7.2. Оптимальні розміри сільськогосподарських землево­лодінь і землекористувань.

При утворенні нових або реорганізації існуючих сільськогоспо­дарських підприємств важливо, щоб земля надавалась їм в опти­мальних розмірах.

Практика показує, що в основі розрахунку оптимальної площі лежать вимоги раціональної побудови і ведення господарства, без врахування яких неможливо правильно організувати терито­рію і виробництво. Найважливішими з них є:

земля, матеріальні ресурси, робоча сила, як основні умови і

фактори виробництва повинні знаходитися у визначених про­

порціях і бути збалансованими. Наприклад, при збільшенні

в господарстві поголів'я тварин відповідно будуть зростати і

потреба в кормах, збільшуватися площі під кормовими куль­

турами, зростати розміри основних виробничих фондів і чи­

сельність працівників тваринництва, що може викликати

збільшення розмірів господарства або зміна його спеціалі­

зації, способів, змісту і типів годівлі худоби, складу і структу­

ри земельних угідь;

виробничий напрямок господарства, його спеціалізація і

структура повинні обов'язково встановлюватися з урахуван­

ням придатності земель, ступеню їх окультурення, можли­

вості наступної трансформації і поліпшення угідь. Так, в ра­

йонах Поліської зони більш стійкими й ефективними будуть

господарства зерно-твариницького типу з великою питомою

вагою в структурі посівних площ багаторічних і однорічних

трав. В лісостеповій зоні перевагу мають інтенсивні госпо­

дарства, що спеціалізуються на виробництві просапних куль­

тур (цукрового буряка, соняшника, кукурудзи);

стійкий розвиток будь-якого землекористування можливий

235

Розділ 7. Економка організації (реорганізації) сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань

тільки на основі розширеного відтворення. У сільськогоспо­дарському підприємстві повинні бути створені умови для постійного підвищення родючості ґрунтів, оскільки по іншо­му не можна домогтися росту врожайності культур і продук­тивності угідь, ефективного використання добрив, засобів захисту рослин, сільськогосподарської техніки. Необхідно також забезпечити постійний кругообіг капіталу і визначені нагромадження, що забезпечують подальший розвиток гос­подарства і ріст фондів споживання;

для зниження різного роду затрат землекористування повин­

не по можливості розташовуватися на одному земельному

 масиві, мати правильну форму, раціональну конфігурацію з

 екологічно обґрунтованим розміщенням меж і розташуван­

ням господарського центру ближче до середини ділянки;

землекористування по розмірах земельної площі й організа­

ційно-виробничій структурі повинно бути керованим при од­

ночасному забезпеченні всіх галузей необхідними площами

 земельних угідь відповідного складу;

 6)        при встановленні розмірів землекористування по земельній

 площі важливо враховувати комплекс вимог, пропонованих

 до будь-якого сільськогосподарського виробництва (се­

зонність, технологічна залежність галузей рослинництва і

тваринництва, агрономічні, зоотехнічні, біологічні, екологічні,

*           будівельно-планувальні, санітарно-гігієнічні умови й обме-

ження).

Розмір землеволодіння (землекористування) сільськогоспо­дарського підприємства залежить від багатьох умов і факторів. Основними з них є: о   виробничий напрямок (спеціалізація) господарства, склад і

поєднання його галузей; о   природні умови, що характеризують родючість ґрунтів, мелі-

236

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

оративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, розч­ленованість, віддаленість від господарських центрів, основ­них доріг і т.д.;

о забезпеченість господарства трудовими ресурсами, склад і рівень кваліфікації адміністративно-управлінського персона­лу, наявність кадрів механізаторів і інших працівників, мож­ливість залучення робочої сили зі сторони, особливо в на­пружені періоди робіт;

о наявність основних і оборотних виробничих фондів, в пер­шу чергу сільськогосподарського призначення, грошово-ма­теріальних засобів; можливість залучення банківських кре­дитів;

в інші умови (наявність і стан дорожньої мережі, транспорт­них засобів, засобів зв'язку, умови розселення і т.д.). Тип землекористування (спеціалізація) господарства прямо впливає на його розміри і склад угідь. Так, наприклад, господар­ства які спеціалізуються по овочівництву, через велику тру­домісткість виробництва за інших рівних умов по площі будуть значно менші господарств які займаються вирощуванням зерно­вих. Якщо в господарствах, що спеціалізуються на рільництві, у складі сільгоспугідь буде переважати рілля, то у тваринницьких -пасовища і сінокоси, в садово- і виноградарських - багаторічні насадження.

На розмір сільгосппідприємств, склад угідь і спеціалізацію має також вплив їхнє місце розташування стосовно ринків збуту. Приміські господарства в першу чергу будуть спеціалізуватися на виробництві картоплі, овочів, фруктів, ягід, молока і м'яса, тобто тих видів продукції, що є малотраспортабельними і користуються підвищеним попитом у населення. Тому вони, як правило, будуть не такими великими по площі землі, в них буде розвиватися теп­личне і парникове господарство для виробництва ранніх овочів,

237

Розділ 7. Економка організації' (реорганізації) сільськогосподарських

            землеволодінь і землекористувань       

ягід, зелені, квітів, грибів. У сировинних зонах промислових підприємств (цукрових, спиртових, ефіромаслових і інших заводів), які переробляють сільськогосподарську продукцію будуть пере­важати господарства, які вирощують відповідну сировину і т.п.

Сприятливі природні умови, висока родючість ґрунтів, добра окультуреність земель сприяють одержанню з одиниці площі більшої кількості продукції. Тому рівні по обсягах виробництва господарства з кращими землями будуть мати меншу площу, ніж ті які знаходяться в складних природних умовах. Крім того, підприє­мства з більш родючими землями є, як правило, інтенсивними і високотоварними, тому що кращі по якості землі дають більшу віддачу при вирощуванні високоприбуткових, трудомістких куль­тур.

Забезпеченість господарства трудовими ресурсами визначає зайнятість працівників і можливість справлятися з необхідним обсягом робіт власними силами. Безумовно, що з ростом числа працездатних з'являється можливість збільшити розмір господар­ства і земельної площі або підвищити інтенсивність виробницт­ва.

Наявність у сільськогосподарському підприємстві основних виробничих фондів, їхній стан, рівень енергооснащеності праці і розвитку матеріально-технічної бази дозволяють краще присто­суватися до зміни економічної ситуації, особливо в умовах ринко­вої економіки, варіювати ресурсами і реструктуризовувати вироб­ництво. При рівних інших умовах господарства, оснащені більш продуктивною сільськогосподарською технікою й автотранспор­том, які мають розвинуту дорожню мережу, сучасні засоби зв'яз­ку, можуть мати великі розміри, ніж ті які вимушені через недолік коштів орендувати або купувати менш продуктивні машини і ме­ханізми, а в ряді випадків і обходитись і ручною працею.

Отже, оптимальною (раціональною) можна вважати таку

238

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

площу землеволодіння (землекористування), яка при дано­му виробничому напрямку господарства забезпечить його максимальну економічну ефективність, раціональне вико­ристання й охорону земельних ресурсів.

Для визначення розрахункових (вихідних) оптимальних розмірів землеволодіння використовують різні методи. Основні з них.

метод аналогів;

економіко-статистичний;

розрахунково-конструктивний;

економіко-математичний.

При застосуванні методу аналогів вивчається досвід передо­вих сільськогосподарських підприємств, які працюють в подібних природних і економічних умовах і мають однакову спеціалізацію з господарством, для якого встановлюється оптимальний розмір. Для одержання більш обґрунтованого результату даний метод доповнюється економіко-статистичним. З цією метою робиться вибірка даних за результатами економічної діяльності всіх (або більшості) господарств визначеного виробничого типу, розташо­ваних у розглянутій зоні (області). За допомогою статистичних угруповань аналізується вплив площі землеволодінь (землекори-стувань) на відносні показники ефективності господарств (рента­бельність, вихід валової і товарної продукції, валового доходу і прибутку в розрахунку на 100 га сільгоспугідь, фондовіддача й ін.). У якості оптимальних визнаються землеволодіння підприємств, у яких зазначені показники вищі.

Статистичні дані використовуються також і для побудови ви­робничих функцій, що описують залежність результативних по­казників виробництва (у) від розмірів господарств (х). Найчасті­ше використовується рівняння параболи другого порядку

у = а0 + ахх + агх2,

239

Розділ 7. Економка організації (реорганізації) сільськогосподарських

            землеволодінь і землекористувань       

де (Хресна 2- коефіцієнти рівняння, які визначаються шляхом рішення системи нормальних рівнянь, отриманих з використан­ням методу найменших квадратів Оптимальне значення розміру землеволодіння (Хопт) визначається шляхом порівнювання пер­шої похідної дудх до нуля і рішення отриманого рівняння:

 звідки  а, + 2а2х,тт = 0,

 Хопяі =-■

При дослідженні рівняння оптимальне екстремальне значен­ня результату У знаходиться по формулі

Ус = ао

4а,

Це значення буде максимальним, якщо а2 < 0, і мінімальним, якщо а 2 > 0.

Розрахунково-конструктивний метод дозволяє збалансувати ресурси господарства й у сполученні з варіантами розрахунків сприяє наближенню до оптимального розміру господарства. Для більшої ясності розглянемо його застосування на прикладі фер­мерського господарства з відгодівлі молодняка великої рогатої худоби.

Вихідні дані: поголів'я телят - 50 гол.; вік при надходженні на ферму - 6 міс з живою масою 1 гол. 140 кг; щодобовий приріст на відгодівлі - 900 г; вік зняття з відгодівлі - 16 міс; жива маса при знятті з відгодівлі - 420 кг.

Розрахунок потреби в кормах для заданого поголів'я наведено в табл. 7.1. З даних табл. 7.1. випливає, що загальна потреба в концентратах складе 270 ц, силосних - 697, коренеплодів - 203, зеленому кормі -1598, сіні - 390, кормовій соломі - 546, підстил­ковій соломі - 360 ц.

240

Третяк A.M., Другак В.М. Наукові основи економіки землекористування і землевпорядкування

Для забезпечення худоби зеленими кормами в пасовищний період, встановлення обсягів їхнього помісячного виробництва і споживання розробляється зелений конвеєр (табл. 7.1 і 7.2). При цьому враховуючи тривалість пасовищного періоду, складається схема надходження зелених кормів з пасовищ, визначається склад вирощуваних культур.

Необхідна площа пасовищ (Пп) визначається по формулі:

77„ =^^хЮ0,

де ВПІ- потреба в зеленому кормі в /-місяць пасовищного пер­іоду, яке відповідає максимальному виходу зелених кормів з па­совищ, ц; Уп - загальна врожайність пасовищ, ц з 1 га; а( - макси­мальний відсоток виходу зеленої маси з пасовищ в /-місяць пасо­вищного періоду.

п      345x100

П„ =      = 5,8га

"     200x30

Враховуючи, що культурні пасовища доцільно використовува­ти в системі пасовищезмін, і до 15 % їх площі виключається із випасу для відпочинку, одержимо

= 6,8га

5,8x100

(100-15)

Для складання балансу кормів необхідно розрахувати площу, яку займають кормові культури на ріллі (табл. 7.3). В даному випадку вона складає 30,4 га. При цьому враховуються рекомен­довані схеми сівозмін і структура посівів товарних культур (в да­ному господарстві - озима пшениця та картопля).

241

Таблиця 7.1. Розрахунок потреби в кормах для фермерського господарства з відгодівлі ВРХ, ц

К)

ft