§ 6 Нагляд прокурора за закінченням попереднього слідства

Попереднє слідство закінчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 212 КПК).

Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляєспра-ву прокуророві, який зобов'язаний перевірити:

1) чи мала місце подія злочину;

2} чи містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;

3) чи були додержані під час провадження дізнання і попереднього слідства вимоги Кодексу про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;

4) чи не має в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно зі статтею 213 Кодексу;

5) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діяннях обвинуваченого;

6) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;

7} чи правильно кваліфіковано діяння обвинуваченого за статтями кримінального закону;

8) чи додержані вимоги закону при складанні обвинувального висновку;

9) чи правильно обрано запобіжний захід;

10) чи вжито заходів щодо забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;

11) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;

12} чи додержано органами дізнання або попереднього слідства всіх інших вимог Кодексу (ст. 228 КПК).

Перелікцих питань, які зобов'язаний перевірити прокурор у справі з обвинувальним висновком, орієнтує його на всебічну оцінку якості попереднього розслідування, і не є вичерпним. Крім перелічених питань, прокурор повинен також встановити, чи пред'явлено позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я, пов'язаних із стаціонарним лікуванням особи, яка потерпіла від злочину (ст. 93 КПК), чи є підстави для пред'явлення цивільного позову в інтересах держави або громадян, які не можуть захистити свої права (ст. 29 КПК), чи вжито заходів до охорони майна і житла ув'язненого, якщо майно і житло залишились без догляду (ст. 160 КПК), та ін.

Вивчаючи кримінальну справу, прокурор не повинен об-

186

межуватись перевіркою наявності підстав до направлення справи до суду, адже вивчення кримінальної справи з обвинувальним висновком єзаключним етапом здійснення нагляду за додержанням законів органами попереднього розслідування, який надає прокурору можливість оцінити якість попереднього слідства у повному обсязі. Незалежно від наявності скарг на дії слідчого чи заявлених клопотань, прокурор повинен особливу увагу звернути на додержання під час розслідування прав і законних інтересів громадян.

Перевіривши справу, прокурор приймає рішення, які є процесуальною формою його відповіді на розглянуті питання. ІІІгІ^г-гпгурггкІгр руху гпріпи; тп прпкурпр прмйтаад одне з таких рішень.

/г? 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий;

,0 2) повертає справу органу дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;

е^З) закриває справу, склавши про це постанову (ст. 229 КПК).

Рішення прокурора про затвердження обвинувального висновку є проявом його відношення як до результатів попереднього слідства, в цілому, так і до питання винуватості обвинуваченого, зокрема. Якщо прокурор під час вивчення матеріалів справи виявить підстави до її закриття, він складає про це відповідну постанову. При цьому с л ід мати на увазі, що закриття справи з нереабілітуючих підстав можливе лише за згодою обвинуваченого. Закриття кримінальної справи може бути повним чи частковим. Якщо прокурор дійде висновку, що одного або декількох обвинувачених притягнуто до кримінальної відповідальності незаконно, чи однеабо декілька з обвинувачень не підтверджується матеріалами справи, він повинен закрити кримінальну справу відносно окремої особи або в частині обвинувачення, яке не обгрунтоване доказами. В такому разі обвинувальний висновок затверджується і одночасно складається відповідна постанова. Якщо провадження по справі закривається повністю, прокурор складає про це постанову, не затверджуючи обвинувального висновку.

Виявивши неповноту, однобічність або необ'єктивність попереднього розслідування, істотні порушення КПК або неправильне застосування кримінального закону, прокурор складає постанову про повернення справи для додаткового розслідування. У постанові обов'язково вказуються виявлені

187

порушення закону, обставини, які слід установити, та слідчі дії, що належить провести. Як правило, письмові вказівки складаються окремо і додаються до постанови.

Однобічність. або неповнота дізнання чи попереднього слідства визначені у ст. 368 КПК. Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону вважаються такі порушення, які обмежили права підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача або інакше перешкодили об'єктивному, повному і всебічному розслідуванню кримінальної справи. Слід мати на увазі, що спрігша повертається на додаткове розслідування литЁГв тому_2азі. коли_допуіцені порушення вимог КПК_можливо

_          .___

слдства. Якщо зібраних" по справі доказів не досїгпГдля затвердження обвинувального висновку і направлення справи до суду, а недоліки попереднього слідства усунути неможливо, прокурор повинен закрити справу за недоведеністю участі обвинуваченого у скоєнні злочину (п. 2ст. 213 КПК). В усякому разі прокурор повинен вжити заходів до усунення виявлених порушень закону та притягнення винних до відповідальності.

Неправильне застосування слідчим кримінального закону є підставоюдо повернення справи на додаткове розслідування, якщо необхідно змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами (в тому числі інкримінування нових епізодів злочинної діяльності). В інших випадках прокурор змінює обвинувачення шляхом складання постанови, в якій зазначаються зміни, що вносяться до обвинувального висновку (ст. 231 КПК).

Повертаючи справу для додаткового розслідування_про-

~

ВКаЗаТИ,  у ЧОМусаМе  ВІН  В^аЧЯР ппруїмаииа

аіїідчпму кпйкрртні нкя-яінігги щпдо усунення

вимог_Ш виявлених порушень.

Крім зазначених, прокурор по справі з обвинувальним висновком може приймати й інші рішення, а саме: а) про застосування, відміну або зміну запобіжного заходу; 6} про накладення або відміну арешту на майно обвинуваченого;

в) про вжиття заходів до охорони майна і житла ув'язненого;

г) про виділення кримінальних справ; д) про зміну списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання; д) прозадоволен-няабо відхилення клопотань обвинуваченого, його представника, захисника, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача.

188

Якщо складений слідчим обвинувальний висновок не відповідає вимогам закону або матеріалам справи, прокурор, його заступник вправі скласти новий обвинувальний висновок або доручити це зробити самому слідчому. В такому випадку раніше складений обвинувальний висновок із справи вилучається (ст. 230 КПК). Відповідно до ст. 233 КПК рішення , по справі з обвинувальним висновком прокурор повинен / прийняти у п'ятиденний строк з дня її надходження.

Закінчення попереднього слідства у справах осіб, визнаних неосудними, має свої особливості. Оскільки обвинувачення такій особі не може пред'являтися, слідчий складає не обвинувальний висновок, а мотивовану постанову, в якій повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільне небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на душевну хворобу (ст. 417 КПК).

Оскільки попереднє сл ідство в сп равах про діяння неосудних осіб проводиться за правилами, передбаченими розд. VI КПК, додержуючись принципу повного, всебічного та об'єктивного розслідування, дії прокурора в таких справах мають бути аналогічними його діям по справі з обвинувальним висновком за деякими винятками, обумовленими відсутністю у справі процесуальної фігури обвинуваченого (неможливістьобраннязапобіжного заходу, накладення арешту на май но тощо).

Рішення про закриття справи з реабілітуючих підстав слідчий приймає самостійно, надіславши прокурору копію відповідної постанови. Отримавши постанову слідчого, прокурор вивчає її на предмет відповідності вимогам КПК, а за необхідністю—вимагає для перевірки кримінальну справу. У разі оскарження постанови слідчого про закриття справи прокурор не повинен обмежуватися ознайомленням з копією постанови слідчого, а особисто вивчити матеріали справи. Саме для цього закон передбачає тридцятиденний строк для розгляду такої скарги (ч. 4 ст. 215 КПК).

Закон встановлює семиденний строк для оскарження постанови про закриття справи (ч. 1 ст. 215 КПК). Але це не означає, що отримавши скаргу на незаконне закриття справи, прокурор повинен відмбвити у розгляді такої скарги з мотивів закінчення строку оскарження. Адже йдеться про порушення закону і прокурор в усякому разі повинен перевірити обгрунтованість закриття справи.

Закрити справу з нереабілітуючих підстав (ст. ст. 7—1ГУ КПК) слідчий може лише зазгодою прокурора. Такий порядок є додатковою гарантією дотримання законності при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності особи, винної у скоєнні злочину.

189

У кожному випадку прийняття рішення про закриття справи із зазначених підстав прокурор повинен ретельно вивчити матеріали справи на предмет як.наявності у діях обвинуваченого складу злочину та доведеності його вини, так і наявності підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Неприпустимим є закриття справи з нереабілітуючих підстав відносно особи, щодо якої не зібрано достатньо доказів ЇЇ вини.

Виявивши, що постанова слідчого про закриття справи є незаконною чи необгрунтованою, прокурор скасовує її і відновлює попереднє слідство. При цьому прокурор може дати письмові вказівки слідчому.

190