§ 1. Поняття та види рекреаційних, курортних і лікувально-оздоров»

Визначення поняття та видів рекреаційних курортних і лі* но-оздоровчих зон має на меті забезпечити права громадян на \ ля та відпочинок, на збереження та поліпшення їх здоров'я, ; волення їх духовних і культурних потреб.

Рекреаційні

, я

чені іїпя пргпиптпптпгп відпочинку та туризму, для відновленні тєвих сил і лр^щез$атв$тт ліщини, еколдаТиио^^езпеки1. При 1 законодавство не пов'язує поняття рекреаційних зон з безпосе використанням тих чи інших територій у рекреаційних ціля> редбачає можливість такого використання.

Доповнюється поняття рекреаційних зон Земельним кол України, де запропоновано склад земель рекреаційного приз» на яких створені або можуть створюватися такі зони.

Поняття рекреаційних зон можна визначити, характериз склад. Рекреаційні зони включають- а) ділянки, зайняті тери. будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, < карних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків р і мисливців, дитячих туристських станцій, учбово-туристських дитячих і спортивних таборів, і розташовані за межами земель| ровчого призначення; б) ділянки парків, приміських зелених зон І ло міст та інших населених пунктів; в) ділянки ботанічних, деі-гічних, зоологічних садів, які використовуються для рекрег цілей; г) місцевості, що використовуються для туристичних І подорожування, спорту та відпочинку, огляду мальовничих к?

Закон України від 25 червня 1991 року «Про охорону навколишнього І ного середовища)) // Відомості Верховної Ради України 1991 №41 Ст

350

І|ЄНИЙ Перелік НЄ Є ЦИЧбрпппт, «V/ м^ ^.----^ ,-----г

вХодити й інші території призначені для відпочинку населення.

Юридичними ознаками рекреаційних зон є:

— можливість використання для організації масового відпочинку населення сукупності природних, природно-соціальних умов і процесів та природно-атропогенних комплексів;

— підтвердження в установленому порядку якості ділянок суші та водного простору, що сприяє відновленню психологічних, психічних, фізіологічних, генетичних і духовних властивостей людини;

— оголошення в установленому порядку меж, розмірів ділянок суші та водного простору як рекреаційних зон;

— визначення порядку використання таких зон для масового довгострокового та короткострокового відпочинку населення, їхньої охорони, обліку, моніторингу.

Наявність зазначених ознак складає достатню підставу для визнання відповідних територій рекреаційними зонами.

Курортні зони — Іу ПР"Г"ПНІ терит'р''^ "У '•'••'     .   .   . рортні ресурси І належать до земель^одд^?о^чдго-призначення, тобто земсйть, ифнлілнітих' ДЛЯ' Організації профілактикй"та*лїкуіа"ння.

~'~~------•~м*ч~*'«и»«*«М^їкувальні

Дотірируднил куривіппл. ^,^•^^^,—------

ресурси та фактори, придатні для використання, у тому числі шляхом промислового освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та поліпшення здоров'я людей; джерела мінеральних і термінальних вод, лікувальних грязей, соляні (гірські) виробки, рапа лиманів та озер, а також природні об'єкти і комплекси; пляжі, акваторії водойм, повітряний басейн, парки, лісопарки, лісові та гірські масиви, що формують особливі мікрокліматичні умови.

Місцевості, що мають природні лікувальні ресурси і фактори, мінеральні джерела, поклади грязей, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і профілактики захворювань, визнаються курортами.

Курортна зона — це^ча?г^ша^ч^^                     на-якж-роаташо-

вані прироДнтлткуваль'Т^^                        для^використання, са-

наторно-курортні заклад^^ш^а^щдшщймїїшк^. і -культури, а також видовищні заТоГадйТпщпрТїємства громадського харчування, торгівлі І побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, які прибувають на курорт для лікування і відпочинку.

Вперше у законодавстві^юнятті^таїпііігплті пшпгти • Пппгщпіііі про курорти, затвердженомугіостановою Ради Міністрів СРСР від 5

Ьл~       *Е*Д«в*ум-»*»»-'Д»у'»** ^ *-«Н* «^^Ш*ШиИьййааи*ИЙЙ*!МШ»^яО^»ЙК>«««Ж«*>Ій*и*«в^^

вересня 1973 року1.

Положення про курорти Постанова Ради Міністрів СРСР від 5 вересня 1973 Року//СП СССР 1973 №20 Ст 112

351

Особлива частина

Лікувально-оздоровчі зони — цр т^ритпрЛ^які^ мають в$ лікувальні, оздоровчіресурси і фактори, придатні для вико{

З МЄТЕЯО"ЯСТ«ЄВЯРНІТ

Природними лікувальними ресурсами є родовища кор» палин мінерального та органічного походження, що справлц організм людини лікувальний ефект і придатні для пром освоєння, — мінеральні і термальні води, гарячий пар і газ, ліі грязі, озокерит, нафталан, рапа лиманів і озер.

Природними оздоровчими ресурсами є природні формують особливі ландшафти і мікрокліматичні умови справляють на організм людини оздоровчий вплив, — торії морей і внутрішні водосховища, повітряний басейн, парк парки, лісові і гірські масиви, соляні (гірські) виробки і пече

Природними оздоровчими факторами є природні явища, І являються в конкретній місцевості в оптимальних для орі людини концентраціях і сполученнях, — тривалість, інтенс радіаційна безпека сонячного випромінювання, вологість щ інтенсивність і направленість вітрів, рівень аеровізації атмс температура навколишнього середовища.

Юридичними ознаками курортних і лікувально-оздоров* виступають:

— підтверджена у встановленому порядку наявність прир курортних ресурсів або лікувальних оздоровчих ресурсів і < придатних для використання з метою поновлення та зміцнені ров'я людей;

— оголошення у встановленому порядку меж, розмірів, в» риторій таких зон;

- визначення режиму, що регламентує господарювання, вання і природовикористання, забезпечує охорону зазначеі захист їх від забруднення і передчасного виснаження.

Наявність перелічених ознак є достатньою підставою для І ня відповідних територій курортними і лікувально-оздоровчі нами.

Рекреаційні зони залежно від мети_і_ поділяїотьс^на-юни, призначені йогб^ІдпочинІкумнаселення'Г''* '' - *

тафеацішнзони для короткочасного відпочинку створю*   , території населених пунктів, приміських, зелених зон, міських| лісопаркір ||

||                                         .

них природних парків і мають бути легкодоступними для Рекреаційні зони для

-— ся звичайно за межами населених пунктів. На їхній території

352

Розділ ХІ'І Правове регулювання використання та охорони рекреаційних .

розміщення соціально-культурних, туристських об'єктів, ліку-вально-оздоровчих установ тощо.

Залежно від місця розташування можна виділити три види рекреаційних зо»: а) зони оздоровчого відпочинку в межах населених пунктів; б) приміські та зелені зоні; в) зони оздоровчого відпочинку за межами населених пунктів.

У межах населених пунктів до рекреаційних зон належать: а) міські ліси, парки культури та відпочинку, сквери та сади житлових районів і мікрорайонів; б) міські пляжі, водойми, спортивні комплекси, басейни, соціально-культурні та природні об'єкти, розміщені на ділянках міської території; в) ботанічні та дендрологічні парки, зоологічні сади, частина національних природних парків.

За межами населених пунктів для відпочинку населення використовуються: а) приміські та зелені зони, до складу яких входять місцевості, придатні для водного спорту; б) місця розташування лікувально-оздоровчих установ (будинки відпочинку, пансіонати, дитячі та спортивні табори тощо); в) території для колективного садівництва громадян.

Певну роль в організації відпочинку відіграють і зони оздоровчого відпочинку поза населеними пунктами, їхніми приміськими й зеленими зонами. Це території, зайняті туристськими базами й таборами з прилеглими пішохідними туристськими маршрутами; території, що використовуються для відпочинку на маршрутах морських і річних круїзів, залізничних й автомобільних туристських маршрутів; території для відпочинку в приміських національних парках.

Рекреаційні зони залежно від виду економічної діяльності та порядку застосування законодавства на їхній території поділяються на два види:

а) зони як природні або окультурені ділянки земельного чи водного простору, у межах яких заборонено господарську та іншу діяльність, яка руйнівно впливає на навколишнє середовище або перешкоджає використанню їх для організації масового відпочинку та туризму;

б) спеціальні туристсько-рекреаційні (вільні) економічні зони як частини території України, на яких упроваджується і діє спеціальний правовий режим економічної рекреаційної діяльності та порядок за-^сування законодавства України.

Правове регулювання використання й охорони першого виду ^йснюється за еколого-правовими нормами. Правове підґрунтя ре-*иму другого виду зон становить Закон України від 13 травня 1992 «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних економічних зон»1 та інше спеціальне законодавство.

353

Відомості Верховної Ради України 1992. № 20 Ст. 112.

'*>1°"інс право України

Особлива частина

Залежно від організаційної форми рекреаційні зони мс

а) юридичними особами (наприклад, парк культури та відпою

б) структурними підрозділами у складі інших юридичних осіб (І лад, рекреаційні зони ботанічних садів, дендрологічних, зоол« парків, національних природних парків); в) територіями б«, ^ організаційної форми, що перебувають у віданні безпосередньої вої ради (сквери, бульвари, зони рідпочинку житлових районів)»

За характером використання рекреаційні зони ПОДІЛЯКУ^

а) моноваріантні (тільки для одного виду рекреаційної діялі

б) поліваріантні (можуть використовуватися для двох і більш рекреаційної діяльності, один з яких, проте, заперечує решту); І плексні (можливе одночасне використання за кількома виами. аційної діяльності).

Курортні і лікувально-оздоровчі зони поділяються на ві цінністю природних курортних і лікувальних ресурсів; за * таких ресурсів.

За першою ознакою розрізн^ю™издшршіілнїува зони загальнодержавного і місцевого значення. До зон зага жавного значення належать території'," що мають особливої] унікальні природні курортні, лікувально-оздоровчі ресурси та<| ри, до зон місцевого значення — території, що мають пош™* родні курортні, лікувальні, оздоровчі ресурси та фактори. Залежно від видів природних курортних і лікувальних зони можна поділити на чотири основних види: бальнеологічї зьові, кліматичні, змішані.                                                      '

Території, на яких провідним природним лікувальним І_ є мінеральні води, що використовуються для зовнішніх балі цедур, а також для прийому всередину, належать до бальне" Якщо таким фактором виступають лікувальні грязі, що ви» ються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів,' ного лікування, то зони відносять до грязьових. Для клімаї основним лікувальним фактором є сприятливий клімат, обул географічним розташуванням місцевості, її висотою над рівї рельєфом, характером рослинності та іншими особливостяі торії, що мають кілька природних курортних і лікувальних* належать до змішаних, наприклад, бальнеогрязьові, баль* тичні, кліматогрязеві.

Вирішальним фактором віднесення ділянок суші та во; стору до рекреаційних зон є можливість їхнього цільового < тання для організації масового відпочинку населення.

Порядок створення рекреаційних зон залежить від ї>__,,

знаходження та виду природних об'єктів, розташованих на цііИ

354

розділ XVI Правове регулювання використання та охорони рекреаційних

Рекреаційні зони в межах населених пунктів створюються згідно

генеральним планом, населених пунктів, за рішенням місцевих рад,

узгодженим з органами Мінекобезпеки та іншими відповідними дер-

„савними органами. Це парки, лісопарки, бульвари, сквери та сади

лситлових районів і мікрорайонів, надбережжя, пляжі тощо.

Місця користування водами з рекреаційними цілями встановлюються відповідними радами у порядку, визначеному водним законодавством.

Створення рекреаційних зон на земельних ділянках лісового фонду регулюється нормами лісового законодавства, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року «Про затвердження поряд^лодіду лісів-на-ррупи^іднесення їх до категорій захистності т9,3в*аділення--асоШщш захисних зе"мельних ділянок лісового фонду»1. Це території лісів населених пунктів, приміських і зелених зон, до яких входять місця масового короткострокового та довгострокового відпочинку населення. Порядок виділення рекреаційних зон на таких територіях збігається з загальним порядком віднесення лісів до категорій захистності.

Спеціальний порядок створення встановлено для рекреаційних зон у складі об'єктів прнд^нп-^агннпднятп фонду, що регулюється Законом УкраІНН 4<1 Іро природно-заповідний фонд України»2.

Під>тапшо дпя.....ОЮИОТНЕННЯ т^тпттрІТ курортною та лікувально-

оздоровчою зоною є спеціальні курортологічні, гідрогеологічні та інші дослідження, які підтверджують наявність природних курортних ресурсів або лікувальних, оздоровчих ресурсів та факторів і можливість їх використання для організації профілактики і лікування населення.

Підраховані експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів затверджуються у встановленому порядку Державною комісією по запасах корисних копалин, вносяться до кадастру родовищ корисних копалин та державного фонду родовищ корисних копалин.

У процесі таких досліджень визначаються зовнішні межі територій, що вимагають особливої охорони і виділення їх в окрему категорію земель. Віднесення таких територій до земель оздоровчого призначення здійснюється відповідно до Земельного кодексу Украї-Ни5 згідно з яким віднесення земель до відповідних категорій і пере-ВеДення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які прий-^ають рішення про надання цих земель у користування, а в інших "Ипадках — органами, що затверджують проекти землеустрою і

ЗП України. 1995. № 10. Ст. 254. 2 Відомості Верховної Ради України. 1992. № 34. Ст 502.

355

Особлива частина

приймають рішення про створення об'єктів оздоровчого пр» ня. До таких органів належать:

— Верховна Рада України — для місцевостей, що мають І курортні та лікувальні фактори загальнодержавного значення; »'*

— Верховна Рада Автономної Республіки Крим — для -" стей у межах території АРК, за винятком місцевостей заг жавного значення;

— обласні ради — для місцевостей, що мають природні І і лікувальні фактори місцевого значення та розташовані в риторій відповідних рад, за винятком місцевостей загальної! ного значення.

Оголошення земель оздоровчого призначення курортними і; но-оздоровчими зонами відповідно до ст. 62 Закону України «1 рону навколишнього природного середовища» здійснюється Ве Радою України і Верховною Радою Автономної Республіки Кри