Ткаченко О. (кандидат юридичних наук, доцент (Національна юридична академія України ім.Ярослава Мудрого)) Застосування принципу верховенства права в регулюванні еколого-правових відносин: деякі аспекти

Закріплення Конституцією України принципу верховенства права створило можливість визначати найбільш раціональні шляхи та методи регулювання еколого-правових відносин. Зазначений принцип впливає на різноманітні напрями державотворення, і насамперед законотворчу та право-застосовчу діяльність. Цей вплив здійснюється як опосередковано — через правові норми, в яких вони знайшли своє відображення, так і безпосередньо, через вирішення певних юридичних проблем за допомогою їх прямого застосування.

Деякі аспекти останнього напряму дії принципу уявляються на цей час досить актуальними. Йдеться насамперед про пряме застосування судовими органами принципу верховенства права та вирішення на підставі нього конкретних екологічних спорів. Необхідно відмітити, що спроби визначення поняття та змісту вказаного принципу як певної правової категорії здійснювались в науковій юридичній літературі[1, 3; 2, 117-124; 3; 4, 10; 5, 56-58]. При цьому механізми та проблеми застосування принципу верховенства права науковою літературою не досліджувались.

Проведений аналіз судової практики свідчить, що при вирішенні справ суд майже не застосовує ст. 8 Конституції України. Мова йде в даному випадку не про посилання взагалі на норми Конституції як норми прямої дії. Остання практика досить поширена в судовій діяльності. Суттєві труднощі викликає випадок, коли необхідно вирішити спір, еко-лого-правова природа якого чітко не визначена чинним законодавством. В такому разі суддя повинен вирішувати справу, виходячи з принципів екологічного права та первинних еколого-правових ідей, які покладено в основу певних правових норм.

Необхідно відмітити, що в екологічному законодавстві на цей час існує суттєва проблема непослідовностей та прогалин щодо регулювання еколого-правових відносин. Цей факт обумовлює певні труднощі та ставить низку запитань перед судом з боку суб'єктів екологічних правовідносин під час захисту ними своїх прав та інтересів. На підставі матеріалів практики Господарського суду Харківської області уявляється доцільним розглянути із багатьох суперечливих еколого-правових спорів, хоча б один приклад. Так, на початку 2003 р. судом розглядалась справа за позовом підприємства зі 100% іноземною інвестицією до місцевого органу самоврядування про спонукання до видачи державних актів на право власності на землю.

Між вказаними сторонами були укладені угоди купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, згідно з якими підприємство здійснило обумовлені в них платежі в повному обсязі ще у 2001 р. Але орган місцевого самоврядування відмовив у видачі державних актів на право власності на землю, у зв'язку з тим, що з 1 січня 2002 р. набрав чинності Земельний кодекс України, який не врегулював порядок та процедуру продажу земельних ділянок юридичним особам України, створеним за участю іноземного капіталу.

Так, дійсно, аналізуючи зміст ст. 82 ЗК України [6], можна зробити висновок, що у якості суб'єктів права власності на землю передбачаються два види юридичних осіб: юридичні особи України та іноземні юридичні особи. При цьому юридична особа України, відповідно до ст. 82 ЗК повинна бути заснована громадянами України або юридичними особами України. Іноземною ж юридичною особою визнається, згідно з законодавством України, юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до іноземного законодавства. Підприємства з іноземною інвестицією не передбачаються в якості можливих власників земельних ділянок.

>>>79>>>

Отже, оскільки підприємство-позивач було зареєстровано згідно з законодавством України, воно не є іноземним. Але його засновниками є іноземні особи і, відповідно, вказане підприємство в той же час не належить і до юридичних осіб України.

Слід відзначити, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про підприємництво» держава гарантує всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності рівні права та створює рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фінансових, інформаційних та природних ресурсів.

Таким чином, оскільки юридична особа здійснювала свою діяльність на території України, то держава повинна гарантувати такому підприємству рівні з іншими суб'єктами можливості здійснення господарської діяльності та способи захисту їх прав. При вирішенні вказаної справи суд врахував те, що ЗК України не встановлює прямої заборони щодо існування підприємств-резидентів України, заснованих іноземними особами у якості суб'єктів права власності на землю. За таких обставин суд, керуючись ст. 11 нового Цивільного кодексу України та виходячи із загального сенсу законодавства України про власність, підприємництво та норм земельного законодавства, дійшов висновку про можливість визнання позивача суб'єктом права власності на землю.

У зв'язку з цим, слід відмітити, що суд не посилався при вирішенні справи безпосередньо на ст. 8 Конституції України. Хоча, уявляється, що загальний сенс екологічного законодавства складають саме первинні еколого-правові ідеї та принципи, які створюють зміст принципу верховенства права. Саме із змісту зазначеного принципу випливає ідея справедливості та рівних можливостей для юридичних осіб           суб'єктів екологічних

правовідносин. Дана ідея є складовим елементом таких галузевих принципів екологічного права як принцип правового закріплення приналежності природних ресурсів та принцип правового забезпечення стабільного використання природних об'єктів. Перелічені еколого-правові ідеї вступають в протиріччя з нормами ст. 82 ЗК України та вказують на їх непослідовність.

Аналізуючи зазначене, можна виділити декілька причин не застосування судами принципу верховенства права при вирішенні еколого-правових спорів. По-перше, екологічне законодавство як галузь продовжує формуватись і на цей час являє собою досить великий масив з численними прогалинами.

По-друге, первинні еколого-правові ідеї пронизують всі групи відносин у галузі використання, охорони та відтворення довкілля. Але для виявлення факту порушень зазначених ідей тією чи іншою нормою, суддя повинен чітко вміти визначити певний еколого-правовий постулат та обґрунтовувати неможливість у зв'язку з цим застосування суперечного нормативного акта. По-третє, ускладнює становище і відсутність ґрунтовного наукового дослідження, спрямованого на розробку юридичних механізмів безпосереднього застосування зазначеного принципу в судовій діяльності. Тоді як правосуддя не повинно механічно втілювати в життя юридичні приписи, бо сам суд виступає «самим правом в житті» [7, 322]. В умовах же правової держави суд насамперед охороняє право, а при його застосуванні, сам стає інколи його творцем. Таким чином, суддя під час вирішення справи керується внутрішньою правосвідомістю, яка повинна грунтуватись саме на знаннях та розумінні первинних еколого-правових ідей та принципів.

У зв'язку з цим цікавим уявляється аналіз співвідношення принципу верховенства права з такою правовою категорією як «аналогія права». Вказаний правовий термін знайшов своє достатнє закріплення у теорії права [8; 9; 10, 272; 11, 142].

Так, в юридичній літературі під аналогією права розуміють таке застосування права, при якому правозастосувальний орган виходить із загальних підвалин та сенсу законодавства.

У чинному законодавстві вказана категорія знаходить своє закріплення в нормах Цивільного процесуального кодексу України. Стаття 11 ЦПК закріплює положення про те, що у разі відсутності схожого закону, який регулював би спірні відносини, суд вирішує справу на підставі загальних начал та змісту законодавства України. Для того щоб остаточно дійти висновку про необхідність застосування аналогії права, необхідно встановити, що фактичні відносини знаходяться в сфері правового впливу, та визначити, якими саме правовими ідеями слід керуватись при вирішенні питання.

Таким чином, при застосуванні аналогії права провідне значення мають первинні правові ідеї, які знаходять своє закріплення в принципах права та природних правах людини. В цьому випадку йдеться як про загальні правові підвалини (принцип юридичної рів-

>>>80>>>

ності, відповідальності за вину, принцип справедливості), так і про правові постулати, що знаходять своє закріплення у галузевих принципах екологічного права.

Принцип верховенства права також полягає саме у пріоритеті первинних правових ідей. На перший погляд, з цього можна зробити висновок про певну тотожність вказаних понять. Але подальший аналіз свідчить про те, що сфери та випадки застосування вказаних понять суттєво розрізняються.

Так, по-перше, сфера застосування аналогії права виключно судова діяльність. Принцип верховенства права знаходить своє застосування, відповідно до Конституції, у правотворчій, правозастосовчій діяльності, політичних та ідеологічних сферах суспільства.

По-друге, застосування принципу верховенства права не обмежується тільки випадком відсутності юридичних норм, які б прямо чи ні регулювали фактичні відносини. Цей принцип повинен застосовуватись судом і в тому випадку коли, на думку суду, закон, що регулює відносини, юридична доля яких вирішується, протирічить принципам права, первинним еколого-правовим ідеям та правам людини.

Крім того, може існувати юридична норма, яка регулює спірні відносини, але вона є суттєво відсталою від рівня розвитку суспільних відносин та вже не відповідає потребам сучасності. Така норма не здатна забезпечити захист дійсних прав суб'єктів та задовольнити їх інтереси в повному обсязі. За такої ситуації зазначена норма неодмінно вступить в протиріччя із принципами екологічного права або буде обмежувати природні права людини.

Таким чином, можливо дійти висновку, що юридична природа принципу верховенства права та аналогії права дещо тотожна. Вона полягає насамперед в забезпеченні безпрогаль-ного правового регулювання фактичних відносин, які цього потребують. Але застосування принципу верховенства права дозволяє більш повно, комплексно та ефективніше вирішити те чи інше колізійне питання, а, відповідно, забезпечити захист та реалізацію суб'єктивних прав та інтересів учасників екологічних правовідносин.

Подальше комплексне наукове дослідження цієї проблеми сприятиме формуванню єдиного розуміння змісту та значення принципу верховенства права, шляхів його застосування у вирішенні існуючих правових проблем в сфері екології, чіткому визначенню механізмів та порядку застосування вказаного принципу правозастосовчими і насамперед судовими органами. Визначені випадки застосування принципу верховенства права та механізми його застосування судом доцільно, як уявляється, впроваджувати в матеріали узагальнення судової практики та роз'яснення вищих судових органів.

Використана література:

1.  З а є ц ь А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обгрунтування) // Вісник академії правових наук України. — 1998. — № 1. — С. 3.

2.   О р л  о в  М.  Роль принципу верховенства права в захисті прав людини у сфері екології // Вісник академії правових наук України. — 2002. — № 1. — С. 117—124.

З.РабіновичП.М. Права людини та громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). — X., 1997.

4.  КозюбраМ. Принцип верховенства права у конституційному правосудді // Закон і бізнес. - 2000. — № 17. — С. 10.

5.   Ш е в ч у к С. Формальна та органістична характеристика принципу верховенства права: до нових методів тлумачення Конституції // Українське право. — 1998. — № 2(10). — С. 56-58.

6.  Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. — 2001. — № 211—212. — 15 листоп.

7.  Алексеев С.С. Восхождение к праву. — М., 2001.

8.  Лазарев В.В. Проблемы в праве. — Казань, 1969.

9.  Лазарев В.В. Проблемы в праве и пути их устранения. — М., 1974.

10.   Алексеев С.С.  Проблемы теории права.  Курс лекций в 2-х т.  - - Т.  2.  -Свердловск, 1973.

11.  Я в и ч Л.С. Общая теория права. Изд-во ЛГУ, 1976. — С. 142.

Рекомендовано до друку кафедрою екологічного права Національної юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого.

>>>81>>>

Пропозиції до законодавства