Розділ VІІІ ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ГОСПОДАРСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ

1. Поняття господарського об'єднання.

Законодавство про господарські об'єднання

Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової кон-

куренції, підприємства прагнуть об'єднуватись у промислові,

промислово-фінансові та інші групи. Закон <Про підприєм-

ства в Україні> (ст.3) надає підприємствам право об'єднува-

тись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи

іншим принципом, якщо це не суперечить антимонополь-

ному законодавству України.

Такі групи підприємств визначаються в теорії господарсь-

кого права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від

господарських товариств, що є підприємствами, а не об'єднан-

нями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає,

що господарське об'єднання являє собою один з видів суб'єктів

господарського права. Підприємства, які ввійшли до об'єднан-

ня, є його членами або його учасниками (ст.З Закону <Про

підприємства в Україні>, ст.27 Закону <Про власність>).

Як суб'єкт права об'єднання має свої економічні, організаційні

та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

По-перше, підприємства консолідуються в групи-об'єднан-

ня на основі певних матеріальних (економічних) інтересів

(спільність інтересів). Закон <Про підприємства в Україні>

визначає 'їх відкритим переліком. Це об'єднання виробничої,

науково-технічної, комерційної діяльності членів об'єднання,

централізація управлінських, координаційних функцій тощо.

Матеріальні інтереси як основа об'єднання визначаються

засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та

функції об'єднання. Договір укладають між собою підприєм-

ства-засновники об'єднання. Єдність матеріальних інтересів

членів як основа об'єднання - це його економічна ознака.

По-друге, об'єднання як суб'єкт господарського права має

майно, юридичне відособлене від майна членів об'єднання.

Майном об'єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти,

передані членами об'єднання на його баланс згідно з дого-

!!101

вором чи статутом: 6) майно набуте об'єднанням в резуль-

таті господарської діяльності; в) майно створених об'єднан-

ням підприємств.

Майно даного суб'єкта є колективною (спільною частко-

вою) власністю, право на частки в якій належить членам об'-

єднання. Майно членів об'єднання не входить до складу майна

об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відпові-

дальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднан-

ня не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не

відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного.

Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені

винятки з цього правила. Після припинення діяльності об'-

єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог

кредиторів, розподіляється між його колишніми членами.

Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі)

визначається договором або статутом. Цю ознаку об'єднання

можна вважати економіко-юридичною ознакою.

Третьою ознакою об'єднання є централізація в руках об'-

єднання як суб'єкта права функцій і повноважень його членів.

Це організаційно-правова ознака. Склад функцій, які цент-

ралізує об'єднання, визначають його засновники у договорі

або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, нау-

ково-технічні, комерційні, правозастосовчі (захисні) та інші

функції. Юридичним вираженням їх централізації є делегу-

вання членами об'єднанню у відповідних частинах повнова-

жень, передбачених Законом <Про підприємства в Україні>,

з метою централізованого керівництва їх діяльністю з боку

органів об'єднання. Правовою формою делегування є до-

говір або статут об'єднання.

Четвертою ознакою об'єднання є особлива (складна) пра-

восуб'єктність. її особливість обумовлена організаційною

структурою об'єднання. Членами об'єднання можуть бути

лише підприємства (організації) - юридичні особи, кожне з

яких при входженні до об'єднання зберігає права юридич-

ної особи і діє на підставі Закону <Про підприємства в Ук-

раїні>. Цим об'єднання відрізняється від підприємства, яке

не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто, підпри-

ємства як члени об'єднання залишаються самостійними суб'-

єктами господарського права. З іншого боку, об'єднання

підприємств також є самостійним суб'єктом права, 06'єднан-

!!102

ня створюється і реєструється як суб'єкт права; діє на ос-

нові договору або статуту; володіє майном, яке юридичне

відособлене від майна членів об'єднання; має самостійний

(власний) і зведений (спільний для членів) баланси, розра-

хунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю

назвою, і є юридичною особою. Реєстрація об'єднання як

суб'єкта права здійснюється у тому ж порядку) який вста-

новлено для підприємств.

Отже, з точки зору правосуб'єктності, об'єднання являє

собою сукупність самостійних суб'єктів права, спільні май-

нові права та інтереси яких реалізує об'єднання. В теорії

господарського права такі організаційні структури визнача-

ються як господарські системи, в теорії цивільного та адмі-

ністративного права - як складні юридичні особи.

Таким чином, господарське об'єднання являє собою склад-

ну господарську організацію, яка створена на основі поєднан-

ня матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на

підставі установчого договору або статуту І реєструється як

юридична особа.

У господарському законодавстві відсутній окремий спеці-

альний нормативний акт, який би містив норми про госпо-

дарські об'єднання. Загальними для всіх видів об'єднань ак-

тами є, по-перше, Закон <Про підприємства в Україні> (ст.З).

Він визначає види господарських об'єднань, основи і поря-

док 'їх створення та реєстрації, ознаки об'єднання як суб'єкта

права, правове становище підприємств-членів об'єднання; по-

друге, Закон <Про власність>, яким визначено господарське

об'єднання як суб'єкт права колективної власності (ст.20),

підстави виникнення цього права (ст.21), об'єкти права влас-

ності господарського об'єднання (ст.27); по-третє, декрети і

постанови Кабінету міністрів, якими створено господарські

об'єднання в окремих галузях народного господарства (зв'яз-

ку, вугільної промисловості, транспорту і дорожнього госпо-

дарства, енергетики, нафтової, газової, нафтопереребної про-

мисловості та нафтозабезпечення, будівельного комплексу

тощо), а також договори, статути та положення про окремі

об'єднання (тобто локальні нормативні акти, укладені або

затверджені засновниками і власниками майна об'єднань).

Оскільки, як зазначалося вище, створення господарських

об'єднань не може суперечити антимонопольному законо-

!!103

давству, законодавство про господарські об'єднання узгод-

жується з відповідними статтями Закону України <Про обме-

ження монополізму та недопущення недобросовісної конку-

ренції в підприємницькій діяльності> та Закону від 26 листо-

пада 1993 р. <Про Антимонопольний комітет України>.

2. Види господарських об'єднань

Види об'єднань - це їх класифікація за певними матері-

альними та юридичними критеріями з урахуванням зако-

нодавчих визначень.

Матеріальним критерієм класифікації об'єднань на види

закон визначає мету, або інакше, основу Їх створення та діяль-

ності. Це може бути: досягнення спільних матеріальних та

Інших інтересів членів об'єднання, координація 'їх діяльності,

централізоване виконання виробничо-господарських І уп-

равлінських функцій, реалізація спільного інвестиційного

проекту (програми) тощо.

Юридичним критерієм класифікації об'єднань на види за-

кон визначає правовий режим членства учасників в об'єднан-

нях. Відповідно до цього критерію розрізняються договірні і

статутні об'єднання. Договірними згідно з статтею 3 Зако-

ну <Про підприємства в Україні> є асоціації та корпорації.

Статутними (недоговірними) закон визначає концерни і кон-

сорціуми.

Договірні і статутні об'єднання класифікуються також за-

лежно від їх організаційно-правової форми: державні, не-

державні, змішані.

Наведена класифікація об'єднань не є вичерпною, оскіль-

ки законом передбачено, що підприємства можуть об'єдну-

ватися і в Інші структури за галузевим чи територіальним

принципом. До них відносяться як договірні, так І статутні

об'єднання, що мають свої власні назви, відмінні від наве-

дених в статті 3 Закону <Про підприємства в Україні>. Це

можуть бути компанії (наприклад, Державна акціонерна суд-

ноплавна компанія <Укррічфлот>), виробничі об'єднання,

комбінати, трести та інші об'єднання підприємств з тради-

ційними назвами (наприклад, Південно-Західна залізниця,

Українське об'єднання <Авіалінії України> тощо).

Договірні об'єднання. Серед об'єднань цього виду помітне

!!104

місце займають корпорації - найпоширеніший вид об'єднань

державних підприємств.

Корпорація являє собою договірне об'єднання, яке може

створюватися підприємствами будь-яких форм власності на

основі поєднання їх спільних виробничих, наукових І ко-

мерційних Інтересів та централізованого управління діяльні-

стю членів об'єднання. Для централізованого управління

діяльністю групи члени об'єднання делегують правлінню

частину своїх повноважень, визначених законом. Певний

ступінь централізації управлінських функцій і повноважень

в руках правління - це основна кваліфікаційна ознака кор-

порації як договірного об'єднання.

Другим видом договірного об'єднання визначено асоціа-

цію. Це договірне об'єднання, яке створюється учасниками

з метою координації їхньої діяльності, тобто узгодження дій

стосовно, наприклад, номенклатури продукції (робіт, послуг),

освоєння ринків збуту (маркетинг), визначення цін тощо.

Координація не вимагає централізації управління підприє-

мствами - членами асоціації. Тому асоціації (правлінню)

не дозволяється втручатися у виробничу та комерційну

діяльність підприємств.

Договірні об'єднання відрізняються від статутних право-

вим режимом створення і функціонування. Засновниками

цих об'єднань можуть бути підприємства всіх форм влас-

ності. Створюються вони на добровільних засадах. Заснов-

ники для створення договірного об'єднання укладають між

собою багатосторонній установчий договір, у якому визна-

чають усі необхідні умови діяльності об'єднання (склад

сторін, мета і предмет діяльності, спільне майно, централі-

зовані функції і повноваження). Юридичною основою ство-

рення договірного об'єднання є волевиявлення сторін дого-

вору. Тому, приміром, при створенні корпорації за рішен-

ням власника або уповноваженого ним органу необхідна згода

трудових колективів підприємств, які об'єднуються.

Основним у правовому становищі договірних об'єднань,

що відрізняє Їх від статутних, вважається принцип добро-

вільного членства. По-перше, підприємства добровільно вхо-

дять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-дру-

ге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними

рішеннями) можуть вийти зі складу діючого договірного

!!105

об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взаємні зо-

бов'язання і укладені договори підприємств з об'єднанням і

між собою. Це загальне правило.

Право самостійного виходу з об'єднання не поширюється

на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу

об'єднання. Самостійні підприємства, що ввійшли до складу

об'єднання до 1 квітня 1991 р. (дата введення в дію Закону

<Про підприємства в Україні>) можуть вийти з нього за зго-

дою власника майна (уповноваженого органу) і з участю тру-

дового колективу. Аналогічний порядок виходу встановлений

для структурних підрозділів (одиниць) об'єднань. При виході

цим суб'єктам надаються права підприємств. За згодою об'-

єднання має право вийти з його складу підприємство, яке

створене об'єднанням (ст.27 Закону <Про власність>). Право

підприємств на вихід з об'єднань окремих видів обмежується

також декретами Кабінету міністрів України, згідно з якими

створені відповідні об'єднання. Це стосується підприємств,

які функціонують у спільному для групи підприємств техно-

логічному процесі. До таких об'єднань відносяться галузеві

об'єднання транспорту, зв'язку, вугільної та інших галузей

промисловості, енергетики тощо.

Статутні об'єднання. Основним видом статутних об'єднань

визначено концерн. Це об'єднання промислових, будівельних,

транспортних, торгових підприємств, наукових організацій,

банків та ін., яке створене на основі повної фінансової за-

лежності членів об'єднання від одного або групи підприємств.

Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні за-

стосовується найбільш високий ступінь централізації управ-

лінських функцій і повноважень підприємств концерну.

До статутних об'єднань відносяться також державні корпо-

рації (хоча за законом це - договірні об'єднання).

Особливості правового становища статутних об'єднань

полягають у тому, що:

- засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не

самі підприємства. Зокрема, це стосується державних концернів

і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни загаль-

нодержавної власності створюються, реорганізуються та ліквіду-

ються рішеннями Кабінету міністрів України (декретами, по-

становами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджу-

ють відповідні галузеві міністерства і держкомітети (безпосе-

!!106

редньо або за погодженням з Антимонопольним комітетом.

Мінекономіки, Мінфіном України). Статутні об'єднання га-

лузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністер-

ства і держкомітети (Мінтранс, Держкомвуглепром, Мінзв'яз-

ку). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності

створюються, реорганізуються і ліквідуються відповідними

Радами народних депутатів чи держадміністраціями (наприк-

лад, державна корпорація <Київміськбуд>);

- статутні об'єднання діють на підставі затверджених зас-

новниками статутів, тобто не мають установчих договорів.

Отже, предмет і цілі їх діяльності визначають власники (упов-

новажені органи), а не самі члени об'єднань:

- особливістю правового становища державних статутних

об'єднань є обмежене право виходу підприємств з них. Дер-

жавні підприємства мають право вийти з державних об'єднань

за згодою органів, визначених в актах про Їх створення.

Третім видом статутних об'єднань визначено консорціум.

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання промисло-

вого і банківського капіталу для досягнення статутної мети.

Консорціуми за загальним правилом створюються з метою

реалізації певних інвестиційно-будівельних проектів (програм).

Після досягнення статутної мети консорціум або ліквідуєть-

ся, або перетворюється рішенням його засновників і реєст-

рується як постійне господарське об'єднання.

3. Функції та компетенція господарського об'єднання

Функції та компетенція господарського об'єднання за загаль-

ним правилом визначаються в індивідуальному порядку тими

нормативними актами, якими створюється об'єднання.

Господарському об'єднанню, як правило, притаманні такі

функції;

- виконання завдань, визначених договором, статутом,

актом про створення об'єднання (промислова діяльність,

будівництво, транспортна діяльність та ін ї,

- вирішення спільних для групи підприємств питань, зок

рема, питань соціально-економічного розвитку;

- проведення спільної для галузі науково-технічної полі-

тики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного

рівня виробництва ефективне використання потужностей,

!!107

зовнішньоекономічна діяльність і т.ін.);

- виконання при необхідності планових функцій, якщо

це передбачено статутом або установчим договором;

- захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо.

Існує також практика делегування Кабінетом міністрів

України окремим господарським об'єднанням функцій і

повноважень центральних органів державної виконавчої вла-

ди. Зокрема, це здійснено Декретом Кабінету міністрів Ук-

раїни від 19 лютого 1993 р. <Про управління майном, що є у

загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості

будівельних матеріалів> (Відомості Верхов. Ради України. -

1993. -№7.- Ст. 188). Цим декретом державним корпора-

ціям, створеним у будівництві та промисловості будівельних

матеріалів, надано статус центральних органів державної

виконавчої влади, тобто вони є вищестоящими органами

щодо підприємств, які входять до об'єднання.

Делегування функцій і відповідних повноважень означає,

що господарські об'єднання діють у відносинах з підприєм-

ствами, які до них входять, як вищестоящий орган. Це озна-

чає, що вони виконують такі функції і реалізують такі пов-

новаження:

- приймають рішення про створення, реорганізацію і

ліквідацію підприємств і організацій;

- затверджують статути даних суб'єктів або положення

про них;

- контролюють дотримання підприємствами статутів (по-

ложень);

- вживають заходів до керівників підприємств у випадках

порушення статутів (положень);

- здійснюють контроль за ефективним використанням і

збереженням майна, закріпленого за підприємствами;

- укладають і розривають контракти з керівниками

підприємств;

- дають згоду Фонду державного майна України на ство-

рення спільних підприємств, у статутні фонди яких пере-

дається майно, що є загальнодержавною власністю, тощо.

Корпораціям як центральним органам державного управ-

ління заборонено безпосереднє втручання в господарську

діяльність підприємств, вищестоящими органами щодо яких

вони є.

!!108