VI. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА Й ПОЛІТИЧНА АКТИВНІСТЬ

Один із фундаментальних принципів системи, заснованої на оцінці заслуг протягом її історії та розвитку, полягає в тому, що державні службовці відмовляються від певних політичних прав у обмін на впевненість у роботі, що входить у головні характерні особливості системи оцінки заслуг. Система, заснована на оцінці заслуг, закорінена у проблемах, спороджених у державній службі через призначення,

103

>>>102>>>

які робилися на основі діяльності в політичній партії. Такою була патронажна система, де політична партія чи кандидат, які перемогли, призначали своїх друзів, членів родини та працівників кампанії на урядові посади. Некомпетентність і корупція такої системи призначення на посади створили потребу в новому методі відбору державних службовців. Система добору кадрів відповідно до їхніх заслуг була розвинена й визначена як «кадрова система, де відносні заслуги чи досягнення керують відбором та просуванням по службі кожного індивіда і де умови та винагороди за успіхи в роботі сприяють компетентності й безперебійній діяльності служби» (Stahl, p. 42). Історично склалося так, що існував зв'язок між політичною діяльністю державних службовців і розвитком системи державної служби.

Розмежування політичної діяльності чи поглядів, що їх дотримуються державні службовці, та їхнього зобов'язання чітко виконувати свої обов'язки порушило певні дилеми при розробці правил державної служби. Така дилема не була б проблемою, якби існувала певність, що політичні вартості державного службовця у жодний спосіб не впливатимуть на проведення ними курсу, з яким вони не згодні з політичних міркувань. Мабуть, на це не варто сподіватися.

Така ідея політичного нейтралітету державної служби є освяченою часом концепцією, яка бере свій початок у британській державній службі. Згідно з Друрі та Бутчером, пов'язані з політичною діяльністю «обмеження сперті на той аргумент, що міністр мусить бути певним у лояльності всіх державних службовців свого відомства, а надто тих, з якими він має тісні контакти. Порада державної служби має даватися якомога більш щиро й об'єктивно, а політика міністерства цілковито виконуватися, незалежно від поглядів посадових осіб» (Drewry and Butcher, p. 128). Отож, підводиться основа під обмеження політичної діяльності державних службовців.

Слід зауважити, що поняття політичного нейтралітету розвинулося в період, коли зайнятість в уряді становила невеличку частину загальної зайнятості в суспільстві, а урядові функції були нечисленними й не справляли істотного соціального чи економічного впливу. Отже, питання в тому, чи слід і далі застосовувати ці правила в демократичній політичній системі, кінцева мета якої полягає в тому, щоб усі громадяни мали право вільно висловлювати свої погляди, а також організовуватися, змагатися й працювати з метою переконання інших людей у правильності своїх ідей.

104

>>>103>>>

Таким чином, у демократичній системі, яка обмежує політичну діяльність деяких своїх державних службовців, дехто з громадян має менше прав, ніж інші, лише тому, що вони працюють в уряді. У такому контексті демократичні системи поціновують певні вартості вище інших.

Цю проблему можна розглядати з різних позицій, що їх обіймають європейці й американці у ставленні щодо політичної діяльності державних працівників. Зокрема цікаво, що хоча європейці схиляються до закритої системи державної служби, вони напрочуд поблажливо ставляться до участі державних службовців у політичній діяльності. Навпаки, американці мають найвідкритішу державну службу, зберігаючи при цьому найбільше обмежень щодо політичної діяльності урядових працівників.