§ 117. Договір довічного утримання

Договір довічного утримання є договором, за яким громадянин (відчужувач) передає іншому громадянину або організації — юридичній особі (набувачу) будинок, кварти­ру, інше нерухоме майно або майно, що має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується нада­вати відчужувачеві довічне грошове або матеріальне забез­печення.

Договір довічного утримання має бути нотаріально по­свідчений державним або приватним  нотаріусом,   а якщо

він передбачає відчуження нерухомого майна, то підлягає також державній реєстрації. У договорі довічного утри­мання зазначається оцінка відчужуваного майна, яка вста­новлюється за погодженням сторін, а також конкретні види грошового і матеріального забезпечення, тобто суми, які має виплачувати набувач, та періодичність цих виплат і можливість індексації, надання харчування, догляду, медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування та іншої необхідної допомоги.

Таку угоду можуть укладати і забезпечені громадяни, але які за станом здоров'я не можуть себе обслуговувати, тому допомога з боку набувача може полягати лише у догляді за ними (утриманні будинку, приготуванні їжі, супроводі у прогулянках та ін.).

Якщо утримання передбачає лише виплату певних пла­тежів у грошах, то розмір грошової суми, що визначається у договорі, у розрахунку на місяць має бути не меншим від розміру грошової оцінки прожиткового мінімуму.

За договором довічного утримання набувач не має права під час дії договору відчужувати одержане майно. Випадкова втрата або пошкодження майна, одержаного набувачем, не звільняє набувача від обов'язків, взятих ним на себе за договором.

Договір довічного утримання може бути розірваний:

на вимогу відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов'язків, взятих на себе за договором;

на вимогу набувача майна, якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не в змозі надавати відчужу­вачеві обумовлене забезпечення.

У разі розірвання договору майно має бути повернене відчужувачеві. Витрати на забезпечення відчужувача, про­ведені набувачем майна до розірвання договору не відшко­довуються. Договір може бути розірваний також за одно­часною згодою обох сторін.

Оскільки набувач зобов'язаний утримувати відчужува­ча довічно, то строк дії договору не можна визначити; такі договори є договорами з невизначеним строком і настання смерті відчужувача є умовою припинення договору.

У разі смерті набувача майна (фізичної особи) обо­в'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить майно, яке було відчужуне за договором; у разі відсутності таких спадкоємців або у разі відмови їх

252

253

від договору довічного утримання майно, яке раніше було відчужене з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві. Договір припиняється також за зверненням відчужувача до спадкоємців з вимогою повернення майна.

У разі реорганізації юридичної особи обов'язки за договором довічного утримання переходять до правона­ступників юридичної особи, яка уклала договір; у разі ліквідації юридичної особи майно, яке раніше було від­чужене з умовою довічного утримання, має бути повернене відчужувачеві.

Цивільний кодекс допускає встановлення довічного утри­мання на користь кількох осіб (чоловіка і дружини; двох сестер і брата). Договором може бути обумовлено право на одержання утримання і на користь третіх осіб, яких ви­значає відчужувач майна.

Спірні питання, які виникають у процесі виконання договору, вирішуються судом і, якщо спір виник з приводу обсягу утримання, що надається, суд має керуватися прин­ципами добросовісності і здорового глузду.

Задля запобігання спорів у договорі на довічне утри­мання бажано детально і чітко регламентувати види, об­сяг, якість матеріального забезпечення, умови проживання "утриманця", надання медичної допомоги, можливість індек­сації грошових виплат тощо.

Слід зазначити, що договір на довічне утримання має гуманний характер і основною його метою є, насамперед, надання особам, які за станом здоров'я або внаслідок віку не можуть себе обслуговувати, постійного стороннього до­гляду. Перетворення укладання таких договорів на різно­вид підприємництва — небажане явище в суспільстві. Враховуючи, що відчужувані — це переважно немічні та одинокі люди, держава має взяти під контроль виконання таких договорів, доручивши здійснення контролю на орга­ни опіки та піклування.