§ 3. Органи спеціальної компетенції та їхні повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки

Важливого значення у забезпеченні екологічної безпеки чин­не законодавство надає центральним органам спеціальної над­відомчої компетенції у сфері екологічної безпеки. На них по­кладаються переважно координаційні, організаційні, контрольні та інші виконавчо-розпорядчі функції у сфері екологічної без­пеки спеціального надвідомчого характеру, що надає їм прерога­тиву реалізації цього напряму державної екологічної політики.

До таких організаційно-правових структур можна віднести систему органів Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захи­сту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а та­кож Міністерство охорони здоров'я України.

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

155

Міністерство екології та природних ресурсів утворено відпо­відно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 [1] на базі колишнього Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища та ядерної безпеки України, Ко­мітету з питань геології та використання надр, Комітету України з питань гідрометеорології, Державної адміністрації ядерного ре­гулювання України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру та Державної комісії у справах випробувань і реєст­рації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив, які ліквідовано.

Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України у сфері екологічної безпеки визначаються відповідним Положенням, що затверджено Указом Президента України від 29 травня 2000 року № 724 [2].

Відповідно до Положення Міністерство екології та природ­них ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекоресурсів України є головним (провідним) органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і, зокрема, екологічної, ядер­ної, радіаційної безпеки.

Основними завданнями Мінекоресурсів у галузі екологічної безпеки є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної, ядерної та радіа­ційної безпеки, а також створення екологічних передумов для сталого розвитку України, здійснення комплексного управління та регулювання у цій сфері, державного контролю за додержан­ням вимог екологічного законодавства, у тому числі законодав­ства про екологічну безпеку.

Відповідно до покладених на нього завдань Мінекоресурсів України готує пропозиції щодо формування та реалізації дер­жавної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природ­них ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, складовою якої є

156       Розділ III

забезпечення екологічної безпеки, організує розроблення і реалі­зацію загальнодержавних програм з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтво­рення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, сприяє розробленню регіональних екологічних програм та коор­динації їх виконання.

Водночас на Мінекоресурсів України покладається реалізація єдиної науково-технічної політики у сфері охорони навколиш­нього природного середовища, раціонального використання при­родних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіацій­ної безпеки, організація та координація, розроблення та реаліза­ція загальнодержавних наукових і науково-технічних програм, спрямованих на планомірне, комплексне вивчення стану навко­лишнього природного середовища, природних ресурсів і відповідне картографування території України. Воно також бере участь у формуванні національної системи науково-технічної інформації, виступає державним замовником науково-дослідних робіт з пи­тань, що належать до його компетенції.

Важливим напрямом діяльності Мінекоресурсів України є координація діяльності центральних та місцевих органів вико­навчої влади у сфері охорони навколишнього природного сере­довища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпе­ки, а також здійснення державного контролю за додержанням норм і правил у вищезазначеній сфері, у тому числі вимог еколо­гічної безпеки, зокрема у пунктах пропуску через державний кордон України, у сфері поводження з відходами та іншої діяль­ності, організація та здійснення державної екологічної експер­тизи, організація проведення моніторингу навколишнього при­родного середовища, створення та функціонування екологічних та інших інформаційних систем, участь у вдосконаленні системи обліку, звітності та державної політики з питань, віднесених до його повноважень.

Разом з тим Мінекоресурсів України затверджує в установле­ному порядку норми і правила з охорони навколишнього при­родного середовища, раціонального використання природних ре­сурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, аналізує практику їх застосування, здійснює в межах своїх пов­новажень заходи щодо адаптації законодавства України до еко­логічного законодавства Європейського Союзу та імплементації

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

157

в національне законодавство норм відповідних міжнародно-пра­вових актів, стороною яких є Україна.

До повноважень Мінекоресурсів України у сфері екологічної безпеки належить діяльність щодо участі спільно з відповідни­ми органами виконавчої влади у роботі зі стандартизації, серти­фікації, акредитації, метрологічного забезпечення, надання в установленому законодавством порядку дозволів (ліцензій) на спеціальне використання природних ресурсів, на викиди і скиди у навколишнє природне середовище забруднювальних речовин, на розміщення, транскордонне перевезення та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами. До його компетенції належить також питання перевезення небезпечних відходів та їх видалення.

Мінекоресурсів України у свою чергу затверджує або пого­джує в установленому порядку ліміти та квоти на використання чи добування природних ресурсів загальнодержавного значення, викидів і скидів у навколишнє природне середовище забрудню­вальних речовин, якщо це призводить до забруднення довкілля, а також на утворення та розміщення відходів, розробляє норма­тивні плани на розміщення відходів, на викиди і скиди забруд­нювальних речовин у навколишнє природне середовище, органі­зовує проведення державних випробувань пестицидів та агро­хімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, здійснює їх державну реєстрацію та затверджує переліки пестицидів, дозво­лених для використання в Україні, встановлює регламенти їх застосування, здійснює акредитацію установ та організацій, які проводять державні випробування пестицидів та агрохімікатів, надає дозволи на ввезення в Україну, виробництво дослідних партій та використання незареєстрованих пестицидів і агро­хімікатів для проведення державних випробувань, наукових до­сліджень тощо.

У системі наданих функцій Мінекоресурсів України організо­вує гідрометеорологічне прогнозування та забезпечення в уста­новленому порядку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та населення інформацією про стан і прогнозо­вані зміни гідрометеорологічних умов, попередженнями про не­безпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, бере участь у Плануванні та здійсненні заходів профілактики та реагування на надзвичайні ситуації в частині забезпечення екологічної, ядер­ної та радіаційної безпеки.

158       Розділ III

Відповідно до наданих повноважень Мінекоресурсів України здійснює міжнародне співробітництво у сфері охорони навколиш­нього природного середовища, раціонального використання при­родних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіацій­ної безпеки, бере участь у підготовці міжнародних договорів України у цій сфері, представляє і захищає національні інтереси України у відповідних міжнародних організаціях, координує діяльність центральних органів виконавчої влади з метою забез­печення виконання зобов'язань, що випливають з участі Украї­ни в міжнародних організаціях та міжнародних договорах з пи­тань екологічної безпеки, організовує роботу із залученням міжна­родної технічної допомоги у сферу охорони довкілля, раціональ­ного використання і відтворення природних ресурсів, забезпе­чення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки.

Складовою діяльності Мінекоресурсів України в сучасних умовах є забезпечення інформування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та населення про екологіч­ний стан території та об'єктів, у тому числі ядерних установок і прилеглих до них територій, випадків та причин екстремального забруднення довкілля; підготовка разом з іншими органами ви­конавчої влади та подання в установленому порядку Національ­ної доповіді про стан навколишнього природного середовища; сприяння екологічній освіті та екологічному вихованню грома­дян; здійснення співробітництва в зазначеній сфері з екологіч­ними об'єднаннями громадян; затвердження положення про гро­мадський контроль у сфері охорони довкілля, раціонального при­родокористування та забезпечення екологічної безпеки; реаліза­ція інших функцій та повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

З метою реалізації зазначених функцій Мінекоресурсів України наділяється правами організаційно-дорадчого, коор­динаційно-контрольного, санкціонуючого та юрисдикційного ха­рактеру.

До організаційно-дорадчих повноважень належать:

а)         залучення спеціалістів центральних та місцевих органів

виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за пого­

дженням з їхніми керівниками) до розгляду питань у сфері за­

безпечення екологічної безпеки;

б)         скликання в установленому порядку нарад з питань еколо­

гічної безпеки.

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

159

Координаційно-контрольні повноваження передбачають:

а)         заслуховування відповідних звітів посадових осіб централь­

них і місцевих органів виконавчої влади, а також підприємств,

установ та організацій з питань забезпечення екологічної безпеки;

б)         одержання в установленому законодавством порядку від

центральних і місцевих органів виконавчої влади, Автономної

Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств,

установ, організацій, від власників та органів управління пояс­

нень, доводів, звітів про стан екологічної, ядерної та радіаційної

безпеки, повідомлень про аварії та їхні причини, технічної та

іншої документації й інформації, необхідної для ефективного

виконання покладених завдань;

в)         обмеження підприємств, установ та організацій незалежно

від форми власності на екологічно небезпечні об'єкти з метою

забезпечення додержання вимог екологічної безпеки.

Санкціонуючі повноваження включають:

а)         надання керівникам підприємств, установ, організацій обо­

в'язкових для виконання приписів щодо усунення виявлених

порушень законодавства з питань екологічної, ядерної та радіацій­

ної безпеки;

б)         застосовування у випадках, передбачених чинним законо­

давством, економічних санкцій до підприємств, установ, органі­

зацій за порушення вимог екологічної безпеки;

в)         передання правоохоронним органам, у разі наявності підстав,

передбачених чинним законодавством, матеріалів про виявлені

факти злочинів.

Юрисдикційні повноваження передбачають:

а)         обмеження, тимчасову заборону (зупинення) в установлено­

му порядку діяльності підприємств,  установ,  організацій та

об'єктів, незалежно від форми власності, або внесення до Кабіне­

ту Міністрів України відповідного подання про припинення еко­

логічно небезпечної діяльності, якщо вона провадиться з пору­

шенням норм, правил та вимог екологічної безпеки;

б)         подання позовів до судових інстанцій про відшкодування

шкоди і втрат, завданих порушенням законодавства у сфері еко­

логічної безпеки;

в)         розгляд справ про адміністративні правопорушення вимог,

норм та правил екологічної безпеки.

Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження безпосе­редньо та через спеціально уповноважений орган виконавчої

160       Розділ III

влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Рес­публіці Крим, державні управління екології та природних ре­сурсів в областях, містах Києві та Севастополі, інші його терито­ріальні органи, інспекції, а також установи й організації, що на­лежать до його сфери управління в галузі забезпечення екологіч­ної безпеки.

Реалізація вищезазначених функцій та повноважень здійсню­ється спеціально створеними структурними підрозділами цент­рального апарату Мінекоресурсів України — Департаментом екологічної безпеки, у складі якого, зокрема, функціонують управління екологічної експертизи та оцінки впливу на довкіл­ля, управління відходів, управління екологічної безпеки хімічних речовин [3].

Водночас Мінекоресурсів України здійснює свої повноважен­ня через підпорядковану йому систему органів — Державну еко­логічну інспекцію, Державний комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища і при­родних ресурсів, державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Державну інспек­цію з охорони Азовського моря і Державну інспекцію з охорони Чорного моря, які реалізують аналогічні функції на відповідно­му адміністративно-територіальному та басейновому рівнях у межах наданої їм юрисдикції у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Мінекоресурсів України під час виконання покладених на ньо­го функцій взаємодіє з іншими центральними і місцевими органа­ми виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними орга­нами інших держав та міжнародними організаціями.

Мінекоресурсів України очолює міністр, якого призначає за поданням Прем'єр-міністра України та припиняє його повнова­ження Президент України. Міністр несе персональну відпові­дальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за здійснення покладених на Мінекоресурсів України завдань і виконання ним своїх повноважень.

Міністр екології та природних ресурсів України погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівника спе­ціально уповноваженого органу виконавчої влади у цій сфері в Автономній Республіці Крим, а також призначає на посаду та звільняє в установленому порядку керівників державних управ-

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

161

лінь екології та природних ресурсів, інших установ і організацій в областях, містах Києві та Севастополі, укладає і розриває конт­ракти з керівниками підприємств, наукових, навчальних закладів, що належать до сфери його управління.

З метою погодженого вирішення питань, що належать до ком­петенції Мінекоресурсів України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, керівників структурних підрозділів. Члени комісії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України.

Для розгляду наукових рекомендацій при Мінекоресурсів України утворюється науково-технічна рада, до роботи якої за­лучаються провідні вчені, фахівці-практики, представники заін­тересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, персональний склад ради і положення про неї затверджує міністр.

Чільне місце у системі організаційно-правового і функціональ­ного забезпечення екологічної безпеки посідає Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи1, Положення про яке затверджено Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року № 1025 (із наступними змінами та доповненнями) [4]. Це Міністерство є центральним органом державної виконавчої влади, що забезпечує проведення у життя державної політики щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їм та реагування на них, ліквідації їхніх наслідків і наслідків Чорнобильської катастрофи.

До основних завдань його діяльності належить координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій усіх форм власності з розв'язання проблем захисту населення та території від надзвичайних ситуацій та ліквідації їхніх наслідків, керівництво діяльністю органів управління, штабів військової, цивільної оборони й підпорядкованих спеціалізованих формувань, а також робіт, пов'язаних із формуванням, реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем

Далі скорочено — МНС.

6 2 51

162       Розділ III

захисту населення, території від наслідків надзвичайних ситу­ацій та Чорнобильської катастрофи.

Важливими завданнями МНС є визначення основних напрямів діяльності у сфері захисту населення і території від надзвичай­них ситуацій, соціального захисту населення, реабілітації тери­торій, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, розроб­лення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи.

Серед основних завдань діяльності МНС доцільно виділити організацію і координацію здійснення всіх заходів на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселен-ня, вирішення питань їх фінансування, охорони громадського порядку і здоров'я персоналу, захисту наукових і економічних інтересів держави та здійснення державного нагляду і контролю техногенної безпеки, готовності до дій у надзвичайних ситуаці­ях, впровадження превентивних заходів щодо відвернення цих ситуацій.

Напрями діяльності МНС у зазначеній сфері можна система­тизувати за такими критеріями:

а)         організаційні;

б)         розпорядчі (оперативно-розпорядчі);

в)         координаційні;

г)          прогностичні;

д)         рекомендаційні;

є) інформаційні;

є) експертно-оцінювальні;

ж)         наглядові та контрольні;

з)          гарантувальні;

и) установчі;

і) комунікаційні.

До організаційних повноважень МНС можна віднести:

а)         організацію розроблення і здійснення заходів цивільної

оборони щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації

та робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської ка­

тастрофи і соціальним захистом потерпілих від неї громадян;

б)         здійснення заходів щодо зниження рівня опромінення та

забезпечення нормальної життєдіяльності населення на терито­

ріях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи;

в)         організацію надання допомоги населенню України та інших

держав, яке потерпіло внаслідок надзвичайної ситуації;

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

163

г)          організацію створення, підготовки і використання аварій­

но-рятувальних спеціалізованих формувань у проведенні пер­

шочергових робіт з локалізації та ліквідації наслідків надзви­

чайних ситуацій;

д)         організацію робіт у галузі поводження з радіоактивними

відходами, крім підприємств, установ, організацій, що належать

до управління Міністерства палива та енергетики України;

є) організацію фінансового, матеріального і технічного забез­печення військ цивільної оборони, аварійно-рятувальних та інших підпорядкованих формувань;

є) організацію виконання актів законодавства.

Розпорядчі (оперативно-розпорядчі) функції охоплюють:

а)         керівництво роботами, пов'язаними з ліквідацією наслідків

великих за масштабами аварій і катастроф техногенного харак­

теру та інших надзвичайних ситуацій;

б)         визначення спільно з центральними органами виконавчої

влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими

державними адміністраціями складу, місця розміщення та осна­

щення сил і засобів, призначених для ліквідації наслідків над­

звичайних ситуацій, утворення навчальних та реабілітаційних

центрів;

в)         керівництво усім комплексом робіт у зонах відчуження і

безумовного (обов'язкового) відселення, крім об'єктів, що нале­

жать до сфери управління Міністерства палива та енергетики

України;

г)          розпорядження коштами фонду для здійснення заходів щодо

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального

захисту населення, фінансування витрат міністерств та інших

центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автоном­

ної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади і органів

місцевого самоврядування на проведення робіт з ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи і на соціальний захист

потерпілих від неї громадян;

д)         здійснення у межах повноважень, визначених законодав­

ством, функції управління об'єктами державної власності, що

належать до його сфери.

Координаційні функції МНС передбачають: а) координацію діяльності центральних органів виконавчої влади щодо проведення пошуку і рятування людей, аварійно-рятувальних робіт, ліквідації наслідків впливу нафтопродуктів,

164       Розділ III

шкідливих хімічних та радіоактивних речовин на довкілля;

б)         координацію реалізації науково-технічних зв'язків із

підприємствами, установами, організаціями країн світового співто­

вариства із зазначених питань;

в)         координацію здійснення авіаційних робіт іншими органа­

ми виконавчої влади, самоврядування, юридичними особами, на­

лагодження взаємодії між ними;

г)          спрямування зусиль центральних і місцевих органів вико­

навчої влади на запобігання надзвичайним ситуаціям на своїх

об'єктах.

Прогностичні функції включають:

а)         розробку проектів державних програм і прогнозів щодо

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснення ци­

вільної оборони, запобігання надзвичайним ситуаціям, соціаль­

ного захисту громадян, які від них постраждали;

б)         прогнозування спільно із заінтересованими організаціями

імовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного і

техногенного характеру, їх моделювання, районування території

України за наявністю потенційно небезпечних виробництв,

об'єктів загрози стихійного лиха, визначення показників ризику

на об'єктному і територіальному рівнях.

Важливу роль відіграють і рекомендаційні функції:

а)         подання у межах своїх повноважень пропозицій до проекту

Державного бюджету;

б)         участь у розгляді та опрацюванні пропозицій щодо будів­

ництва, розширення, реконструкції господарських об'єктів на

забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях

та в місцях компактного переселення громадян з цих територій;

в)         подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо вста­

новлення меж зон забруднених унаслідок Чорнобильської ката­

строфи територій, підготовка аналітичних матеріалів про стан

ліквідації її наслідків і соціального захисту постраждалих від

неї громадян та пропозицій щодо передачі іноземним держа­

вам інформації про результати моніторингу і наукових дослі­

джень, пов'язаних із зазначеною катастрофою;

г)          розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства

у цій сфері та внесення їх на розгляд Президентові України,

Кабінету Міністрів України.

Складовою діяльності МНС є здійснення інформаційно-реєстраційних функцій, зокрема, сповіщення населення про за-

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

165

грозу і виникнення надзвичайної ситуації, забезпечення належ­ного функціонування територіальних систем оповіщення, ведення державного реєстру аварійно-рятувальних служб.

Важливим напрямом діяльності є також експертно-оці­нювальні функції:

а)         участь у проведенні державної експертизи містобудівної

документації та проектів будівництва техногенно-небезпечних

об'єктів у частині додержання вимог техногенної безпеки;

б)         оцінювання радіаційної обстановки на забруднених уна­

слідок Чорнобильської катастрофи територіях;

в)         узагальнення практики застосування законодавства у цій

сфері.

Центральне місце у діяльності МНС посідають нагля­дові та контрольні функції:

а)         контроль за виконанням програм щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи, запобігання надзвичайним ситуа­

ціям, соціального захисту потерпілих від неї громадян;

б)         контроль за цільовим використанням бюджетних коштів

у зазначеній сфері;

в)         контроль за діяльністю центральних органів виконавчої

влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих

державних адміністрацій, юридичних осіб усіх форм власності з

питань соціально-економічного, правового, медичного захисту

постраждалих від радіаційних аварій та катастроф громадян

або тих, що брали участь у ліквідації їхніх наслідків та реабілі­

тації забруднених територій від Чорнобильської катастрофи;

г)          державний нагляд і контроль за виконанням вимог техноген­

ної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та

їх ліквідації, станом готовності сил реагування на надзвичайні си­

туації техногенного та природного характеру до проведення ряту­

вальних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації;

д)         контроль за виконанням центральними і місцевими орга­

нами виконавчої влади, юридичними особами завдань щодо пе­

реселення громадян з радіоактивно забруднених територій, ство­

рення для них необхідних соціально-побутових умов у місцях

компактного поселення, будівництва житла, об'єктів соціальної

та виробничої інфраструктури для громадян, які проживають на

радіоактивно забруднених територіях, забезпечення їх екологіч­

но чистими продуктами харчування і промисловими товарами

першої необхідності;

166       Розділ III

є) здійснення радіоекологічного моніторингу радіаційної об­становки на забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територіях;

є) контроль за виконанням спеціальних правил і вимог щодо додержання законодавства підприємствами і організаціями у зоні відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення;

ж) контроль за реалізацією законодавства у сфері техноген­но-екологічної безпеки в межах і в порядку, встановленими чин­ними нормативно-правовими актами.

Ефективній реалізації повноважень МНС мають сприяти також гарантувальні функції:

а)         забезпечення готовності сил і штабів цивільної оборони та

сил з надзвичайних ситуацій до дій з проведення аварійно-ряту­

вальних та інших робіт;

б)         забезпечення єдності концепцій господарської та природо­

охоронної діяльності у зонах відчуження та безумовного (обо­

в'язкового) відселення;

в)         забезпечення проведення науково-дослідних та конструк­

торських робіт у сфері захисту населення і територій від наслідків

надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи, удоско­

налення існуючих і створення нових приладів контролю і ви­

значення ступеня впливу шкідливих хімічних речовин та іонізу­

ючого випромінювання, засобів захисту від їхньої дії й ряту­

вально-аварійних засобів;

г)          забезпечення виконання дезактиваційних робіт у населе­

них пунктах на територіях, забруднених унаслідок Чорнобиль­

ської катастрофи;

д)         забезпечення розроблення, погодження або затвердження

програм підготовки фахівців, посадових осіб органів управління

і сил цивільної оборони до дій у надзвичайних ситуаціях, на­

вчання населення, проведення атестації рятувальників і аварій­

но-рятувальних формувань;

є) забезпечення безпеки осіб, які залучаються до роботи у ра­йонах надзвичайних ситуацій, і збереження вантажів, що достав­ляються у райони лиха;

є) забезпечення органів управління, сил цивільної оборони, юридичних осіб, що входять до його системи, висококваліфікова­ними фахівцями тощо;

ж) забезпечення в межах своєї компетенції реалізації дер­жавної політики щодо державної таємниці у цій сфері;

1

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

167

з) забезпечення запровадження в Україні єдиної системи про­ведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;

и) забезпечення запобігання надзвичайним ситуаціям на вод­них об'єктах, ефективне реагування на них, збереження життя, здоров'я людей, матеріальних цінностей.

Поряд із вищезазначеними напрямами діяльності МНС здійснює також установчі та комунікаційні функції, зокрема, утворює, реорганізує і ліквідує в уставленому порядку підприєм­ства, установи, організації, військові з'єднання і частини, навчальні заклади та налагоджує в установленому порядку міжнародне співробітництво, вивчає, узагальнює та поширює зарубіжний досвід, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, бере участь у підготовці міжнародних договорів, укладає їх відповідно до ви­мог закону.

З метою реалізації вказаних функцій МНС наділяється й відпо­відними правами, спрямованими на досягнення мети своєї функ­ціональної діяльності і забезпечення дотримання вимог техно­генно-екологічної безпеки. Це переважно права інформаційно-довідкового, експертно-консультативного, фахово-освітнього, управлінського, репрезентативного, звітно-перевірного, санкціо­нуючого, гарантійно-правосуб'єктного та юрисдикційного спря­мування.

З метою реалізації наданих МНС повноважень на виконання чинного законодавства приймає відповідні рішення, які є обов'яз­ковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридич­ними особами та громадянами, які підлягають державній реєст­рації.

Очолює МНС міністр, якого призначає Президент України; він здійснює загальне керівництво міністерством, організує роботу його колегії, розпоряджається виділеними коштами, затверджує штат­ний розпис, положення про структурні підрозділи, присвоює в установленому порядку їхнім працівникам ранги державних службовців, репрезентує міністерство у зовнішніх відносинах та інші повноваження відповідно до функціональної діяльності міністерства.

З метою обговорення найважливіших напрямів діяльності МНС, погодженого вирішення питань у його складі утворюється коле­гія, до якої входять міністр, його заступники, а також керівні працівники міністерства, інших центральних органів виконав-

168       Розділ III

чої влади, підприємств, установ, організацій, яких затверджує і звільняє Кабінет Міністрів за поданням міністра.

Для розгляду наукових рекомендацій з найважливіших про­блем МНС утворює науково-технічну раду з учених та високо­кваліфікованих фахівців, склад якої затверджується міністром, а також можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи.

МНС є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку; його гранична чисельність, фонд оплати праців­ників та структуру центрального апарату затверджує перший віце-прем'єр-міністр України.

На адміністративно-територіальному рівні відповідні повно­важення покладаються на управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій і відділи з питань надзвичай­них ситуацій та цивільного захисту населення районної, район­ної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, які утворюються відповідними головами держадміністрацій і їм підпорядковуються та діють на підставі положень про них, які розробляються і затверджуються відповідно до Типових поло­жень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2000 р. № 1386 [5].

Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах за­хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи об­ласної, Київської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій та відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивіль­ного захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій є органами управління відповідної територіальної підсистеми з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, які утворюються з метою забезпечення реалізації дер­жавної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню цих ситуацій, реагування на них, а також забезпечення реалі­зації державної політики з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території.

Вони є структурними підрозділами вищезазначених держад­міністрацій, які очолює начальник, що його призначає на посаду та звільняє з посади голова відповідної держадміністрації за по-

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

169

годженням з вищезазначеними органами управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Деякі функції у сфері забезпечення екологічної безпеки реа­лізуються також Міністерством охорони здоров'я України1, По­ложення про яке затверджено Указом Президента України від 24 липня 2000 року № 918/2000 [6]. Воно є центральним орга­ном виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і коорди­нується Кабінетом Міністрів України. МОЗ України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя на­селення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Зокрема, МОЗ України вивчає, аналізує і прогнозує показники стану здоров'я населення залежно від стану середовища життє­діяльності людини, бере участь у розробці заходів, спрямованих на недопущення шкідливого впливу факторів довкілля на здо­ров'я людини, а також у розробці та введенні в дію екологічних нормативів і норм радіаційної безпеки, погоджує в установлено­му законодавством порядку всі державні стандарти, технічні умови, промислові зразки, іншу нормативно-технічну документа­цію об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я на­селення, здійснює організаційно-методичне керівництво та коор­динацію роботами Державної служби медицини катастроф, орга­нізує спільно з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначення рівня доз опромінення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, бере участь у здійсненні державного регулювання радіаційної безпеки, у складанні експертних висновків щодо визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, підтримує необхідний запас та асортимент лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичної техніки, виробів медич­ного призначення на випадок стихійного лиха, катастроф, епіде­мічних захворювань та здійснює інші напрями діяльності відпо­відно до вимог чинного законодавства.

Викладене дає підстави для висновку, що сьогодні існують Реальні інституційно-правові засади для забезпечення екологіч-

1 Далі скорочено — МОЗ України.

170       Розділ III

ної безпеки на рівні центральних та місцевих органів виконав­чої влади, спеціально уповноважених відповідними методами діяльності попереджувати настання екологічного ризику, здійсню­вати його оцінювання та проведення комплексу заходів щодо ліквідації негативних наслідків на випадок виникнення еколо­гічної небезпеки внаслідок дії факторів природного або техно­генного походження.

Аналіз напрямів функціональної діяльності цих органів свідчить про доцільність встановлення більш чіткої відповідаль­ності Мінекоресурсів України, МНС України та МОЗ України у разі порушення права громадян на екологічну безпеку, особливо надзвичайними ситуаціями природного характеру, тобто слід встановити їхню персоніфіковану відповідальність за забезпе­чення дотримання конституційного суб'єктивного права грома­дян на екологічну безпеку та гарантування дотримання умов національної екологічної безпеки.

Оскільки зазначені органи реалізують спеціальні повноважен­ня в галузі екологічної безпеки, делеговані їм державою, законо­давче закріплення персоніфікованої відповідальності у межах регламентованої компетенції створить правові засади і гарантії правового забезпечення вимог екологічної безпеки в Україні.

Література та нормативно-правові акти

Урядовий кур'єр. — 1999. — 17 грудня.

Указ Президента України від 29 травня 2000 р. № 724 "Питан­

ня Міністерства екології та природних ресурсів України".

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України

від 24 березня 2000 року № 5 "Про структуру центрального апарату

Мінекоресурсів України"; Наказ Мінекоресурсів України від 10 квітня

2000 року № 2 "Про індексацію структурних підрозділів Міністер­

ства екології та природних ресурсів".

www.rada.kiev.ua/laws/pravo/all/mdpn.htm № п/п 988, реєст­

раційний № 1005/96, 28/10/1996.

Юридичний вісник України. — 2000. — 21—27 вересня. —

С 14—17; 17—19.

Офіційний вісник України. — 2000. — № ЗО. — С. 29.

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

171