§ 1. Поняття і припципи радянської державної служби

а) Важливим знаряддям будівництва комунізму в СРСР є радянський державний апарат. Комуністична партія і радянський народ на протязі всієї історії існування Радянської держави приділяли і приділяють багато уваги питанням зміцнення державного апарату, поліпшення якості його роботи. Питання про зміцнення державного апарату незмінно стояли на всіх партійних з'їздах, конференціях, пленумах ЦК. У сучасний період, коли наша країна стала на шлях розгорнутого будівництва комунізму, забезпечення чіткої і безперервної роботи радянського державного апарату набуло ще більшого значення. «Апарат радянських, господарських та інших органів, — говорив М. С. Хрущов на XXII з'їзді КПРС, — повинен стати ще простішим, дешевшим і оперативнішим, своєчасно і чуйно відгукуватися на запити громадян. Треба до кіпця викоренити такі пережитки минулого, як бюрократизм, бездушність, формалізм і тяганина, притягати не тільки до громадської, алей до суворої адміністративної і судової відповідальності працівників, винних у бюрократичному ставленні до потреб і запитів трудящих»1.

Злагодженість і чіткість роботи державного апарату залежить, з одного боку, від організації самого апарату, з другого, — від особового складу державних органів. Особовий склад державних органів це і є, власне кажучи,    службовий

1 М. С Хрущов. Про Програму Комуністичної партії Радянського Союзу. Доповідь на XXII з'їзді Комуністичної партії Радянського Союзу 18 жовтня  1961  року. Держполітвидав УРСР,  1961, стор.  75—76.

188                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            РОЗДІЛ  IVII

державний апарат в юридичному розумінні цього слова. Державні службовці є тими кадрами, через які практично здійснюються державні функції в формі планування, обліку, контролю, нагляду, фінансування, встановлення нових правил, забезпечення їх реалізації заходами переконання, а в деяких, необхідних випадках, і заходами державного примусу. Кадри державного апарату, державні службовці — це сила, яка забезпечує проведення лінії партії та уряду в життя.

Перебувати на державній службі — це значить: а) працювати в державній установі або на підприємстві; б) займати визначену посаду в державній установі або підприємстві1; в) одержувати зарплату за виконану роботу від держави.

Характер і призначення праці службовців у державних установах або на підприємствах є істотним моментом, який відмежовує службу, як одну з форм трудової участі радянських громадян у комуністичному будівництві, від трудової діяльності інших осіб, наприклад, робітників. Відомо, що загальною ознакою трудової діяльності робітників і службовців є її суспільна необхідність і цілеспрямованість. Державні службовці, як і робітники, є виходцями з народу, служать йому, відповідають перед народом за доручену їм справу, не маючи жодних привілеїв, працюють в органах державної влади, установах і підприємствах, їх корінні інтереси єдині. «У процесі розвитку науки і техніки, автоматизації і механізації виробництва, — говорив М. С. Хрущов, — категорія людей, яких ми називаємо службовцями, зростатиме і відіграватиме все більшу роль у виробництві. Згодом у нас не буде потреби в поділі членів партії на робітників, колгоспників і службовців, оскільки цілком зникнуть класові відмінності і всі будуть трудівниками комуністичного суспільства»2. Однак між трудовою діяльністю робітників і державних службовців у сучасний період є певна різниця, яка полягає в характері діяльності кожної з вказаних категорій осіб і в її призначенні. Діяльність державних службовців не пов'язана прямо і безпосередньо з виробництвом матеріальних благ. З цього, однак, не слід робити висновку, що діяльність державних службовців ніби зовсім не має ніякого відношення до виробництва матеріальних    цін-

1  Посада — це комплекс встановлених законом прав і обов'язків, які надані особі державою для здійснення державних доручень,   причому ця посада  має своє найменування  і  зафіксована    в    спеціально    затверджених номенклатурах і штатних розкладах.

2  М. С. Хрущов.   Звіт Центрального Комітету Комуністичної партії  Радянського Союзу XXII  з'їздові партії. Держполітвидав УРСР,   1961. стор. 115.

РАДЯНСЬКА   ДЕРЖАВНА   СЛУЖБА                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         ]<39

ностей. Цілком зрозуміло, що діяльність державних службовців має певне відношення до виробництва матеріальних цінностей, однак своєю працею вони безпосередньо матеріальних цінностей не створюють. Ця діяльність має різний характер. Наприклад, діяльність державних службовців по керівництву державними установами, підприємствами, організаціями (діяльність директора підприємства і т. п.); по здійсненню спеціальних функцій (діяльність військовослужбовців, лікарів і т. п.); по обслуговуванню роботи державного апарату (діяльність друкарки і т. п.). Основне призначення діяльності державних службовців — забезпечити управління окремими галузями народного господарства, соціально-культурного і адміністративно-політичного життя, тоді як діяльність робітників має своїм прямим призначенням виробництво матеріальних цінностей. Робітники виконують безпосередньо виробничі функції в сфері матеріального виробництва.

Сказане дає можливість зробити висновок, що під радянською державною службою слід розуміти окремий вид трудової діяльності особи, що займає в державному апараті посаду за обранням або призначенням, по здійсненню певних державних службових обов'язків за певну грошову винагороду, яку вона одержує від держави.

б) Принципи радянської державної служби базуються на розроблених В. І. Леніним основних принципах державного апарату.

Принципами радянської державної служби є: а) державні службовці — слуги суспільства; б) виборність деяких службових осіб безпосередньо народом або його представницькими органами — Радами депутатів трудящих; в) змінюваність всіх працівників державного апарату; г) під-контрольність, підзвітність і відповідальність державних службовців перед народом, перед Радянською державою; д) рівне право трудящих на державну службу, незалежно від статі, раси і національності; є) доступність для кожного громадянина всіх без винятку державних посад; є) відсутність будь-яких привілеїв у державних службовців перед робітниками і селянами; ж) відсутність правообмежень у державних службовців, крім тих, які неминуче витікають з характеру виконуваних ними службових обов'язків. Не допускається, наприклад, сумісна служба в одній установі або на підприємстві осіб, поєднаних родинними зв'язками (батьки, подружжя, сестри, брати, сини, дочки, а також брати і сестри батьків), у тих випадках, коли сумісна робота пов'язана з підлеглістю або підконтрольністю одного з них іншому. Виняток допускається щодо осіб,    які займають підконт-

190                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             розділ f/п

рольні або підлеглі обирані посади, а також посади викладачів, лікарів та інші.

Державний службовець не може бути повіреним третіх осіб у справах установ і підприємств, в яких він перебуває на службі. Не можуть перебувати на службі в радянському державному апараті особи, яким служба заборонена вироком суду.

Неухильне додержання і дальший розвиток принципів радянської державної служби, безумовно, забезпечать виконання одного з найважливіших програмних положень нашої партії про те, щоб навиками управління оволодівали все ширші маси і робота в державному апараті управління в перспективі перестала бути особливою професією.

Принципи державної служби в СРСР розкривають її соціалістичну природу і докорінну відмінність від державної служби в буржуазних країнах, що обумовлено прямою протилежністю класових цілей і завдань буржуазної і соціалістичної держави. В буржуазному суспільстві державний апарат, будучи знаряддям нещадного придушення експлуатованих, ретельно виконує завдання, поставлені перед ним пануючим класом. Для того, щоб державний апарат в буржуазних країнах міг завжди бути знаряддям придушення експлуатованих, буржуазія створює спеціальне чиновництво, визначає права і обов'язки службовців, намагаючись максимально відокремити їх від трудящих мас і пов'язати з пануючим класом системою привілеїв.

Переважна маса державних службовців у буржуазних країнах — це професіонали, для яких державна служба є основним заняттям. їх юридичне становище регулюється окремим чиновницьким правом. Своєрідність юридичного становища чиновників проходить червоною ниткою через всі юридичні інститути, пов'язані з державною службою, — призначення, заробітна плата, порядок звільнення, відповідальність, спори про право, пенсійне забезпечення і т. п. Чиновництву в буржуазних країнах надано право дискреційної влади. Характерними рисами їх службової діяльності є зловживання владою, свавілля, бюрократизм. Саме на це чиновництво покладено, головним чином, здійснення державної влади над більшістю суспільства від імені і в інтересах меншості — експлуататорських класів. У цьому зв'язку слід відзначити, що привілеї державних службовців, які закріплені буржуазним законодавством, служать формально всім їм в однаковій мірі, фактично ж поділені нерівномірно між окремими групами державних службовців. І це цілком зрозуміло, тому що за юридичними відносинами державної служби в буржуазних країнах стоять різні соціальні відноси-

РАДЯНСЬКА   ДЕРЖАВНА   СЛУЖБА                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            191

ни, які обумовлюють різниці у фактичному становищі державних службовців, що походять із середовища капіталістів, і службовців, які є виходцями з трудящих і поступають на державну службу в шуканні заробітку. Це, безумовно, треба мати на увазі при характеристиці діяльності і ролі в буржуазному державному апараті окремих груп і категорій державних службовців.