III. ВИМОГИ ДО ДЕРЖАВНОГО КЕРІВНИКА

Своє вивчення ролі державного керівника ми завершимо розглядом вимог, доконечних для того, щоб бути керівником. Які навички чи здібності потрібні, щоб вижити й досягти успіху в цьому дуже складному робочому середовищі?

Є сили, які впливають на всіх державних керівників, незалежно від політичної, соціальної та економічної систем. Ці сили включають дезінтеграцію багатьох державних властей, залишаючи вакуум влади на центральному та місцевому рівнях. Це стосується як Заходу, так і Сходу, як демократичних систем, так і авторитарних режимів.

Далі, існує потреба в залученні громадян за допомогою законних чи незаконних засобів, внаслідок чого держави розколюються на меншини чи етнічні громади. Сьогодні маси одержують контроль через демократичні процеси.

Управління за нашої технологічної доби стає ще складнішим. Функція представництва є тим більше важливою, що державний керівник одержав нові, куди ефективніші засоби спілкування. Що це може означати для державного керівника?

Дехто приписує державному керівникові нову роль. Фактично, йому доводиться виконувати багато ролей у різний час. Керівникові майбутнього доведеться бути координатором та каталізатором. Відповідно керівник «буде радше моральним лідером, посередником та координатором, а не тим, хто видає накази» (Chapman and Cleaveland, p. 146).

Можна також передбачити, що державний керівник стане провідником змін. Знання, навички та здібності державного керівника потрібні для того, щоб покласти початок зміні, а не залишатися бездіяльним або запобігти неминучим змінам. Якщо таке твердження правильне, то державний керівник має переорієнтувати своє мислення відповідно до нової концепції державної служби.

Нарешті, слід визначити характерні риси та навички доброго державного керівника. Згідно з Чейзом вони включають:

1. Добрі навички ведення переговорів і здатність переконувати.

56

>>>55>>>

2.  Завоювання і збереження довіри громадськості, зокрема через використання засобів масової інформації.

3.  Швидко вчитися й не баритися з рішеннями, оскільки час перебування на посаді може бути коротким.

4.  Добрі навички в керівництві й управлінні персоналом для підвищення продуктивності і якості праці підлеглих.

5.  Бажання вести вельми непевне життя, мірою того, як керівник   переходить   на   вищі   рівні   управління   (Chase, pp. 13—14).

Якщо керівник має ці риси, то він може:

1.  Здобувати й зберігати підтримку політичного лідера.

2.  Підбирати потрібних людей.

3.   Вирішувати, які програми слід виконувати і в якому вигляді (планування).

4.  Бути певним у наявності коштів.

5.  Повною мірою використовувати підлеглих.

6.  Користуватися підтримкою тих осіб в уряді, які від нього не залежать.

7.   Використовувати тих осіб поза урядом, які від нього не залежать.

8.  Оцінювати свої програми.

9.  Розумно поводитися (Chase, p. 14).

Це надзвичайно складні завдання для державного керівника. Дехто скаже, що від нього вимагається більше, ніж спроможна людина. Може й так, але державні керівники, принаймні найкращі керівники, намагаються діяти саме так, хоч і можуть зазнавати поразки. Та для них ліпше спробувати й зазнати поразки, ніж не пробувати взагалі.

. .

>>>56>>>

.