Розділ XI Судово-медична експертиза ушкоджень, спричинених гострими предметами

Гострими предметами вважаються такі, травмуюча

частина яких має гострий кінець, гострий край чи те й

друге. На відміну від тупих предметів, гострі не відзна-

чаються різноманітністю і класифікуються за механізмом

дії. Вони поділяються на знаряддя:

а) колючі;

б) ріжучі;

в) рубаючі;

г) колюче-ріжучі;

д) пиляючі;

е) комбінованої дії.

Ушкодження, спричинені гострими предметами, від-

різняються одне від одного залежно від глибини проник-

нення у тіло травмуючого знаряддя. Вони можуть бути

поверхневі й глибокі. Це подряпини, рани, вруби та роз-

руби кісток.

Подряпини, спричинені гострими предметами, неза-

лежно від форми й механізму дії останніх, не відрізня-

ються між собою морфологічними ознаками. Власне, во-

ни аналогічні саднам, лише лінійні та вужчі. Процес їх

заживления такий самий, як і саден.

Інша річ — рани. Вони істотно залежать від знаряд-

дя, яким спричинені. Найяскравіше це спостерігається

при ушкодженнях, спричинених колючими предметами,

які мають лише гострий кінець (шило) або й гостре лезо

(ніж). Характер рани залежить від довжини травмуючо-

го предмета та його поперечника.

За останніми параметрами колючі предмети поді-

ляються на:

а) конічні (шило, голка, цвях);

б) плоскі (ножі, одно- чи двобічне гострі);

в) гранчасті(напилок,стилет);

г) невизначеної форми (ножиці, уламки скла).

191

Проникаючи у тіло, колюче знаряддя розсовує і роз-

риває тканини боковими стінками. Ушкодження, що

спричиняються такими предметами, називаються колоти-

ми. Колючі предмети, позбавлені ребер, розсовують тка-

нини по ходу еластичних волокон, а ті, що мають гострі

ребра, розривають тканини незалежно від ходу еластич-

них волокон.

Найбільш часта локалізація ушкоджень — на тулубі,

рідше — на голові та інших частинах тіла. Форма і роз-

міри ран на шкірі безпосередньо залежать від форми й

поперечного розрізу знаряддя травми. Волосся навколо

ран, як правило, не ушкоджується. Глибина ранового ка-

налу більша від довжини і ширини рани на шкірі. При

таких ушкодженнях внутрішня кровотеча значно більша,

ніж зовнішня. На кістках утворюються дірчасті переломи,

які часто мають форму поперечного розрізу предмета.

По ушкодженнях на шкірі, кістках і внутрішніх орга-

нах можливо встановити вид гострого знаряддя, форму й

розміри поперечного розрізу, кінцевої частини, довжину

предмета — по глибині його занурення в тіло, напрям і

кількість ударів.

Знаряддя, що мають тільки гострий край (лезо), нази-

ваються ріжучими, а ушкодження ними заподіяні — рі-

заними.

Ріжучі предмети діють, розсікаючи тканини гострим

краєм (лезом). Рани частіше локалізуються на шиї, від-

значаються сильною зовнішньою кровотечею. Довжина

рани значно більша від глибини і ширини. Кінці ран

гострі з поверхневими надрізами шкіри. Численні надрі-

зи вказують на кількість рухів клинка в рані. Стінки

гладкі. Ріжучий предмет може надсікати надкісницю,

губчасту речовину і розсікти хрящ, залишаючи на стін-

ках ушкодження сліди — траси.

Ушкодження дозволяють встановити вид гострого

предмета, місце прикладання сили, по трасах виявити

конкретний екземпляр ріжучого предмета.

Предмети, що мають гострий кінець і один чи два

гострих края (леза), називаються колюче-ріжучими. За

формою клинки підрозділяються на два типи: тип фін-

ського ножа (гострий кінець і одне лезо) і тип кинджала

(двогострий). Поперечний розріз фінського ножа має

192

форму вузького клина, а кинджала — вузького витягну-

того ромба. Ушкодження, спричинені колюче-ріжучими

предметами, називаються колото-різаними. Найчастіша

локалізація ушкоджень — тулуб, рідше — шия, кінців-

ки, голова. З боку леза кінець рани завжди гострий,

можливо — з додатковим надрізом шкіри. З боку обуш-

ка кінець може бути різної форми, що залежить від тов-

щини й форми першого: П-подібної, М-подібної, заокруг-

леної, гострої. Глибина ранового каналу, як правило, від-

повідає довжині клинка на рівні занурення, а довжина

рани шкіри без додаткових надрізів — ширині клинка на

тому ж рівні. На плоских кістках і хрящах часто спосте-

рігаютьсяя щілясті або щілясто-дірчасті переломи, причо-

му на їх стінках можуть зберегтися траси.

По колото-різаних ушкодженнях можна встановити

вид травмуючого гострого предмета, довжину, ширину й

товщину клинка чи його частини, що була занурена в

тіло, кількість лез у клинка, наявність обушка, форму

кінцевої частини клинка, конкретний екземпляр колюче-

ріжучого предмета (по трасах), кількість і напрямок уда-

рів, орієнтацію частин клинка (обушка, леза) і його пло-

щини в момент занурення в тіло щодо поверхні тіла,

уявити картину взаємного переміщення постраждало'!

людини та злочинця (по локалізації ушкоджень на одній

чи різних поверхнях, по напрямках і довжині рани на

шкірі і ранових каналів тощо) (мал. 14).

Рубаючі знаряддя — предмети, що мають гострий

край і велику масу. Рубані ушкодження найчастіше

спричиняються сокирою. Механізм ушкодження — роз-

січення тканин з наступним їх розсовуванням. Разом з

тим упор на "носок" чи "п'ятку" призводить до розриву

тканин в області відповідних кінців ран. Найчастіше на

голові, рідше — на тулубі, шиї і кінцівках (мал. 15).

Форма ран шкіри, як правило, веретено- чи дужкопо-

дібна. Ступінь зсаднення країв рани залежить від гостро-

ти леза — чим гостріше, тим менше зсаднення. Рана

шкіри, утворена дією тільки леза, має гострі кінці, але в

разі упору на "носок" чи "п'ятку" цей кінець буде П- чи

М-подібним. Стінки рубаних ран рівні. Довжина та гли-

бина рани перевершують її ширину. Для ушкоджень

трубчастих кісток характерні надруби, розруби та відру-

7 9-259

193

би НаДРУ611 і розруби мають або обидва гострих кінці,

або оА™ f00'1?"*1» а Другий — П-подібний. Надруб —

дддерхневе, а розруб — глибоке ушкодження кістки.

Відруб ~ повне відділення частини кістки. Стінки уш-

кодоквнь кісток і хрящів характеризуються наявністю

слідів — TPac• на плоских кістках спостерігаються над-

отби а також подовжньо-дірчасті або клиноподібно-дір-

часті' та оскольчасті переломи. На їхніх стінках також

можу1'1' залишатися сліди — траси від дії леза рубаючо-

го предмета.                  ^

розміщення ран на обмеженій ділянці та їх паралель-

не розміщення свідчить, що взаємне місцеположення по-

терпілого і того, хто наносив ушкодження, у процесі

травмування не мінялося.

рублені ушкодження дають можливість установити

вид травмуючого знаряддя, довжину його лез, наявність

"носка" та "п'ятки", напрям дії, кількість ударів; орієнта-

цію в момент удару леза, "носка", площини клина від-

носно подовжньої осі тіла, наявність або відсутність фак-

•гу взаємного переміщення нападаючого та потерпілого,

•д(лнвісгь самоушкодження і навіть конкретний ек-

земпляр травмуючого знаряддя.

//ллдючі знаряддя характеризуються наявністю зуб-

ців s гострим кінцем і двома короткими гострими кра-

ями- Ушкодження, що ними спричиняються, — пиляні.

Прджиттеві ушкодження найчастіше утворюються від дії

циркулярної пилки, а посмертні — вад дії дворучної пил-

,01 ножівки по дереву чи металу.

'{Іиляні рани при неповних розпилах мають довгасту

(Ьорму з дрібнозазубленими краями, часто з одним або

двома роздвоєними кінцями. При повному розділенні ту-

дуба або кінцівки характер ушкоджень країв шкіри може

зборкатися. На кістках розрізнюють надпили, розпили і

відпили. Надпили з хвилястим розводом — дугоподібні,

з простим розводом — роздвоєні у вигляді ластівчаного

хвоста. Ширина жолоба, як правило, відповідає ширині

оозводу пилки. Поверхня відпилу завжди нерівна через

велику кількість поверхневих валиків і борозенок, пара-

лельних одне одному.

Пиляні ушкодження дають можливість встановити

виА травмуючого гострого предмета, визначити його тип,

щйрину розводу, вишину зубців та крок пили,

194