Лекція 5 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У МІГРАЦІЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Юридичною відповідальністю називається застосування до кож­ного (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), хто здійснив правопорушення, в установленому для цього процесуаль­ному порядку заходів державного примусу, передбачених санкцією порушеної норми.

Головна мета юридичної відповідальності — охорона правопо­рядку, правове виховання і покарання винних за скоєне.

Основним принциповим положенням є те, що примус як спосіб, засіб охорони права не повинен порушувати саме право, а здійсню­ватися лише на підставі і в межах права. Одним із відображень цьо­го стала відома формула — без закону немає ні злочину, ні покаран­ня (nullum crimen, nullapoena, sine lege).

Це означає, що правопорушенням визнається тільки діяння, яке до його вчинення було заборонено законом і яке набрало чинності й доведено до відома населення. У законі мають бути визначені межі покарання, яке застосовується до цього виду правопорушення.

За статтею 58 Конституції України громадянин України, інозе­мець, особа без громадянства не можуть відповідати за свої діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відпо­відальність особи.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ча­стина друга статті 68 Конституції України).

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивіль­но-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо); діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопо­рушень, що утворюють їх склад) як підстави кримінальної, адмініст­ративної, дисциплінарної відповідальності, а також відповідальність за такі діяння. Тобто конституційними положеннями безпосередньо

32

не встановлюються види юридичної відповідальності; зазначені пи­тання не можуть бути предметом регулювання підзаконними норма­тивно-правовими актами. Вони визначені Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним кодексом України, іншими законами.

Притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватись у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення громадянами України, інозем­цями, особами без громадянства норм національного законодавства України. Процесуальний порядок встановлено законами, зокрема кримінально-процесуальним, цивільним процесуальним тощо.

В основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїли громадя­нин України, іноземець або особа без громадянства. Відмінність у складі правопорушення як у цілому, так і в конкретних його елемен­тах дає підстави для притягнення їх до різних видів юридичної від­повідальності.

Відповідно до статті 61 Конституції України громадянин Украї­ни, іноземець, особа без громадянства не можуть бути двічі притяг­нені до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки юридична відповідальність має індивіду­альний характер.

Такими чином, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретним громадянином України, іноземцем, особою без громадянства і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, звільнення від кримінальної відпові­дальності. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності залежно від ступеня суспільної не­безпечності скоєного правопорушення.

Принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вияв у тому, що при призначенні покарання мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення тощо.

Види юридичної відповідальності не слід плутати з порядком їх реалізації: відповідальність у судовому, адміністративному чи

33

в іншому порядку. Один і той самий вид відповідальності може здійснюватися в одній чи в кількох формах. Так, кримінальна відпо­відальність реалізується лише в судовому порядку, цивільно-право­ва відповідальність — у судовому, адміністративному порядку тощо.

Юридична відповідальність іноземців та осіб без громадянства має певну специфіку, що пов'язано з суб'єктом правопорушення. Зокрема, відповідно до міжнародно-правових актів і національного законодавства України дипломатичні представники іноземних дер­жав та деякі інші особи володіють дипломатичною недоторканністю (дипломатичним імунітетом). Це означає, що в разі вчинення цими особами злочину на території України вони не підсудні у криміналь­них справах судам України і питання щодо їх відповідальності вирі­шується дипломатичним шляхом (стаття 6 Кримінального кодексу України). Водночас на осіб, які володіють дипломатичною повною (зумовлює непідсудність у кримінальних справах судам України сто­совно будь-яких дій, незалежно від того, вчинені вони при виконанні офіційних функцій чи у будь-яких інших, наприклад, побутових відносинах) чи обмеженою (зумовлює зазначену непідсудність вик­лючно щодо дій, вчинених при здійсненні певною посадовою осо­бою її офіційних функцій) недоторканністю, може поширюватися кримінальна юрисдикція України, якщо відповідна держава дасть ясно виражену згоду на це і позбавить таку особу дипломатичного імунітету.

Особливою частиною Кримінального кодексу України передба­чено склади злочинів, суб'єктами яких є лише громадяни України і не можуть бути іноземці та особи без громадянства (наприклад, державна зрада (стаття 111), злочини проти встановленого порядку несення військової служби (розділ XIX), ухилення від призову на стро­кову військову службу (стаття 335)) або, навпаки, суб'єктами можуть бути винятково іноземці та особи без громадянства (шпигунство (стаття 114)). Відповідно до статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення", іноземців та осіб без громадянства, взятих під варту, розміщують, як правило, окремо від інших осіб.

Кодексом України про адміністративні правопорушення також передбачено склади адміністративних правопорушень, суб'єктами яких є лише іноземці та особи без громадянства (порушення правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію Украї­ни (стаття 203)). Адміністративне видворення з України може засто-

34

совуватися виключно до іноземців та осіб без громадянства (стаття 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузе­вою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адмініст­ративну та дисциплінарну. При цьому всі види юридичної відпові­дальності становлять передбачені санкції за правопорушення, а пра­вопорушник зазнає державного примусу, зокрема, позбавлення волі, штрафу, відшкодування завданої шкоди.

Цивільно-правова відповідальність полягає у настанні передбаче­них цивільно-правовою нормою негативних майнових наслідків, які завжди є для правопорушника додатковим майновим обмеженням (додатковими майновими втратами або майновими обов'язками). Цивільна відповідальність виражає осуд державою і суспільством протиправної поведінки правопорушника. Види й умови цивільно-правової відповідальності передбачені Цивільним кодексом України.

Суть кримінальної відповідальності полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного приму­су у формі покарання. Кримінальна відповідальність і покарання за­стосовуються до особи, винної у вчиненні злочину, тобто такої, яка умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним за­коном суспільно небезпечне діяння. Кримінальним кодексом Украї­ни злочини у сфері міграції визнаються таким діянням, зокрема, на­стає кримінальна відповідальність за торгівлю людьми, пов'язану із законним чи незаконним переміщенням за їх згодою або без згоди через державний кордон України з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залу­чення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації їх праці. За статтею 149 цього Кодексу зазначений злочин карається позбавлен­ням волі на строк від трьох до восьми років. Якщо ті самі дії вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змо­вою групою осіб, з використанням службового становища або осо­бою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, тоді позбавлення волі збільшується на строк від п'яти до дванадця­ти років з конфіскацією майна або без такої. Частина третя статті 149 Кодексу закріплює, що за ті самі дії, вчинені організованою гру­пою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи не­поверненням їх в Україну, — караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

35

Кримінальна відповідальність відображає офіційну поведінку особи як злочинну, а її самої — як злочинця. За частиною першою статті 62 Конституції України громадянин України, іноземець, осо­ба без громадянства вважаються невинуватими у скоєнні злочину і не можуть бути піддані кримінальному покаранню, доки їх вину не буде доведено в законному порядку й встановлено обвинувальним вироком суду.

Адміністративна відповідальність настає за здійснення адмініст­ративних проступків, передбачених Кодексом України про адмініст­ративні правопорушення та іншими законами, які передбачають ад­міністративну відповідальність. При цьому суб'єктами відповідаль­ності у міграційному праві України є фізичні та юридичні особи.

Стаття 203 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами, або документа­ми, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповід­ного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку реєстрації, або пересування і зміну місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебу­вання, а так само порушення правил транзитного проїзду через те­риторію України, встановила накладення штрафу від десяти до двад­цяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чинність цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром набути статус біженця незакон­но перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біжен­ця відповідно до Закону України "Про біженців".

Щодо адміністративної відповідальності підприємства (їх об'єд­нання), установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють міжнародні пасажирські повітряні перевезення, то відпо­відно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належ­них документів для в'їзду в Україну" з повітряних перевізників за переміщення через державний кордон України пасажирів-іноземців чи осіб без громадянства без документів для в'їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених за-

36

конодавством України, стягується штраф від двохсот двадцяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира.

Звернення пасажира-іноземця або особи без громадянства із зая­вою про надання статусу біженця чи про надання притулку в поряд­ку, встановленому законом, не звільняє повітряного перевізника від відповідальності.

Сплата штрафу не звільняє повітряного перевізника від обов'яз­ку перевезення пасажира, якому відмовлено у в'їзді в Україну, в пункт посадки на повітряне судно або в будь-яке інше місце, в'їзд у яке йому дозволено.

Дисциплінарна відповідальність настає за дисциплінарний про­ступок, тобто за порушення трудової, військової, службової дисцип­ліни. Розрізняють загальну й спеціальну дисциплінарну відпові­дальність. Загальну дисциплінарну відповідальність несуть, зокрема, працівники за невиконання або неналежне виконання своїх трудо­вих обов'язків, які встановлені трудовим договором (контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Встановлена для окремих категорій працівників спеціальна дисциплінарна відпові­дальність враховує особливості їхньої трудової діяльності, зна­чущість належного виконання ними трудових обов'язків для нор­мального функціонування тієї чи іншої галузі народного господар­ства, суспільства в цілому.

Посадові чи службові особи, які вчинили дисциплінарний просту­пок, пов'язаний з невиконанням або неналежним виконанням поса­дових або службових обов'язків у сфері міграції, можуть притягати­ся до дисциплінарної відповідальності, застосування якої регулюєть­ся Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 147 цього Кодексу за порушення трудової дисципліни до працівника може бути вжито тільки один з таких за­ходів стягнення:

догана;

звільнення.

Законодавство, статути і положення про дисципліну передбачають для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У нормах права, які регулюють міграційно-правові відносини, є також примусові заходи, які за своєю природою не належать до за­ходу стягнення, оскільки мають застережувальний характер і вико­ристовуються для попередження правопорушень. Зокрема, в разі

37

надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру може застосовуватися евакуація; щоб запобігти небезпечній хворобі, може запроваджуватися карантин.

Контрольні питання

Підстави притягнення до юридичної відповідальності.

У чому проявляється специфіка юридичної відповідальності іно­

земців та осіб без громадянства?

Види юридичної відповідальності та їх застосування до іноземців, а

також до осіб без громадянства.

Чи застосовується юридична відповідальність до юридичних осіб у

міграційному праві України?