Лекція 6 ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ МІГРАЦІЇ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА МІГРАНТІВ

Міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення, від migro — переселяюсь) фізичних осіб поширена у світі як складний соціальний феномен, має об'єктивні передумови та носить закономірний харак­тер. Нерідко синонімом поняття міграції фізичних осіб у вузькому розумінні є термін "переселення".

Міграція фізичних осіб у широкому розумінні крім переселень охоплює всі види переміщень у просторі — сезонні, епізодичні, ма­ятникові. Вони становлять собою переміщення через кордони тих чи інших держав, пересування територією держави будь-якої трива­лості, регулярності й спрямованості зі зміною місця проживання або без такої зміни.

Міграція фізичних осіб складається з міграційних потоків і саме тому її вживають у збірному розумінні та у множині. Сукупність те­риторіальних переміщень фізичних осіб, які здійснюються в певний час у межах тієї чи іншої територіальної системи, називається мігра­ційним потоком.

Форми міграції фізичних осіб залежать від міграційної політики конкретної держави на певний період часу. Нині існують різні підхо­ди до поділу на типи міграції фізичних осіб, а тому загальноприйня­та її класифікація відсутня. Залежно від того, який критерій покла­дено в основу класифікації, постають відповідні схеми диференціації переміщень людей.

За класифікацією радянського вченого Л. Л. Рибаковського, ук­раїнського вченого І. М. Прибиткової під видами міграції фізичних осіб розрізняють її складові (наприклад, постійна, зворотна); типи міграції залежать від її спрямування (зовнішня, внутрішня тощо); ос­новні форми — організована та неорганізована (індивідуальна).

Переміщення людей, які мають незворотний характер, називають постійною міграцією, всі інші види міграції, які мають тимчасовий характер, — зворотною.

Однією з основних ознак міграції фізичних осіб є перетинання державних кордонів або меж адміністративно-територіальних оди-

39

ниць — держави, області, міста, району тощо. На цій підставі виріз­няють зовнішню та внутрішню міграції. Зовнішню міграцію фізич­них осіб, пов'язану з перетинанням державного кордону, називають також міжнародною. Для виокремлення потоків мігрантів, які пря­мують з конкретної країни, застосовується поняття еміграція ((від лат. emigratio — виселення, переселення) — масове переселення з батьківщини в іншу державу; тривале перебування за межами бать­ківщини внаслідок переселення), для потоків у країну — імміграція ((від лат. immigratio — вселення) — в'їзд у державу іноземця чи осо­би без громадянства на тривале або постійне проживання). Розріз­няють міжконтинентальну та внутрішньоконтинентальну міграцію фізичних осіб.

Рееміграція (від лат. re — зворотна дія та еміграція) — повернен­ня емігрантів на батьківщину. Цей термін близький до визначення "репатріація"; іноді вони вживаються як синоніми. Реімміграція (від лат. re — зворотна дія та імміграція) — зворотний відплив з країни фізичних осіб, які прибули туди в результаті імміграції.

Внутрішня міграція є переміщенням або переселенням людей все­редині держави. Якщо вона відбувається в межах адміністративно-територіальних одиниць, то поділяється на внутрішньообласну і міжобласну, внутрішньорайонну та міжрайонну, міжселищну і міжміську тощо.

Сезонна (тимчасова) міграція — один з основних видів міграції фізичних осіб, для якої характерне сезонне (тимчасове) територіаль­не переміщення мігрантів, яке може бути внутрішньодержавним і міждержавним. Сезонна міграція передбачає переміщення до місць тимчасової праці й проживання на термін звичайно у кілька місяців, зі збереженням можливості повернення до місць постійного прожи­вання.

Епізодична міграція — це ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, які фізичні особи здійснюють не тільки нерегулярно як у часі, так і в просторі, а й не обов'язково у тих самих напрямках.

До епізодичної міграції належать, зокрема, внутрішньодержавні та транскордонні переміщення людей з метою торгівлі, відвідання родичів або знайомих, лікування, паломництва тощо. Основною оз­накою епізодичної міграції є нерегулярність таких переміщень, ос­кільки вони залежать від політичних, культурних, побутових, комер­ційних, освітніх, шлюбно-сімейних, релігійних та інших соціальних факторів.

40

Маятникова міграція — це масові за своїми розмірами щоденні, щотижневі або місячні переміщення фізичних осіб від місць пос­тійного проживання до місця роботи і водночас систематично — у зворотний бік. У процесі маятникових міграцій здійснюється тери­торіальне переміщення одного з основних ресурсів виробництва — робочої сили, яке має зворотний характер, одноденний цикл і не су­проводжується зміною постійного місця проживання. Соціально-економічний зміст трудових маятникових міграцій та міжпоселенсь-ких культурно-побутових та рекреаційних поїздок людей принципо­во відмінний: перші перебувають у сфері суспільного виробництва і обміну та обслуговування, другі ж — у сфері особистого споживан­ня. І якщо маятникові мігранти беруть участь у створенні матеріаль­них благ або у наданні різного роду послуг, то фізичні особи, які здійснюють міжпоселенські культурно-побутові, соціально-куль­турні та рекреаційні поїздки, не виробляють ні матеріальних ціннос­тей, ні послуг; вони їх споживають.

Водночас маятникові міграції можуть бути не лише територіаль­ним переміщенням людей до місць роботи. Поїздки для продажу продуктів харчування, товарів широкого вжитку є також різнови­дом маятникової міграції. У процесі такого виду міграції забезпе­чується споживчий обмін з використанням ринку товарів та послуг. Маятниковою міграцією можна вважати і від'їзди на навчання, у службові відрядження тощо.

Організована міграція фізичних осіб здійснюється за допомогою та за участю державних органів і громадських організацій, неорга­нізована — силами й коштом самих мігрантів без матеріальної та організаційної підтримки з боку будь-яких установ і організацій.

Наведена систематизація міграції фізичних осіб дає змогу визна­чити мігранта (від лат. migrans, migrantis — переселенець; той, хто переселяється) як людину, яка свідомо та з власної волі перетинає державні або адміністративно-територіальні кордони з метою зміни місця проживання або без такої зміни. При цьому він може бути за типовою ознакою внутрішнім і зовнішнім (міжнародним); за право­вою — законним та незаконним; за видовою — постійним і зворот­ним; за характерною — політичним, трудовим або пов'язаним із зміною екологічного середовища тощо. Такий поділ є умовним, ос­кільки мігрант може переходити з однієї категорії до іншої, а отже, можлива зміна його правового статусу, який визначається як внут­рішнім законодавством, так і міжнародним правом.

41

Спроби щодо класифікації основних категорій міжнародних мігрантів здійснювалися з кінця XIX століття. 1891 року у Відні під егідою Інституту міжнародної статистики відбувся Перший міжна­родний конгрес, який прийняв рекомендації стосовно розробки ос­новних термінів з міжнародної міграції, в тому числі міжнародних мігрантів. 1932 року з ініціативи Міжнародного бюро праці відбу­лася конференція з проблем статистики міжнародної міграції, на якій, зокрема, було ухвалено рішення про те, що всі переміщення строком більш як один рік вважати постійною міграцією, менше од­ного року — тимчасовою міграцією.

Дослідження у цій сфері отримали істотний розвиток після Дру­гої світової війни, що зумовлювалося не лише збільшенням обсягу міждержавних переміщень населення, а й включенням у дослідження інших міжнародних організацій: ООН, у межах якої були сформо­вані спеціальні підрозділи з народонаселення, у справах біженців, Міжнародної організації з міграції, Світового банку, Міжнародної організації з туризму тощо.

Сьогодні існує кілька класифікацій міжнародних мігрантів. Ниж­че наводиться перелік таких мігрантів за версією Міжнародної організації праці, який не є повним, що зазвичай характерно і для інших таких класифікацій.

Міжнародні мігранти, зважаючи на їх статус громадянина, іно­земця чи особи без громадянства, класифікуються таким чином:

щодо громадян — мігранти, які повертаються (це люди, які пе­

ребували за межами держави свого громадянства як мігранти у дер­

жаві, що не є їх державою громадянства, і які повертаються до дер­

жави свого громадянства для постійного проживання);

щодо іноземців та осіб без громадянства:

етнічні групи, які повертаються: це групи людей, які завдяки

історичним, етнічним або іншим зв'язкам з цією державою ма­

ють право в'їзду до неї, що не є їх власною, і яким надається

право постійного проживання чи право набуття громадянства

цієї держави (наприклад, етнічні німці, яких приймає Німеч­

чина, євреї, яких приймає Ізраїль, понтійські греки, яких прий­

має Греція, кримські татари, яких приймає Україна);

мігранти з правом вільного пересування — це особи, які на

підставі міжнародних договорів, укладених між державою

громадянства або державою постійного проживання, мають

право в'їзду, перебування і працевлаштування на території

42

держави, яка не є державою їх громадянства або державою постійного проживання;

іноземці та особи без громадянства, допущені з особливою ме­тою, — студенти, стажисти, пенсіонери тощо; постійні іммігранти — це особи, яким надається право протя­гом невизначеного терміну перебувати на території держави, що не є державою їхнього громадянства або державою пос­тійного проживання, і користуватися тими самими правами і свободами, що й громадяни цієї держави, за винятками, вста­новленими конституцією, законами чи міжнародними догово­рами;

трудівники-мігранти, які поділяються на сезонних робітників-мігрантів, трудівників-мігрантів, пов'язаних з виконанням визначених робіт, трудівників-мігрантів, які працюють за кон­трактом, тимчасових трудівників-мігрантів, осілих трудів­ників-мігрантів, висококваліфікованих трудівників-мігрантів; це люди, допущені державою, яка не є державою їхнього гро­мадянства або державою постійного проживання, для здійс­нення економічної діяльності;

економічні мігранти — це особи, які переїжджають до іншої держави з метою економічної діяльності, яка не оплачується в цій державі або вимагає певних капіталовкладень з боку са­мого мігранта. З-поміж них розрізняють мігрантів з діловою метою, іммігрантів-інвесторів тощо;

мігранти, яким надається притулок. Міграція, пов'язана з на­данням притулку, охоплює цілу гаму міжнародних пере­міщень, зумовлених переслідуваннями і конфліктами. До них належать: біженці; особи, прийняті з гуманітарних причин (пе­ребувають у статусі, подібному до статусу біженця, оскільки не повністю відповідають критеріям Конвенції про статус біженців 1951 року); особи, які шукають притулку, — люди, які подали клопотання про надання їм притулку в державі, яка не є державою їхнього громадянства або державою постійно­го проживання; особи, яким надано статус тимчасового за­хисту; особи з відкладеним рішенням про депортацію (видво­рення);

мігранти з неврегульованим статусом — це особи, які перебу­вають у державі, що не є державою їхнього громадянства або державою постійного проживання, яких не задовольняють

43

умови і вимоги, встановлені цією державою, щодо в їзду, пе­ребування або здійснення економічної діяльності;

•               мігранти для возз'єднання сімей. Оскільки більшість мігрантів

для возз'єднання сімей — це родичі інших мігрантів, вони ма­

ють розглядатися як окрема підкатегорія тієї категорії, до якої

належить первинний мігрант.

Виходячи з понять, що містяться у національному законодавстві України, можна класифікувати іноземців та осіб без громадянства:

які в установленому порядку прибувають в Україну на пос­

тійне місце проживання (іммігранти);

які тимчасово перебувають на території України з метою:

1) службової діяльності; 2) ділової діяльності; 3) наукової

діяльності; 4) представництва релігійних місій; 5) навчання;

6) представництва засобів масової інформації; 7) культурного

та спортивного обміну; 8) туризму; 9) лікування; 10) у приват­

них справах; 11) приватного відвідання України особами ук­

раїнського походження; 12) тимчасового працевлаштування

(трудові мігранти); 13) обслуговування транспортних засобів

міжнародного сполучення; 14) транзитного проїзду через те­

риторію України до третьої держави; 15) транзитного здійс­

нення перевезення вантажним автотранспортом і пасажирсь­

ким автобусним транспортом;

які відповідно до законодавства України і міжнародних дого­

ворів України захищені дипломатичними і консульськими іму­

нітетами та привілеями;

яким може бути надано притулок, у порядку, встановленому

законом;

яким надано статус біженця в порядку, встановленому Зако­

ном України "Про біженців";

які мають невизначений статус і не відповідають вимогам

в'їзду, перебування на території України (незаконні мігранти).

Контрольні питання

Поняття та значення міграції фізичних осіб. Міграція фізичних осіб

як соціально-правове явище.

Класифікація міграцій фізичних осіб.

Хто такий мігрант? Класифікуйте міжнародних мігрантів.

Як у національному законодавстві України класифікуються іноземці

та особи без громадянства?

44