Грошовик Ю. (науковий співробітник Науково-дослідного центру Національної академії ДПС України) Зовнішньоекономічна діяльність як сфера тіньових відносин та об'єкт організаційно-правового забезпечення соціального контролю

Уданій статті окреслюється проблемна си-•уація щодо необхідності вдосконалення організаційно-правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні в умовах перехідної економіки. Визначаються об'єкти соціального контролю в контексті структури тінізації відносин у сфері названої діяльності.

Реформування суспільно-економічних відносин зумовило трансформацію організаційно-правового забезпечення в усіх сферах управлінської діяльності. У зв'язку з цим виникла гостра потреба у проведенні наукових досліджень, здатних забезпечити ефективну трансформацію існуючої системи управління і у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, зміни у системі управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі — ЗЕД) диктувались насамперед децентралізацією зовнішньоекономічних зв'язків. Держава надала право суб'єктам економічної діяльності здійснювати прямі експортно-імпортні операції безпосередньо з іноземними підприємствами. Тобто, суб'єкти фінансово-господарської діяльності отримали можливість самостійно обирати зовнішній ринок, іноземного партнера, номенклатуру предметів експортно-імпортних операцій, визначати ціну та вартість зовнішньоекономічної угоди, обсяги й терміни її реалізації, самостійно вирішувати багато інших питань, що не суперечать державним нормативно-правовим актам та міжнародним договорам. У результаті зазначеної реформи кількість учасників вказаної діяльності в Україні з року в рік зростає. Сьогодні міжнародним бізнесом займається понад 49 тис. суб'єктів підприємництва! 1, 3], які згідно з даними Державного комітету статистики України в останні чотири роки здійснюють експортно-імпортні операції практично з усіма країнами СНД, 39 — Європи, 36 — Азії, 28 — Африки, з аналогічним числом країн Америки, Австралії і Океанії[2, 260—264]. Цією діяльністю займаються суб'єкти підприємницької діяльності практично всіх регіонів України[2, 265].

Тому такі кардинальні зміни як демонополізація ЗЕД та перехід на ринкові методи

>>>56>>>

господарювання вимагають адекватної науково-обгрунтованої трансформації всієї організаційно-правової інфраструктури соціального управління зовнішньоекономічними процесами. У той же час практика механічного перенесення ринкових фінансово-господарських інститутів у адміністративно-планову систему управління, їх застосування під гаслом «дозволено все, що не заборонено», призвела до того, що зазначена діяльність суб'єктів підприємництва значною мірою розвивалась стихійно, сировинні ресурси, необхідні для функціонування вітчизняного виробництва, розбазарювалися, створила умови для корупції, інших видів тіньового накопичення приватних капіталів[3, 52]. Регулярний та широкомасштабний відплив капіталів за кордон з використанням фіктивних розрахункових фінансових схем, за допомогою яких фактично здійснюється конвертація коштів і виведення їх з прибутку, в цілях ухилення від оподаткування, переріс у проблему загальнодержавного значення. За оцінками фахівців, обсяг капіталів, які вивозяться з України щорічно, становить 3—5 млрд. дол. США. Тобто, за роки незалежності сума вивезених коштів становила біля 20 млрд. дол. США[5, 126; 6, 76]. Поряд з цим прямі інвестиції з України, за офіційними даними на кінець 2002 p., складали понад 157 млн. дол. США[2, 275]. Таким чином, тіньовий відплив капіталів за експертними оцінками перевищує офіційні інвестиції України в економіку інших країн більше як у 130 разів. Якщо державний бюджет України у 2003 р. складає десь 10 млрд. дол. США, то лише зазначена вище частка зовнішньоекономічного сегмента тіньового капіталообороту в Україні становить біля двох річних державних бюджетів України.

Наведені статистичні та розрахункові дані свідчать, що сферу зовнішньоекономічної діяльності пронизують багаточисельні схеми тіньового капіталообороту у вигляді проявів неповернення валютної виручки з-за кордону, корупції, що супроводжує експортно-імпортні операції, пов'язані з псевдодемпінговими цінами; перерахування валютної виручки в офшорні зони, на підставні фірми українських резидентів за кордоном; розгалужені широкомасштабні конвертаційні фінансові операції, спрямовані на ухилення від оподаткування, псевдобанкрутства, інші тіньові прояви. Як зазначає автор «Теорії детінізації економіки» В.Попович: «Широкомасштабні прояви тіньової економіки, взаємозалежна від них системна деформація управління фінансово-господарськими процесами у країні набули саморегулятивно-відтворювального характеру»^, 10]. Цей висновок у значній мірі стосується і сфери ЗЕД. Він підтверджується наведеними вище даними щодо відпливу капіталів з України[2, 275; 5, 126; 6, 76] та висновками авторів проекту Державної програми детінізації економіки, в інших державних документах, де обсяги тіньової економіки в Україні визначаються рівнозначними легальній економічній діяльності[4, 109], значну частину яких складає тіньовий капітал з експортно-імпортних операцій.

Слід зазначити, що основна маса досліджень присвячена проблемам боротьби зі злочинністю у сфері ЗЕД, в результаті чого видано низку наукових і публіцистичних матері-алів[10—13]. З окремих аспектів кримінально-правової боротьби зі злочинністю у сфері ЗЕД проведено декілька дисертаційних дослід-жень[7; 8; 9]. Оскільки проблема детінізації економіки виходить за межі кримінально-правової боротьби з цим явищем, виникає необхідність відповідного наукового забезпечення. У той же час у контексті проблем детінізації відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності як через призму теорії управління, адміністративного, фінансового права, так і через призму інших наук, публікації, а тим більше монографічні дослідження відсутні.

На загальнотеоретичному рівні щодо методики виявлення тіньових проявів взагалі сфера ЗЕД згадується у монографії В. Поповича «Теорія детінізації економіки», де розроблена методика економіко-кримінологічного моніторингу тіньових відносин у різних галузях народного господарства[3, 281].

Разом з тим у даній праці розроблена загальна (методологічна) частина теорії детінізації економіки, на підставі якої з'явилась можливість проводити комплексні дослідження загальних і специфічних проблем детінізації відносин у будь-якій галузі народного господарства чи напрямі підприємницької діяльності, у тому числі й у сфері ЗЕД. Проведення окремих досліджень зазначених проблем у конкретних галузях народного госпо-

>>>57>>>

дарства і напрямах фінансово-господарської діяльності, крім визначення шляхів вирішення важливих народногосподарських проблем, будуть покладені в основу формування особливої частини «Теорії детінізації економіки»[3, 44—45]. Саме у названих вище положеннях визначається співвідношення між нашим дослідженням проблем детінізації відносин у сфері ЗЕД та загальною частиною «Теорії детінізації економіки».

Таким чином, наведені вище праці не можуть замінити спеціального дослідження щодо створення економічних та організаційно-правових передумов детінізації відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Дане дослідження проводиться на методологічних засадах, розроблених у загальній частині «Теорії детінізації економіки», однак, воно спрямоване на розробку організаційно-правових проблем вдосконалення різних елементів інституту управління як засобу детінізації відносин у сфері вказаної діяльності в Україні.

Більше того, слід зазначити, що управління ЗЕД — відносно нова галузь знань. У плані методологічних напрацювань у сфері управління або менеджменту її не слід відривати від управлінської науки. Поряд з цим специфіка міжнародного бізнесу зумовлює проведення спеціальних досліджень у даній сфері знань, які своє організаційне оформлення на Заході отримали лише у 1960 p., зі створенням Академії міжнародного бізнесу[14, 12].

Дещо іншою є історія розвитку цієї галузі управлінських знань у республіках СРСР, у тому числі в Україні. Ще у 1931 р. зі створенням у СРСР Всесоюзної академії зовнішньої торгівлі зародилась система освіти для міжнародного бізнесу. Проте монополія держави у сфері зовнішньоекономічної торгівлі, адміністративно-планові підходи до управління економікою виключали застосування спекулятивних форм перерозподілу фінансових ресурсів, використання ринкових інструментів фінансово-господарського обороту. Якщо співробітники зовнішньоторговельних установ держави і мали певні знання з ринкових методів управління ЗЕД, то розповсюдження останніх серед широкого загалу господарників було не можливим, оскільки, згідно з чинним на той час законодавством, вони не могли бути суб'єктами міжнародної торгівлі.

Сучасна система державного регулювання і управління у сфері зовнішньоекономічних відносин, у контексті підвищення ефективності ЗЕД, її розвитку та встановлення організаційно-правових механізмів соціального контролю за проявами тіньового зовнішньоекономічного капіталообороту охоплює широке коло підконтрольних об'єктів. Насамперед це: суб'єкти ЗЕД, які можуть здійснювати різноманітні тіньові прояви, спрямовані на ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, неповернення валютної виручки з-за кордону, незаконне відшкодування ПДВ чи інші правопорушення; суб'єкти реєстраційно-дозвільних та контрольних функцій у сфері ЗЕД (для яких характерні ко-рупційні діяння, що виникають у процесі виконання реєстраційно-дозвільних та контрольних функцій). До об'єктів соціального управління і контролю належать також види зовнішньоекономічної діяльності, у процесі здійснення яких суб'єкти ЗЕД можуть вчиняти зазначені або інші тіньові прояви, а контролюючі суб'єкти припускатись до корупцій-них діянь. У цьому контексті слід визначити суб'єктний склад зовнішньоекономічних відносин. Він складається з посадових осіб суб'єктів ЗЕД та службовців суб'єктів регулятивних, реєстраційно-дозвільних і контрольних органів.

Для конкретизації джерел тіньового капіталообороту в сфері ЗЕД та визначення безпосередніх об'єктів соціального контролю даних слід віднести також документи та документообіг, що супроводжує реєстраційно-дозвільні й контрольні процедури та розрахункові операції, що супроводжують зазначені види зовнішньоекономічної діяльності. Однак потрібно сказати, що документообіг, який супроводжує зазначені контрольні процедури і розрахункові операції, виконує триєдину роль. По-перше, є об'єктом соціального контролю. По-друге, дані легітимні документи, як правило, виступають засобом вуалювання тіньових проявів (що і вимагає їх включення до складу об'єктів соціального контролю). По-третє, ці категорії документів також є засобом здійснення соціального контролю. Класифікацію та аналіз таких документів, документообігу та інших об'єктів соціального контролю у сфері ЗЕД буде зроблено при подальшому дослідженні.

Використана література:

І.ЯнушевичЯ. Валютний контроль // Вісник податкової служби України. — 2003. -№ 9/243. - С. 3.

2. Статистичний щорічник Державного комітету статистики України за 2001 рік. — К., 2002.

>>>58>>>

3.  Попович В.М. Теорія детінізація економіки. — Ірпінь, 2001. — 523 с.

4.  Про Державну програму детінізації економіки // В.Т.Білоус та ін. — Ірпінь, 2000. — 49 с.; Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001  році» // Економіст.  --  2002.  — №  6.  --  С.  4—57;  Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє становище України у 2002 році» // Економіст. — 2003. — № 5. — С. 25—84; Указ Президента України від 5 березня 2002 р. № 216/2002 «Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002—2004 роки» // Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. - С. 160-168.

5.  Губський Б.В. Інвестиційні процеси у глобальному середовищі. — К., 1998.

6.  Л и с я к Л.В., Шумський В.М. Реальність потенційних джерел інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. — 2000. — № 2. — С. 74—78.

7.   Бутенко Л.І. Попередження розкрадань та інших корисливих зловживань, що скоюються  суб'єктами  господарювання  при  розрахунках  за  експортно-імпортні  операції: Автореф. канд. юрид. наук. — К., 1998.

8.  Городиський О.М. Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, пов'язаних з приховуванням валютних цінностей: Автореф. канд. юрид. наук. — Харків, 1998.

9.  Білецький В.О. Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Автореф. канд. юрид. наук. — Одеса, 1999.

10.   І   в   а  щ  е   н   к  о   В.   Проблеми   правового   регулювання   боротьби   із  злочинами міжнародного характеру // Підприємництво,  господарство і право.  —  2002.  -- №   12.  — С. 101-103.

П.КорнєваТ. Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення митних правил // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 1. — С. 72-75.

12.  П р о ц е н к о І. Економічна злочинність як одна із загроз економічній безпеці України // Право України. — 2002. — № 9. — С. 60—64.

13.  Кутузов В., АндрущенкоІ. До питання механізму легалізації «брудних» коштів з використанням офшорних фінансових центрів // Підприємництво, господарство, право. — 2002. - № 7. — С. 67-71.

14.    Управління   зовнішньоекономічною   діяльністю:   Навч.   посіб.   /   Під   ред.   проф. А.І.Кредісова. — К., 1998.

>>>59>>>

Судова практика