Глава 44 ЗВЕРНЕННЯ СУДОВОГО РiШЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ

(Назва роздiлу V та глави 44 у редакцiї Закону № 2056-iii

"вiд 19.10.2000)

Стаття 348. Звернення судового рiшення до

виконання

За кожним рiшенням, яке набрало законної сили або

допущено до негайного виконання, за заявою особи, на

користь якої постановлено рiшення, видається один ви-

конавчий лист. Коли на пiдставi постановленого рiшен-

ня належить передати майно, що є в кiлькох мiсцях,

або коли рiшення постановлено на користь кiлькох по-

зивачiв чи проти кiлькох вiдповiдачiв, суд має право за

заявою стягувачiв видати кiлька виконавчих листiв,

точно зазначивши, яку частину рiшення треба виконати

за кожним листом.

1. Вiдповiдно до принципу диспозитивностi виконав-

чий документ видається на прохання стягувача.

Видача виконавчого листа представнику, в тому числi

адвокату, не суперечить закону. Однак вiдсутнiсть

повноважень, спецiально обумовлених у довiреностi, по-

збавляє договiрного представника права пред'явлення

виконавчого листа до стягнеаня (ст. 116 ЦПК).

Згiдно з вимогами ст. 348 ЦПК виконавчий лист не

може бути виданий особам, якi порушували справу про

захист прав та охоронюваних законом iнтересiв iнших

осiб (ст. 121 ЦПК), або прокурору.

2. Видача декiлькох виконавчих листiв є наслiдком

спiвучастi, що мала мiсце при розглядi певної цивiльної

справи, або необхiдностi виконаїгня у рiзних мiсцях. У

такому разi мiсце виконання та сума стягнення зазнача-

ються в кожному виконавчому листi.

Стаття 349. Виконання рiшень судiв

Виконання рiшень судiв здiйснюється вiдповiдно до

Закону України <Про виконавче провадження>.

i

1. Виконання судових рiшень - заключний етап у

процесi реалiзацiї захисту цивiльних прав. Примусове

виконання судових рiшень гарантує здiйснення прав сто-

рiн, визнаних судом, i пiдтверджених ним обов'язкiв.

У лiтературi є дискусiйним питання про те, чи стано-

вить виконання судових рiшень заключну стадiю цивiль-

ного процесу. Бiльшiсть авторiв розглядає виконання су-

дових рiшень саме як стадiю цивiльного процесу (Заво-

ротько П.П. iТроцессуальньїе гарантии исполнения суде-

бного решения. - М; 1974.- С. 285). iснує також i точка

зору, що виконавче провадження становить самостiйний вид

провадження, а вiдносини, якi виникають у зв'язку з ви-

конанням рiшень юрисдикцiйних органiв, є предметом

регулювання самостiйної галузi права - виконавчого права.

Наведенi мiркування уявляються досить слушними з

огляду на змiни, яких зазнало процесуальне законодавст-

во. 24 березня 1996 р. було прийнято Закон <Про держав-

ну виконавчу службу>, а 21 квiтня 1999 р. - Закон <Про

виконавче провадження>. Перший iз наведених законiв

змiнив статус органiв виконання, внаслiдок чого вони стали

належати до органiв виконавчої, а не судової влади. Закон

<Про виконавче провадження> врегулював умови i порядок

виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб),

якi пiдлягають примусовому виконанню у випадку

невиконання їх у добровiльному порядку.

У зв'язку iз прийняттям даних законодавчих актiв

постало питання про їх спiввiдношення з розд. V ЦПК

<Виконання судових рiшень>. Це питання вирiшується

тепер згiдно з Законом України <Про внесення змiн до

деяких законодавчих актiв України у зв'язку з прийнят-

тям законiв України <Про державну виконавчу службу>

та <Про виконавче провадження> вiд 19.10.2000 р., який

змiнив назву i структуру розд. V ЦПК.

iснування розд. V у ЦПК сьогоднi обумовлюється тим

фактом, що ряд питань, пов'язаних iз зверненням судо-

вих рiшень до виконання, залишенi у компетенцiї суду.

По-перше, мова йде про правила, що регулюють пово-

рот виконання судових рiшень (гл. 50 ЦПК), оскiльки цей

iнститут Законом України <Про виконавче проваджен-

ня> не передбачений.

По-друге, залишаються дiючими статтi про видачу

виконавчого документа (ст. 348 ЦПК) i видачу дублiката

виконавчого листа (ст. 357 ЦПК), оскiльки вони регулю-

ють дiяльнiсть суду, а не органiв державної виконавчої

служби.

До того ж Закон України <Про виконавче проваджен-

ня> передбачає ряд питань, вирiшення яких при виконан-

нi судових постанов покладається на суд. До них, зокрема,

належать такi:

- поновлення пропущеного строку пред'явлення ви-

конавчого документа до виконання (ст. 23) ;

- розгляд скарг на постанову про вiдкриття виконав-

чого провадження (ст. 24);

- розгляд скарг на постанову про вiдмову у вiдкриттi

виконавчого провадження (ст. 26) ;

- розгляд скарг на постанову про вiдкладення вiд-

криття виконавчого провадження (ст. 27) ;

- роз'яснення судових рiшень (ст. 28) ;

- затвердження мирової угоди (су. 29) ;

- постановлення ухвал про вiдкладення вчинення

виконавчих дiй (ст. 32);             i

- розгляд скарг на постанову про вiдкладення вчи-

нення виконавчих дiй (ст. 32) ;

- прийняття рiшення про вiдстрочку чи розстрочку

виконання, а також про змiну способу i порядку виконан-

ня (ст. 33) ;

- розгляд скарг на постанову про зупинення виконав-

чого провадження (ст. 36) ;

- скорочення строкiв зупинення виконавчого прова-

дження (ст. 36);

- розгляд скарг на постанову про закриття виконав-

чого провадження (ст. 37) ;

750

- розгляд скарг на постанову про закiнчення вико-

навчого провадження (ст. 39) ;

- розгляд скарг на постанову про повернення виконав-

чого документа i авансового внеску стягувачевi (ст. 43);

- Постановлення ухвали про розшук боржника або

дитини! (ст. 42);

- розгляд скарг на постанову про вiдмову у розшуку

майна боржника; на постанову про стягнення витрат, по-

в'язаних iз розшуком; на незвернення державного вико-

навця до суду (ст. 42);

- розгляд скарг на постанову про стягнення виконав-

чого збору (ст. 46) ;

- визначення долi боржника у спiльному майнi, що

на неї звертається стягнення (ст. 50);

- розгляд скарг на оцiнку майна (ст. 57) ;

- розгляд позовiв про звiльнення майна вiд арешту

(ст. 59);

- вирiшення спору про розмiр заборгованостi по

алiментах (ст. 74);

- вирiшення питання про тимчасове влаштування

дитини у дитячий чи лiкувальний заклад (ст. 78) ;

- визначення порядку подальшого виконання рiшен-

ня про виселення з наданням iншого житлового примi-

щення у випадку його ненадання у певний строк (ст. 79);

- розгляд скарг на дiї (бездiяльнiсть) державного ви-

конавця та iнших посадових осiб державної виконавчої

служби (ст. 85) ;                                     .

- розгляд скарг на постанову про накладення штрафу

за невиконання рiшення, що зобов'язує боржника вико-

нати певнi дiї (ст. 87).

Передбачивши розв'язання перелiчених питань судом,

Закон <Про виконавче провадження> не врегулював про-

цедури їх розгляду. Виняток становлять лише деякi пи-

тання, процесуальний порядок вирiшення яких судом

передбачено у розд. V ЦПК. До них, зокрема, належать

питання про поновлення пропущеного строку для пред'яв-

лення> виконавчого документа до виконання (ст. 350 ЦПК);

вiдстрочку або розстрочку виконання, змiну способу i по-

рядку виконання рiшення (ст. 351 ЦПК); укладення ми-

рової угоди i вiдмову вiд примусового виконання рiшен-

ня (ст.352 ЦПК); про тимчасове влаштування дитини до

дитячого або лiкувального закладу (ст.354 ЦПК); оголо-

шення розшуку боржника або дитини (ст.355 ЦПК). Згiд-

751

но з дiючим законодавством цi питання вирiшуються у

судових засiданнях iз постановленням вiдповiдних ухвал.

Слiд зазначити, що у даних випадках йдеться знову ж таки

не стiльки про виконавчi дiї суду, скiльки про його

юрисдикцiйнi повноваження. Отже, норми, якi регулюють

процесуальний порядок їх здiйснення, недоцiльно розта-

шовувати у розд. V ЦПК.                     i

Ураховуючи це, можна запропонувати такi варiанти

розгляду судом даних питань. По-перше, такий розгляд

можливий за правилами вже iснуючих у ЦПК проваджень,

i тодi цi норми слiд закрiпити у вiдповiдних главах ЦПК.

По-друге, обгрунтованим здається утворення спецiальних

видiв судових проваджень по забезпеченню здiйснення

виконавчих дiй.

Таким чином, урегулювання деяких проблем звернення

судових рiшень до виконання має здiйснюватися з ура-

хуванням меж дiї ЦПК та Закону України <Про виконав-

че провадження> (Правовi позицiї, висловленi судовою ко-

легiєю в цивiльних справах Верховного Суду України в

зв'язку з аналiзом причин перегляду судових рiшень

в цивiльних справах у 1996-1998 роках // Судовi преце-

денти щодо розгляду судами окремих категорiй цивiльних

справ.- Харкiв, 2000.- С. 155).

Стаття 350. Поновлення пропущеного строку для

пред'явлення виконавчого документа

до виконання

Стягувачам, якi пропустили строк для пред'явлення

виконавчого документа до виконання з причин, визнаних

судом поважними, пропущений строк може бути понов-

лено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається

до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за

мiсцем виконання i розглядається в судовому засiданнi

з повiдомленням сторiн, якi беруть участь у справi, проте

їх неявка не є перешкодою для вирiшення питання про

поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку за-

яву в десятиденний строк.

На ухвалу суду з питання поновлення строку може

бути подано скаргу, внесено окреме подання.

1. Поновлення пропущеного строку слiд вiдрiзняти вiд

переривання строку давностi для пред'явлення виконавчо-

752

го листа до виконання (ст. 22 Закону України <Про

виконавче провадження>). Заява про поновлення строку

подається одночасно з пред'явленням виконавчого доку-

мента\iз застосуванням альтернативних можливостей для

заявника до суду, який видав виконавчий лист, або до

суду з^i мiсцем виконання.

2. (iуд розглядає таку заяву в десятиденний строк у

судовому засiданнi, про час та мiсце якого мають бути

повiдомленi сторони. Навiть якщо останнi не з'являться

у судове засiдання, питання про поновлення пропущеного

. строку має бути вирiшено.

У разi, якщо суд визнає причину пропущення строку

поважною, вiн дозволяє пред'явити виконавчий документ

'до виконання.

3. Вiдповiдно до вимог коментованої статтi та ст. 23

Закону України <Про виконавче провадження> суд може

поновити лише строк для пред'явлення до виконання

виконавчого документа, виданого судом. По iнших вико-

навчих документах пропущенi строки поновленню не пiд-

лягають.

4. Результати вирiшення судом питання про понов-

лення пропущеного строку для пред'явлення виконав-

чого документа до виконання фiксуються у вiдповiднiй

ухвалi суду, на яку може бути подано скаргу, внесено

окреме подання.

Стаття 351. Вiдстрочка або розстрочка

виконання, змiна способу i порядку

виконання рiшення

За наявностi обставин, що ускладнюють виконання

рiшення або роблять його неможливим, за заявою дер-

жавного виконавця або за заявою сторони суд, який

видав виконавчий документ, у десятиденний строк

розглядає питання про вiдстрочку або розстрочку

виконання, змiну способу i порядку виконання рiшення

в судовому засiданнi з викликом сторiн i у виняткових

випадках може вiдстрочити або розстрочити виконання,

змiнити спосiб i порядок виконання рiшення.

На ухвалу суду про вiдстрочку або розстрочку вико-

нання, змiну способу i порядку виконання рiшення може

бути подано скаргу, внесено окреме подання.

753

1. Вiдстрочка та розстрочка виконання застосовують-

ся на захист iнтересiв боржника. Змiна способу та поряд-

ку виконання можуть задовольняти i стягувача, особливо

в тих випадках, коли реалiзацiя юрисдикцiйногй акту

знаходиться пiд загрозою або виявляється неможливою.

2. Вирiшення питання про вiдстрочку, розстрочку, змi-

ну способу та порядку виконання можуть iнiцiювати по-

ряд iз державним виконавцем i заiнтересованi особи, тобто

сторони. Для цього вони звертаються iз заявою до суду,

який видав виконавчий документ. Суд має розглянути таку

заяву в судовому засiданнi у десятиденний строк.

На вiдмiну вiд вирiшення питання про поновлення

пропущеного строку для пред'явлення виконавчого до-

кумента до виконання сторони не повiдомляються про

час i мiсце судового засiдання, а викликаються. Це зумо-

влює можливiсть у випадку їх неявки застосовувати зага-

льнi правила цивiльного процесу, тобто норму ст. 172 ЦПК,

яка передбачає наслiдки неявки в судове засiдання осiб,

якi беруть участь у справi.

3. Ухвалу суду про вiдстрочку або розстрочку вико-

нання, змiну способу i порядку виконання .рiшення мож-

на оскаржити.

Стаття 352. Мирова угода i вiдмова вiд

примусового виконання рiшення

Мирова угода, укладена мiж сторонами, або вiдмова

стягувача вiд примусового виконання 'в процесi виконан-

ня рiшення подається в письмовiй формi державному

виконавцевi, який не пiзнiше триденного строку передає

"й" до суду за мiсцем виконання рiшення на затвердження.

Суд має право перевiрити i не затвердити мирову

угоду або не прийняти вiдмови стягувача вiд примусового

виконання, якщо це суперечить закону або порушує

права чи свободи iнших осiб.

За результатами розгляду мирової угоди або вiдмови

вiд примусового виконання суд постановляє ухвалу вiд-

повiдно до правил статтi 179 цього Кодексу.

1. Згiдно з принципом диспозитивностi сторони i в

межах виконавчого провадження можуть укласти миро-

ву угоду, стягувач має право вiдмовитися вiд примусового

виконання рiшення. Цi дiї повиннi бути вiдображенi у

вiдповiдних письмових заявах i затвердженi судом> бо

754

вирiшення питання про затвердження мирової угоди i

вiдмови вiд примусового виконання рiшення залишено у

компетенцiї судiв.

2. Застосовується такий порядок розгляду цих питань.

Письмова заява про укладення мирової угоди або вiдмо-

ву стягувача вiд примусового виконання рiшення пода-

ється державному виконавцевi, який передає її до суду

для затвердження не пiзнiше триденного строку.

Розглядати питання про затвердження таких заяв по-

винен суд за мiсцем виконання рiшення.

Попередньо суд зобов'язаний роз'яснити сторонам

наслiдки затвердження вiдмови вiд виконання чи миро-

вої угоди, бо згiдно з п. 1, 2 ст. 37 Закону України <Про

виконавче провадження> прийняття судом вiдмови стя-

гувача вiд стягнення та затвердження ним мирової уго-

ди мiж стягувачем i боржником є пiдставами для закриття

виконавчого провадження. У разi закриття виконавчого

провадження припиняється дiя арешту майна боржника,

скасовуються iншi вчиненi державним виконавцем за-

ходи примусового виконання рiшення, а також провадять-

ся'iншi дiї, необхiднi у зв'язку iз закриттям виконавчого

провадження. Закрите виконавче провадження не може

бути розпочате знову, крiм випадкiв, коли постанова дер-

жавного виконавця про закриття виконавчого проваджен-

ня визнається судом незаконною.

3. Для.того щоб суд затвердив мирову угоду або при-

йняв вiдмову стягувача вiд примусового виконання, має

бути перевiрена наявнiсть певних умов: такi дiї не повиннi

суперечити закону або порушувати права чи свободи

iнших осiб.

При затвердженнi мирової угоди суд повинен переко-

натися в її здiйсненностi. Так, затверджуючи мирову уго-

ду про подiл жилого будинку, слiд перевiрити, чи є технi-

чна можливiсть подiлу вiдповiдно до умов мирової угоди.

4. За результатами розгляду мирової угоди або вiдмо-

ви вiд примусового виконання суд постановляє вiдповiд-

ну ухвалу, де мають бути вказанi умови мирової угоди,

що затверджується.

У випадку неприйняття вiдмови вiд стягнення або не-

затвердження мирової угоди суд повинен мотивувати свої

висновки про це в ухвалi.

755

Стаття 353. Видача дублiката виконавчого листа

Замiсть втраченого оригiналу виконавчого листа суд,

який постановив рiшення, може видати дублiкат. Заява

про видачу дублiката розглядається в судовому засiданнi

з викликом сторiн i заiнтересованих осiб, проте їх неявка

не є перешкодою для вирiшення питання про видачу

дублiката.

На ухвалу суду з питання видачi дублiката може бути

подано скаргу, внесено окреме подання.

1. Дублiкатом називається документ, що видається

замiсть втраченого оригiналу Гмає силу первiсного акта.

Вiд останнього його вiдрiзняє спецiальна позначка <Дуб-

лiкат>.

Дублiкат видається судом, який постановив рiшення,

пiсля розгляду заяви про видачу дублiката в судовому

засiданнi.

Сторони та заiнтересованi особи викликаються в це

судове засiдання, але їх неявка не перешкоджає вирiшен-

ню питання та постановленню вiдповiдної ухвали.

2. При розглядi питання про видачу дублiката перевiря-

ється, чи не виконано рiшення, чи не втратило воно законної

сили. У випадку часткового виконання змiнювати у дублiкатi

загальну суму стягнення не можна. Це враховується в ходi

подальшого виконавчого провадження.

3. Якщо матерiалiв, що є в наявностi.у суду, недостат-

ньо для видачi дублiката, сторони мають право знову зве-

рнутися з позовом.

*

Стаття 354. Вирiшення питання про тимчасове

влаштування дитини до дитячого або

лiкувального закладу

Питання про тимчасове влаштування дитини до ди-

тячого або лiкувального закладу вирiшується судом за

поданням державного виконавця.

Суд у десятиденний строк розглядає це питання в

судовому засiданнi з викликом сторiн та за обов'язковою

участю представникiв органiв опiки та пiклування. Проте

неявка сторiн не є перешкодою для вирiшення питання

про тимчасове влаштування дитини до дитячого або

лiкувального закладу.

На ухвалу суду про тимчасове влаштування дитини

756     '

до дитячого або лiкувального закладу може бути подано

скаргу, внесено окреме подання.

1. До складу питань, якi вiдносять до компетенцiї оуду,

належить i питання про тимчасове влаштування дитини

до дитячого або лiкувального закладу.

Необхiднiсть у вирiшеннi цього питання може виник-

нути пiд час виконання рiшення про вiдiбрання дитини,

щодо якого закон установлює особливi правила.

У разi необхiдностi державний виконавець може звер-

нутися з поданням до суду. Закон, на жаль, не визначає,

який саме суд може розглянути подiбне подання. Однак

з урахуванням того факту, що в даному випадку вирiшу-

ється питання, яке не має на метi забезпечення виконав-

чих дiй, а викликає необхiднiсть застосування юрисдик-

цiйних повноважень суду, слiд вважати, що треба зверта-

тися до суду, який постановив рiшення, що виконується, а

не в суд за мiсцем виконання.

2. Суд вирiшує питання про'тимчасове влаштування

дитини до дитячого або лiкувального закладу у десятиден-

ний строк у судовому засiданнi, для якого є характерним

специфiчнiсть суб'єктного складу. Сторони викликаються

у судове засiдання, але Їх неявка не е перешкодою для роз-

гляду та вирiшення питання щодо долi дитини. Обов'яз-

ковою в даному разi є участь органiв опiки та пiклування.

Законом не визначено процесуальної форми їх участi, але

за загальними правилами цивiльного процесу це має бути

дача висновку на пiдставi матерiалiв справи.

Процесуальним документом, що фiксує результат роз-

гляду та вирiшення питання про тимчасове влаштування

дитини до дитячого або лiкувального закладу, є ухвала суду,

на яку може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Стаття 355. Вирiшення питання про оголошення

розшуку боржника або дитини

Розшук оголошується за мiсцем виконання рiшення

або за останнiм вiдомим мiсцем проживання (знаходжен-

ня) боржника чи мiсцезнаходженням його майна, або

за мiсцем проживання (знаходження) стягувача.

Суд має право витребувати вiд державного виконавця

всi необхiднi документи для вирiшення питання про ого-

лошення розшуку.

Суд розглядає подання державного виконавця у де-

сятиденний строк.

На ухвалу суду з питання оголошення розшуку бор-

жника або дитини може бути подано скаргу, внесено

окреме подання.

1. Суд вирiшує також питання про оголошення розшу-

ку боржника або дитини за поданням державного вико-

навця.

Для цього закон передбачає обов'язковi та факульта-

тивнi пiдстави. У першому випадку йдеться про необхiд-

нiсть звернення державного виконавця з поданням до

Суду, в другому - про можливiсть такого звернення.

Так, вiдповiдно до ч. 1 ст. 42 Закону України <Про

виконавче провадження> державний виконавець має зве-

рнутися до суду iз поданням про винесення ухвали про

розшук боржника або дитини за вiдсутностi вiдомостей

про мiсце проживання (перебування) боржника за вико-

навчими документами про стягнення алiментiв, вiдшко-

дування шкоди, заподiяної калiцтвом або iншим ушко-

дженням здоров'я чи у зв'язку iз втратою годувальника,

а також дитини за виконавчими документами про вiдi-

брання дитини. Таке звернення державного виконавця є

обов'язковим.

За iншими виконавчими документами державний ви-

конавець має право (але не зобов'язаний) звернутися до

суду з поданням про розшук боржника чи дитини за на-

явностi письмової згоди стягувача вiдшкодувати витрати

на розшук i авансувати їх згiдно з законодавством (ч. 5

ст. 42 Закону України <Про виконавче провадження>).

2. Розшук оголошується за мiсцем виконання рiшен-

ня або за останнiм вiдомим мiсцем проживання (перебу-

вання) боржника чи мiсцезнаходженням його майна, або

за мiсцем проживання (перебування) стягувана.

Для вирiшення цього питання суд управi витребувати

вiд державного виконавця всi необхiднi документи. При

цьому беруться до уваги сума стягнення та заходи, що

вживалися для встановлення мiсця перебування боржни-

ка заiнтересованими особами або державним виконавцем.

3. Суд розглядає подання державного виконавця у деся-

тиденний строк i за результатами його розгляду постанов-

ляє ухвалу, яку необхiдно направити органам, котрi будуть

здiйснювати розшук. При цьому слiд ураховувати, що розшук

громадянина-боржника i розшук дитини здiйснюють органи

внутрiшнiх справ, а розшук боржника - юридичної особи

покладено на Державну виконавчу службу.

758

4. Закон передбачає можливiсть оскарження (або вне-

сення окремого подання) ухвали суду з питань оголошен-

ня розшуку боржника або дитини.

Глави 45, 46, 47, 48, 49

(виключенi на пiдставi Закону № 2056-Пi вiд 19.10.2000)