§ 6. Вимоги, які пред'являються до актів радянського державного управління

а') Загальні вимоги

Відповідність актів радянського державного управлінням законам називається правомірністю актів управління.

Принцип соціалістичної законності вимагає, щоб акти виконавчих і розпорядчих органів державної влади, по-перше, завжди базувались на законі і відповідали його меті; по-друге, видавалися в межах компетенції органу державного управління і були спрямовані на охорону і здійснення прав радянських громадян і інтересів держави; по-третє, приймалися у встановленому законом порядку і у відповідній формі.

Додержання цих вимог соціалістичної законності є обов'язком для виконавчих і розпорядчих органів державної влади при виданні ними своїх правових актів.

1.  Законна обгрунтованість акта радянського державного управління не повинна    бути   формальною,   тобто недосить одного  лише  формального посилання   на   закон,   необхідно, щоб акт державного управління відповідав меті, яка передбачена законом або іншим правомірним державно-правовим актом вищестоящого органу. Це означає, наприклад, що виконком  обласної  Ради   депутатів   трудящих   не може своїм рішенням провести розподіл житлової площі, збудованої за планом державних капіталовкладень місцевих Рад депутатів трудящих не з метою забезпечення трудящих житлом1.

Вимога про те, щоб правові акти органів управління видавалися в суворій відповідності до законів, їх мети і завдань, ні в якому разі не виключає, а, навпаки, передбачає врахування при виданні актів управління місцевих умов і особливостей.

2.  Акт радянського державного  управління   повинен  видаватись правомочним на це органом в  межах його компетенції і повинен мати   лише   ту   мету,    для досягнення якої даний  державний  орган  заснований.  Незаконним  буде,  на-

1 Див. Постанову Ради Міністрів Української РСР від 9 червня 1959 р. «Про порядок розподілу і заселення житлової ллощі, збудованої за планом державних капіталовкладень місцевих Рад депутатів трудящих».  (Збірник постанов і  розпоряджень уряду УРСР.   1959, № 6, ст. 79}

АКТИ   РАДЯНСЬКОГО  ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ                                                                                                                                                                                      179

приклад, рішення виконкому районної Ради депутатів трудящих про звільнення з посади голови райвиконкому, тому що це питання належить виключно до компетенції районної Ради депутатів трудящих.

Порушення компетенції органом, який видає акт державного управління, може виявлятись по-різному: порушення компетенції з предмета, порушення компетенції в просторі, порушення компетенції в часі.

Порушення компетенції з предмета має місце тоді, коли орган, який видає акт державного управління, виносить рішення у питанні,  яке входить до компетенції   інших органів.

Порушення компетенції в просторі має місце тоді, коли дія виданого акта державного управління поширюється на територію, не підвідомчу органові, який видав акт.

Порушення компетенції у часі буде мати місце в тому випадку, коли орган, який видає акт, порушив строки, передбачені законом для видання даного акта.

Акт радянського державного управління повинен бути виданий з метою охорони і зміцнення інтересів держави і законних прав громадян.

3. Важливе значення має суворе додержання встановленого порядку прийняття і форми актів державного управління. Якщо, наприклад, акт видається колегіальним органом державного управління, він повинен бути прийнятий на офіційному засіданні при наявності встановленого кворуму, після колективного обговорення в тій формі, яка передбачена для нього радянським законодавством. Форма акта відіграє суттєву роль у зміцненні соціалістичної законності і правопорядку. Вона надає акту державного управління визначену структуру, наділяє його ознаками, необхідними для визнання його дійсносгі. В акті радянського державного управління повинні бути вказані: число, місяць, рік видання, порядковий номер, відповідні підписи і т. п. Як правило, акти радянського державного управління видаються у письмовій формі. Але це, безумовно, не означає, що акт державного управління не може бути виданий в усній формі, коли це в ряді випадків обумовлюється вимогами оперативного керівництва.

Обов'язковим є додержання порядку опублікування і строків введення в дію актів державного управління, встановлених правом. Наприклад, постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 квітня 1959 р. «Про порядок опублікування постанов і розпоряджень уряду Української РСР і набрання ними чинності»1 встановлено, що постанови і роз-

1   Див.   Збірник   постанов   і  розпоряджень   уряду УРСР.   1959. № 4. ст. 34.

12*

180

РОЗДІЛ   VI

порядження уряду Української РСР, які мають загальне значення або нормативний характер, публікуються у «Збірнику постанов і розпоряджень уряду УРСР», що видається Міністерством юстиції УРСР. Постанови уряду УРСР, які через важливість або терміновість передбачених в них заходів підлягають широкому і негайному обнародуванню, публікуються в газетах, а в необхідних випадках оголошуються також по радіо або передаються по телеграфу. Встановлено також, що в нормативних постановах і розпорядженнях уряду Української РСР повинен бути вказаний строк введення їх в дію. У тих випадках, коли в постановах і розпорядженнях уряду УРСР не вказаний строк введення в дію, вони вступають в силу з моменту їх прийняття.

б) Спеціальні   вимоги

Крім загальних вимог правомірності актів радянського державного управління, радянське законодавство в окремих випадках встановлює додаткові вимоги в залежності від змісту і призначення актів. До таких вимог належить, наприклад, встановлення певного строку для видання акта. Так, районні і міські виконкоми Рад депутатів трудящих повинні приймати рішення щодо скарг не пізніше як через 20 днів після отримання скарги. Для деяких актів вимагається наступне затвердження вищестоящим органом. Наприклад, акти виконкомів місцевих Рад про передачу колгоспові землі на вічне користування мають юридичну силу лише після затвердження Радою Міністрів СРСР; наказ ректора вузу про зарахування громадянина на посаду завідуючого кафедрою в УРСР має юридичну силу дише після затвердження цього наказу міністром вищої і середньої спеціальної освіти республіки.

У деяких випадках вимагається наявність особливого дозволу на видання акта державного управління. Наприклад, раднаргоспи, міністерства і відомства разом з радами профспілок можуть встановлювати з дозволу Державного комітету Ради Міністрів СРСР в питаннях праці і заробітної плати для робітників підпорядкованих підприємств тарифні ставки першої групи. Особливий дозвіл на видання акта державного управління видається як в письмовій, так і в усній формі.

в)   Організаційно-технічні  вимоги

Основні організаційно-технічні вимоги до актів державного управління такі:

1) ці акти повинні відповідати завданням конкретного, диференційованого  і  оперативного  керівництва;

АКТИ   РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО   УПРАВЛІННЯ                                                                                                                                                                                               181

2)   вони повинні бути написані  коротко і доступною для розуміння їх виконавців мовою;

3)   в акті необхідно зазначити:   зміст, обсяг, строки, форми і методи вирішення завдань, поставлених перед його виконавцями.

Не можна визнати конкретними такі, наприклад, акти державного управління, в яких майже всі пункти починаються стандартними словами: «зобов'язати», «усунути», «підняти», «посилити», без конкретної вказівки на те, що, як і в які строки зробити, акти без розробки ґрунтовних вказівок і пропозицій по організації роботи. Прийняття неконкретних актів негативно відбивається на виконанні завдань, які стоять перед органом державного управління. Щоб забезпечиш більшу ефективність актів, які приймаються органами державного управління, необхідно добиватися їх максимальної конкретизації.

Акт державного управління повинен бути диференційованим, тобто1 пристосованим до різних умов, до тих чи інших особливостей окремих місцевостей і галузей управління.

Диференційований акт сполучає в собі досвід керівників з досвідом мас, досвід центру — з досвідом місць. Це означає, що він не може містити єдиних стандартних приписів для всіх підприємств та установ, бо перед кожним з них стоять свої завдання, вирішення яких вимагає диференційованого підходу.

В актах державного управління повинні бути враховані особливості окремих місцевостей, кожного об'єкта керівництва, своєрідність умов їх роботи. Наприклад, необхідно враховувати специфічні риси кожного колгоспу, бригади, які можуть бути обумовлені характером їх роботи, територіальним розміщенням, складом керівних кадрів та ін.

Оперативність актів державного управління означає, що вони повинні не тільки своєчасно прийматися, але й вказувати точний термін виконання завдання, з урахуванням усіх обставин місця виконання. Оперативність актів радянського державного управління визначається тим, що вони повинні видаватися відповідними органами і службовими особами з додержанням головного правила організаційного керівництва — глибокого знання життя, людей, виробництва.

Оперативний акт повинен бути гнучким, дійовим, містити своєчасні, чіткі, ясні приписи, засновані на фактичному вивченні справи.

При виданні акта необхідно визначити головний напрямок роботи, тобто знайти основну ланку, вибрати організаційні засоби, які забезпечать виконання завдання, встановити строки проведення практичних заходів.

182

РОЗДІЛ   VI

Лише при умові додержання цього правила акт державного управління може задовольняти вимоги оперативного керівництва. Слід відмітити, що на оперативність актів впливає також своєчасність їх оформлення і доведення до відома виконавців. У противному разі час випереджає їх, вони втрачають свою актуальність і стають непотрібними.

Додержання вимоги про те, щоб акт був написаний чіткою, ясною, доступною для розуміння його виконавців мовою, має велике значення для зміцнення як соціалістичної законності, так і соціалістичної правосвідомості, навичок дисципліни, організованості і культури в роботі.

Добре писати, між іншим, — відмінна якість, рідкісна і дуже важка, зазначав М. І. Калінін у своїй статті «К расширению законодательной деятельности В ЦИК».1. Недбайливе, неточне формулювання може призвести до невірного тлумачення акта, перекручення його змісту, а іноді — до порушення закону, негативно впливає на оперативність виконання. Неясно написаний акт державного управління можна розуміти по-різному, а соціалістична законність і правопорядок вимагають однакового розуміння актів і однакового їх виконання. Тому формулювання акта управління повинно бути ясним для виконавців, щоб не допускалась найменша можливість обходу закону при його виконанні.