Чучукало О.  (Національна академія внутрішніх справ України) Поняття техніко-криміналістичного забезпечення судового слідства

Перш, ніж перейти до безпосереднього розгляду означеної проблеми, слід визначитися з поняттям характеристики криміналістичного забезпечення судового слідства. У загальноприйнятому розумінні характеристика будь-якого явища або предмета означає опис чи зміст притаманних останнім та відрізняючих їх від інших речей якостей і властивостей. З урахуванням дефініції криміналістичного забезпечення як діяльності із створення належних умов для застосування у процесі доказування при судовому розгляді кримінальної справи системи кримінально-процесуальних положень та криміналістичних знань і відповідне отримання судом, суддею та учасниками розгляду вмінь і навичок з використання науково-криміналістичних рекомендацій, із застосування методів та засобів криміналістики з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справ у суді пояснимо наступне. Його характеристика заснована на логічному аналізі напрацьованих наукою криміналістики рекомендацій щодо її засобів та методів, а також на емпіричному узагальненні досвіду розгляду кримінальних справ у суді. Аналіз наукових рекомендацій, співставлення та корегування їх з узагальненими емпіричними даними судової практики дозволяє в окремому бачити загальне. Подібне виділення характерних специфічних ознак при розгляді справ утворює його типові властивості, опис яких називають характеристикою криміналістичного забезпечення судового слідства.

Окремо обмовимося про поняття «розгляд кримінальної справи». Воно належить виключно до судових стадій процесу, а саме до судового розгляду справи; також як і термін «розслідування злочинів» — до стадії досудового слідства.

Дослідження названих проблем зобов'язує дати чітке визначення останнього. Його можна сформулювати як використання суб'єктами кримінального процесу техніко-криміналістичних засобів і методів для виявлення, фіксації та дослідження криміналістичної інформації на судовому слідстві. Позиція Н.Клименко бездоганна тому, що знання в галузі криміналістичної техніки склалися як система наукових теоретичних положень, криміналістичних засобів, прийомів та методик, що розробляються на підставі цих положень та які призначені для виявлення, фіксації, дослідження і використання інформації про розслідувану подію[1]. Розглядаючи теоретичні проблеми криміналістичної техніки, М.Селіванов обгрунтовано пише: цей розділ науки визначається як науково-напрацьована система технічних засобів та методів, створених на підставі відповідних теоретичних положень, узагальненні слідчої, експертної та судової практики, а також активного використання досягнень природничих наук при здійсненні заходів захисту від

>>>68>>>

злочинів, проведенні слідчих, оперативних і судових дій (зокрема, при збиранні речових доказів, їх слідчому огляді та попередньому дослідженні, а також у процесі криміналістичної експертизи) з метою запобігання злочинам, їх досудового розслідування та правильного вирішення кримінальних справ У суді[2].

На мою думку, підхід В.Гончаренка до вирішення питання про засоби, у разі використання яких у суді можуть виникнути матеріально фіксовані джерела доказів або додатки до них, є не зовсім вірним. Останній вважає, що ці засоби в обов'язковому порядку повинні бути закріплені у відповідних статтях Кримінально-процесуального кодексу [3]. На мій погляд, буде слушною лише загальна законодавча регламентація застосування техніко-криміналістичних засобів та методів при судовому розгляді справи. Це пов'язано з тим, що у законі неможливо навести вичерпний перелік даних засобів і методів, оскільки в силу розвитку науки і техніки з'являються нові сфери знань, галузі науки тощо. Внаслідок такого прогресу правові норми будуть постійно та неминуче відставати від розвитку науки і техніки. Згадування про технічні засоби у текстах статей КПК, що регулюють їх використання при провадженні слідчих дій, має саме загальний характер. Розглянемо це на прикладі ст. 194 КПК України «Відтворення обстановки і обставин події». «У необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення, а також проводить фотографування». Вказана норма в силу ст. 66 КПК поширюється й на судове слідство, тому що за своїм змістом уповноважуюча. Вона містить дозвіл на застосування технічних засобів судом. Але чіткої регламентації застосування вказаних засобів на судовому слідстві в чинному КПК немає. У проекті Кримінально-процесуального кодексу України станом на 31 липня 2002 р. у ст. 92 регламентується застосування технічних засобів при провадженні процесуальних дій не лише на досудо-вому, а й на судовому слідстві. Слід погодитися з М.Салтєвським, який запропонував не перелічувати у законі види названих засобів, котрі використовуються для фіксації доказів, а вважати достатнім тільки визначити поняття «технічні засоби фіксації»[4]. Визначення лише загальних умов техніко-криміналістичного забезпечення судового слідства є достатнім для його ефективного здійснення з метою судочинства та у межах закону. Потрібно також мати на увазі, що

перелік технічних засобів, вказаних у законі, не є вичерпним. У суді, за моїм переконанням, можливе застосування будь-яких техніко-криміналістичних засобів та методів, що сприяють повному та об'єктивному розгляду справ та які відповідають принципам науковості, безпеки, етичності і не суперечать закону. Слушними є вимоги А.Ексархопуло щодо науковості техніко-криміналістичного забезпечення, які полягають у наступному: «Во-первых, обоснованию целесообразности внедрения того или иного технико-криминалистического средства для решения конкретной практической задачи с точки зрения криминалистической науки; во-вторых, научность методики их применения, специально разрабатываемой криминалистикой; в-третьих, достоверность получаемых с помощью техники результатов; в-четвертых — научность криминалистически значимых выводов, формулированных на их основе»[5].

Окремі судження про значення криміналістичної техніки при судовому розгляді справ з'являлися у спеціальній літературі і раніше. Так, А.Вінберг був одним з перших, хто висловив думку про значення науково-технічних засобів виявлення та дослідження доказів, які, на його погляд, дозволяють суду повніше пізнати і оцінити обставини справи [6]. Сучасний стан науки й техніки надає широкі можливості для використання досягнень науково-технічного прогресу у встановленні судом всіх обставин кримінальної справи. Як з теоретичної, так і з практичної точки зору розгляд проблем розвитку та вдосконалення криміналістичної техніки в епоху науково-технічного прогресу є своєчасним і важливим. З одного боку, це сприятиме актуалізації наукових розробок, що провадяться у різних галузях зазначеної техніки, як складової науки криміналістики, а, з іншого — дозволить визначити найбільш перспективні шляхи удосконалення техніко-криміналістичних засобів та методів, що використовуються у судовій практиці.

У сучасній криміналістичній техніці з'явилися методи дослідження, котрі значно поширюють пізнавальні можливості людини. Науково-технічні засоби та методи почали використовуватися не лише для виявлення, вилучення та дослідження речових доказів, а й для матеріально-фіксованого відображення ходу і результатів проведення судової дії, посилення наочності результатів фіксації, що сприяє здійсненню умов гласності та безпосередності в судовому процесі. Не можна не погодитися з А.Леві у тому, що різке підви-

>>>69>>>

щення ролі криміналістичної техніки при збиранні та забезпеченні вірогідності доказів, у тому числі пряме використання науково-технічних засобів при судовому розгляді, викликало появу багатьох процесуальних, тактичних і технічних проблем, які вимагають ретельного вивчення, роз'яснення та у низці випадків -вирішення[7]. Тому В.Колмаков, на мою думку, цілком слушно закликає орієнтувати судові органи на повне опанування технікою й методикою розслідування злочинів[8]. У зв'язку з цим В.Шиканов закономірно увів у криміналістичну теорію термін «технизация уголовного судопроизводства» [9].

Кожний суб'єкт криміналістичної діяльності в судовому розгляді може її технічно забезпечити лише у формі, яка відповідає його компетенції. Якщо суд і спеціаліст переважно користуються засобами і методами, призначеними для виявлення, фіксації та демонстрації криміналістичної інформації (фото- і кінозйомка, звуко- і відеозапис тощо), то дослідження інформації у вузькому розумінні належить, головним чином, до компетенції експерта, у розпорядженні якого є засоби і методи судово-дослідницької фотографії, вимірювальної техніки (мікрометри, кутометри, фотометри тощо), оптичні прилади (мікроскопи), аналітичні люмінесцентні лампи, апаратура для спектрального аналізу (емісійного, атомно-абсорбційного, рентгенівського, спектрофометричного), хроматографії, калориметрії, рефрактометрії, інші фізичні, хімічні та фізико-хімічні дослідження криміналістичних об'єктів.

У відповідності з цим пропозиція автора даної публікації полягає у тому, щоб провести класифікацію техніко-криміналістичного забезпечення судового слідства за його суб'єктами та цілями використання.

Суб'єктами застосування технічних засобів і методів криміналістики назвемо: суд, спеціаліста, експерта. До них можна додати обвинувача та захисника. Дії цих суб'єктів із застосування вказаних засобів і методів призводять до різних правових наслідків. Дозволимо собі також критично поставитись до суджень окремих вчених, які вважають: суддя та спеціаліст можуть використовувати технічні засоби лише з метою попереднього дослідження речових доказів. Висновки за результатами таких досліджень доказового значення не мають та у жодних процесуальних документах не фіксуються. Автор поділяє позицію В.Гончаренка, який вважає, що отримання доказових факторів при дослідженні даних природних і технічних наук та

розроблених на їх підставі науково-технічних засобів можливе шляхом судового огляду[3, 137]. Грунтуючись на даній концепції, можна підтримати думку тих авторів, котрі визнають за можливе вирішення низки питань не ідентифікаційного і, навіть, ідентифікаційного характеру через судовий огляд. До речі, Т.Варфоломеєва вважає: за допомогою криміналістичної техніки суд може самостійно досліджувати речові докази, не звертаючись за допомогою до експертів; і при цьому дійти правильних, обгрунтованих вис-новків[10]. В.Герасимов[11] переконаний, що встановлені та зафіксовані у відповідності з вимогами закону в протоколі огляду факти не потребують у подальшому «переперевір-ки» шляхом проведення експертних досліджень, «закріплення» у висновку експерта. Додамо: складання у судовому засіданні окремого протоколу огляду не обов'язкове. Зміст цієї дії вноситься до загального протоколу судового засідання. На жаль, існуюча практики така, що судді не можуть перебороти стереотип недооцінки власних дій з дослідження криміналістичної інформації, який склався, і фактично не визнають за оглядом сили повноцінної судової дії, використовуючи призначення експертиз у випадках, коли дослідження не потребує спеціальних знань у науці, техніці та мистецтві. Разом з тим спеціальні знання не потрібні, якщо результати судового застосування названої техніки зрозумілі та очевидні всім учасникам розгляду. За наявності чітко визначених різних загальних та окремих ідентифікаційних ознак об'єктів, що порівнюються, які виявлені під час судового огляду, відпадає необхідність у роботі експерта. Результати цієї судової дії потрібно визнавати достатніми для встановлення об'єктивності інформації, яка міститься у матеріальних об'єктах. Отже, якщо слід взуття, зафіксований у протоколі огляду місця події, відрізняється від взуття, вилученого у підсудного, за візерунком підошви, формою, розміром каблука та іншими ознаками, то суд може обгрунтовано дійти висновку, що слід взуття, залишений на місці події, не є взуттям підсудного. Важко назвати всі ознаки, які можуть послужити у ідентифікаційних цілях. Наприклад, якщо у минулому використовувалися, головним чином, ознаки, що виникають у процесі носіння взуття: тріщини та дірки у підошві, латки різних форм і розмірів, руйнування та потертості внаслідок носіння тощо, то у сучасних умовах широко використовуються ознаки, походження яких пояснюється причинами

>>>70>>>

виробничого характеру, технологією виробництва того чи іншого взуття[12]. За аналогією з наведеним суд може провадити огляди й інших об'єктів. На підтвердження цього звернемося до В.Колдіна, котрий досліджував проблеми криміналістичної ідентифікації та дійшов висновку про те, що суд на підставі порівняльного дослідження може виявити наявні відмінності об'єктів, які порівнюються, та у зв'язку з цим у окремих випадках виключити тотожність. В.Колдін до явних відмінностей, як правило, відносить «родовидовые свойства», що полягають у значних розбіжностях розмірів, форми, зернової структури, консистенції, кольору тощо. До них належить, наприклад, відмінність чорнил за кольором, написання по зерновій структурі, зерна за належністю до різних ботанічних класів[13]. В.Колдін у той же час визнає факт: якщо, виключаючи тотожність, розбіжності при порівнянні не виявлені, оцінка результатів порівняльного дослідження потребує спеціальних знань.

Таким чином, розглянуто техніко-кримі-налістичне забезпечення на підставі органічного поєднання наукових положень та їх матеріальної бази. Безперечно, вірним є висловлювання П.Елькинд про те, що питання про ефективність використання досягнень науково-технічного прогресу в кримінальному процесі некон'юнктурне, тимчасове, тим більше, неформальне, яке можна було б звести до заміни старих, традиційних термінів і понять новими та до разового внесення у кримінально-процесуальне законодавство необхідних змін і доповнень! 14]. Це принципова проблема, вона посідає та у подальшому займатиме одне з вирішальних місць у теорії та практиці фахівців різних галузей юридичних знань, і, зокрема, у криміналістиці. Сумісні зусилля криміналістів і процесуалістів у даному напрямі — необхідна умова оптимального використання відповідних засобів для досягнення цілей кримінального судочинства. Рекомендації криміналістики, її засоби та методи сприяють успішному здійсненню кримінально-процесуальної діяльності, дозволяють у межах закону шляхом пошуку, фіксації, дослідження криміналістичної інформації забезпечити найбільш якісне доказування у кримінальній справі. І думка про те, що застосування техніко-криміналістичних засобів відволікає суд від виконання основних функцій, помилкова. Тому, що саме вказані засоби і методи дозволяють суду всебічно, повно та об'єктивно дослідити криміналістичну інформацію.

Використана література:

І.КлименкоН.И. Природа и структура криминалистического знания // Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1991. — Вып. 43. — С. 17.

2.  Советская криминалистика. Теоретические проблемы. — М., 1978. — С. 120.

3.   ГончаренкоВ.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. — К., 1980. — С. 97.

4.  Салтевский М.В. Проблемы совершенствования процессуальной регламентации применения научно-технических средств в уголовном судопроизводстве // Криминалистика и судебная экспертиза. — Вып. 43. — К., 1991. — С. 31.

5.   Эксархопуло А.А. Криминалистическая теория: формирование и перспективы развития в условиях НТР: Автореф. докт. дисс. — СПб., 1993. — С. 25.

6.  Винберг А.И. Криминалистика. Раздел 1. Введение в науку. — М., 1962. — С. 10.

7.   Л  е  в и А.А.   Процессуальные  и  криминалистические проблемы  применения  научно-технических средств в уголовном судопроизводстве: Автореф. докт. дисс. — М., 1978. — С. 25— 31.

8.  Колмаков В.П. Введение в курс науки советской криминалистики. — Одесса, 1973. -С. 21.

9.   Шиканов В.И. Научно-техническая революция и некоторые проблемы борьбы с правонарушениями в СССР // Проблемы советского государства и права. — Иркутск, 1973. — № 6. - С. 129.

10.  Варфоломеева Т.В. Производные вещественные доказательства. — М., 1980. — С. 40.

11.  Герасимов В.Н. Применение средств и методов криминалистической инфракрасной техники в расследовании преступлений: Автореф. канд. дисс. — М., 1975. — С. 4.

12.  Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах. — Л., 1976. — С. 94—95.

13.  К о л д и н В.Я. Идентификация при расследовании преступлений. — М., 1978. — С. 83.

14.  Э л ь к и н д П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве. - Л., 1976. - С. 142.

Рекомендовано до друку кафедрою організації розслідування злочинів Національної академії внутрішніх справ України.

>>>71>>>

Коментар до законодавства