ЗАСАДИ СИСТЕМИ ЗАСЛУГ

1-. Набір кандидатів з усіх шарів суспільства, відбір та просування на основі здібностей, знань і навичок в умовах чесного й відкритого змагання.

2.  Справедливе й безстороннє ставлення в усіх кадрових питаннях,   незалежно   від   політичних   уподобань,   раси, кольору  шкіри,  релігії,  національного походження, статі, сімейного статусу, віку чи фізичного стану і з належним шануванням особистих таємниць та конституційних прав.

3.  Рівна оплата за рівноцінну працю з урахуванням як загальнодержавних, так і місцевих рівнів заробітної платні, що сплачується приватними працедавцями, та стимулами й визнанням за відмінні показники.

4.  Високі стандарти цілісності, поведінки й піклування про державний інтерес.

5. Ефективне й результативне вш ористання федеральної робочої сили.

6.   Збереження  працівників,  які добре  працюють,  поліпшення показників тих, хто працює неадекватно, і звільнення тих, хто не може чи не хоче працювати відповідно до вимог стандартів.

7.   Поліпшення  показників через ефективну освіту та підготовку.

8.   Захист  працівників від свавільних дій,  особистого фаворитизму чи політичного примусу.

9.  Захист працівників від покарання за законне розголошення інформації (Shafritz, p. 43).

Заснована на заслугах система створює засади, згідно з якими впроваджуються закони, політика та методи державної служби. Приватний сектор не діє в межах такого дуже чіткого кола принципів.

Ще одна характерна риса систем державної служби -централізована діяльність кадрової системи й рівень контролю та аналізу кадрової практики. Централізовані комісії державної служби, або, в окремих випадках, міністерство фінансів, уповноважені визначати всю політику та процедури, які застосовуються до державних службовців. Делегування повноважень міністерствам та відомствам дуже обмежене. Ось деякі функції, що їх здійснюють централізовані агентства:

1. Законодавча ініціатива щодо законів про державну службу.

79

>>>78>>>

2. Розробка загальноурядової кадрової політики та стандартів, згідно з законом.

3.  Розробка кадрових програм.

4.  Централізована діяльність певних кадрових служб.

5. Оцінка ефективності управління персоналом в урядових установах.

6.  Розгляд прохань працівників.

7.   Забезпечення відповідності законам про державну службу та засадам заслуженості.

Завдяки цим функціям у системах державної служби дуже незначний рівень децентралізації влади. Політика, процедури та правила, що застосовуються до діяльності, пов'язаної з компенсаціями, пільгами, навчанням, підвищенням та іншими діями з управління кадрами, великою .мірою документовані й мають жорсткі рамки застосування. Процес ухвалення рішень украй формалізований, з можливостями апеляцій і перегляду ухвал. За таких обставин керівники часто стикаються з труднощами при відборі, підвищенні та звільненні працівників. Наприкінці сімдесятих років система державної служби Сполучених Штатів спонукала президента Картера до таких слів: «У системі відповідності заслугам недостатньо заслуг, немає адекватної мотивації, оскільки в нас надто мало винагород за успіхи і надто мало покарань за незадовільну роботу».