§ 2. Органи загальної компетенції, їхні спеціалізовані структу­ри та повноваження у сфері забезпечення екологічної безпеки

Конституція України (ст. 92) передбачає, що виключно зако­нами визначаються, зокрема, питання екологічної безпеки, за­проваджується правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації. Правомірно, що до повноважень вищого законодавчого органу України — Верховної Ради України належить законо­давче регулювання вищенаведених відносин, а також затвер­дження протягом двох днів з моменту звернення Президента України його Указу про оголошення окремих місцевостей зона­ми надзвичайної екологічної ситуації (ст. 85, п. 31).

На підставі Закону України "Про охорону навколишнього при­родного середовища" від 25 червня 1991 року Верховна Рада України визначає повноваження рад, порядок організації і діяль­ності органів управління у цій сфері, встановлює статус громадян, потерпілих внаслідок дії надзвичайних екологічних ситуацій, затверджує державні екологічні програми, що містять і розділи

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

143

про екологічну безпеку, та вирішує інші питання у цій сфері (ст. 13).

Центральне місце у системі правового забезпечення екологіч­ної безпеки належить Президентові України. На нього Кон­ституцією України покладається забезпечення державної неза­лежності, національної безпеки, здійснення керівництва у сфері національної безпеки (у тому числі екологічної — авт.). Прези­дент України оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням такого рішення Верховною Радою України, очо­лює Раду національної безпеки і оборони, яка створюється при Президентові України для координації питань національної без­пеки й оборони.

Правові засади організації та діяльності Ради національ­ної безпеки і оборони України визначені відповідно Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 5 березня 1998 р. № 183 [1]. Серед її функцій закон передбачає, зокрема, координацію та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної, в тому числі еко­логічної, безпеки в мирний час, за військового або надзвичайного стану, у разі виникнення кризових ситуацій та внесення Прези­дентові України пропозицій щодо реалізації заходів внутріш­ньої і зовнішньої політики у цій сфері.

Відповідно до визначених функцій закон наділяє Раду націо­нальної безпеки і оборони України низкою повноважень у сфері забезпечення національної, в тому числі екологічної, безпеки, які за спрямованістю, характером реалізації, організаційно-правовими і процесуальними формами діяльності можна класифікувати на такі групи:

1. Повноваження щодо визначення основних напрямів стратегії національної, в тому числі екологічної, безпеки, які реалізуються шляхом розроблення та розгляду на своїх за­сіданнях питань, які за Конституцією, законами України, програм­ними, концептуальними документами — Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України тощо нале­жать до сфери національної та, зокрема, екологічної безпеки й оборони, та подання відповідних пропозицій Президентові України стосовно:

а) визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національ-

144       Розділ III

ної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, еко­логічній та інших сферах;

б)         розроблення проектів державних програмних, доктриналь-

них документів, директив Верховного Головнокомандувача Зброй­

них сил України у цій сфері;

в)         розроблення проектів законів України, зокрема Закону

України про Державний бюджет України у частині статей, по­

в'язаних із цією сферою, указів Президента України, міжнарод­

них договорів та інших нормативних актів з питань національ­

ної, в тому числі екологічної, безпеки і оборони;

г)          розроблення заходів політичного, економічного, екологічно­

го, соціального та іншого характеру відповідно до масштабу по­

тенційних та реальних загроз національним, зокрема екологіч­

ним, інтересам України;

д)         запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні

або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих

місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

є) вдосконалення системи забезпечення національної, зокре­ма екологічної, безпеки та організації оборони, утворення, реор­ганізації та ліквідації відповідних органів виконавчої влади у цій сфері;

є) виконання доручень, пов'язаних із вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у цій сфері, орга­нами виконавчої влади та науковими закладами України;

ж)         матеріального, фінансового, організаційного та іншого за­

безпечення виконання заходів у зазначеній сфері, залучення кон­

трольних, інспекційних та наглядових органів системи виконав­

чої влади до здійснення контролю за якістю виконання прийня­

тих нею рішень та указів Президента України у цій сфері;

з)          забезпечення і контролю надходження та опрацювання

інформації, її збереження, конфіденційності та використання в

інтересах національної, зокрема екологічної, безпеки України,

аналізу на її основі стану і тенденцій розвитку подій національ­

ного і світового рівня, визначення потенційних та реальних за­

гроз національним інтересам.

2. Повноваження щодо здійснення нормотворчих робіт та практики застосування нормативно-правових актів:

а) ініціювання розроблення нормативних актів та документів з питань національної, в тому числі екологічної, безпеки й оборони;

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

145

б) узагальнення практики застосування та виконання чинних нормативно-правових актів та документів.

Повноваження щодо здійснення аналітично-інформацій­

ної діяльності — залучення до аналізу інформації посадових осіб

та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, науко­

вих закладів, підприємств та організацій усіх форм власності.

Координаційно-контрольні повноваження'.

а)         здійснення поточного контролю діяльності органів вико­

навчої влади у цій сфері та подання Президентові відповідних

висновків та пропозицій;

б)         координація і контроль за переведенням центральних і

місцевих органів виконавчої влади та економіки країни в умови,

зокрема, надзвичайного стану та за діяльністю органів місцевого

самоврядування у межах наданих повноважень за вказаних умов;

в)         координація та контроль діяльності органів виконавчої

влади та організації захисту населення, забезпечення його жит­

тєдіяльності, охорони життя, здоров'я, конституційних прав, сво­

бод і законних інтересів громадян, підтримання громадського

порядку в умовах надзвичайного та воєнного стану, кризових

ситуаціях, що загрожують національній, в тому числі екологічній,

безпеці України.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Пре­зидент України, а в разі дострокового припинення його повнова­жень відповідно до вимог Конституції України виконання цих обов'язків на період до обрання і вступу на посаду нового Прези­дента України покладаються на Прем'єр-міністра України. Пер­сональний склад Ради національної безпеки формує Президент України.

З метою забезпечення організації роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони Президентом України при­значається на посаду Секретар Ради національної безпеки і обо­рони та його заступники. Секретареві Ради національної безпе­ки і оборони підпорядкований апарат для поточного інформа­ційно-аналітичного та організаційного забезпечення Ради, функції, структура та штатна чисельність якого визначається Положен­ням про нього, що затверджується Президентом України.

Основною організаційною формою діяльності Ради національ­ної безпеки і оборони є її засідання, на яких приймаються рішен­ня з відповідних питань не менш як двома третинами голосів її

146       Розділ III

членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Члени Ради національної безпеки і оборони голосують особисто, без права делегування участі у її засіданні іншим особам.

Право брати участь у засіданні Ради надається Голові Верхов­ної Ради України, а на запрошення її Голови також головам комітетів Верховної Ради України, народним депутатам, керів­никам центральних органів виконавчої влади та іншим особам, які не є членами Ради національної безпеки і оборони.

Голова Ради національної безпеки і оборони України особис­то головує на її засіданнях, спрямовує діяльність і здійснює за­гальне керівництво її роботою, затверджує перспективні та по­точні плани роботи, час і порядок проведення засідань, дає дору­чення членам Ради, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій, заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради про хід виконання її рішень, а в разі необхідності виносить це питання на засідання Ради, здійснює інші повноваження.

Відповідно Секретар Ради національної безпеки і оборони України готує пропозиції щодо перспективного і поточного пла­нування її діяльності, подає на розгляд Президента України про­екти актів Президента України про введення в дію рішень Ради, організує роботу, пов'язану з підготовкою та проведенням її за­сідань та контролем за виконанням рішень Ради, координує діяльність робочих та консультативних органів Ради, виконує за дорученням Президента України представницькі функції.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжга­лузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та про­гнозного супроводження діяльності Ради за її рішенням можуть утворюватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консульта­тивні органи, функції та повноваження яких визначаються ок­ремими положеннями, які затверджує Президент України.

Організаційно-структурною ланкою у системі таких органів є Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України1 , що діє на підставі Положення про неї, яке затверджено Указом Президента України від 4 грудня 1997 р. № 1328 [2].

Комісія є консультативно-дорадчим органом у сфері ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України. До основних завдань її діяльності належить внесення Президентові

Далі — Комісія.

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

147

України, Раді національної безпеки і оборони України пропо­зицій щодо формування та реалізації державної ядерної політи­ки, забезпечення радіаційної та екологічної безпеки, участь у роз­робленні проектів законів України, актів Президента України, загальнодержавних, регіональних та інших програм з означе­них питань, вивчення та узагальнення вітчизняного і зарубіжно­го досвіду вирішення проблем, пов'язаних, зокрема, з екологіч­ною безпекою, внесення у встановленому порядку пропозицій щодо впровадження в Україні новітніх досягнень у цій сфері.

З метою виконання покладених на неї завдань Комісія має право:

а)         утворювати, в разі потреби, робочі та експертні комісії, групи,

залучати до роботи в них представників центральних і місцевих

органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій та

за погодженням їхніх керівників — провідних учених і фахівців;

б)         одержувати в установленому порядку безоплатно від цен­

тральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, уста­

нов та організацій необхідну для їхньої діяльності інформацію;

в)         організовувати розроблення і виконання наукових та інших

проектів, проводити наукові конференції, семінари, наради з

означених питань.

Комісія утворюється у складі голови, його заступників, відпо­відального секретаря та членів Комісії, які виконують відповідні Функції на громадських засадах. Голову Комісії призначає Пре­зидент України за поданням Секретаря Ради національної без­пеки і оборони України, а її персональний склад за поданням голови Комісії, погодженого із Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, затверджує Президент України.

Основною організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. її засідання є правочинними за умови присутності на ньому більшості її членів.

Для участі у засіданнях Комісії запрошуються представники Центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, засобів масової інформації, юридичних осіб, провідні вчені та фахівці.

Комісія приймає рішення, якщо за нього проголосувала більш як половина членів її складу, яке оформляється протоколом і підписується усіма присутніми на засіданні. У той же час член Комісії, який не погоджується з прийнятим рішенням, має право

148       Розділ III

у письмовій формі викласти окрему думку, яка додається до про­токолу засідання.

В організації забезпечення екологічної безпеки в Україні важ­ливу роль виконує Кабінет Міністрів України та його спеціально створені спеціалізовані функціональні структури. Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зок­рема, проведення політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, координацію діяльності мініс­терств, інших органів виконавчої влади тощо.

З метою оперативного розв'язання питань, пов'язаних із запо­біганням надзвичайним ситуаціям та реагування на них, а та­кож координації і контролю у цій сфері створено Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзви­чайних ситуацій, яка сьогодні діє відповідно до Положення про неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року № 174 [3]. Головою цієї Комісії за поса­дою є перший віце-прем'єр-міністр України, який координує діяльність центральних та місцевих органів державної виконав­чої влади, пов'язану з безпекою і захистом населення, реагуван­ням у надзвичайній ситуації природного і техногенного похо­дження.

Положення визначає основні завдання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситу­ацій, які спрямовуються на координацію діяльності централь­них і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної із створен­ням та функціонуванням національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки, організацію та керівництво про­веденням робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів, у тому числі з транс­кордонним впливом.

Функціональну діяльність цієї Комісії визначено з урахуван­ням умов реалізації спеціальних повноважень:

а)         у звичайних умовах переважно профілактичного характеру;

б)         на випадок реагування на надзвичайні ситуації.

У звичайних умовах функціонування Державна комісія за­безпечує: підготовку і подання Президентові України і Кабіне­ту Міністрів України відповідних пропозицій щодо визначення прав і обов'язків у цій сфері центральних та місцевих органів

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

149

виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, координа­цію діяльності органів виконавчої влади з питань розроблення та реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно-епідеміологічного благополуччя і реа­гування на надзвичайні ситуації та методичне керівництво і контроль за роботою Комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської дер­жавних адміністрацій, за їхньою підготовкою до дій у надзви­чайних ситуаціях.

Важливим у цих умовах є вжиття заходів щодо проведення експертизи найважливіших проектів будівництва та рекон­струкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпе­ки, участь у розгляді питань про створення або припинення діяль­ності державних підприємств, що використовують склади та не­безпечні технології (хімічні, радіаційні тощо), сприяння розвит­кові гідрометеорологічних спостережень і прогнозів державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи цивільного захисту населення, форм контролю за функ­ціонуванням потенційно небезпечних об'єктів, а також здійснення співробітництва з відповідними органами зарубіжних країн і міжнародними організаціями у межах зобов'язань України згідно з міжнародними договорами.

У період реагування на надзвичайні ситуації Державна комі­сія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій здійснює: безпосереднє керівництво ліквідацією на­слідків надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів, у тому числі з транскордонним впливом, вивчення обставин, що склалися, та підготовку інформації Президентові України і Кабінету Міністрів України щодо вжитих заходів реа­гування на надзвичайну ситуацію та причини її виникнення, організації робіт та взаємодії органів центральної і місцевої виконавчої влади, громадських, міжнародних організацій з ева­куації населення, надання потерпілим необхідної допомоги.

Водночас вона залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій необхідних рятувальних, транспортних, будівельних, медичних та інших формувань з використанням наявних матеріально-технічних, продовольчих та інших ресурсів 1 запасів, забезпечує взаємодію з відповідними організаціями країн, територія яких зазнала негативної дії внаслідок надзвичайної

150       Розділ III

ситуації, що виникла в Україні, та визначення розміру шкоди, заподіяної суб'єктам господарської діяльності і населенню вна­слідок надзвичайних ситуацій національного або регіонального масштабів.

З метою ефективної реалізації визначених функцій Держав­на комісія наділяється повноваженнями щодо:

а)         заслуховування керівників чи представників центральних

і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до її

компетенції і надання їм відповідних доручень;

б)         одержання від центральних і місцевих органів виконавчої

влади матеріалів і документів, необхідних для вирішення відпо­

відних питань;

в)         застосування без попереднього узгодження з відповідними

центральними та місцевими органами виконавчої влади необхід­

них сил і засобів, призначених виконувати завдання із запобі­

гання надзвичайним ситуаціям та реагування на них, за винят­

ком запасів державного матеріального резерву;

г)          залучення до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у

разі потреби, усіх функціональних ланок державної системи за­

побігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них;

д)         розподілу матеріалів про причини виникнення і наслідки

надзвичайних ситуацій та внесення пропозицій щодо притяг­

нення відповідно до адміністративної та кримінальної відпові­

дальності посадових осіб, винних у виникненні надзвичайної

ситуації.

Державну комісію очолює її голова, а в разі його відсутності, за його дорученням, — один із заступників, які призначаються, як і загальний склад Комісії, рішенням Кабінету Міністрів України. Персональний склад Державної комісії затверджуєть­ся головою.

На нього покладається право залучати для ліквідації або за­побіганням виникненню надзвичайної ситуації будь-яких транс­портних, рятувальних, відбудовчих, медичних та інших сил і за­собів; приймати рішення у межах повноважень у цій сфері; вноси­ти пропозиції Президентові України і Прем'єр-міністру України про заохочення або нагородження осіб, які зробили значний вне­сок у розроблення та реалізацію заходів запобігання надзвичай­ним ситуаціям, ліквідацію її наслідків; делегувати свої повно­важення заступникам на період ліквідації наслідків надзвичай­них ситуацій.

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

151

Важливим робочим органом Державної комісії з забезпе­чення підготовки, скликання і проведення засідань, а також кон­тролю за виконанням її рішень є секретаріат, роботу якого спря­мовує відповідальний секретар.

Засідання Державної комісії проводяться в міру необхідності, але не менше одного разу на два місяці. На засіданнях прийма­ються рішення відкритим голосуванням більшістю голосів із числа присутніх членів і оформляються протоколом, який підпи­сують відповідно голова та відповідальний секретар. До роботи Комісії можуть залучатися спеціалісти різного фаху залежно від характеру та складності вирішуваного питання.

Для оперативного розв'язання питань екологічної безпеки в Кабінеті Міністрів України створено і функціонує відділ з пи­тань техногенної, екологічної, ядерної безпеки та природокорис­тування.

Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзви­чайних ситуацій створено у Раді міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласних, Київській та Севастопольській державній адміністраціях. Так, у Київській міській державній адміністрації відповідні функції покладено на Управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, у Київській обласній державній адміністрації діє аналогічне за назвою управління.

У системі організаційно-правового забезпечення чільне місце відводиться обласним та районним радам як повноважним представникам органів місцевого самоврядування.

Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280 [4] обласні ради на своїх засіданнях мають право приймати у межах, визначених законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відпові­дальність, а обласні та районні ради виключно на своїх пленар­них засіданнях затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідно області, району та цільові екологічні програми, заслуховують звіти про їх виконання, прий­мають за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських Рад рішення, пов'язані зі створенням у межах законодавства зон надзвичайних ситуацій, делегують відповідним місцевим дер­жавним адміністраціям повноваження на здійснення необхід­них заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них громад-

152       Розділ III

ськості, залучення в установленому порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення.

Крім цього, обласні ради делегують обласним державним організаціям повноваження щодо затвердження для підприємств, установ і організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів та скидів забруднювальних речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів відповідно до вимог чинного за­конодавства.

Важлива роль у системі організаційного забезпечення еколо­гічної безпеки належить представницьким органам місцевого самоврядування — сільським, селищним і міським радам та їхнім виконавчим органам.

Відповідно до вищезазначеного закону сільські, селищні та міські ради надають відповідно до законодавства згоду на роз­міщення на відповідній території нових об'єктів, сфера екологіч­ного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами вклю­чає таку територію, приймають у межах, визначених законом, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епі-зоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відпо­відальність.

Виконавчими органами сільських, селищних та міських рад є виконавчі комітети відповідних рад, які наділяються законом власними (самоврядними) та делегованими повноваженнями у сфері екологічної безпеки, серед останніх доцільно виділити, зок­рема, розгляд і узгодження планів підприємств, установ і орга­нізацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення діяльності яких може спри­чинити негативні соціальні, демографічні та екологічні наслідки тощо, підготовку до них висновків і внесення пропозицій до відпо­відних органів.

Водночас окремі питання у сфері забезпечення екологічної безпеки вказані виконавчі органи реалізують у процесі здійснення інших функціональних повноважень, зокрема вирішення питань зібрання, транспортування, утилізації та знешкодження побуто­вих відходів (власні самоврядні), прийняття рішень щодо скасу­вання виданого дозволу на експлуатацію об'єктів у разі пору­шення ними вимог екологічної безпеки (делеговані), здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів

Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки

153

(делеговані), визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань юридичними особами незалежно від форм влас­ності за екологічну шкоду, підготовка і подання на затверджен­ня ради проектів місцевих екологічних програм та участь у підго­товці загальнодержавних і регіональних екологічних програм (власні самоврядні), здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епі­демій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ, організацій, а також населення (делеговані).

На виконавчі органи сільських, селищних, місцевих рад по­кладається також визначення території для складування, збері­гання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства, координація діяльності спеціально уповноважених органів управління у сфері забезпечення еколо­гічної безпеки, подання відповідно до законодавства одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного лиха, вирі­шення питань про надання компенсації і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пільг та ком­пенсацій за роботу у шкідливих умовах, вжиття у разі стихійно­го лиха, екологічних катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій необхідних заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, діяльності підприємств, установ, організацій, врятування життя людей, захисту їхнього здоров'я, збереження матеріальних цінностей (делеговані).

Органи місцевої виконавчої влади відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. № 586 [5] інформують населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються для його поліпшення, організують роботу з ліквідації наслідків екологічних аварій, залучають до цих робіт підприємства, уста­нови, організації незалежно від форм власності та громадян, вживають заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної пору­шеннями екологічного законодавства юридичними і фізичними особами, забезпечують здійснення заходів щодо охорони громад­ської безпеки, оголошують у разі стихійного лиха, аварії, катастро­фи, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації, здійснюють передбачені законодавством заходи, пов'язані з уря­туванням життя людей, захистом їхнього здоров'я і прав, спри-

154

Розділ І

яють розвиткові міжнародного співробітництва у галузі захисту прав людини та, зокрема, екологічної безпеки.

Центральна роль у забезпеченні екологічної безпеки вико­навчими органами сільських, селищних та міських рад належить відповідно сільському, селищному, міському голові, який гаран­тує здійснення відповідних повноважень органів місцевої вико­навчої влади, дотримання вимог законодавства у цій сфері, органі­зує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує їхні рішення та виконує інші координаційні, організаційні, вико­навчо-розпорядчі та контрольні функції та несе персональну відповідальність за реалізацію наданих йому законом повнова­жень щодо забезпечення екологічної безпеки.

Література та нормативно-правові акти

Голос України. — 1998. — 3 квітня.

Урядовий кур'єр. — 1997. — 18 грудня.

ЗУНАУ. — 1998. — № 8. — Ст. 177.

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20—21. —

Ст. 190.