Розділ XІ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

1. Поняття відповідальності в господарському праві

Відповідальність у господарському праві - це комплекс-

ний правовий інститут, який має свій особливий предмет

регулювання - господарські правопорушення.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або без-

діяльність суб'єкта господарських відносин, яка не відповідає

вимогам норм господарського права, не узгоджується з юри-

дичними обов'язками зазначеного суб'єкта, порушує суб'-

єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Гос-

подарські правопорушення можна класифікувати за видами і

систематизувати в окремі групи за певними критеріями.

Так, залежно від юридичної підстави (тобто, які юридичні

норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні

правопорушення. В свою чергу, договірні правопорушення

поділяються на:

- правопорушення на стадії виникнення договорів: пору-

шення строків укладання договорів; процедури врегулюван-

ня розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладан-

ня договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяль-

ності юридичної особи, або укладання договорів з метою,

яка суперечить інтересам держави і суспільства (ст.48, 49, 50

Цивільного кодексу);

- порушення строків виконання договірних та інших гос-

подарських зобов'язань: щодо поставки продукції та товарів

(найпоширеніші в господарській практиці), перевезення ван-

тажів; виконання робіт та ін. Прострочення виконання зо-

бов'язання загалом тягне за собою сплату боржником зазна-

ченої законом чи договором неустойки, штрафу, пені (ст.

179, 213-215, 356 Цивільного кодексу);

- порушення господарських зобов'язань щодо якості по-

ставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих по-

слуг;

- порушення державної дисципліни цін, пов'язані з ви-

конанням договорів. Закон України від 3 грудня 1990 р. <Про

!!144

ціни і ціноутворення> (Відомості Верховної Ради УРСР.-

1990.-Ст.651) і Закон <Про підприємства в Україні> (ст.23)

передбачають, що у разі порушення підприємством ціни (при

реалізації за договором продукції) надлишкове одержана сума

підлягає вилученню в доход відповідного бюджету;

- порушення у сфері кредитних та розрахункових відно-

син, пов'язані з виконанням господарських договорів;

- порушення господарських зобов'язань щодо переве-

зень вантажів: зобов'язань з планів перевезень (неподача

перевізних засобів, непред'явлення вантажів до переве-

зення); простій транспортних засобів під навантаженням

І розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, не-

стача, пошкодження вантажу; прострочення доставки ван-

тажу тощо.

Предметом господарсько-правової відповідальності є та-

кож позадоговірні правопорушення:

- порушення антимонопольного законодавства (зловжи-

вання господарюючим суб'єктом своїм домінуючим стано-

вищем на ринку: обмеження або припинення виробництва,

вилучення з обігу товарів для створення чи підтримання де-

фіциту, нав'язування контрагентам таких умов договорів, які

ставлять їх у нерівне становище або не відносяться до дано-

го виду договорів);

- порушення податкової дисципліни: приховування або

заниження прибутку, порушення встановленого порядку об-

ліку прибутку тощо. Ці порушення тягнуть за собою санкції,

встановлені актами податкового законодавства;

- порушення прав власника як поєднаних, так і не по-

єднаних з позбавленням прав володіння;

- заподіяння суб'єктом господарювання шкоди підприєм-

ствам, установам та організаціям тощо.

Вчинення суб'єктом господарського відношення правопо-

рушення тягне за собою застосування до правопорушника

передбаченої або санкціонованої нормами господарського

законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність

за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені

у сфері господарської діяльності), санкції за них визначені

господарським законом. Даний вид відповідальності в теорії

господарського права визначається як господарсько-право-

ва відповідальність.

!!145

Господарсько-правовій відповідальності властиві особливі

ознаки:

З точки зору форми дана відповідальність є юридичною,

тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на

правопорушника безпосередньо або за допомогою арбітраж-

ного суду (суду, третейського суду). Юридична природа даної

відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки пра-

вопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції

закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у

вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу,

пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є

державна забезпеченість щодо застосування передбачених

договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує

застосування їх завдяки системі спеціальних і запільних пра-

возахисник державних органів, функцією яких є саме засто-

сування майнових санкцій.

Щодо змісту, господарсько-правова відповідальність за-

галом є матеріальною і застосовується у формі певної си-

стеми майнових (економічних) санкцій, передбачених або

дозволених нормами господарського законодавства. Гос-

подарюючі суб'єкти як організації можуть нести (потер-

пати) лише матеріальні витрати як відповідальність (при-

мусові виплати, неодержання належних сум, зменшення

майна внаслідок відшкодування збитків і т.ін.). Закон <Про

підприємства в Україні> закріплює принцип повної мате-

ріальної відповідальності господарюючих суб'єктів аж до

банкрутства. Стаття 24 зазначеного закону передбачає, що

<підприємство несе повну відповідальність за додержання

кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприє-

мство, яке не виконує своїх зобов'язань по розрахунках,

може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у

порядку, встановленому Законом України <Про банкрут-

ство>. Таким чином, найвищою економічною санкцією

згідно з законодавством можна вважати процесуальне (ар-

бітражне) оголошення господарюючого суб'єкта-боржни-

ка банкрутом.

Господарсько-правова відповідальність застосовується лише

у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі,

як об'єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопоруш-

ника, і загалом базується на презумпції його вини.

!!146

У функціональному відношенні господарсько-правова

відповідальність покликана стимулювати належне виконан-

ня господарських та інших зобов'язань. Отже. її головною

метою с забезпечення правопорядку в сфері економіки (в

господарських відносинах).

2. Функції відповідальності

Функції господарсько-правової відповідальності визнача-

ються як сукупність дій щодо застосування до правопоруш-

ника в сфері господарювання передбачених законом чи до-

говором санкцій, а також правових наслідків такого засто-

сування. Види і зміст функцій господарсько-правової відпо-

відальності в теорії господарського права визначаються по-

різному. Узагальнено є підстави виділити п'ять основних

функцій.

Стимулююча функція. Господарсько-правова відпові-

дальність, яка полягає в застосуванні до правопорушника

економічних (майнових) санкцій, передбачає спонукання

(негативне стимулювання) його і по припинення правопо-

рушення, і до реального википання зобов'язання Стиму-

лювання це є негативним у тому розумінні, що особа, яка

вчинила господарське правопорушення, несе певні майнові

витрати внаслідок застосування до неї економічних санкцій.

Стимулююча функція притаманна практично всім видам

санкцій, передбачених або санкціонованих нормами госпо-

дарського права. Вона має на меті, насамперед, задовольни-

ти економічний інтерес потерпілого суб'єкта шляхом сти-

мулювання (економічного, майнового) правопорушника до

правомірних дій. Є тут і суспільний інтерес. Реальне вико-

нання господарських зобов'язань підприємствами і органі-

заціями означає нормальне задоволення суспільних потреб

у продукції, роботах, послугах.

Штрафна функція. Відповідальність суб'єктів господар-

ських правовідносин є однією з форм юридичної відпові-

дальності.  Як така. вона викликається протиправною нове-

пикою (господарським правопорушенням, невиконанням

або неналежним виконанням зобов'язань) правопорушни-

ка У цьому розумінні господарсько-правова відповідальність

є  ретроспективою, тобто реакцією на вже скоєні протип-

!!147

ранні дії (бездіяльність) у вигляді саме відповідальності як

покарання правопорушника економічними санкціями. За-

галом штрафна функція покладена на такі види господарсь-

ко-правових санкцій, як неустойка, штраф, пеня (так звані

штрафні санкції).

Функція попередження правопорушень. Суть цісї функції

полягає в тому, шо  завдяки застосуванню відповідальності

не тільки усувається факт господарською правопорушення,

а й застосовуються (арбітражним судом, судом) правові за-

ходи, спрямовані на усунення Ного причин та умов. Як по-

переджувальний засіб господарсько-правова відповідальність

найбільш ефективна в тих випадках, коли має місце матері-

ально-правовий зв'язок відповідальності господарюючого

суб'єкта з матеріальною відповідальністю його працівників,

передбаченою трудовим правом. Відшкодування господарю-

ючим суб'єктом збитків, сплата неустойки (штрафу, пені) -

це так звані невиробничі витрати, які відносяться на прибу-

ток підприємств та організацій. Отже, від недобросовісних

(неправомірних) дій окремих осіб майнові втрати несуть

трудові колективи. Звідси цілком справедливою с необхідність

персоніфікації матеріальної відповідальності господарюючих

суб'єктів, застосування майнових заходів згідно і нормами

трудового права до працівників, винних у застосуванні

санкцій до господарюючого суб'єкта.

Компенсаційна функція. Сутність компенсаційної (віднов-

ної) функції господарсько-правової відповідальності полягає

у відновленні порушеного правопорушенням майнового ста-

ну потерпілого шляхом застосування на його користь ком-

пенсаційних майнових санкцій, стягуваних з порушника.

Сторона-кредитор у договірних та інших зобов'язаннях

завжди ризикує своїм майновим становищем внаслідок по-

рушення зобов'язання боржником. Тому правові системи

цивілізованих країн відпрацювали і мають у своєму арсеналі

засоби правового захисту, які знаходяться у потерпілої сто-

рони зобов'язання. Ці засоби грунтуються на так званому

праві справедливості і застосовуються або безпосередньо

потерпілою стороною, або правозастосовчим органом.

Найбільш юридичне універсальним і дієвим засобом право-

вого захисту потерпілої сторони зобов'язання, яке застосо-

вується традиційно "по праву справедливості", с відшкоду-

!!148

вання (компенсування) збитків. Сутність його полягає втому,

що кожне порушення договору чи іншого зобов'язання дає

потерпілій стороні право на відшкодування збитків, які вона

понесла. Так, стаття 203 Цивільного кодексу називається

<Обов'язок боржника відшкодувати збитки>. Термін відшко-

дувати якраз і вказує на те, що дана форма відповідальності

виконує компенсаційну (відшкодувальну) функцію.

Таку ж функцію законодавець покладає і на так звану залі-

кову неустойку. Відповідно до ч. І ст.204 Цивільного кодек-

су, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'-

язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки

відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (штра-

фом, пенею).

Інформаційна (сигналізаційна) функція. Факт пред'явлення

претензії, позову, стягнення збитків чи неустойки - це юри-

дична інформація про неблагополучний стан, наявні недо-

ліки у господарській діяльності суб'єкта. Разом з тим це й

інформація про необхідність вжиття відповідних заходів щодо

поліпшення справ, наведення порядку на підприємстві, в

організації.

3. Види відповідальності

Відповідальністю є застосування до правопорушника вста-

новлених законом або договором санкцій, внаслідок чого

він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-пра-

вової відповідальності включає в себе і майнові наслідки

застосування санкцій. В свою чергу, господарсько-правова

санкція являє собою визначену безпосередньо законом або

договором міру (масштаб, величину) відповідальності пра-

вопорушника. Це гранична величина майново-примусового

впливу на правопорушника, який може застосувати до ньо-

го кредитор або відповідний орган (суд, арбітражний суд).

Господарсько-правові санкції в своїй сутності є економіч-

но-юридичними. Тому в законодавстві визначення економічні

і майнові можуть вживатися як тотожні. Термін економічні

означає, що за змістом господарсько-правова відповідальність

є економічною. Це негативний економічний вплив на пра-

вопорушника з метою стимулювання виконання ним зобо-

в'язання.

!!149

Термін майнові санкції є юридичним еквівалентом попе-

реднього терміну і означає що і точки зору форми госпо

дарсько-правова відповідальність е юридичною відповідаль-

ністю Дана відповідальність застосовуються лише у правовій

формі якою і передбачені іаконом або договором майнові

(економічні за змістом) санкції.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняються

залежно від видів господарських правопорушень і санкцій,

встановлених іа ці правопорушення За цим критерієм в теорії

права розрізняються 1) відшкодування збитків 2) штрафні

санкції 3) оперативно-господарські санкції

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічно

врегульоване законом. По-перше визначено юридичні підста-

ви його застосування <В разі невиконання або неналежного

виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшко-

дувати кредиторові завдані цим збитки> (ч. 1 ст 203 Цивільно-

го кодексу) По-друге визначено види втрат кредитора які

визначаються як збитки. Це витрати кредитора втрата або

пошкодження його майна доходи які він одержав би якби

зобов'язання було виконане боржником (ч. 2 ст 203 ЦК).  Як

правило збитки не ( майновою санкцією заздалегідь визна-

ченого розміру Саме в цьому полягаі універсальність їх шс-

госування. З іншого боку груднощі в обрахуванні їх розміру

зумовлюють складність застосування зазначеноі санкції. По-

третє законодавець застосовує офіційне тлумачення збитків

та певні способи визначення їх розміру.

Відшкодування збитків застосовуеться як майнова санк-

ція, виходячи з аналізу відповідних статей Цивільного ко-

дексу та інших законодавчих актів

- у відносинах к упівлі-продажу між господарюючими суб -

єктами. Так продавець зобов' язаний повідомити покупця

про всі права третіх осіб на продану річ,  право орендаря,

право застави тощо. Невиконання цього правила дає право

покупцеві на розірвання договору і відшкодування збитків.

(**1) Див Временная методика опредения размера ушерба ( убьітков).

причиненного нарушениями хозяйственньіх договоров. Одобрена

Государственнои комиссией Совета Минштров СССР по

мономическои реформо 21 декабря 1990 г. Бюллетень нормативных

актов тинистерств и ведомст СССР  1991 №8

!!150

(СТ.229 ЦК).  Якщо продавець продав річ, але на порушення

договору не передає її покупцеві, останній вправі вимагати

передачі проданої речі і відшкодування збитків, викликаних

простроченням виконання (ст.231 ЦК), або відмовитися від

договору і вимагати відшкодування збитків. Аналогічні пра-

ва має продавець у разі відмови покупця прийняти продану

річ або заплатити за неї встановлену ціну (ст.232 ЦК). Якщо

продана річ неналежної якості, покупець, як один з альтер-

нативних варіантів, може вимагати розірвання договору і

відшкодування збитків (ст.234 ЦК);

- у відносинах поставки постачальник відшкодовує покуп-

цеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості

або некомплектної (ч.2 ст-253 ЦК);

- згідно з договором підряду на капітальне будівництво відпо-

відальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків

сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшко-

довує збитки в сумі, не покритій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);

- у перевезеннях вантажів вантажовідправник і вантажоо-

держувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки,

завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних

засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні

або розвантаженні, неправильних навантаженнях, пакуван-

ні, кріпленні вантажу;

- у випадках господарських деліктів (заподіяння шкоди)

збитки відшкодовуються господарюючими суб'єктами за пра-

вилами статей 440-442,450-453 ЦК.

Чинним законодавством передбачаються й інші випадки

відшкодування господарюючими суб'єктами збитків.

Штрафні санкції. Штрафна господарсько-правова відпові-

дальність відрізняється від відшкодування збитків насампе-

ред тим, що вона виконує каральну або дисциплінуючу функ-

цію. Господарське законодавство встановлює штрафну відпо-

відальність щодо тих видів господарських правопорушень,

за вчинення яких до суб'єктів господарських відносин доці-

льно застосовувати штрафні (каральні) економічні санкції.

Розмір цієї відповідальності загалом залежить від ступеня

серйозності господарського правопорушення, а не від суми

завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відпові-

дальність може застосовуватися <понад завдані збитки>, якщо

законом або договором не визначено інше.

!!151

Штрафна відповідальність застосовується згідно з законодав-

ством у вигляді штрафних економічних санкцій. Ці санкції

встановлені, як правило, нормативними актами, що регулю-

ють окремі види господарських відносин (положення про по-

ставки продукції і товарів, транспортні кодекси і статути і т.ін.).

Загальне поняття штрафів як відповідальності у господарсь-

ких відносинах визначає законодавець. Згідно з статтею 179

Цивільного кодексу <штрафом визначається визначена за-

коном або договором грошова сума. яку боржник повинен

сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного

виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення вико-

нання>.

Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій:

штраф у власному розумінні, пеню, неустойку. Всі вони

покликані виконувати штрафну, каральну функцію, хоча

мають і певні відмінності.

Розмір штрафу як економічної санкції регулюється зако-

нодавством трьома способами:

- штраф у твердій сумі. Прикладом цього виду штрафу с

штрафи, які сплачують перевізник і відправник за невико-

нання плану вантажних перевезень (ст.359 ЦК). Їх розміри

визначають транспортні статути і кодекси окремо стосовно

кожного виду транспорту;

- штраф у процентному відношенні до суми всього зобо-

в'язання або невиконаної частини зобов'язання. Наприк-

лад, якщо поставлена продукція не відповідає за якістю стан-

дартам чи умовам договору, постачальник сплачує покуп-

цеві штраф у розмірі 20 відсотків вартості продукції нена-

лежної якості;

- штраф у кратному розмірі до вартості того предмета,

який захищається штрафом. Наприклад, за пошкодження

вагонів або контейнерів відправником чи одержувачем ван-

тажу під час навантаження або розвантаження вантажів їх

засобами ці суб'єкти сплачують залізниці штраф у розмірі

п'ятикратної вартості пошкодженого майна.

Неустойка являє собою різновид штрафної економічної

санкції, розмір якої визначається законом або договором у

процентному відношенні до суми невиконаної частини зо-

бов'язання. Неустойка застосовується, як правило, як штраф-

на санкція в разі прострочення виконання майнових зобо-

!!152

в'язань (поставка, купівля-продаж, міна тощо). Розмір не-

устойки за прострочення виконання зобов'язань загалом не

залежить від терміну прострочення виконання. Наприклад,

за прострочення або недопоставку продукції поставщик спла-

чує покупцеві неустойку в розмірі 8 відсотків вартості непо-

ставленої у строк продукції по кожній окремій позиції но-

менклатури. Зазначена неустойка є штрафною, оскільки сто-

рона, яка порушила в даному випадку умови договору по-

ставки, відшкодовує Іншій стороні заподіяні внаслідок цьо-

го збитки без зарахування сум неустойок.

Разом з тим законом або договором передбачаються так

звані залікові неустойки (ст.204 ЦК). Залікова неустойка має

місце в тому разі, коли правопорушник відшкодовує іншій

стороні збитки у частині, не покритій неустойкою.

Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в

основному в разі прострочення виконання грошових зобо-

в'язань суб'єктами господарської діяльності.

Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процент-

ному відношенні до простроченої суми, причому за кожний

день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане

(ст.214 ЦК). Тобто це санкція, розмір якої збільшується за-

лежно від продовження правопорушення. Залежністю суми

пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання

вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське

правопорушення.

Оперативно-господарські санкції. Це передбачені законо-

давством або договором засоби оперативного впливу на пра-

вопорушника, спрямовані на попередження господарського

правопорушення чи зменшення його шкідливих наслідків.

Дані санкції застосовуються безпосередньо самими суб'-

єктами господарських правовідносин в оперативному по-

рядку. На відміну від майнової відповідальності оперативні

санкції діють на правопорушника не загрозою державного

примусу, а оперативним втручанням, яке хоч і зачіпає май-

нову сферу правопорушника, але не дає ніяких видимих

компенсаційних благ його контрагентові, що вдався до опе-

ративних санкцій. Завдяки цьому оперативні санкції можуть

застосовуватися незалежно чи поряд зі стягненням штраф-

них санкцій і збитків, чим досягається більший профілак-

тичний ефект.

!!153

Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю

поділяються на два види. До першого належать санкції, спря-

мовані на одностороннє припинення правовідносин в Інте-

ресах сторони, чиї права порушені. Такі санки" можуть ви-

ражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмо-

ви від виконання договору, а також у відмові від прийняття

виконання та від зустрічного виконання. Другий вид опера-

тивних санкцій становлять ті, що спрямовані на зміну пра-

вовідносин (переведення несправного платника на акреди-

тивну форму розрахунків чи на попередню оплату продукції)-

У господарському праві виділяється ще одна група

санкцій - оцінні санкції (які залежать від оцінки діяльності

господарюючого суб'єкта). До цього виду належать еко-

номічні санкції, що впливають на розмір фондів матеріаль-

ного заохочення державних підприємств. Зокрема, фонди

матеріального заохочення державних підприємств зменшу-

ються внаслідок:

- виготовлення продукції з відхиленням від стандартів,

технічних умов;

- повернення покупцем підприємству-виробнику недо-

броякісної продукції;

- порушення підприємством державної дисципліни цін

тощо.

4. Підстави відповідальності

Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсь-

ко-правова відповідальність грунтується на певних право-

вих підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто

сукупність норм права про відповідальність суб'єктів госпо-

дарських відносин. Другою правовою підставою є господарсь-

ка правосуб'єісгність правопорушника (боржника) і потерпі-

лого (кредитора). Сторонами правовідносин щодо застосу-

вання відповідальності даного виду можуть бути підприєм-

ства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно

від форми власності майна, організаційно-правових форм,

тобто особи, що мають право звертатися до арбітражного

суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та

охоронюваних законом інтересів. Третя підстава називаєть-

ся юридико-фактичною. Це протиправні дія або бездіяльність

!!154

особи - господарського правопорушника, що порушують

права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи

заважають їх реалізації. Дана підстава складається з чоти-

рьох елементів, які в теорії права називаються умовами гос-

подарсько-правової відповідальності:

- факт господарського порушення, тобто порушення нор-

ми закону, умови договору, державного контракту тощо,

внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майно-

вим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

- протиправність поведінки господарського порушника.

Дана умова визначається у господарському праві в широко-

му розумінні. Це може бути як дія, так .і бездіяльність, що

порушують правову норму, планове завдання, умови дого-

вору і т.ін.;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою по-

рушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про

так званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправ-

на дія чи бездіяльність є об'єктивною причиною такого на-

слідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кре-

диторові). Цей зв'язок необхідно доводити відповідними

доказами;

- вина господарського правопорушника. Це негативне

суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і законних

інтересів потерпілого.

Вина у господарській і юрисдикційній практиці - це існу-

вання двох обставин, які дають підстави для застосування

відповідальності: наявність в особи-правопорушника реаль-

них можливостей для належного виконання; невжиття ним

всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення,

запобігання збиткам (шкоді) потерпілого. Формою вини може

бути як умисел, так і необережність правопорушника. У да-

ному разі діє принцип презумпції вини, <відсутність вини

доводиться особою, яка порушила зобов'язання> (ст.209 ЦК)

Вина обох сторін підлягає взаємному заліку. Якщо невико-

нання або неналежне виконання зобов'язання виникло з

вини обох сторін, юрисдикційний орган (суд, арбітражний

суд, третейський суд) відповідно зменшує розмір відпові-

дальності боржника. Це має місце і тоді, коли кредитор на-

вмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів

збитків або не вжив заходів до їх зменшення (ст.211 ЦК).

!!155

При наявності у невиконанні чи неналежному виконанні

зобов'язання вини кредитора у формі умислу чи необереж-

ності боржник звільняється від виконання зобов'язання. Інше

може бути встановлено законом.

Вина є однією з умов відповідальності в деліктних зобо-

в'язаннях між суб'єктами. Той, хто заподіяв шкоду,

звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду

заподіяно не з його вини (ч.2 ст.440 ЦК).

Вина підприємства (господарюючого суб'єкта) - це вина

його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину

вимагає визначення конкретних працівників, дія або без-

діяльність яких спричинили невиконання зобов'язань чи

заподіяння шкоди.

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юри-

дично-фактичні підстави господарсько-правової відповідаль-

ності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді

відшкодування збитків необхідна наявність усіх чотирьох

умов, тоді як для застосування неустойки (штрафу, пені)

досить лише двох з них: факту господарського правопору-

шення та протиправності поведінки порушника.