту, напоїв з його викорис-

танням і торгівлю тютюновими виробами>);

- виготовлення тютюнових виробів: торгівля тютюнови-

ми виробами (див. там же);

- медична практика;

- ветеринарна практика:

- юридична практика:

- створення та утримання гральних закладів, організація

азартних ігор:

- торгівля алкогольними напоями тощо.

Перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають

ліцензуванню, вміщено з Законі <Про підприємництво>,

проте і він не є вичерпним. Деякі види діяльності в галузі

зв'язку, що не можуть здійснюватись без ліцензії, визначені

Декретом Кабінету міністрів України віл 21 січня 1993 р.

<Про об'єднання державних підприємств зв'язку та запро-

вадження ліцензування деяких видів діяльності в галузі зв'яз-

ку>.

Дозвіл (ліцензія) на здійснення підприємницької діяльносгі

видається Кабінетом міністрів України або уповноваженим

ним органом у строк не більше як за 30 днів з дня одержан-

ня заяви. Питання, пов'язані з видачею ліцензії, врегульо-

вані Положенням про порядок видачі суб'єктам підприєм-

ницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на

здійснення окремих видів діяльності, затвердженим поста-

новою Кабінету міністрів України від 17 липня 1994р. № 316.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької

діяльності. До заяви додаються :

- підприємцем - юридичною особою - копії засновниць-

ких документів;

!!6

- підприємцем-громадянином - копії документів, що

засвідчують рівень освіти І кваліфікації, необхідний для

здійснення відповідного виду діяльності (крім випадків, за-

значених у законодавстві).

За видачу ліцензії встановлюється така плата: з громадян -

у розмірі двох мінімальних заробітних плат; з юридичних

осіб - у розмірі шести мінімальних заробітних плат.

У ліцензії зазначаються найменування органу, що видав її,

прізвище, ім'я та по батькові, адреса проживання громадя-

нина або найменування і місце знаходження юридичної осо-

би, вид діяльності, на яку видається ліцензія, місце її

здійснення, особливі умови та правила здійснення даного

виду діяльності, номер реєстрації ліцензії, дата її видачі,

термін дії.

Строк ліцензії визначає орган, що її видає (як правило, це

уповноважені Кабінетом міністрів України міністерства, дер-

жавні комітети, відомства), але не може бути менше 3 років.

Продовження цього строку здійснюється у порядку, встанов-

леному для її одержання. Після припинення суб'єктом

підприємництва своєї діяльності надана ліцензія втрачає силу.

У разі порушення підприємцем зазначених у ліцензії особли-

вих умов і правил здійснення відповідного виду діяльності

орган, що видав ліцензію, може дати розпорядження про усу-

нення порушень чи зупинити її дію на визначений строк або

до усунення цих порушень. При повторному або грубому

порушенні правил діяльності, на яку видано ліцензію, остан-

ня може бути анульована за рішенням органу, що її видав.

Рішення про зупинення дії ліцензії чи її анулювання може

бути оскаржене підприємцем до суду або арбітражного суду.

Принципи підприємницької діяльності, тобто основні заса-

ди, на яких базується підприємництво, законодавче закріп-

лені в ст.5 Закону <Про підприємництво>. До них відно-

сяться:

а) вільний вибір діяльності;

б) залучення на добровільних засадах до підприємницької

діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

в) самостійне формування програми діяльності та вибір

постачальників І споживачів вироблюваної продукції, вста-

новлення цін відповідно до законодавства;

г) вільний найм працівників;

!!7

д) залучення і використання матеріально-технічних, фінан-

сових, трудових, природних та інших видів ресурсів, вико-

ристання яких не заборонено або не обмежено законодав-

ством;

е) вільне розпорядження прибутком, що залишається після

внесення платежів, установлених законодавством:

є) самостійне здійснення підприємцем - юридичною осо-

бою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-

яким підприємцем належної йому частки валютної виручки

на свій розсуд.

Слід зазначити, що деякі з перерахованих принципів (на-

приклад. вільне розпорядження прибутком, використання

належної підприємцю валютної виручки на свій розсуд та

ін.) сьогодні певною мірою обмежені рядом Декретів Кабі-

нету міністрів України, прийнятих ним за час тимчасового

(з 21 липня 1992 р. по 21 травня 1993 р.) делегування повно-

важень видавати декрети в сфері законодавчого регулюван-

ня питань підприємницької діяльності.

2. Умови здійснення підприємництва

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяль-

ності є державна реєстрація підприємництва.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті

Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва

і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходжен-

ня або проживання даного суб'єкта, якщо інше не передба-

чено законодавчими актами України. Для державної реєст-

рації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі

документи:

а) установчі документи:

- рішення власника майна або уповноваженого ним орга-

ну. Якщо власників або уповноважених ними органів два і

більше, таким рішенням є установчий договір;

- статут, якщо це необхідно для створюваної організацій-

ної форми суб'єкта підприємництва;

6) реєстраційна картка встановленого зразка,

в) документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєст-

рацію.

!!8

Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без

створення юридичної особи, подають заповнену реєстра-

ційну картку та документ, що засвідчує сплату коштів за

державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

здійснюється (при наявності всіх документів) за заявниць-

ким принципом протягом не більше п'яти робочих днів.

Протягом цього терміну відповідний орган, який здійснює

'реєстрацію, зобов'язаний видати свідоцтво про реєстрацію і

в 10-денний термін подати відомості до відповідної подат-

кової Інспекції та органу державної статистики. Органи дер-

жавної статистики встановлюють коди суб'єктів підприєм-

ницької діяльності.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємниц-

тва с підставою для відкриття рахунків в установах банків за

місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, або

в будь-яких інших установах банків за згодою сторін, а та-

кож для виготовлення печаток і штампів.

У вищевикладеному порядку проводиться і перереєстра-

ція суб'єкта підприємницької діяльності. Підстави реєстрації

вказані в ст.8 Закону <Про підприємництво>, відповідно до

якої перереєстрація проводиться у разі зміни форми влас-

ності, організаційної форми або назви суб'єкта підприєм-

ництва.

Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в су-

довому порядку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству

установчих документів, що подаються для реєстрації, несе

власник (власники) або уповноважені ним органи, які пода-

ють документи для реєстрації, та орган, який проводить

реєстрацію суб'єкта підприємництва.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої вста-

новлюється Кабінетом міністрів України залежно від суб'-

єкта підприємництва, обраної організаційної форми та виду

підприємницької діяльності. Так, згідно з Додатком до по-

станови Кабінету міністрів України від 29 квітня 1994 р. <Про

затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за

державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності>

розмір плати за державну реєстрацію суб'єктів підприєм-

!!9

ництва коливається від 1,5 мінімальних заробітних плат (для

громадян, що займаються підприємницькою діяльністю у

сфері освіти і культури) до 9 мінімальних заробітних плат

(для юридичних осіб, що займаються підприємництвом у

сфері надання торговельно-посередницьких послуг). Зако-

ном <Про підприємництво> місцевим Радам народних депу-

татів надане право встановлювати пільгову плату за держав-

ну реєстрацію.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені

спеціальні правила державної реєстрації окремих організа-

ційних форм підприємництва. Так, реєстрація банків

здійснюється відповідно до СТ.22 Закону України <Про бан-

ки та банківську діяльність> та згідно з <Тимчасовим поло-

женням про порядок створення, реєстрації комерційних

банків і здійснення нагляду за їх діяльністю>, затвердженим

правлінням Національного банку України (протокол №16

від 17 липня 1992 р.). Для реєстрації комерційного банку

його рада подає в двотижневий строк після перевірки фінан-

сового стану засновників в управління Національного банку

за місцем створення банку такі документи: заяву про реєст-

рацію статуту банку за підписом уповноваженої особи (го-

лови ради); установчий договір, підписаний засновником

банку (підписи фізичних осіб завіряються нотаріально) та

завірений печатками; статут банку, затверджений на зборах

і підписаний уповноваженою особою; протокол установчих

зборів; економічні обгрунтування створення банку, бухгал-

терські баланси засновників, висновок аудиторської органі-

зації, яка має ліцензію НБУ; відомості про професійну при-

датність голови правління та головного бухгалтера; копію

платіжного документа про внесення плати за реєстрацію

банку, копію звіту про проведення відкритої підписки на

акції, довідку про наявність необхідного приміщення. Реєст-

рація банків здійснюється у місячний строк з моменту одер-

жання заяви та зазначених документів.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець

має право укладати з громадянами договори про викорис-

тання їх праці. При укладанні трудового договору (контрак-

ту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та

охорону праці, її оплату не нижче встановленого в Україні

мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включа-

!!10

ючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпе-

чення відповідно до чинного законодавства. При втраті пра-

цездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкоду-

вання витрат у випадках і порядку, передбачених чинним

законодавством.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець зо-

бов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середови-

щу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств,

установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та Іншу

встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа - може бути

визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передба-

ченому Законом України <Про банкрутство>.

2. Умови здійснення підприємництва

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяль-

ності є державна реєстрація підприємництва.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті

Ради народних депутатів або в районній, районній міст Києва

і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходжен-

ня або проживання даного суб'єкта, якщо інше не передба-

чено законодавчими актами України. Для державної реєст-

рації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі

документи:

а) установчі документи:

- рішення власника майна або уповноваженого ним орга-

ну. Якщо власників або уповноважених ними органів два і

більше, таким рішенням є установчий договір;

- статут, якщо це необхідно для створюваної організацій-

ної форми суб'єкта підприємництва;

6) реєстраційна картка встановленого зразка,

в) документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєст-

рацію.

!!8

Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без

створення юридичної особи, подають заповнену реєстра-

ційну картку та документ, що засвідчує сплату коштів за

державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

здійснюється (при наявності всіх документів) за заявниць-

ким принципом протягом не більше п'яти робочих днів.

Протягом цього терміну відповідний орган, який здійснює

'реєстрацію, зобов'язаний видати свідоцтво про реєстрацію і

в 10-денний термін подати відомості до відповідної подат-

кової Інспекції та органу державної статистики. Органи дер-

жавної статистики встановлюють коди суб'єктів підприєм-

ницької діяльності.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємниц-

тва с підставою для відкриття рахунків в установах банків за

місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, або

в будь-яких інших установах банків за згодою сторін, а та-

кож для виготовлення печаток і штампів.

У вищевикладеному порядку проводиться і перереєстра-

ція суб'єкта підприємницької діяльності. Підстави реєстрації

вказані в ст.8 Закону <Про підприємництво>, відповідно до

якої перереєстрація проводиться у разі зміни форми влас-

ності, організаційної форми або назви суб'єкта підприєм-

ництва.

Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в су-

довому порядку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству

установчих документів, що подаються для реєстрації, несе

власник (власники) або уповноважені ним органи, які пода-

ють документи для реєстрації, та орган, який проводить

реєстрацію суб'єкта підприємництва.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої вста-

новлюється Кабінетом міністрів України залежно від суб'-

єкта підприємництва, обраної організаційної форми та виду

підприємницької діяльності. Так, згідно з Додатком до по-

станови Кабінету міністрів України від 29 квітня 1994 р. <Про

затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за

державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності>

розмір плати за державну реєстрацію суб'єктів підприєм-

!!9

ництва коливається від 1,5 мінімальних заробітних плат (для

громадян, що займаються підприємницькою діяльністю у

сфері освіти і культури) до 9 мінімальних заробітних плат

(для юридичних осіб, що займаються підприємництвом у

сфері надання торговельно-посередницьких послуг). Зако-

ном <Про підприємництво> місцевим Радам народних депу-

татів надане право встановлювати пільгову плату за держав-

ну реєстрацію.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені

спеціальні правила державної реєстрації окремих організа-

ційних форм підприємництва. Так, реєстрація банків

здійснюється відповідно до СТ.22 Закону України <Про бан-

ки та банківську діяльність> та згідно з <Тимчасовим поло-

женням про порядок створення, реєстрації комерційних

банків і здійснення нагляду за їх діяльністю>, затвердженим

правлінням Національного банку України (протокол №16

від 17 липня 1992 р.). Для реєстрації комерційного банку

його рада подає в двотижневий строк після перевірки фінан-

сового стану засновників в управління Національного банку

за місцем створення банку такі документи: заяву про реєст-

рацію статуту банку за підписом уповноваженої особи (го-

лови ради); установчий договір, підписаний засновником

банку (підписи фізичних осіб завіряються нотаріально) та

завірений печатками; статут банку, затверджений на зборах

і підписаний уповноваженою особою; протокол установчих

зборів; економічні обгрунтування створення банку, бухгал-

терські баланси засновників, висновок аудиторської органі-

зації, яка має ліцензію НБУ; відомості про професійну при-

датність голови правління та головного бухгалтера; копію

платіжного документа про внесення плати за реєстрацію

банку, копію звіту про проведення відкритої підписки на

акції, довідку про наявність необхідного приміщення. Реєст-

рація банків здійснюється у місячний строк з моменту одер-

жання заяви та зазначених документів.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець

має право укладати з громадянами договори про викорис-

тання їх праці. При укладанні трудового договору (контрак-

ту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та

охорону праці, її оплату не нижче встановленого в Україні

мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включа-

!!10

ючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпе-

чення відповідно до чинного законодавства. При втраті пра-

цездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкоду-

вання витрат у випадках і порядку, передбачених чинним

законодавством.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець зо-

бов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середови-

щу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств,

установ, організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та Іншу

встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа - може бути

визнана арбітражним судом банкрутом у порядку, передба-

ченому Законом України <Про банкрутство>.