§ 2. Радянський закон — непорушна основа акта радянського державного управління

Радянський закон — це юридичний акт загальнодержавного представницького органу влади, який виражає волю всього радянського народу, керованого Комуністичною партією, встановлює обов'язкові правила поведінки або регулює конкретні відносини і має вищу юридичну силу порівняно з іншими державно-правовими актами.

Отже, закон є наслідком діяльності найвищих представницьких органів державної влади. Юридична природа закону визначається правовим становищем державного органу, що його видає. Радянський закон є найвищою формою вияву державної влади і служить джерелом для всіх інших державно-правових актів. Закон як акт загальнодержавного представницького органу державної влади може регулювати в межах компетенції цього органу будь-яку галузь народного господарства і соціально-культурного будівництва і може бути виданий в будь-якому питанні суспільного життя; акти управління повинні видаватись тільки в межах компетенції виконавчих і розпорядчих органів влади.

Акти радянського державного управління завжди основуються на законі і у відношенні до нього є підпорядкованими. Це означає, що законом може бути скасований або припинений будь-який акт радянського державного управління, тоді як актом державного управління скасувати    або   припинити

1 Див. Інструкцію Головного управління лісоохорони і лісонасаджень при РНК СРСР, затверджену постановою РНК СРСР від 22 грудня 1939 р. «Про порядок притягнення до відповідальності лісопорушників у лісах державного і місцевого значення Союзу РСР» (СП СССР, 1940, №2, ст. 23).

АКТИ   РАДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО   УПРАВЛІННЯ                                                                                                                                                                                       159'

закон не можна. Зміст і юридична сила актів державного управління визначаються законом. Підзаконність актів державного управління обумовлюється і тим, що кожний орган державного управління має суворо визначену законом або підза-конним нормативним актом компетенцію, в межах якої і видаються юридичні акти. Якщо акт державного управління суперечить законові, то діє останній, оскільки закон має вищу юридичну силу в системі державно-правових актів.

Слід зазначити, що не можна змішувати питання юридичної сили державно-правового акта з його обов'язковістю. Юридична сила акта визначається місцем органу, що його видав, у системі механізму Радянської держави і характером компетенції цього органу. Поняття юридичної сили того чи іншого державно-правового акта визначає його місце в системі державно-правових актів. Отже, юридична сила державно-правових актів забезпечує сталість і узгодженість їх системи на основі верховенства радянського закону. Без цього неможливі законність і правопорядок у соціалістичному суспільстві.

Обов'язковість державно-правових актів не має ступенів. Всі правомірні державно-правові акти і акти державного управління також обов'язкові для виконання, як і закон. Тут діє загальне правило: кожний правомірний державно-правовий акт, який вступив у силу, однаково обов'язковий для виконання доти, поки не буде скасований у встановленому законодавством порядку. Держава в однаковій мірі забезпечує виконання будь-якого державно-правового акта засобами економічного, політичного і юридичного порядку, незалежно від того, яким державним органом акт виданий.