Розділ VІІ ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНШИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю та

товариство з додатковою відповідальністю

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств

в економічній сфері України є товариства з обмеженою відпо-

відальністю. Відповідно до ст-50 Закону України <Про гос-

подарські товариства> товариством з обмеженою відповідаль-

ністю визнається товариство, що має статутний фонд, роз-

ділений на частки, розмір яких визначається установчими

документами.

Називаючи цей вид товариства товариством <з обмеженою

відповідальністю>, законодавець не має на увазі обмеження

відповідальності товариства як суб'єкта господарського права

(юридичної особи) якимись певними розмірами майна або

грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного

фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності

учасників товариства, які несуть її в межах своїх вкладів до

статутного фонду. Установчими документами товариства з

обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що

учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за

зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної час-

тини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється

статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше

суми еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, ви-

ходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на

момент створення товариства. Однією з особливостей змісту

установчих документів товариства з обмеженою відповідаль-

ністю є те, що зазначені документи, крім відомостей, за-

гальних для всіх видів господарських товариств, повинні

містити відомості про розмір часток кожного з учасників,

розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відпові-

дальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше

30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що

!!94

підтверджується документами, виданими банківською уста-

новою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не

пізніше року після реєстрації товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за

згодою решти учасників уступити свою частку (Її частину)

одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо

інше не передбачено установчими документами, то і третім

особам. Учасники товариства користуються переважним

правом придбання частки учасника, який її уступив, про-

порційно їх часткам у статутному фонді товариства або в

іншому погодженому між ними розмірі.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається

одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що нале-

жали учаснику, який уступив ЇЇ повністю або частково.

Частка учасника товариства (після повного внесення ним

вкладу) може бути придбана самим товариством, яке протя-

гом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам

або третім особам.

Будь-який з учасників має право вийти з товариства із

сплатою йому вартості частини майна товариства, пропор-

ційної його частці в статутному фонді. На вимогу учасника

та за згодою товаристві вклад може бути повернений по-

вністю або частково в натуральній формі.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю

с збори учасників, що складаються з учасників або призначе-

них ними представників.

До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю належить:

а) визначення основних напрямів діяльності товариства і

затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів виконавчого органу та

ревізійної комісії;

г) затвердження річних результатів діяльності товариства,

звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу при-

бутку;

д) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх

підприємств, філій та представників, затвердження їх ста-

тутів та положень;

!!95

е) винесення рішень про притягнення до майнової відпо-

відальності посадових осіб товариства,

с) затвердження правил процедури та інших внутрішніх

документів товариства, визначення організаційної структу-

ри товариства;

ж} встановлення розміру, форми і порядку внесення учас-

никами додаткових вкладів:

з) вирішення питання про придбання товариством частки

учасника;

и) виключення учасника з товариства,

і) визначення умов оплати праці службових осіб товарист-

ва,

ї) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що

перевищує вказану в статуті товариства;

й) прийняття рішення про припинення діяльності това-

риства.

Статутом товариства до компетенції зборів учасників мо-

жуть бути віднесені й інші питання.

З питань, зазначених у пунктах <а>, <б> та <й> необхідна

одностайність у вищому органі. З решти питань рішення

приймаються простою більшістю голосів (учасники мають

кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутно-

му фонді).

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальніс-

тю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не

передбачено установчими документами. Збори учасників

вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники

(представники учасників), що володіють у сукупності більш

як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують одно-

стайності - всі учасники.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється

виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий

(директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Чле-

нами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не

с учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності това-

риства, за винятком тих, що входять до виключної компе-

тенції зборів учасників. Ії повноваження при цьому визна-

чені ст.62 Закону <Про господарські товариства> та установ-

чими документами товариства.

!!96

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з

обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що

утворюється зборами учасників товариства з Їх числа в

кількості не менше 3 осіб. її діяльність регламентована ст.63

Закону <Про господарські товариства>.

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обме-

женою відповідальністю, має товариство з додатковою відпо-

відальністю. Особливість його (і головна відмінність від то-

вариства з обмеженою відповідальністю) полягає втому, що

учасники товариства з додатковою відповідальністю відпові-

дають по його боргах своїми внесками до статутного фонду,

а при недостатності цих сум - додатково належним їм май-

ном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до

внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачаєть-

ся в установчих документах.

2. Повне товариство

Повним товариством згідно з ст.66 Закону <Про госпо-

дарські товариства> визнається таке товариство, всі учасни-

ки якого займаються спільною підприємницькою діяльніс-

тю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями

товариства усім своїм майном. Повне товариство створюється

і діє на підставі установчого договору (статуту цей вид това-

риств не має). Крім загальних вимог щодо змісту установ-

чих документів господарських товариств, установчий договір

про повне товариство повинен визначати розмір частки кож-

ного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів,

форму їх участі у справах товариства.

Такі вимоги випливають з особливого характеру товари-

ства, зокрема, з ведення його справ, яке здійснюється за

загальною згодою всіх учасників.

Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма

учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають

від Імені товариства. Учасники, яким було доручено веден-

ня справ повного товариства, зобов'язані надавати решті

учасників на їх вимогу повну Інформацію про дії, що вико-

нують від Імені та в інтересах товариства.

Учасник повного товариства має право передавати свою

!!97

частку або її частину іншим учасникам товариства або третім

особам тільки за згодою всіх учасників. З передачею частки

(її частини) третій особі до останньої переходять всі права

та обов'язки, що належали учаснику, який вибув.

Оскільки всі учасники повного товариства займаються

спільною підприємницькою діяльністю, вони не мають пра-

ва від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди,

однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь

у будь-яких товариствах (крім акціонерних), які мають од-

норідну з повним товариством ціль діяльності.

У разі порушення цієї вимоги, учасник товариства зобов'-

язаний компенсувати збитки, заподіяні товариству.

Законодавством (ст.71 Закону <Про господарські товарист-

ва>) встановлено особливий порядок виходу учасника з по-

вного товариства.

Якщо товариство було створено на невизначений строк,

його учасник може в будь-який час вийти з товариства, по-

передивши про це не пізніше як за 3 місяці. Вихід з товари-

ства, створеного на визначений строк, можливий лише з

поважних причин та з попередженням не пізніше як за 6

місяців.

Учаснику, який вибув, сплачується вартість його внеску та

належна йому частина прибутку одержана товариством у

даному році.

Як вже зазначалося, учасники повного товариства несуть

солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім

своїм майном. Механізм такої відповідальності конкретизо-

вано в ст.74 Закону <Про господарські товариства>. Полягає

він у тому, що якщо при ліквідації повного товариства ви-

явиться, що наявного майна не вистачає для сплачування

всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть со-

лідарну відповідальність його учасники усім своїм майном,

на які відповідно до законодавства України може бути звер-

нено стягнення. Важливим є те, що учасник товариства відпо-

відає за борги останнього незалежно від того, чи виникли

вони після або до його вступу до товариства. Якщо борги

товариства повністю сплатить один з учасників, він має право

звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до

решти учасників, які несуть перед ним відповідальність про-

порційно своїй частці у майні товариства.

!!98

3. Командитне товариство

Командитне товариство можна кваліфікувати як товарист-

во змішаного типу, яке включає поряд з одним або більшістю

учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями

товариства всім своїм майном (повні товариші), також одно-

го або більше учасників, відповідальність яких обмежується

вкладом у майні товариства (вкладники або командитисти).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або

більше повних товаришів, вони несуть солідарну відпові-

дальність по боргах товариства.

Правовий статус командитного товариства визначається

нормами статей 67-74 Закону <Про господарські товарист-

ва> (тобто законодавством про повні товариства) з ураху-

ванням особливостей, передбачених у спеціальних статтях

(ст. 78-83) Закону <Про господарські товариства>, безпосе-

редньо присвячених командитним товариствам.

Зокрема, установчий договір про командитне товариство

крім відомостей, які містить установчий договір про повне

товариство, має відображати участь вкладників в такому то-

варистві, а саме: стосовно вкладників вказується тільки су-

купний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір,

склад і порядок внесення ними вкладів.

Оскільки правовий статус повних товаришів розглянуто в

попередньому параграфі, тут доцільно зупинитися на особ-

ливостях участі в командитному товаристві вкладників.

Вкладник може вступати до командитного товариства шля-

хом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

- діяти від імені командитного товариства ^ьки у разі

наявності доручення і згідно з ним;

- вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учас-

никам з повною відповідальністю) у випадку ліквідації това-

риства:

- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також

забезпечення можливості перевірки правильності їх скла-

дення.

Вкладники командитного товариства повинні вносити вкла-

ди і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, пе-

редбаченими установчим договором, проте сукупний розмір

!!99

їх часток не повинен перевищувати 50 відсотків майна това-

риства, зазначеного в установчому договорі. На момент реє-

страції командитного товариства кожний з вкладників по-

винен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Таким чином, вкладники беруть участь в діяльності ко-

мандитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких

визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі

в управлінні товариством вони не беруть.

Управління справами командитного товариства здійснюєть-

ся тільки учасниками з повною відповідальністю (повними

товаришами). Якщо в товаристві є тільки один такий учас-

ник, управління справами здійснюється ним самостійно.

Вкладники не вправі перешкоджати діям повних товаришів

по управлінню справами товариства.

Не дивлячись на те, що за загальним правилом відпові-

дальність вкладника обмежується вкладом у майні товари-

ства, в окремих випадках, передбачених законодавством (ст.82

Закону <Про господарські товариства>), він також несе по-

вну відповідальність.

Так, якщо вкладник здійснює угоду від Імені і в інтересах

товариства без відповідних повноважень, то у разі схвален-

ня його дій командитним товариством він разом з повними

товаришами відповідає по угоді перед кредиторами усім своїм

майном, на яке відповідно до законодавства може бути звер-

нено стягнення.

Якщо ж схвалення не буде одержано, вкладник відповідає

перед третьою особою самостійно усім своїм майном.

Крім загальних підстав припинення діяльності господарсь-

ких товариств (ст. 19 Закону <Про господарські товариства>)

командитне товариство припиняється також у разі вибуття

всіх учасників з повною відповідальністю.

При вибутті з товариства всіх вкладників повні товариші

мають право замість ліквідації командитного товариства пе-

ретворити його в повне товариство.