7.3. Умови та порядок в'їзду на територію України, виїзду за її межі, свободи пересування територією України громадян України, іноземців, осіб без громадянства

Порядок здійснення права громадян України на виїзд за межі Ук­раїни, на в'їзд в Україну детально регламентується Законом Украї­ни "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян Ук­раїни". До прийняття зазначеного Закону нормативно-правовим ак­том, яким було врегульовано питання виїзду громадян України за кордон, була Постанова Кабінету Міністрів України "Про першо­чергові заходи щодо вирішення питань виїзду громадян України за кордон" № 738 від 31 грудня 1992 року. Нею було, зокрема, встанов­лено, що виїзд громадян України за кордон здійснюється за паспор­тами, дійсними для поїздок за кордон, без внесення в них дозвільних записів, за наявності візи зарубіжної держави, до якої прямує грома-

68

дянин, або запрошення встановленого зразка, якщо інше не перед­бачено міжнародним договором України.

Положеннями статті 10, 11,12 Закону України "Про порядок виїз­ду з України і в'їзду в Україну громадян України" в окрему катего­рію виділено умови виїзду з України недієздатних осіб, військово­службовців і громадян України, обізнаних з відомостями, що станов­лять державну таємницю.

Особа, яка внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недієздатною і над нею встановлюється опіка. Недієздатною особа визнається в порядку, передбаченому статтями 256, 257, 258, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України.

Законними представниками недієздатних осіб є їх опікуни. Ними можуть бути батьки, інші родичі тощо.

Виїзд за межі України громадян, визнаних судом недієздатними, може бути дозволено на підставі нотаріально засвідченого клопо­тання їх законних представників або за рішенням суду.

Військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних підставах. Ця норма кореспондується з положеннями частини шос­тої статті 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої військо­вослужбовці мають рівне з усіма громадянами України право виїзду за кордон.

Державна таємниця (секретна інформація) — вид таємної інфор­мації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і тех­ніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопоряд­ку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України "Про державну таємницю", державною таємницею і підлягають охо­роні державою. Громадянин України, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці і який реально був обізнаний з нею, відповідно до статті 29 цього Закону має право тимчасового виїзду до іноземної держави. Не обмежується виїзд на постійне проживан­ня у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що перед­бачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Для виїзду з України та в'їзду на її територію необхідно перетну­ти державний кордон України. Перетинання державного кордону України дозволено тільки в пунктах пропуску через державний кор-

69

дон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Ук­раїну громадян України". Стаття 12 Закону України "Про держав­ний кордон України" визначила, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється Державною прикордон­ною службою України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Відповідно до міжнарод­них договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України з урахуванням вимог законів України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", "Про державний кор­дон України", "Про Державну прикордонну службу України", Мит­ного кодексу України, інших законодавчих актів України затверд­жені Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.

У пункті пропуску через державний кордон України, Положення про який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1203 від 3 серпня 2000 року, громадяни України, транспортні за­соби, вантажі та інше їхнє майно підлягають прикордонному та мит­ному контролю й контролю з метою безпеки цивільної авіації (для повітряного сполучення), а у відповідних випадках — також санітар­но-карантинному, ветеринарному, фітосанітарному та екологічному контролю, контролю за вивезенням з України культурних цінностей, іншим видам контролю, які передбачені законодавством.

Прикордонний контроль передбачає перевірку особою Держав­ної прикордонної служби України у громадян України відповідних документів, а в разі потреби й інших документів, передбачених відповідними міжнародними договорами України, огляд транспор­тних засобів, вантажів та іншого майна і пропуск їх через держав­ний кордон України.

У процесі перевірки документів, як правило, в спеціальних кабі­нах (кабінах паспортного контролю), встановлених на міжнародних вокзалах або на смугах руху транспорту (а вони можуть також пе­ревірятися у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску чи безпосередньо в транспортних засобах закор­донного прямування), особи Державної прикордонної служби Украї­ни з'ясовують наявність обмежуючих обставин, за яких громадяни­ну України може бути тимчасово відмовлено у виїзді з України, а в

70

разі потреби проводять опитування громадян України, які прямують через державний кордон України, для з'ясування питань, пов'язаних з їх пропуском через державний кордон України.

Після закінчення перевірки у поданому громадянином України документі проставляється штамп з відповідною позначкою — "Ви­їзд" або "В'їзд" — і документ повертається громадянину України. Штамп "В'їзд" також проставляється у посвідченні особи на повер­нення в Україну.

У разі потреби може здійснюватися повторна перевірка доку­ментів громадян України, які прямують через державний кордон Ук­раїни.

Використання підроблених або чужих документів передбачає їх обов'язкове вилучення і надсилання до відповідних територіальних органів внутрішніх справ.

Громадяни України, які намагаються перетнути державний кор­дон України з порушенням встановленого порядку, підлягають за­триманню і притягненню до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

За статтею 185-10 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону України, або членові громадського формуван­ня з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, спричинює стягнен­ня штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене цією статтею, передба­чають стягнення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Стаття 204-1 Кодексу України про адміністративні правопору­шення встановила, що перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пун­ктах пропуску через державний кордон України без встановлених документів чи дозволу відповідних органів державної влади спричи-

71

няє стягнення штрафу від сорока до ста неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адмініст­ративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Законодавство України передбачає також кримінальну відпові­дальність за такі дії.

Стаття 331 Кримінального кодексу України кваліфікує перети­нання державного кордону України будь-яким способом поза пунк­тами пропуску через державний кордон України або в пунктах про­пуску через державний кордон України, але без відповідних доку­ментів чи дозволу як незаконне перетинання державного кордону України. За це настає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, караються арештом на строк до шести місяців або обмежен­ням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, але поєднані із застосу­ванням зброї, караються позбавленням волі на строк від двох до п'я­ти років. На підставі статті 332 цього Кодексу за організацію неза­конного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вка­зівками, наданням засобів або усунення перешкод настає відпові­дальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

Частина перша статті 33 Конституції України у сукупності із за­гальними положеннями частини першої статті 26 Основного Закону України гарантує іноземцеві та особі без громадянства свободу пере­сування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати те­риторію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім цього, у статтях 26, 33 Конституції України реалізація прав і свобод іноземців та осіб без громадянства, у тому числі свобода пере­сування, нерозривно поєднана із законними підставами перебування на території України, що відповідає міжнародно-правовим актам, зокрема Міжнародному пакту про громадянські та політичні права.

Підстави "законного перебування на території України" для іно­земців та осіб без громадянства ні Конституцією, ні законами Украї-

72

ни не визначені. Національне законодавство України оперує таким поняттям, як "проживання на території України на законних підста­вах", яке вживається, наприклад, у Законі України "Про громадян­ство України", і то лише щодо іноземців та осіб без громадянства. Стаття 1 цього Закону визначає його так: "Проживання на території України на законних підставах — проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колиш­нього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території Ук­раїни свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні".

Таким чином, законність перебування на території України по­ширюється лише на іноземців та осіб без громадянства, що підтвер­джується частиною першою статті 26, частиною другою статті 33 Конституції України. Тобто їх в'їзд до України має бути законним, вони зобов'язані мати дозвіл на перебування на території України саме як іноземці та особи без громадянства тощо. Громадянин Ук­раїни на території України перебуває на законних підставах доти, доки він має громадянство України, оскільки це б суперечило змісту громадянства як правового зв'язку особи і держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; він може лише перебу­вати незаконно у певному місці, забороненому законом для вільно­го пересування територією України.

До того ж громадянин України як суб'єкт права на свободу пере­сування залишається таким щодо України і після перетинання дер­жавного кордону України, а також, зважаючи на статус громадян­ства, і під час перебування за межами держави. Відносини України з іншими суб'єктами права на свободу пересування (іноземці та особи без громадянства), пов'язаного з виїздом за межі України, припиня­ються з моменту перетинання ними державного кордону України.

Умови щодо в'їзду на територію України, виїзду за її межі, свобо­ди пересування територією України іноземців та осіб без громадян­ства закріплено, зокрема, законами України "Про державний кордон України", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України", "Про імміграцію", "Про біженців", міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими нормативно-правовими актами.

73

Оскільки іноземці, які користуються привілеями та імунітетами за рахунок додаткових можливостей та правових гарантій, мають певні відмінності щодо умов свободи пересування від інших категорій іно­земців, необхідно звернути увагу на те, що пересування зазначених осіб здійснюється відповідно до норм міжнародного права — Кон­венції про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946 року, Віденської конвенції про дипломатичні зноси­ни від 18 квітня 1961 року, Віденської конвенції про консульські зно­сини від 24 квітня 1963 року, які підписано Союзом РСР і на підставі правонаступництва відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" та інших актів запроваджено до націо­нального законодавства України — Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року, а також деяких двосторонніх міждержавних договорів, і які застосо­вуються на принципах взаємності.

Прикладом принципу взаємності може бути Указ Президента Ук­раїни "Про скасування обмежень щодо пересування дипломатичних і консульських працівників Сполучених Штатів Америки по тери­торії України та обмежень щодо кількісного складу співробітників дипломатичних і консульських установ США в Україні" від 4 трав­ня 1992 року. Відповідно до пункту 1 цього Указу скасовується ви­мога попереднього повідомлення (за 24 години) у разі виїзду за межі Київської області щодо працівників дипломатичних і консульських установ США в Україні, які згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 року і Віденською конвенцією про кон­сульські зносини 1963 року користуються відповідними привілеями та імунітетами, і їм дозволяється вільне пересування всією терито­рією України за винятком міст Севастополя і Балаклави — до завер­шення переговорів з Російською Федерацією з питань щодо Чорно­морського флоту.

Порядок в'їзду до України, виїзду за її межі іноземців та осіб без громадянства встановлено статтями 25, 26, 27, 28 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та кон­кретизовано у Правилах в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з Ук­раїни і транзитного проїзду через її територію.

При перетинанні державного кордону України іноземцем або особою без громадянства у пункті пропуску через державний кор­дон України особі Державної прикордонної служби України для реє­страції подається паспортний документ.

74

Відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання" від 15 червня 2001 року реєстрація іно­земців та осіб без громадянства, які в установленому порядку в'їжджають в Україну, та їх паспортних документів здійснюється тільки в пунктах пропуску через державний кордон України органа­ми Державного комітету у справах охорони державного кордону України. Подальша реєстрація зазначеної категорії осіб, які на за­конних підставах тимчасово перебувають на території України, та їх паспортних документів в територіальних органах внутрішніх справ не провадиться. На виконання зазначеного Указу Президента України затверджено форму імміграційної картки іноземця та поря­док її заповнення, Інструкцію про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон України.

Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебу­вання — з держав з візовим порядком в'їзду — на період дії візи, але не більш як шість місяців, для держав з безвізовим порядком в'їзду — на дев'яносто днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Особи можуть звільнятися від реєстрації паспортного доку­мента на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.

Реєстрація в пункті пропуску через державний кордон України передбачає проставлення в паспортному документі відмітки "В'їзд" ("Виїзд"), занесення відомостей про іноземця або особу без грома­дянства та даних паспортного документа про них до відповідного реєстру і заповнення імміграційної картки. Відповідно до затвер­дженої форми імміграційної картки поряд з іншими даними має за­значатися місце проживання.

Наприклад, запровадження імміграційної картки передбачено Законом Російської Федерації "Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації", який набрав чинності 1 листопада 2002 року. За цим Законом всі іноземні громадяни, які в'їжджають на територію Російської Федерації, зобов'язані заповнити іммігра­ційну номерну картку, яка складається з двох частин і ділиться за принципом "розірваної банкноти". Одна частина залишається в по­садової особи підрозділу прикордонного контролю, а інша — збері­гається іноземним громадянином до виїзду, тобто є свого роду вну­трішнім документом. Відповідно до прогнозів спеціалістів Федераль-

75

ної прикордонної служби Російської Федерації, у 2003 році таких імміграційних карток буде надруковано більш як 25 млн. Звільняються від реєстрації паспортних документів:

а)             глави держав і урядів зарубіжних держав, члени парламентсь­

ких та урядових делегацій, технічний персонал, який обслуго­

вує ці делегації (осіб) і членів їхніх сімей, які прибули в Украї­

ну на запрошення Президента України, Верховної Ради Украї­

ни чи Кабінету Міністрів України, Верховної Ради чи уряду

Автономної Республіки Крим, міністерств та інших централь­

них органів виконавчої влади України;

б)            співробітники та члени сімей осіб, які прибули в Україну за

посвідченнями ООН та організацій її системи;

в)             іноземці та особи без громадянства, які не досягли повноліття

(18 років);

г)             іноземні туристи, які здійснюють круїз;

д)             члени екіпажів іноземних військових кораблів (літаків), які

прибули в Україну в установленому порядку.

Сходження на берег та пересування територією України членам екіпажів військових кораблів (літаків) дозволяється старшим морсь­ким (військовим) начальником в українському порту (гарнізоні) згідно з планом приймання військових кораблів (літаків), що прибу­вають;

е)             особи, які входять до складу екіпажів іноземних невійськових

суден.

Сходження на берег таким особам дозволяється представником Прикордонних військ України відповідно до положень обов'язкової постанови щодо морського (річкового) порту;

є) особи, які входять до складу екіпажу цивільних повітряних су­ден міжнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного спо­лучення, у разі перебування в аеропортах чи на вокзалах (станціях), зазначених у розкладі руху.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на тери­торії України" особи військового і цивільного персоналу, які прибу­вають в Україну у складі підрозділів збройних сил інших держав, звільняються від одержання в'їзних віз та обов'язкової реєстрації на­ціональних паспортів або документів, що їх замінюють, в реєстра­ційному органі України. Звільнення від реєстрації паспортів або до­кументів, що їх замінюють, не поширюється на випадки проживан-

76

ня осіб військового і цивільного персоналу підрозділів збройних сил інших держав за межами дислокації цих підрозділів.

Члени сімей осіб військового і цивільного персоналу підрозділів збройних сил інших держав здійснюють в'їзд в Україну та виїзд з України з дотриманням вимог Закону України "Про правовий ста­тус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про порядок допуску та умови пе­ребування підрозділів збройних сил інших держав на території Ук­раїни".

У Міністерстві закордонних справ України та його представниц­твах на території України реєструються паспортні документи:

а)             глав іноземних дипломатичних представництв і консульських

установ, членів дипломатичного персоналу, консульських по­

садових осіб, адміністративно-технічного та обслуговуючого

персоналу дипломатичних представництв і консульських уста­

нов, працівників апарату військових аташе і торговельних

представництв та їхніх дружин (чоловіків), дітей, батьків, які

перебувають на утриманні зазначених осіб, а також гостей

членів дипломатичного персоналу та консульських посадових

осіб, якщо ці гості проживають у їхніх резиденціях чи на тери­

торії зазначених представництв або установ;

б)            співробітників установ закордонних справ зарубіжних дер­

жав, які прибули в Україну у службових справах і мають дип­

ломатичний чи службовий паспорт, та членів їхніх сімей;

в)             тих посадових осіб міжнародних організацій, що прибувають

в Україну у службових справах, співробітників представництв

цих організацій в Україні, а також співробітників представ­

ництв держав при міжнародних організаціях, які мають штаб-

квартиру в Україні і відповідно до статутних документів цих

організацій чи відповідних міжнародних угод користуються

дипломатичними привілеями та імунітетом, а також членів

їхніх сімей;

г)             іноземних кореспондентів і журналістів, акредитованих при

прес-центрі Міністерства закордонних справ України, і членів

їхніх сімей.

Міністерством закордонних справ України та його представниц­твами на території України зазначеним особам видається відповід­на службова картка та безпосередньо до паспортного документа вноситься запис про його реєстрацію.

77

Відмітка про реєстрацію в паспортному документі дійсна на всій території держави незалежно від місця проживання іноземця або особи без громадянства в Україні.

Іноземці та особи без громадянства згідно зі статтею 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", які намагаються перетнути державний кордон України з порушен­ням встановленого порядку, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність на загальних підставах. Це означає, що іноземці та особи без громадянства підлягають юрисдикції України і відповіда­ють за правопорушення, як і громадяни України (стаття 204-1 Ко­дексу України про адміністративні правопорушення, стаття 331 Кри­мінального кодексу України). Чинність положень зазначених статей Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримі­нального кодексу України не поширюється на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства для використання ними права на притулок або набуття статусу біженця.

За умови виконання передбачених частиною п'ятою статті 3 За­кону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадян­ства" формальностей (зареєструвати свої національні паспорти або документи, що їх замінюють) іноземці та особи без громадянства можуть вільно пересуватися на території України, якщо інше не пе­редбачено національним законодавством України.

Умови та порядок пересування на території України іноземців, паспортні документи яких зареєстровані в Міністерстві закордонних справ України чи його представництвах, визначаються цим Міні­стерством.

Іноземні кореспонденти і журналісти, акредитовані при прес-центрі Міністерства закордонних справ України, та члени їхніх сімей пересуваються територією України у порядку, встановленому цим Міністерством.

Перебування іноземців та осіб без громадянства у місцевостях з контрольованим порядком в'їзду дозволяється на підставі:

віз для перебування в Україні (із зазначенням конкретної

місцевості), що видаються за кордоном дипломатичними

представництвами і консульськими установами України, якщо

інше не передбачено міжнародним договором України;

дозволів територіальних органів внутрішніх справ, що вида­

ються тим, які прибули в Україну на запрошення організацій,

що їх приймають, на підставі письмових звернень цих органі-

78

зацій, погоджених у встановленому порядку, а тим, які прибу­ли на запрошення постійних іноземних представництв чи у приватних справах або постійно проживають в Україні, — на підставі їх особистої письмової заяви.

На прохання організацій, що приймають іноземців та осіб без громадянства, цим особам може бути видано дозвіл на багаторазові в'їзди до цих місцевостей.

Іноземці та особи без громадянства, яким надано статус біженця в Україні, мають рівні з громадянами України права на свободу пе­ресування, вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 20 Закону Украї­ни "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", час­тина перша статті 20 Закону України "Про біженців").

Положеннями частини другої статті 4 Закону України "Про біженців" біженцям з метою возз'єднання сім'ї гарантується право вільно залишити територію України.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на тери­торії України" виїзд з України підрозділів збройних сил інших дер­жав здійснюється за таких же умов, які передбачені для їх в'їзду в Ук­раїну.

Особливі умови щодо права на свободу пересування територією України встановлено для іноземців та осіб без громадянства, які про­їжджають її транзитом.

Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через те­риторію України дозволяється за наявності у них транзитної україн­ської візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджу­ють транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено зако­нодавством України.

Транзитним проїздом вважається перебування в Україні в межах зазначеного у проїзному квитку часу, а в разі його відсутності — терміну, фактично необхідного для перетинання території України на відповідному виді транспорту.

У разі вимушеної зупинки на території України у зв'язку з над­звичайними обставинами (стихійне лихо, хвороба, ремонт транспорт­ного засобу тощо) за наявності документа, що підтверджує причину і тривалість затримки, органом внутрішніх справ іноземцю або особі без громадянства може бути продовжено термін тимчасового пере­бування в Україні для усунення обставин, що спричинили вимушену зупинку, та для виїзду з України.

79

Стаття 203 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами, або документа­ми, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповід­ного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недотримання встановленого порядку реєстрації, або пересування і зміну місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебу­вання, а так само порушення правил транзитного проїзду через те­риторію України, встановила накладення штрафу від десяти до двад­цяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.