Стаття 9 Завдання та пріоритетні сфери дій щодо міжнародних питань

1. Ціль, визначена у статті 2 щодо міжнародних питань і міжнародного виміру чотирьох пріоритетних сфер навколишнього середовища цієї Програми передбачає такі завдання:

– додержання амбіційної політики з навколишнього середовища на міжнародному рівні, звертаючи особливу увагу на потенційну здатність глобального навколишнього середовища;

– подальше сприяння на міжнародному рівні сталій структурі споживання і виробництва;

– досягнення прогресу в забезпеченні того, щоб торгівельна й екологічна політика та заходи підтримували одна одну.

2. Ці завдання виконуються за допомогою таких пріоритетних дій: (а) інтеграція вимог щодо захисту навколишнього середовища в усю зовнішню політику Співтовариства, включаючи торгівлю і

співробітництво з розвитку, з метою досягнення сталого розвитку з допомогою, зокрема, вироблення керівних принципів;

11            Директива Ради 86/278/ЄЕС від 12 червня 1986 року про захист навколишнього середовища, і, зокрема, ґрунту, коли в сільському господарстві використовується стічний мул (OJ L 181, 4.07.1986, p.6). Директива доповнена Актом про приєднання 1994 року.

12            Директива 94/62/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 20 грудня 1994 року щодо пакувальних матеріалів та відходів пакування (OJ L 365, 31.12.1994, p.10). Директива доповнена Рішенням Комісії 1999/177/ЄЕС (OJ L 56, 4.03.1999, p.47).

13            Директива Комісії 93/86/ЄЕС від 4 жовтня 1993 року, яка доповнила згідно із технічним прогресом Директиву Ради 91/157/ЄЕС щодо батарей та акумуляторів, які містять деякі небезпечні речовини (OJ L 264, 23.10.1993, p.51).

14            Регламент Ради (ЄЕС) №259/93 від 1 лютого 1993 року про нагляд і контроль за перевезенням відходів в межах Співтовариства, а також з та в Співтовариство (OJ L 30, 6.02.1993, p.1). Регламент зі змінами, внесеними Рішенням Комісії 1999/ 816/ЄЕС(OJ L 316, 10.12.1999, p.45).

15            Директива Ради 75/442/ЄЕС від 15 липня 1975 року про відходи (OJ L 135, 6.06.1996, p.32).

(b) визначення комплексної системи цілей із навколишнього середовища і розвитку для прийняття її як частини “нового глобального курсу чи угоди” на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку в 2002 році;

(c) діяльності у напрямку зміцнення міжнародного управління в сфері навколишнього середовища за допомогою поступового посилення багатосторонньої співпраці та інституційних рамок, включаючи ресурси;

(d) орієнтації на швидку ратифікацію, ефективне дотримання та застосування міжнародних конвенцій і угод у сфері навколишнього середовища, коли Співтовариство є Стороною;

(e) сприяння екологічно сталій практиці у закордонному інвестуванні та експорті кредиту;

(f) збільшення зусиль на міжнародному рівні для досягнення консенсусу щодо методів оцінки ризику для здоров’я і навколишнього середовища, а також підходів до управління ризиком, включаючи принцип перестороги;

(g) досягнення взаємопідтримки між торгівлею та необхідністю охорони навколишнього середовища, приділяючи належну увагу екологічному виміру в оцінках впливу на сталість багатосторонніх торгівельних угод, які повинні проводитися на ранній стадії переговорів, та діючи відповідно;

(h) подальше сприяння системі світової торгівлі, яка повністю визнає багатосторонні чи регіональні екологічні угоди та принцип перестороги, розширення можливостей для торгівлі сталою й екологічно чистою продукцією і послугами;

(i) сприяння транскордонному екологічному співробітництву з сусідніми країнами і регіонами;

(j) сприяння кращій узгодженості політики, за допомогою поєднання роботи, проведеної в рамках різних конвенцій, включаючи оцінку взаємозв’язків між біорізноманіттям і зміною клімату та інтеграцію питань біорізноманіття в імплементацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і Кіотського протоколу.