§ 7. Неправильність і припинення дії актів радянського державного управління

1. Акти радянського державного управління можуть бути визнані неправильними, якщо при їх виданні було допущено: а) порушення компетенції або використання виконавчим і розпорядчим органом державної влади своїх повноважень не для тієї мети, для якої вони йому надані; б) порушення закону щодо змісту; в) організаційно-технічні порушення (відсутність відповідних реквізитів і т. п.).

Неправильні акти радянського державного управління — це акти порочні. Щодо характеру пороків і ступеня їх наслідків неправильні акти державного управління поділяються на нікчемні і заперечні.

Нікчемними актами державного управління є тільки такі акти, які не породжують юридичних наслідків з самого свого видання. Це такі акти державного управління, повна юридична неспроможність яких настільки очевидна, що

1   Див.   М.  И.   Калинин.   Статьи  и   речи   (1919—1935 гг.). М., 1937, с/гор. 80.

АКТИ   РАДЯНСЬКОГО  ДЕРЖАВНОГО  УПРАВЛІННЯ                                                                                                                                                                                      183

вони не підлягають жодному виправленню. Пороки цих актів ніколи і жодними засобами не можуть бути усунені.

До нікчемних актів відносять тільки такі, які грубо порушують радянський закон і інтереси Радянської держави. Подібним актом є, наприклад, наказ начальника, яким він зобов'язує підпорядкованого йому головного бухгалтера вчинити дії, що спрямовані на розкрадання соціалістичної власності. Одержавши такий наказ, головний бухгалтер зобов'язаний, не виконуючи його, негайно повідомити про це керівника вищестоящої організації, а в необхідних випадках — фінансові органи, оскільки для нього відразу очевидна злочинність цього наказу.

У тих випадках, коли ступінь порочності акта державного управління повинен бути належним чином встановлений, акт державного управління вважається дійсним і обов'язковим для виконання аж до його скасування у встановленому законом порядку з ініціативи самої адміністрації або внаслідок оскарження, прокурорського нагляду і т. п. Тут мова йдеться г?ро заперечні акти, про усунення виявлених пороків, про скасування або визнання акта дійсним (правильним).

Заперечні акти — це такі акти державного управління, які при обов'язковості їх виконання можуть бути заперечені в адміністративному або в судовому порядку, з ініціативи самої адміністрації або внаслідок оскарження.

Питання про правильність (законність) заперечного акта вирішується органом, який видав даний акт, вищестоящим органом, органом державного контролю або судом. В одних випадках заперечні акти можуть бути визнані правомірними (правильними) після усунення виявлених пороків, тобто після часткової зміни.

Наприклад, за порушення так званих «загальнообов'язкових рішень» передбачені такі заходи адміністративного впливу: попередження, громадська догана, висловлена на словах або через пресу, штраф тощо. Але є випадки, коли в рішеннях виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих не вказується такий захід адміністративного впливу, як висловлення громадської догани. Відсутність даної вказівки, безумовно, робить таке рішення неправильним. Однак, чи доцільно через це скасовувати правильне, в усьому останньому, рішення. Його слід лише доповнити вказаним заходом адміністративного впливу, що й усуне неправильність.

В. інших випадках заперечний акт радянського державного управління може бути визнаний відповідним органом недійсним.

Недійсний акт державного управління не ідентичний нікчемному актові.   Ці  поняття  однопорядкові,  а не  адекватні.

184

РОЗДІЛ   VI

Нікчемні акти державного управління, як відомо, не породжують юридичних наслідків з самого початку свого видання. Недійсний же акт державного управління до визнання йога таким реально існує і діє, має юридичну силу і породжує юридичні наслідки, незалежно від ступеня його порочності, поки його недійсність не буде визнана у встановленому законом порядку. «Треба, однак, завжди твердо пам'ятати, що юридична недійсність не є недійсність у власному розумінні. Акт недійсний юридично може мати соціальні наслідки»1. До вирішення цих питань заперечний акт державного управління є обов'язковим для виконання.

2. В радянському праві існує презумпція правильності актів радянського державного управління.

Для того, щоб позбавити заперечний акт державного управління його юридичної і обов'язкової сили, необхідне рішення компетентного на це органу, в окремих випадках — рішення суду, яким заперечний акт визнається недійсним, таким, що втратив юридичну силу.

Акт радянського державного управління може втратити свою юридичну силу не тільки внаслідок визнання його недійсним, але й внаслідок:

а)   події, яка тягне   за   собою   припинення   його  дії   (рішення виконкому про призначення особистої пенсії, наприклад, втрачає свою юридичну силу в зв'язку з смертю заінтересованої особи);

б)   закінчення  строку, на який був'   виданий   відповідний акт   державного  управління  (наприклад, втрачає   силу «загальнообов'язкове рішення» виконкому обласної Ради депутатів трудящих, якщо після року його чинності виконком не ухвалить рішення про продовження його дії);

в)   волевиявлення заінтересованої    сторони, але тільки в тих випадках, коли акт державного управління пов'язаний із. здійсненням даною особою суб'єктивних прав на працю, освіту, відпочинок, соціальне забезпечення  і т, п.

(Наприклад, заява службовця про звільнення з роботи за власним бажанням є підставою для припинення дії акта, на підставі якого він був прийнятий на роботу).

Від визнання недійсності акта радянського державного управління слід також відрізняти тимчасове зупинення його дії. Наприклад, заява прокурором протесту на постанову, видану уповноваженим на те органом, про притягнення тієї

1 Див. В. Н. Дурденевский. Теория недействительности государственного акта во Франции. Юридические записки, издаваемые Демидовским юридическим лицеем. Ярославль, 1914, т. VII, вып. XIX—XXII. crop.- 253.

АКТИ   РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО   УПРАВЛІННЯ                                                                                                                                                                                                    185

чи іншої особи до адміністративної відповідальності припиняє виконання адміністративного стягнення до розгляду протесту відповідним органом1.

Такі причини, які викликають скасування або зміну актів радянського державного управління.

Різний характер причин, за якими скасовуються або змінюються акти державного управління, викликає і різний характер наслідків їх скасування або зміни. При скасуванні або зміні правомірних (правильних) актів державного управління в1 силу змінених умов, звичайно, не анулюються наслідки, які виникли в результаті застосування актів, коли немає  спеціальних   вказівок  вищестоящих  органів.

Коли ж скасовується неправильний акт, то, як правило, ліквідуються наслідки його застосування.

Наприклад, на підставі ст. 88 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік та ст. 179 Адміністративного кодексу УРСР, особа, якій заподіяно майнову шкоду незаконною реквізицією чи конфіскацією майна, має право вимагати повернення неправильно відчуженого майна або сплату вартості його, позиваючи до суду орган державної влади, представники якого незаконно вчинили конфіскацію чи реквізицію.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

Г. В. Александренко. Раднаргосп економічних адміністративних районів Української РСР. Держполітвидав. 1959.

Н. Г. Александров. Трудовой договор и административный акт. Уч. зап.  ВИЮН, вып. 7, 1947.

Н. Г. Александров. Законность и правопорядок в социалистическом обществе. Госюриздат, 1955.

Р. Васильев. Об общеобязательных решениях местных Советов. «Советы депутатов трудящихся»,  1960, № 8.

В. В. Копейчиков. Правовые акты местных органов государственной власти и управления.  Госюриздат, М.,  1956.

П. Г. Мишунин, Н. В. Миронов. О юридической природе актов, издаваемых высшими исполнительными и распорядительными органами государственной власти СССР, союзных и автономных республик. «Советское государство и право».   1957, № 8.

П. Е. Недбайло. Советская социалистическая законность, ее основные-принципы и назначение. Уч. зап. ЛГУ им. Ив. Франко, т. XXVII, серия юридическая,   вып.  2,   1954.

И. Н. П а х о м о в. Правовые акты исполкомов местных Советов. Изд. Львовского университета, 1958.

И. Н. П а х о м о в. К вопросу о юридической природе актов, издаваемых правительством СССР. «Правоведение»,  1958, № 2.

I. М. П а х о м о в. Організаційно-технічні вимоги, які пред'являються до актів радянського державного управління. «Питання теорії і практики радянського права»,  вип. 4,   1958. Вид. Львівського університету.

1 Див. ст.   13 Положення про прокурорський нагляд в СРСР   («Відомості Верховної Ради СРСР», 20 червня  1955, № 9).

186

РОЗДІЛ  VI

Г. И. Петров. Юридическая природа советского закона. Уч. зап. (Ленинградский   юридический   институт),   1947,   вып.   IV.

Г. И. Петров. Источники советского административного права. «Правоведение», 1958, № 4.

Б Спасов. Указите на Президиума на Народното събрание. София, 1958.

П. Стайно в, А. Ангелов, Б. Спасов. Наименования и употреба на актовете на държавно управление в Народна Республика Бълга-рия. София, 1957.

Б. Б. Хангельдиев. К вопросу о новом «Положении об издании местными Советами обязательных решений». «Правоведение», 1959,   № 3.

"О. М. Я куб а. Принцип социалистической законности и практика издания обязательных решений исполкомами местных Советов. «Советское государство и право», 1956, № 6.

1Д. А. Я м п о л ь с к а я. О правовых актах со.вета народного хозяйства. «Советское государство и право»,  1960, № 11.