§ 2.   Класифікація радянських державних службовців, їх права і обов'язки

1. Радянськими державними службовцями є ті особи, які' в порядку, передбаченому законом та іншими підзаконними державно-правовими актами, займають ту чи іншу посаду в державному апараті і виконують доручення держави в межах покладених на них обов'язків і наданих прав, за що отримують певну грошову винагороду від держави.

Обов'язки і права радянських державних службовців за своїм характером і обсягом різноманітні. Весь особовий \ склад і кожний державний службовець зокрема є виконавцями завдань даного державного органу, однак роль окремих категорій державних службовців у здійсненні цих завдань не є однаковою. Одні державні службовці наділені більш широкою компетенцією і здійснюють функції по безпосередньому керівництву державними установами, підприємствами, організаціями. Інші виконують функції допоміжного характеру — по організації і обслуговуванню всієї діяльності державного органу або виконанню спеціальної роботи. За встановленою в радянському адміністративному праві класифікацією, державні службовці поділяються на такі групи: а) допоміжно-обслуговуючий персонал і службовці, які виконують спеціальні роботи; б) службові особи; в) представники влади.

В основу цього поділу державних службовців покладена юридична значущість дій, які виконуються ними при здійсненні їх службових прав і обов'язків.

До допоміжно-обслуговуючого персоналу належать тільки ті державні службовці, дії яких не породжують прямо і безпосередньо жодних юридичних наслідків. Своїми діями вони не можуть встановлювати, зміняти або припиняти юридичні відносини.

Характерною рисою діяльності допоміжно-обслуговуючого персоналу є те, що він створює необхідні умови для успішного виконання роботи іншими працівниками державного апарату. Державні службовці, що належать до допоміжно-обслуговуючого  персоналу,  здійснюють  тільки   матеріально-

192                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             РОЗДІЛ /VII

технічні операції (наприклад, підготовка матеріалів, оформлення їх і т. п.). Допоміжно-обслуговуючий персонал зайнятий, як правило, в канцеляріях державних установ.

Державні службовці, які виконують спеціальні роботи в державному апараті (лікарі, інженери, бухгалтери і т. п.) своїми діями так само не можуть встановлювати, зміняти або припиняти юридичні відносини. В цьому їх схожість з допоміжно-обслуговуючим персоналом, однак характер їх діяльності не однаковий з діяльністю допоміжно-обслуговуючого персоналу. Здійснення спеціальних функцій в державному апараті інженерами, викладачами, лікарями і т. п. вимагає наявності у них спеціальних знань і навиків, що обумовлює особливості в характері і правовому регламентуванні їх праці.

Службовими особами є тільки ті державні службовці, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції організаційно-владні функції, тобто мають права і виконують обов'язки по управлінню установою, підприємством або окремою його ділянкою, а також здійснюють адміністративні господарські або інші обов'язки, пов'язані з можливістю проводити дії юридичного значення1. Це означає, що своїми діями службові особи, крім матеріально-технічних операцій, можуть встановлювати, змінювати або припиняти правові відносини (зарахування і звільнення працівника, накладання стягнення, видання наказів, розпорядження грошовими і матеріальними засобами, керування роботою нижче-стоящих органів і підпорядкованих їм по службі працівників і т. п.), тобто проводити дії юридичного значення. Майстер на виробництві, завідуючий відділом виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, ректор університету та інші повинні розглядатись як службові особи. Зміст юридичних дій, які здійснюються службовими особами, різний і визначається посадою, яку займає службова особа. Юридичні дії службової особи, у власному розумінні цього слова, поширюються тільки на підлеглих їй працівників.

Серед службових осіб виділяється ще більш вузька група  представників    влади.

Характерною рисою представників влади з точки зору адміністративного права є те, що, як і службові особи, вони здійснюють не тільки матеріально-технічні    операції,    але і

1 В юридичній літературі є інша точка зору щодо поняття службової особи. Службовими особами вважають всіх осіб, які займають посади в державному апараті. (Див. роботи Б. С. Утевского, Общее учение о должностных преступлениях. М., Юриздат, 1948; А. А. Ж и ж и л е н к о, Должностные (служебные) преступления. Изд. «Право и жизнь», М., •1927 та ін.

РАДЯНСЬКА ДЕРЖАВНА СЛУЖБА                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          193

дії юридичного значення. Однак представники влади (прокурори, судді, службові особи органів міліції і т. п.) при проведенні юридичних дій, на відміну від інших службових осіб, мають право давати обов'язкові вказівки особам, державним органам, громадським організаціям, які не перебувають в їх безпосередньому підпорядкуванні, і вимагати їх виконання. Представникам влади надано право в необхідних випадках застосовувати заходи державного примусу у відношенні до інших осіб поза даним державним органом. Іноді вони мають право застосовувати заходи примусу і в апараті очолюваної ними установи, підприємства, організації.

Цілком зрозуміло, що наведена нами класифікація радянських державних службовців за юридичним значенням дій, які виконуються ними при здійсненні їх службових прав і обов'язків, не виключає можливості іншої класифікації, залежно від її мети і видової ознаки.

2. Радянські державні службовці, як і всі громадяни СРСР, мають особисті права і обов'язки, які визначаються нормами трудового права. В адміністративному праві мова йдеться про службові права і обов'язки. Службові права і обов'язки виникають тільки у осіб, які перебувають на державній службі в зв'язку із здійсненням їх службової діяльності. Особисті права і обов'язки мають всі громадяни, незалежно від того перебувають вони на державній службі чи ні. Однак у тих осіб, які перебувають на державній службі, крім службових прав, виникає цілий ряд додаткових особистих прав (право на винагороду за працю, на соціальне страхування і т. п.).

Службові права і обов'язки державних службовців регламентуються в основному правилами внутрішнього розпорядку, статутами про службу, положеннями про органи державного управління та іншими нормативними державно-правовими актами. В деяких випадках службові права і обов'язки державних службовців встановлюються спеціальними законами, указами, постановами уряду. Обсяг службових прав і обов'язків державних службовців різний, він визначається характером посади, яку займає службовець у державному апараті.

Службові права і обов'язки поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні обов'язки радянських державних службовців визначаються їх становищем у суспільстві як певної категорії трудящих, яка діє від імені держави, в інтересах всього радянського народу.

Загальними обов'язками радянських державних службовців є: неухильне додержання інтересів народу і соціалістич-

13 І.  М. Пахомов

194                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             РОЗДІЛ  (VII

ної держави; активна і неухильна боротьба за виконання партійних директив і державно-правових актів; постійне зміцнення соціалістичної законності і підвищення культури управління; суворе додержання державної і трудової дисципліни, охорона соціалістичної власності і прав громадян; зберігання державної таємниці; свідоме і точне виконання покладених на них обов'язків; точне і своєчасне виконання приписів вищестоящих начальників і т. п.

Загальні обов'язки покладені в основу здійснення державними службовцями їх спеціальних обов'язків, які безпосередньо визначаються посадою, яку вони займають.

Спеціальні обов'язки державних службовців мають різний характер залежно від того, в якій галузі суспільного життя протікає їх діяльність і яке місце займає даний орган у системі державного апарату. Так, наприклад, голова Держгіртехнагляду УРСР і його заступники зобов'язані здійснювати: нагляд за безпечними умовами праці на діючих і тих, що будуються, підприємствах гірничої, нафтової та газової промисловості; гірничо-геологічний контроль за правильністю експлуатації родовищ корисних копалин і застосуванням найбільш ефективних систем їх розробки, за безпекою робіт відповідно до затверджених проектів; видачу дозволів на застосування нових зразків електромеханічного устаткування і контрольно-вимірювальної апаратури в рудниковому і вибухо-безпечному виконанні, призначених для підземних гірничих робіт, нафтових і газових промислів, а також застосування нових вибухових матеріалів та ін.1

Як загальні, так і спеціальні обов'язки державних службовців обумовлюють їх службові права. Взаємозв'язок між правами і обов'язками визначається тим, що права надаються державним службовцям для здійснення покладених на них обов'язків. В той же час слід відзначити, що права державних службовців є одночасно і їх обов'язком (наприклад, майстер і старший майстер не тільки мають право приймати на роботу і проводити розстановку робітників на дільниці, однак, в передбачених законом випадках, і зобов'язані це робити).

Загальними правами державних службовців, головним чином, є права, які створюють і забезпечують умови, сприятливі для здійснення державними службовцями їх діяльності і т. п.

1 Див. Положення про Державний комітет Ради Міністрів Української РСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду. Затверджено Постановою Ради Міністрів УРСР від 10 грудня 1958 року № 1743 (Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР, 1958, № 12, ст. 226).

РАДЯНСЬКА   ДЕРЖАВНА   СЛУЖБА

195

Спеціальні права державних службовців регламентуються відповідними правовими актами. Так, Положенням про інспекцію безпеки мореплавства і портовогс нагляду флоту рибної промисловості при Раді Міністрів УРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 9 січня 1960 року, начальнику Укррибфлотнагляду надаються такі права: позбавляти тимчасово, на строк до одного року, дипломів на звання судноводіїв і суднових механіків осіб, які грубо порушують встановлені законоположення по безпеці, мореплавства і рибальства, допускають пияцтво на суднах; направляти слідчим органам матеріали розслідування аварій суден флоту рибної промисловості і порушень діючих законоположень по мореплавству і річковому судноплавству для притягнення винних осіб до відповідальності; видавати в межах своєї компетенції накази та інструкції на основі і на виконання діючих законів, постанов і розпоряджень уряду СРСР і уряду УРСР у питаннях безпеки мореплавства і портового нагляду флоту; затверджувати виробничі і фінансові плани підлеглих йому організацій і підприємств, штатні розписи, в межах затвердженого штатного контингенту і ліміту з праці, звіти і баланси, а також проводити ревізії діяльності цих організацій і підприємств; розпоряджатися в установлених законом межах майном Укррибфлотнагляду та асигнуваннями і т. п.1

У межах наданих прав державні службовці діють від імені держави.

Законні вимоги службовця саме тому мають обов'язковий характер.

У справі дальшого поліпшення роботи державного апарату важливе значення має чітка регламентація прав і обов'язків державних службовців. Вона відіграє особливо велику роль у внутрішній організації роботи державних установ і підприємств, обумовлює зміст і характер діяльності державних службовців, зміцнює соціалістичну законність у діяльності державних органів, установ і підприємств. Для того щоб правильно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, державні службовці повинні, передусім, їх знати. Відповідні поа-ва і обов'язки повинні бути зафіксовані у правових актах і доведені до відома державних службовців, яких вони стосуються.

1 Див. Збірник постанов № і, ст. 7—8.

13*

розпоряджень уряду Української РСР, 1960,

196                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             РОЗДІЛ  (VII