6.2. Критерії і показники оцінки народногогосподарської ефективності землекористування та землевпорядкування.

Необхідність врахування сукупності суспільних, колективних і особистих інтересів вимагає розгляду ефекту землекористуван­ня і землевпорядкування з двох сторін: народногосподарської і госпрозрахункової (комерційної). З методологічної точки зору такий поділ дозволяє зробити наступні висновки.

В народногосподарському аспекті землевпорядкування висту­пає як інструмент цілеспрямованого розподілу земельного фон­ду країни в інтересах усього суспільства по категоріях, землеко­ристувачам, землевласникам і угіддям, регулювання економіки підприємств різних галузей з метою реалізації в життя економіч­ної' і земельної політики держави. В цьому аспекті формування оптимального землекористування шляхом землеустрою - не­від'ємна частина системи суспільного виробництва, без якої не­можлива раціональна організація будь-яких підприємств. Тому землевпорядкування є необхідним при будь-яких змінах вироб­ництва і території, а саме:

утворенні, укрупненні, розукрупненні та реорганізації, поділі

землекористувань (землеволодінь) і їх систем;

зміні спеціалізації і концентрації виробництва;

впровадженні прогресивних форм землекористування, зем­

леволодіння, систем ведення господарства, землеробства;

здійсненні меліоративних, протиерозійних і природоохорон­

них заходів;

приведенні існуючої системи землекористування до нових

земельних відносин,  організації території у відповідність до

211

Розділ 6. Основи теорії економічної ефективності землекористування і землевпорядкування

нових технологій і т.п.

Госпрозрахункова (комерційна) ефективність відображає вплив наміченої проектом організації території або вкладених інвестицій на ефективність виробництва конкретних господарств.

Критерій ефективності внутрішньогосподарського землевпоряд­кування повинний бути не тільки вимірником, що дає кількісну оцінку організації території або вкладених інвестицій, але в пер­шу чергу характеризувати їх якісні сторони.

В сільському господарстві ріст обсягів виробництва виражаєть­ся валовою продукцією. Визначений вплив на неї має і землевпо­рядкування. Механізм цього впливу полягає в наступному.

По-перше, при землевпорядкуванні вишукуються ділянки для трансформації угідь в більш інтенсивні поліпшення їх якості.

По-друге, обсяги валової продукції ростуть за рахунок залу­чення у виробництво малоефективно використовуваних земель (оранки невикористовуваних доріг, ліквідації меж, виявлення вільних земель на території виробничих центрів і т.п.).

По-третє, при землевпорядкуванні введення сівозмін, розмі­щення культур на найбільш придатних для їх вирощування зем­лях, по кращих попередниках, правильна організація кормової бази, сприяють значному росту урожайності сільськогосподарсь­ких культур, продуктивності тварин.

По-четверте, обсяг валової продукції росте і внаслідок запобі­гання різного роду втрат. Так, наприклад, за рахунок підвищення продуктивності сільськогосподарської техніки, забезпечуваного при правильній організації території, значно скорочуються термі­ни польових робіт, в результаті чого запобігаються фізичні і біо­логічні втрати продукції внаслідок випадання зерна, полягання культур, несприятливих погодних умов. Скорочення відстаней перегону худоби при правильній організації угідь і влаштуванні територій пасовищ забезпечує ріст продуктивності тварин за ра-

212

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

хунок скорочення втрат енергії, затрачуваної на далекі перегони до водопою, на віддалені пасовища і назад до літніх таборів і на ферми.

По-п'яте, за рахунок проведення заходів щодо поліпшення ро­дючості ґрунтів, диференційованого розміщення культур, спрямо­ваного внесення добрив, землювання малопродуктивних угідь, протиерозійного захисту території підвищуються продуктивні вла­стивості землі, її економічна родючість, що також сприяє росту продуктивності угідь.

По-шосте, саме землевпорядкування є інвестицією у вигляді інтелекту і капіталу в землекористування.

Разом з тим застосування показника валової продукції як критерію оцінки сукупного ефекту землевпорядкування затруд­нено і не зовсім об'єктивно. При використанні його в натураль­ному виразі важко зіставити різні види продукції. Вартісне вира­ження валової продукції дозволяє ліквідувати цей недолік, однак існуючі методики її розрахунку потребують вдосконалення, щоб уникнути повторного рахунку по насінню і кормах та з метою вра­хування відходів продукції після переробки. Крім того, різні ре­зультати виробництва досягаються з різними затратами живої й уречевленої праці, що в значній мірі залежать від організації те­риторії, яка впливає на розмір амортизаційних і експлуатаційних затрат, транспортні затрати, затрати на механізований обробіток полів і т.д..

По ціп же причині як критерій ефективності землевпорядку­вання не може бути використаний і показник продуктивності праці, обумовлений відношенням валової продукції до чисельності працівників. Крім перерахованих вище недоліків, вартість вало­вої продукції в цьому показнику відноситься до затрат тільки живої, а не до сукупних затрат живої і уречевленої праці. В зв'язку з різни­ми обсягами валової продукції по варіантах проекту землевпо-

213

■if-

If

Розділ Є. Основи теорії економічної ефективності землекористування і

            землевпорядкування   

рядкування як критерій недоцільно використовувати і мінімум затрат виробництва.

Зіставлення результатів виробництва з затратами досягається в показниках прибутку і рентабельності. При цьому рента­бельність може розраховуватися подвійно: як відношення при­бутку до виробничих затрат і як відношення її до основних і обо­ротних фондів. Застосування даних показників дозволяє враху­вати через вартість і собівартість продукції обсяг виробництва, економію сукупних затрат уречевленої і живої праці, яка досягаєть­ся при поліпшенні організації території, а також ріст родючості ґрунтів через врожайність сільськогосподарських культур і вироб­ничі затрати.

Однак, якщо розрахунок прибутку і рентабельності виробницт­ва в конкретних підприємствах дає деяке представлення про ефективність землевпорядкування, то на народногосподарсько­му рівні по даних показниках точно оцінити ефективність орга­нізації території не можливо, що обумовлено рядом причин.

Насамперед показники прибутку і рентабельності не врахову­ють затрат, які несе держава на здійснення землевпорядкування. Крім того, в матеріальному виробництві має значення в першу чергу вихід продукції в натуральному виді. Більш важливо, яка кількість продуктів знаходиться на столі в споживача, чим на­явність засобів, які неможливо в даний момент реалізувати. Далі, прибуток представляє собою всього лише частину, іноді дуже не­значну, знову створеного продукту і у зв'язку з рухливістю цін не може дати повного представлення про порівняльну ефективність землевпорядкування, особливо за тривалий проміжок часу. При застосуванні ж розрахункових цін виникає значний елемент умовності. Можна назвати й інші недоліки, властиві цим показни­кам.

Не можна погодитися також і з тим, що критерієм інвестиційної

214

Третяк A.M., Другак В М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

ефективності землевпорядкування повинний служити термін окупності капітальних вкладень. Безумовно, що для переходу до запроектованої організації території вимагаються капітальні вкладення на трансформацію і поліпшення угідь, проведення куль­туртехнічних заходів, будівництво виробничих центрів, доріг і інших інженерних об'єктів. Розмір цих капітальних вкладень і ефек­тивність їх використання багато в чому залежать від прийнятої організації території. Головна задача, однак, полягає не стільки у встановленні обсягів капітальних вкладень, скільки в стані шляхів, їх ощадливого й ефективного використання, що дозволить при­скорити оборотність всіх виробничих фондів, вивільнити значну частину коштів і збільшити темпи розширеного відтворення. До того ж частина організаційно-господарських землевпорядних за­ходів взагалі не вимагає капітальних вкладень, і їх включення в розрахунок приведе до порушення одного з принципів, сформу­льованих вище, - порівнюванності затрат і результатів як по ви­дах ефекту так і в часі.

Нарешті, різна організація угідь і сівозмін у порівнюваних варі­антах може привести і до різних обсягів виробництва продукції. Порівнянність по обсягу виробництва і якості продукції' може бути досягнута шляхом додаткового сільськогосподарського освоєння земель, що не завжди виправдано.

Таким чином, показники валової продукції, прибутку, рента­бельності, затрат виробництва, продуктивності праці, ефек­тивності капітальних вкладень окремо не є всеосяжними при визначенні народногосподарської ефективності землевпоряд­кування сільськогосподарських підприємств. Це, однак, не оз­начає, що вони не повинні займати своє місце в системі оціноч­них показників.

З погляду ефективності суспільного виробництва критерії до­цільно шукати у величині новоствореного продукту, який по-

215

і

 ■ лі

'І

Розділ 6 Основи теорії економічної ефективності землекористування і землевпорядкування

казує, наскільки підвищується матеріальний добробут суспільства та збільшується вартість землі. Величина новостворюваного про­дукту визначається як різниця між сукупним суспільним про­дуктом і фондом відшкодування (призначеним для поновлен­ня затрачених засобів виробництва) і характеризує обсяг націо­нального доходу. За натуральною формою цей доход складаєть­ся з предметів споживання і частини засобів виробництва, яка залишається за винятком фонду відшкодування.

По вартості національний доход складається з необхідного і додаткового продукту і являє собою новостворену протягом року вартість. За рахунок національного доходу відбувається розши­рення виробництва і розвиток соціальної сфери, оплачується праця всіх членів суспільства, формуються суспільні фонди спо­живання.

Даний показник в порівнянні з розглянутим раніше має ряд пе­реваг. Насамперед він акумулює всі види ефективності зем­левпорядкування: екологічну, економічну інвестиційну та со­ціальну і характеризує всі стадії суспільного відтворення - влас­не виробництво, споживання, розподіл і обмін. На відміну від прибутку (чистого доходу) в його збільшенні зацікавлені і окремий працівник, і колектив та суспільство в цілому. Крім того, додатко­вий продукт дає можливість вичленити із складу інвестиційної ефективності бюджетну ефективність, тобто ефективність бюд­жетних капіталовкладень в земельні поліпшення, охорону земель, землевпорядкуванння та державне управління землекористуван­ням. Тому він відноситься більше до оцінки соціальної ефектив­ності, а ніж до економічної'.

Приріст обсягу виробленого національного доходу (чистої про­дукції) в порівнянних цінах використовується також при визначенні народногосподарської ефективності капітальних вкладень, мелі­орації земель і в інших розрахунках, що забезпечує порівнянність

216

Третяк А.М, Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

показників інвестиційної ефективності землевпорядкування й інших заходів щодо поліпшення використання землі (меліорація, хімізація і т.д.). Він рекомендується в якості основного більшістю економістів.

Разом з тим показник чистої продукції (валового доходу) має і ряд недоліків. Оскільки він є частиною вартості валової продукції, в ряді випадків рух його розмірів не відбиває динаміку валової продукції. Крім того, питання перерозподілу й обчислення дифе­ренціальної ренти, створеної в сільському господарстві, і ролі землі в її формуванні потребують подальшого вивчення. Тому величина чистої продукції повинна доповнюватися іншими харак­теристиками, зіставлятися з затратами й уточнюватися в міру розвитку теоретичних досліджень і впровадження їх результатів в практику державного управління земельними ресурсами.

При визначенні народногосподарської ефективності землевпо­рядкування виникає ряд наступних питань методологічного по­рядку:

як вичленити з загального приросту чистої продукції ефект,

віднесений на землевпорядні заходи;

як зіставити результат землевпорядкування з затратами і які

види затрат необхідно враховувати при цьому.

Зіставлення затрат (3) і результатів (Р) при визначенні ефек­тивності й оптимізації різних землевпорядних рішень рекомен­дуємо здійснювати наступними основними способами:

Р ~>  max при 3=const.

Р —> max при Р= const; або 3= const.

З —■>  max при Р= const.

При такій постановці землевпорядні завдання мають оптимі-заційний характер, в яких цільова функція є критерієм оцінки, а постійні величини враховуються через обмеження.

Розглядаючи ефективність з народногосподарських позицій,

217

Розділ 6 Основи теорії економічної ефективності землекористування і

            землевпорядкування   

пропонується враховувати три однорідних показники, які ха­рактеризують ефекти: абсолютний (Р-3 —>maxj,

Р-3

відносний    (— > max)

питомий

Р-3

(           > max)

На думку С М. Волкова [6], для оцінки сукупної ефективності землевпорядкування, є більш придатним співвідношення

Р

            > max

З

яке обумовлюється наступними причинами.

По-перше, даний вираз може враховувати тимчасовий аспект шляхом порівняння щорічного ефекту (Р) не тільки з щорічними затратами (3), але і у випадку, якщо величина (3) являє собою одноразові вкладення. Крім того, дана величина може мати не тільки статичний, але і динамічний характер:

Р,

з '1,3,       IV

де t - оцінюваний період часу.

По-друге, при зіставленні в часі і по інших умовах дане співвідношення допускає врахування джерел ефекту до їх зат­рат, які причетні до нього, тобто

Y.P.

з

218

Третяк AM, Другак ВМ. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

По-третє, розглянуте співвідношення затрат і результатів та­кож може характеризувати різні сторони ефективності - відносну

Р          З

(—), питому (—) і абсолютну (Р).

Р По-четверте, величина —  відображає не тільки загальну

ефективність всього виробництва через співвідношення ^—

але й дає можливість оцінити використання різних видів ресурсів; наприклад, якщо Р - валова продукція, а 3, -відповідно   затрати    праці,    фондів,    капітальних   вкладень,

Р

земельна площа і т.д. , то відношення результату до затрат —

характеризує продуктивність праці, фондовіддачу, ефективність капіталовкладень, врожайність (або через валову продукцію у вартісному вираженні -ефективність використання землі). Зво­ротне співвідношення дає уяву відповідно про трудомісткість, фондоємність, каліталоємність і землеємність продукції.

Затрати на землевпорядкування необхідно розділити натри групи.

До першої відносяться заходи щодо організації території, які мають організаційно-господарський характер. Це формування організаційно-виробничої структури господарства, земельних масивів виробничих підрозділів і їх меж, встановлення структури посівів, освоєння сівозмін, пасовищезмін, сінокосозмін і т.д. Дані заходи не вимагають капітальних вкладень, намічаються в про­ектах землевпорядкування й освоюються відразу ж після пере­несення проекту в натуру.

їх ефективність залежить від суворого дотримання фахівцями й іншими працівниками підприємства прийнятих при землевпо-

219

Розділ 6 Основи теорії економічної ефективності землекористування і землевпорядкування

рядкуванні проектних рішень з організації території. Разом з тим природні й економічні умови можуть вносити в характер викорис­тання землі відповідні корективи (наприклад, вимерзання озимих культур викликає необхідність пересівання їх ярими і зміну скла­ду попередників; відсутність насіння багаторічних трав і протие­розійної техніки стримує введення ґрунтозахисних сівозмін і здійснення агротехнічних протиерозійних заходів; зміна планів виробництва продукції зачіпає структуру посівних площ, систему сівозмін і організацію земельних масивів, бригад і т.д.).

Тому землевпорядкування передбачає, крім складання про­ектів, їх коректування, надання допомоги господарствам в здійсненні проектів (авторський нагляд), узагальнення матеріалів землевпорядкування. Затрати на ці заходи також необхідно вра­ховувати.

В другу групу включають заходи щодо будівництва різного роду інженерних об'єктів і споруд, терасуванню схилів, захисту ґрунтів від ерозії, по корінному поліпшенню сільськогосподарських угідь, освоєнню і меліорації земель, закладці лісосмуг, будівництву сільськогосподарських доріг, ставків, огородження культурних па­совищ і т.п. Заходи цієї групи розробляються в проектах земле­впорядкування в ув'язці з особливостями території і перспекти­вами розвитку господарства, а їх освоєння ведеться безпосеред­ньо на основі проектно-кошторисної документації, яка є в про­екті, або на основі самостійних робочих проектів на кожен захід фінансування за рахунок капітальних вкладень. Для оцінки їх ефективності приходиться враховувати не тільки вартість проек­тно-дослідницьких робіт, але і відповідні капітальні затрати.

До третьої групи відносяться заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, застосування інтенсивних, ґрунтозахисних і інших прогресивних технологій вирощування сільськогоспо­дарських   культур,   здійснення   агротехнічних   протиерозійних

220

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

заходів, використання хімічних засобів, спрямованому вне­сенню добрив. Проекти землевпорядкування є інформаційною основою для розробки і впровадження цих заходів. В них є не­обхідні зведення про технологічні характеристики полів і робочих ділянок (тип, вид, механічний склад і ступінь еродованості ґрунтів, рельєф місцевості, довжина гону тракторних агрегатів і т.д. ), а також рекомендації з поліпшення використання землі.

Застосування заходів цієї групи не вимагає додаткових капі­тальних вкладень, а їх освоєння ведеться або на основі проектів внутрігосподарського землевпорядкування, або на основі само­стійної проектно-кошторисної документації і спричиняє додат­кові поточні затрати підприємства.

Отже, для оцінки сукупної ефективності землевпорядкування необхідно враховувати:

затрати на складання проектів землевпорядкування, вклю­

чаючи вартість робіт з коректування проектів і наданню допомоги

господарствам в їх здійсненні;

затрати на проектування і здійснення заходів щодо органі­

зації території, які вимагають протягом  розрахункового терміну

капітальних вкладень і супутніх затрат;

затрати на проектування і додаткові поточні затрати на

здійснення заходів щодо підвищення інтенсивності використання

землі.

Основний показник (критерій) сукупної ефективності внут­рішньогосподарського землевпорядкування Енг пропонуєть­ся визначати по формулі

Е   -

де А Д - річний приріст обсягу виробленого національного доходу (чистої продукції сільського господарства, валової про­дукції, чистого доходу), одержуваний за рахунок землевпорядку-

221

Розділ 6. Основи теорії економічної ефективності землекористування і

            землевпорядкування   

вання сільськогосподарських підприємств;

Зо -затрати на землевпорядкування, які викликали цей приріст.

При землевпорядкуванні використовуються матеріали аерофо-тогеодезичних вишукувань, грунтово-геоботанічних обстежень, дані економічної оцінки земель, а також результати перед плано­вих і передпроектних робіт із землевпорядкування (схем земле­устрою, схем протиерозійних заходів і т.п.). Тому річний приріст обсягу виробленого національного доходу (чистої продукції сільського господарства) потрібно співвіднести з загальними затратами на землевпорядкування (3J.

Для повної оцінки різних сторін землекористування і землевпо­рядкування їх ефективність слід визначати по системі натураль­них і вартісних показників. Вона описує умови виробництва (фак­торні показники), дає характеристику впливу землеустрою без­посередньо на процес виробництва і на його ефективність (ре­зультативні показники).

Система показників поділяється на чотири основні групи:

умов землекористування;

ефективності землевпорядкування;

ефективності використання виробничих ресурсів.

збільшення вартості землі;

В першу групу включають показники, які характеризують розмір факторів і ресурсів землекористування, а також їх співвідношен­ня. По суті, вони відображають рівень інтенсивності використан­ня землі. Сюди відносяться:

а)         структура земельних угідь;

б)         питома вага сільськогосподарських угідь і ріллі в загальній

площі;

в)         питома вага ріллі і багаторічних насаджень в сільгоспугід­

дях;

г)          питома вага умовної ріллі в площі сільгоспугідь;

222

Третяк А М , Другак В М Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

структура посівів;

ґ)   чисельність середньорічних працівників на 100 га сільгос­пугідь (працезабезпеченість); д)  фондооснащеність (фондозабезпеченість); є)  фондо- і енергоозброєність;

є) відносні величини затрат на внутрігосподарське землевпо­рядкування, загальних затрат на проектно-вишукувальні ро­боти з землевпорядкування, капітальних вкладень на орга­нізацію території.

Узагальнюючі характеристики народногосподарської ефектив­ності землевпорядкування відображають його екологічну, еконо­мічну і соціальну сторони і базуються на показниках приросту чистої продукції.

До числа узагальнюючих показників, крім приведеного рані­ше критерію, необхідно віднести наступні:

1)         відношення приросту чистої продукції (ДД) до витрат на

проектування і здійснення заходів щодо організації території,

які вимагають капітальних вкладень протягом розрахунко­

вого терміну (Ко):          ДД

де Ек - ефективність капітальних вкладень;

2)         відношення приросту чистої продукції(ДД), отриманого за

рахунок землевпорядкування, до затрат живої і уречевленої праці

(порівнюванним ресурсам):

Е-

3    П+Е.+Ф.

де Е3 - ефективність використання виробничих затрат; П3 -поточні виробничі затрати; Ен- нормативний коефіцієнт порівняль­ної ефективності капіталовкладень; Ф   - основні виробничі фон-

223

Розділ 6. Основи теорії економічної ефективності землекористування і землевпорядкування

ди сільськогосподарського призначення.

До числа узагальнюючих відноситься також показник еконо­мічної ефективності затрат на охорону довкілля (Ес), здійсню­ваних на основі проектів землеустрою, визначений як відношен­ня річного обсягу повного економічного ефекту /- виду нау- об'єкті (Е/;) до суми експлуатаційних затрат (С) і капітальних вкладень (Кс), приведених до однакової розмірності у відповідності з нор­мативом ефективності:

E. =■

С + Е..К.

Ефективність природоохоронних заходів може характеризу­ватися і нормативним коефіцієнтом ефективності капіталь­них вкладень, затрачених на їх здійснення.

Показники Енх, Ек, Е3 і Ес дозволяють оцінити різні види затрат на землевпорядкування відповідно до уточненої раніше їх кла­сифікації. А народногосподарська (абсолютна) ефективність зат­рат, пов'язаних з капітальними вкладеннями, визначається у ви­падку, якщо фактична (або розрахункова) ефективність буде більше нормативної.

До числа узагальнюючих відносяться також показники взає­мозамінності ефекту від землевпорядкування п ефекту від до­даткового залучення ресурсів - капіталовкладень, виробничих фондів, праці, землі

Розраховуються вони по наступних формулах:

для капітальних вкладень, виробничих фондів і трудових ре­сурсів:

АК =

АТ =

пт

АФ =

ф„

для земельних ресурсів:

224

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

де ДК, ДФ, Д Т, Д Зга, Д Згрн - відповідно економія капітальних вкладень, виробничих фондів, трудових і земельних ресурсів; Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капіталов-| кладень; АФ0- фондовіддача; ПТ - продуктивність праці (по чистій продукції); ПЗ - вихід чистої продукції (валового доходу) на 1 га сільгоспугідь; Пв - позичковий відсоток. Слід мати на увазі, що показники економії ресурсів мають деяку умовність, так як вони є наслідком факторного підходу до досліджуваної проблеми. В дійсності ж, проблема взаємозамінності ресурсів носить більш складний характер, оскільки окремі елементи виробництва не можуть замінятися довільно (при відсутності землі, наприклад, її практично нічим не можна замінити). Проте дані показники доз­воляють реально оцінити, як би «відчути» ефект землевпорядку­вання, зрозуміти його значення для сільського господарства і на­родного господарства в цілому.

Практика показує, що після проведення землевпорядкування цінність земельних ділянок підвищується. Тому сукупний ефект землевпорядкування пов'язують з ростом земельної ренти, а відповідно і ціни (вартості) земельної ділянки.

Відомий класичний приклад розрахунку економічної ефектив­ності землевпорядкування, запропонований А. В. Чаяновим [39].

Приріст цінності землі (У), на його думку, дорівнює капіталізо­ваному ефекту землевпорядкування:

В -

 - А2 _ a

225

.і.'Л

Розділ б Основи теорії економічної ефективності землекористування і землевпорядкування

де Х2 і Х1 - цінність землі відповідно після і до землевпорядку­вання; В - валовий доход господарства; А1 t А2 — експлуатаційні затрати відповідно до і після землевпорядкування; Р- процентна ставка, використовувана для капіталізації ренти; a - збільшення земельної ренти за рахунок землевпорядкування.

Отже, збільшення вартості землі можна віднести теж до найбільш узагальнюючого показника ефективності як землекори­стування, так і землевпорядкування.