§ 4. Заохочення радянських державних службовців

Радянське законодавство встановлює широку систему заходів морального і матеріального заохочення державних службовців за визначні досягнення і успішне виконання покладених на них обов'язків. В. І. Ленін неодноразово підкреслював, що радянська держава «... не тільки переконує, але й заохочує хороших робітників кращими умовами життя...»1

Заохочування тих, хто дає суспільству максимум того, що він може дати, служить одним із стимулів зміцнення і розвитку соціалістичного ладу і  Радянської держави.

Заходами заохочення, які застосовуються до радянських державних службовців, є: 1) подяка, висловлена або оголошена в наказі; 2) нагородження іменним цінним подарунком; 3) грошова нагорода; 4) занесення на Дошку пошани і в Книгу пошани; 5) нагородження почесними грамотами; 6) нагородження почесними значками (наприклад, «Відмінник охорони здоров'я», «Відмінник народної освіти» та ін.); 7) присвоєння почесних звань (Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки, заслужений учитель і т. п.); 8) преміювання; 9) призначення на вищу посаду; 10) нагородження орденами і медалями СРСР.

Застосування заходів заохочення в СРСР регулюється законами та іншими державно-правовими актами, які визначають повноваження в цій галузі відповідного державного органу або службової особи. Так, право нагородження почесною грамотою, занесення в Книгу пошани і на Дошку пошани, нагородження іменним цінним подарунком, грошовою премією і призначення на вищу посаду належить керівникам підприємств (установ), які користуються правом найму і звільнення. Вони проводять ці заходи заохочення в кожному конкретному випадку своїм наказом, в погодженні з фабричним, заводським,  місцевим   комітетом  профспілки2.

Право винесення подяки належить кожному керівникові установи і підприємства. Нагородження державного службовця почесною грамотою, почесним значком, а також занесення на Дошку пошани здійснюється, як правило, міністром або керівником відомства, а також радами народного господарства,.

1  В. І. Ленін, Твори, т. 31, стор. 455.

2  Див. ст. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у питаннях праці й заробітної плати за погодженням з ВЦРПС  (Постанова від 12 січня 1959 p., № 6) — «Справочник профсоюзного работника», Профиздат, 1959, стор. 63, а також Статут служби рибоохорони Української РСР  (Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР, 1959, № 7, ст. 90) та інші нормативні акти.

•202                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             розділ .vii

виконавчими комітетами обласних Рад депутатів трудящих. Так, наприклад, робітники, інженерно-технічні працівники і службовці нагороджуються значком «Відмінник соціалістичного змагання УРСР» радами народного господарства економічних адміністративних районів разом з обласними радами професійних спілок— на подання галузевих управлінь, відділів, комбінатів раднаргоспів і відповідних обкомів профспілок; міністерствами, відомствами разом з відповідними республіканськими комітетами профспілок або Українською республіканською Радою профспілок — на подання головних управлінь, трестів, обласних управлінь і обласних комітетів профспілок; виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад депутатів трудящих разом з обласними радами професійних спілок — на подання галузевих управлінь, відділів і відповідних обкомів профспілок. Колгоспників цим же значком нагороджує Міністерство сільського господарства УРСР на подання обласних управлінь сільського господарства1.

Нагородження нагрудними значками не тягне за собою надання  будь-яких пільг і виплату грошових допомог.

Право присвоєння почесних звань належить Президії Верховної Ради СРСР, Президіям Верховних Рад союзних і автономних республік по представленню міністерств, відомств.

У Радянському Союзі встановлені такі почесні звання: Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, народний артист СРСР і відповідної союзної республіки, заслужений діяч науки, техніки, мистецтва, заслужений вчитель, льотчик-космонавт СРСР та інші.

Звання Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної Праці — найвищий ступінь відзнаки. Герої Радянського Союзу і Герої Соціалістичної Праці нагороджуються найвищою нагородою СРСР — орденом Леніна, їм видається також відповідна грамота. Нагороджені отримують золоту медаль; при повторному нагородженні на батьківщині героя встановлюється його бронзовий бюст.

Орденами і медалями СРСР нагороджуються за особливі заслуги перед Батьківщиною: хоробрість, мужність і відвагу в боротьбі з ворогами Радянської держави; конкретні успіхи в господарському і соціально-культурному будівництві, в розвитку науки і техніки; успіхи в державній і громадській діяльності.

Орденами Союзу РСР нагороджуються окремі громадяни, колективи    підприємств, установ і організацій, а також

1 Див. Положення про нагрудний значок «Відмінник соціалістичного змагання Української РСР» (Збірник постанов і розпоряджень уряду УРСР, 1958, № 7, ст. 128).

РАДЯНСЬКА   ДЕРЖАВНА   СЛУЖБА                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      203

міста і союзні республіки1. Запровадження орденів і медалей СРСР і право нагородження ними належить Президії Верховної Ради СРСР. Позбавляти медалі або ордена СРСР може тільки Президія Верховної Ради СРСР. Підставою для позбавлення медалі або ордена може бути судовий вирок.

Одним із засобів заохочення державних службовців є проведення ювілеїв. Законодавством Союзу РСР встановлений порядок проведення ювілеїв підприємств1, установ, товариств, учбових закладів та окремих осіб. Так, пам'ятні історичні дати, ювілеї масових громадських організацій, окремих підприємств, наукових установ та учбових закладів відзначаються тільки з дозволу ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР при наявності особливо видатних досягнень або в зв'язку з важливим значенням подій в історії нашої держави. Ювілей відзначається в дні п'ятдесятиріччя, сторіччя і далі через п'ятдесят років з дня існування організації або завершення події.

Ювілеї видатних партійних, державних і громадських діячів, видатних представників науки, культури, Героїв Праці, а також вшанування пам'яті великих людей, які прославили нашу Батьківщину своєю державною діяльністю, відкриттями і досягненнями в галузі науки, техніки, літератури і мистецтва можуть відзначатися, якщо це буде визнано необхідним, з дозволу ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР. Ювілейною датою для окремих осіб є п'ятдесятиріччя з дня народження або інше наступне десятиріччя2.