3. УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ НА ПРИБУТОК

Одним із найпоширеніших способів учинення даного зло­чину є приховання розміру фактичного прибутку (доходу) від оподаткування шляхом навмисного неправильного від­несення витрат на собівартість продукції, яка підлягає ре­алізації. При цьому виникає невідповідність між розрахун­ками планової калькуляції витрат на виробництво про­дукції і фактичних витрат на вироблену продукцію.

3.1. Ухилення від сплати податку шляхом приховання прибутків, одержаних від реалізації товарів, що надходять від зарубіжних партнерів, вартість яких фактично була завищена при їх оприбуткуванні. Такими неправомірними діями посадові особи порушують вимоги Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування при­бутку підприємств" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються)  громадянами в Україну".

Для встановлення достовірних даних про скоєння пра­вопорушення треба переглянути і проаналізувати:

декларацію про доходи;

Головну книгу;

касову книгу;

журнал-ордер;

77

виписки з розрахункового рахунку;

баланс підприємства;

звіт про фінансові результати;

операції по рахунку № 46 "Реалізація";

прибутково-видаткові накладні;

митну декларацію;

довідку про сплату мита.

Одержуючи товари від зарубіжних партнерів, суб'єкти підприємницької діяльності намагаються щонайбільше зани­зити їх вартість при сплаті мита і ввезенні їх на територію України та завищити при оприбуткуванні. З митної декла­рації можна встановити всі необхідні дані на зарубіжного постачальника, види товарів, їх відпускну вартість, розмір суми мита, дані на одержувача продукції, про транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення товарів, розра­хункові рахунки партнерів тощо. Встановивши ці дані, можна порівняти їх з реквізитами прибуткових документів підприємства-одержувача. Таким чином перевіряється від­повідність ціни оприбуткування фактичним витратам.

Треба мати на увазі, що в разі завищення розміру понесених витрат різниця привласнюється заінтересова­ними особами. В такому випадку потрібно зіставити дані декларації про прибуток підприємства і розрахунки до неї, які подані в органи державної податкової адміністрації з даними бухгалтерського звіту по даній групі товарів. Та­кож потрібно порівняти записи в первинних облікових бух­галтерських документах про вартісну оцінку товарів і ціну при реалізації (прибуткові і видаткові накладні, акти пе­реоцінок, розрахунки, прибуткові касові ордери про над­ходження сум виручки за реалізацію товарів у касу під­приємства тощо).

Таке вивчення дасть змогу додатково підтвердити чи спростувати факт привласнення сум прибутку, отриманих за рахунок різниці між дійсною вартістю і завищеною ціною товару.

3.2. Заниження розміру прибутку в декларації і зави­щення цін при реалізації товару. Як і в попередньому випадку, окремі посадові особи підприємницьких структур порушують вимоги Законів України "Про систему оподат­кування" та "Про оподаткування прибутку підприємств". З метою ухилення від сплати податків на прибуток вони при реалізації товару завищують його ціну, а в декла­рації відображають меншу, різницю ж при цьому привлас­нюють.

78

ЧбіР доказ'в> необхідних для викриття таких підприєм-полягає  в  пошуку,   реєстрації,  аналізі  перш  за  все ціВ'уМентів, які містять дані про здійснення тих чи інших Д°зЕ>ахункових операцій. До таких документів належать: Р°_^ прибутково-видаткові документи на продукцію (акти ймання,   прибуткові   і   видаткові   накладні,   товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, карантинні сер­тифікати та ін.);

—            рахунок-фактура на товарно-матеріальш цінності, пла­

тіжні доручення,  довіреності,  розрахункові чекові лімітні

книжки;

                 розрахунки щодо собівартості продукції, що реалі­

зується, націнки та їх розміри;

звіт матеріально-відповідальних осіб про надходження

і витрати товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ)  і їх за­

лишки (при передачі змін);

касові звіти про реалізацію ТМЦ;

грошові перекази,  доручення на  попередню оплату

за ТМЦ та інші документи, що підтверджують відпускну

і фактичну ціну ТМЦ;

звітні розрахунки, що підтверджують факт реалізації

продукції   [прибуткові   касові   ордери,   касові   книги   (при

розрахунках готівкою) ].

Крім того, необхідно простежити шлях документального проходження товарів від їх відправлення постачальником до реалізації одержувачем. Важливе значення при цьому має інформація, яка міститься в первинних документах бухгалтерського обліку і є основою для подальшого порів­няння. Найбільш вірогідну інформацію містить рахунок-фактура — документ встановленої форми, який виписує продавець (відправник) для одержання вартості товару або наданих послуг з покупця (одержувача). Рахунок-фактура дає можливість отримати такі дані:

на якій основі здійснюється постачання товарів (уго­

да, контракт тощо);

адреси партнерів;

номер розрахункового рахунку і банк, в якому він

відкритий;

характер доставки (автотранспортом, залізницею тощо);

кількість товарів (вага, кількість упаковок, штук тощо); вид оплати (готівкою, безготівковий розрахунок, обмін товарами, послугами) і на яку суму;

адреса відвантаження (відправлення) і адреса виван­таження (одержання).

79

таку  інформацію,  можна  перевірити  перець про оприбуткування товарів і відповідність ■»"'

Маючи

документи про оприбуткування товарів і відповідність 3 " писів у них. Це допоможе встановити фактичний рівет націнки при реалізації продукції. Особливо варто зверну^ увагу на операції, пов'язані з оприбуткуванням грощев отриманих від реалізації даного товару, де, крім прибут­кових касових ордерів, можуть бути прибутково-видаткові накладні з записами назви товарів, їх вартості, кількості а також дані на осіб, що безпосередньо проводили його реалізацію (продаж). Дані про вартісну оцінку товарів можна одержати з інформації, що міститься у банківських документах (платіжні вимоги-доручення, чеки грошові, че­ки розрахункові, об'ява на внесок готівкою тощо).

3.3. Приховання прибутків від оподаткування шляхом необгрунтованого завищення собівартості продукції. Ви­явлення таких правопорушень передбачає використання окремих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Положення про організацію бух­галтерського обліку і звітності в Україні.

Для викриття зазначених протиправних дій треба вив­чити і проаналізувати такі документи та операції з ними:

декларацію про доходи;

баланс підприємства;

звіт про фінансово-господарську діяльність з додатком

документів;

кошториси витрат на роботи,  послуги,  пов'язані  з

виробництвом продукції;

касову книгу;

журнал-ордер;

—            склад   витрат   (форма),   що   включаються   в   собі­

вартість;

—            бухгалтерські записи по рахунку № 46 "Реалізація";

бухгалтерські  записи  по рахунку  №  20  "Основне

виробництво";

прибутково-видаткові ордери;

платіжні вимоги, доручення;

угоди.

При виявленні і документуванні таких злочинів потрібно мати на увазі, що собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з викори­станням у процесі виробництва продукції природних ре­сурсів, сировини і матеріалів, палива та інших видів енер­гії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ре­сурсів,  а  також  інших витрат на  виробництво та реа-

80

цію- Необхідно також враховувати, що кінцевий фі-дізасовИИ результат (прибуток або збиток) складається з Авансового результату від реалізації продукції (робіт, по-

уГ) основних фондів, нематеріальних активів та іншого айна підприємства і доходів від позареалізаційних опе-ацій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток або збиток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від ре­алізації продукції (робіт, послуг) у цінах продажу без податку на добавлену вартість, акцизного та інших зборів і витратами на виробництво і збут (реалізацію).

Важливе значення має інформація, що міститься в до­кументах, які відображають дані про розрахунки з поста­чальниками. Всі розрахунки за надходження від постачаль­ників матеріальних цінностей (виконання робіт, послуг) відображаються на пасивному рахунку № 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", по дебету якого вра­ховуються суми погашених боргів з постачальниками, по кредиту — непогашені суми боргу постачальникам товар­но-матеріальних цінностей за виконані для підприємства роботи (послуги), і кредитове сальдо по цьому рахунку є боргом підприємства за одержані, але не оплачені ма­теріальні цінності (послуги).

Всі операції по розрахунках з постачальниками і пер­винні документи відображаються у журналі-ордері № 6, що відповідає рахунку № 60. При розрахунках готівкою

3              постачальниками  ці   операції  проводяться   на   рахунку

№ 50 "Каса" і відповідно в журналі-ордері № 1. Про дані

операції більш детально йдеться в поясненні до пункту 1.3

цього розділу.

3.4. Приховання об'єктів оподаткування шляхом фаль­сифікації даних про наявність у підприємства автотранс­порту та використання його і списання витрат на собі­вартість продукції. Приховуючи об'єкти оподаткування (автотранспорт) від сплати податків, керівники підприєм­ства не ставлять його на баланс і неоприбутковують, але, користуючись таким автотранспортом, вони вимушені не­сти певні витрати пально-мастильних матеріалів, на їх технічне обслуговування та інші затрати для їх роботи, які включаються в собівартість продукції. Для викриття такого правопорушення чи спростування даних про не­обхідність витрат пально-мастильних матеріалів на вироб­ництво потрібно з'ясувати такі питання:

4              Гега П.Г.               81

—            чи потребують виробничі процеси витрат пально-ма­

стильних матеріалів;

—            чи  можливе  використання  пально-мастильних  ма­

теріалів на наявних верстатах, механізмах, в приміщеннях

тощо.

Для цього треба проаналізувати такі документи:

прибутково-видаткові накладні на пально-мастильні

матеріали;

акти списання пально-мастильних матеріалів;

розрахунок  планової калькуляції витрат на  вироб­

ництво продукції;

розрахунок  фактичних   витрат  на   вироблену   про­

дукцію;

переміщення коштів  на розрахунковому рахунку в

банку.

Через ДАІ необхідно отримати дані про наявність за­реєстрованого автотранспорту, а також перевірити наяв­ність місткостей для пально-мастильних матеріалів, їх спро­можність.

При викритті цього правопорушення необхідно знати, що до витрат, які включаються до собівартості продукції, належать матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів). Слід пам'ятати, що керівники під­приємства, користуючись автотранспортом, заінтересовані в заниженні прибутку шляхом виключення з його суми вартості затрат, пов'язаних з обслуговуванням цього транс­порту. Шляхом перевірки прибутково-видаткових наклад­них, актів списання пально-мастильних матеріалів можна встановити, на чий транспорт вони витрачені — на влас­ний чи інший.

Додаткові перевірки наявності місткостей для зберігання пально-мастильних матеріалів, агрегатів, верстатів і машин дають можливість підтвердити злочинні наміри суб'єкта підприємницької діяльності приховати об'єкти оподатку­вання (транспорт). У даному випадку можливі такі факти, що під виглядом використання власного транспорту для виробничих потреб оформляються фіктивні угоди і закріпляється автотранспорт підприємства за окремими пра­цівниками. Особливо поширені такі факти на підприємствах недержавної форми власності.

Слід мати на увазі, що укриття автотранспорту від опо­даткування може супроводжуватись розкраданням пально-мастильних матеріалів на підприємстві в корисливих цілях як керівниками цього підприємства, так і іншими особами.

82