3 Інструментарій для прийняття рішень
"Теоретики вчать, лк створити алгоритми рішень і як поєднати ці алгоритми з можливими теоріями таким чином, аби ступінь ризику на кожному відгалуженні та кожній гілці міг бути контрольованим. Але жоден з менеджерів не використовує ці гілочки та відгалуження".
Роберт Геллер, бізнес-журналіст
Як І в багатьох Інших галузях у сфері менеджменту, протягом певного часу винайдено цілий набір інструментів і методів для того, аби допомагати менеджерам краще приймати рішення. Деякі з цих знарядь дуже прості, деякі складніші. Наскільки корисне кожне знаряддя, звичайно, залежить від того, хто використовує його і з якою метою.
Проте, як уже зазначалося лишається відкритим питання чи дійсно менеджери використовують такі знаряддя для того, аби приймати рішення. Знання про це дозволяє читачам скласти свою власну думку (в будь-якому випадку жодна книжка, присвячена процесу прийняття рішень, не була б повною без розгляду таких засобів). Саме з цієї причини ми ще раз наважимося вторгнутися в кордони теорії.
Тут також зустрінеться короткий виклад кількох засобів та моделей, створених на допомогу тим, хто розробляє стратегії та приймає рішення. Ми обговоримо: ____________________
• алгоритми рішень; "Наскільки корисне t діаграми у вигляді риб'ячого скелету; кожне знаряддя,
• блок-схеми; звичайно, залежить
t процес складання карт від того, хто вико-
(т.зв. "ґрунтовка"); ристовує його і з
• уявні схеми; якою метою".
інструменти формування пріоритетів:
• метод ABC;
• кольорове кодування;
• метод Дельфі;
інструменти аналізі/, включно з:
• 51УОГ-аналізом;
• п'ятьма конкурентними силами Портера;
• бостонською матрицею;
• матрицею спрямовуючої політики;
t іншими матрицями, такими як матриця Ансофа;
• аналізом вигід та витрат (СВА);
• аналізом ABC ("activity-based costing" — калькуляції собівартості з урахуванням виду діяльності);
• АВМ ("activity-based management" — менеджментом з урахуванням виду діяльності);
64 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
та інші стратегії:
• сценарне планування;
• чи просто — підкидання монетки.
АЛГОРИТМИ РІШЕНЬ
Алгоритм є, напевне, найкращим з усіх знарядь для прийняття рішень. Це графічне зображення всіх альтернатив, що походять з вихідного рішення. Таким чином, повторюючи широкоцитований приклад, можна навести алгоритм рішення про побудову нової фабрики.
Алгоритм цього рішення (див. мал. 3.1) зображує альтернативні напрямки дії та фінансові результати кожної альтернативи. Розраховуючи імовірність кожного варіанту розвитку подій, можна проаналізувати результати прийняття рішення чи низки рішень.
Мал. 3.1. Алгоритми рішень
ДІАГРАМИ У ВИГЛЯДІ РИБ'ЯЧОГО СКЕЛЕТУ (МЕТОД ІШІКАВИ)
Ці діаграми, названі так за свій зовнішній вигляд, були винайдеш професором Каору Ішікавою з Токійського університету, який пояснив спосіб їх використання, за що весь процес почали називати "методом Ішікави".
Діаграма є діагностичним інструментом. Вона допомагає зрозуміти відношення між причиною та наслідком і особливо корисна в ситуаціях, коли причини проблем чи криз важко визначити.
У даній ситуації ця діаграма може допомогти прийти до основних висновків, що призвели до цього рішення. Маленький приклад (дивіться мал. 3.2) ілюструє, як працює цей інструмент.
Інструментарій для прийняття рішень 65
Мал. 3.2. Діаграма у вигляді риб'ячого скелету
Робимо наступні кроки:
І. Поставте проблему у квадратик з правого боку сторінки (голова риби).
2. Намалюйте горизонтальну лінію, що виходить з цього квадратика (хребет риби).
3. Поставте запитання "Що спричинило проблему?". Та напишіть кожну можливу причину на лінії, розташованій під кутом 45 градусів до горизонтальної лінії (зробіть рибі ребра).
4. Запитайте, що могло б лежати за кожною можливою причиною, яка утворює ребра, та додайте нову причину, як меншу кістку від ребер.
5. Оцініть зв'язки між головними причинами та субпричинами для того, аби зрозуміти, як вони можуть бути поєднані, і чи не дублюються вони вже на діаграмі.
В результаті, діаграма мусить допомогти тому, хто приймає рішення, оглянути значно ширшу панораму факторів, які могли спричинити проблему. Як помітив Алан Баркер, така діаграма дозволяє менеджеру: • поглянути на цілу проблему, а не на окремі її частини; » знайти більше одної можливих причин - зруйнувати ілюзію простих
відношень причина/наслідок;
66 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
• надати належну увагу дрібним причинам проблеми;
• чіткіше побачити зв'язки між причинами;
• обговорити проблему командою або групою;
• виробити нові ідеї;
• оцінити ідеї колективного прийняття рішень;
• встановити логічну узгодженість дій для вирішення проблеми: плани, пріоритети тощо.
БЛОК-СХЕМИ
Блок-схеми або блок-діаграми — це графічні репрезентації поточної інформації, ідей чи компонентів системи. У бізнесі блок-схеми просто ілюструють процес — чи це фізичний процес виробництва, чи процес менеджменту, завдяки якому рішення доводяться до кінця.
Наприклад, блок-схема могла б бути одним зі способів пояснення якогось виробництва чи навіть способу прийняття рішень в організації. Кожен рівень процесу представлено квадратиком, квадратики поєднані стрілками, які показують напрямок "потоку" крізь систему. Куди буде зроблено наступний крок, залежить від попереднього результату, який теж, у свою чергу, був визначений попереднім (як правило, гілками "так" чи "ні").
Блок-схеми — це найкращий спосіб пояснити чи зрозуміти, що відбувається всередині замкненої системи. Зокрема, їх можна використати як діагностичне знаряддя для допомоги в процесі прийняття рішень, забезпечуючи краще розуміння того, де може міститись проблема, або задля ідентифікації можливих дій чи альтернатив.
Заради легшого розуміння дамо умовні позначення у цих схемах:
• формулювання факту - овал • питання - ромб
• дія - прямокутник • напрямок руху — стрілка
На мал. 7.1 та 7.2 у сьомому розділі зображено блок-схеми двох різних підходів до виправлення помилок — така собі школа управління "згор-ни-все-під-килим" і, на противагу, — освічена організація. (Див. сс. 158 та 159).
) Спробуйте намалювати таку діаграму для процесу прийняття рішення у вашій організації. Чи, якщо ви почуваєтеся впевненіше, для способу, в який у вас виправляють помилки. Тепер використайте цю діаграму, аби визначити, що ще можна покращити.
Інструментарій для прийняття рішень 67
Використовуючи діаграми руху, треба враховувати кілька моментів:
• Чи є в цьому процесі такі кроки, які можна було б опустити задля збереження часу і коштів?
• Чи існує результативніший спосіб організації ходу подій?
• Чи вимагає цілий процес реорганізації через свою застарілість?
• Чи варто його відмінити взагалі?
ПРОЦЕС СКЛАДАННЯ КАРТ ("ҐРУНТОВКА")
Інша техніка, яка може бути використана для розуміння процесу, — це т. ,зв. "ґрунтовка". Цей засіб описав менеджер-консультант Нейл Ґласс у своїй книзі "Майстерклас із менеджменту"
Він корисний для простежування, що ж насправді трапилось у виробничому процесі. Коли менеджери намагаються пояснити перебіг справ у організації, вони, фактично, не виконують завдань, оскільки часто зупиняються на поясненні, як робота мусила би бути виконана, замість того, щоб пояснити що ж насправді трапилося. Як результат, вони часто пропускають суть проблеми чи ключові ділянки, де можна було б зробити покращення.
'"Ґрунтовка" — це спосіб, у який можна точно зобразити перебіг процесу Звичайно він полягає в інтерв'юванні людей, які виконують роботу на кожній окремій ділянці, для того, аби зрозуміти головні напрямки їх діяльності, інформаційні потоки та зв'язки між ними. Чернетка процесу може бути намальована на аркуші паперу.
Наступний крок — приколоти довгий шматок сірого паперу - як правило, чотири чи шість метрів завдовжки, — та розпланувати процес за допомогою клейких папірців "Post-it", простих аркушиків паперу та ключових документів. Потім люди, яких попередньо інтерв'ювали, запрошуються оглянути ті частини процесу, за які вони відповідають, щоб перевірити, як дотримано точності їх описів у конструкції.
Коли цей крок завершено, люди, включені у процес або якоюсь мірою за-торкнуті ним, запрошуються, аби "пройтись по ґрунтовочній моделі". Мимохідь додають пропозиції покращення на клейких аркушиках "Post-it". Коли і це завершено, залишається без помилок перемалювати діаграму.
Привабливість цієї техніки полягає в тому, що ідеї покращення випробовуються шляхом оцінки нового процесу ще перед тим, як безповоротні остаточні рішення прийняті.
УЯВНІ СХЕМИ
Цс спосіб одночасно репрезентувати багато різних компонентів складної проблеми. Винайдений психологом Тоні Бузаном, він може допомагати ґенерувати ідеї або запам'ятати складні системи та концепції. Це також прекрасний інструментарій для передавання складних ідей іншим.
68 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
Головний принцип простий. Менеджер бере центральну ідею, проблему чи спірне питання та пише його в центрі великого аркуша паперу. Ідеї, ініційовані центральною, зображаються за допомогою серії ліній, що виходять з центру, відтак другорядні ідеї чи питання, які випливають уже з цих, — таким чином, перед нами з'являється зображення уявної схеми, подібної на павутиння чи на кореневу систему алгоритму, де лінії розходяться у всіх напрямках до країв паперу.
Такі карти дають можливість зламати традиційні, лінійні способи міркування над проблемами. Перемішане, плутане змалювання ідей звільняє людей від потреби ґрунтувати на чомусь їхні думки чи покладатись на попередню логіку. Це дозволяє їм наблизитись до проблеми буквально з чистим аркушем паперу.
Фактично, сила цього знаряддя в тому, що воно абсолютно не струк-турований. Той, хто користується ним, може піти в будь-якому напрямку та перескочити на інший, як тільки це спаде на думку. В багатьох випадках складання такої схеми ідей є графічним еквівалентом до методу "мозкової атаки", коли група людей бере проблему та пропускає через неї усі можливі думки, що раптово приходять у голову.
Як у випадку "мозкової атаки", так і у випадку схеми ідей, якщо немає безладу, то не буде й порядку.
СПОСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРІОРИТЕТІВ
Є багато інструментів та методів, здатних допомогти менеджерам надати перевагу певним видам роботи чи рішенням, і серед них:
• Л-ВС-метод;
• кольорове кодування;
• метод Дельфі.
АВС-метод
Простий, але ефективний спосіб складання ієрархії завдань та рішень — розташувати їх як А-, В-, С-завдання, згідно з їх важливістю. (Ця техніка також може бути використана для написання довгих промов або звітів. У цьому випадку пункти, позначені С — ті, які можна відкинути).
• А — завдання найбільшої пріоритетності.
• В — ті завдання, які, будучи все ще важливими, мають меншу пріоритетність, але можуть набути її дуже швидко.
• С — завдання, які рано чи пізно привернуть увагу, але зараз можуть бути відкладені.
• D — завдання, що можуть взагалі залишитись не виконаними, їх можна просто відкинути.
Інструментарій для прийняття рішень 69
Коли важливу роль відіграє фактор часу, завдання теж можуть бути позначені А, В або С за ступенем невідкладності. Таким чином, важливе рішення, яке є ще й терміновим, можна позначити як АА (подвійне А).
Так менеджери можуть швидко визначити порядок вирішення завдань. Це також дозволяє їм визначити важливі рішення, які поки що можна відкласти через наявність терміновіших, але не таких важливих завдань.
Кольорове кодування
За цією ж ознакою деякі менеджери використовують кольорові крапки для позначення пріоритетності рішень. Автор книжок з менеджменту, письменник Мередіт Белбін, одного разу влаштував експеримент, використавши кольорову кодувальну систему, щоб допомогти менеджерам ієрархізувати та прояснити роботу людей, які їм доповідають.
Він назвав цю техніку "робочий набір", і вона полягала у вживанні чотирьох основних кольорів, аби керувати виконанням завдань. Вони використовувались для класифікації роботи, субординуючи її як "завдання" та "можливості", а також поділяючи її на персональну та спільну.
Таким чином, наприклад, синій колір стосувався завдань, які роботодавець вимагав виконувати чітко, згідно з утвердженим стандартом; жовтий колір позначав роботу, де індивід ніс би повну відповідальність за самостійну ініціативу в будь-якому можливому напрямку.
Працівники визначають час, який вони витратили на позначені різними кольорами завдання, та повертають результати менеджерам. Вони також можуть використати три додаткових кольори на позначення часу, що не описується основними кольорами — наприклад, позначити рожевим роботу, яка вимагає їх присутності, але не приводить до корисних результатів.
Ця система була розповсюджена останнім часом серед службовців у "Royal Leicester Infirmary", і результати були обнадійливі: службовці розповіли, що експеримент сприяв змістовнішим дискусіям про роботу з менеджерами, поліпшив роботу в групах та зменшив кількість непотрібних слів на 90 відсотків. Така система буде, звичайно, приваблювати більше за інші.
Метод Дельфі
Цей прогностичний метод потребує кількох експертів (або менеджерів), кожен з яких робить свою оцінку в першому колі, а потім одержує оцінки інших експертів, переоцінює ще раз, у другому колі, і так, доки не буде досягнуто консенсусу. Такий метод має свої переваги.
70 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
ЗНАРЯДДЯ АНАЛІЗУ
Надзвичайно популярним способом серед менеджмент-консультантів є бізнес-аналіз, який найчастіше називають науковим менеджментом. За останні 50 років було розроблено численні інструменти призначені для того, щоб аналізувати ситуацію та робити раціональні рішення.
Важко сказати, яке з цих знарядь корисне, а яке є ще одним елегантним прийомом для виправдання преміальних для менеджмент-консультантів. Однак можна припустити, що взяті разом — ці методи зробили б позитивний внесок у ефективність процесу прийняття рішень усередині організації.
Знаряддя, подані нижче, одні з найпростіших, але й одні з найкорисніших.
SWOT-аналіз
Напевне, найвідоміший та найфундаментальніший з усіх аналітичних інструментів — 51^0Г-аналіз. Це огляд сильних та слабких сторін, можливостей та загроз (Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats).
Головним чином, сильні та слабкі сторони 'стосуються самої організації, тоді як можливості та загрози скоріше постають із зовнішнього середовища. Отже, SWOT-анамз може застосовуватись, наприклад, при прийнятті рішень про те чи варто виходити на нові ринки Східної Європи.
• Сильні місця (strengths): це означає моменти, в яких організація достатньо сильна, практично це ті сфери, де вона має переваги порівняно з іншими організаціями. Наприклад, відому торгову марку або низькі поточні витрати.
• Слабкі місця (weaknesses): сфери, в яких організація має недоліки порівняно з іншими. Наприклад, низький рівень спеціальних знань про новий ринок чи вузька сфера дії на певній території.
• Можливості (opportunities): напрямки чи обставини, які сприяють розгортанню організації на повну потужність. Наприклад, контакти компанії в регіонах, які відкривають можливості для формування стратегій партнерства або зростання попиту на її товар.
• Загрози (threats): тенденції, що приховують потенційну небезпеку. Наприклад, конкурент, що будує нову фабрику в тому самому реґіоні, чи політична нестабільність.
За допомогою цього аналізу вимальовується чітка картинка приблизних наслідків, які може принести певне рішення.
Інструментарій для прийняття рішень 71
П'ять основних конкурентних сил за Портером
Майкл Портер, американський фахівець менеджменту, вважається одним з найвпливовіших мислителів у сфері бізнесу свого покоління. У книзі "Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів" (1980) він запропонував модель, з якою досі всім керівникам наполегливо рекомендують ознайомитись.
"У будь-якому виробництві, незалежно від того, чи воно внутрішнє, чи експортне, спрямоване на виробництво товарів чи стосується послуг, стан конкуренції залежить від дії п'яти основних сил", — пише він.
Ось ці сили.
1. Загроза появи на ринку: нова конкуренція вимагає певної відповіді, яка неминуче потребує ресурсів, а ті, в свою чергу, скорочують прибутки.
2. Загроза виробництва замінників - товарів чи послуг: наявність життєздатної альтернативи вашому товару або послузі на ринку означатиме, що ціни, які ви можете запропонувати, будуть меншими ніж ви (подівалися.
3. Ринкова сила покупців: якщо покупець має достатню ринкову силу в обговоренні цін, він нею скористається. Це звужуватиме межі прибутку, та, врешті, вплине на рентабельність.
4. Ринкова сила постачальників: маючи над вами владу, постачальники збільшуватимуть свої ціни та негативно впливатимуть на вашу рентабельність.
5. Суперництво з боку існуючих фірм: конкуренція призводить до потреби інвестицій у маркетинг та дослідження ринку, зменшення цін, що негативно вплине на ваші прибутки.
L,i п'ять сил дають можливість компаніям зрозуміти конкурентний ринок, у якому вони діють. Вони можуть сприйматись, як "правила гри", які мусять бути прийняті, якщо компанія хоче здобути конкурентну позицію на своєму ринку. Інакше кажучи, вони є тими важелями, за допомогою яких мусить рухатись кожна стратегія, що претендує на успіх.
Бостонська матриця
Цей спосіб використовується для аналізу стратегічних позицій окремого бізнесу. Протягом 70-х pp. кілька таких методів використовувались для того, аби допомогти компаніям класифікувати складові їхнього бізнесу. Матриця, яку розвинула Бостонська консультативна група (BCG), — найвідоміша.
Протягом 60-х pp. було модно урізноманітнювати свою діяльність входженням на нові ринки, аби оминути ефекти спаду в наявних ринках, а також задля запровадження нових альтернатив у вже розроблені галузі вироб-
72 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
ництва. Це призводить до значного розгалужування великих централізованих компаній. Втім, низка потрясінь світової економіки, разом з нафтовими кризами початку 70-х pp., переконали компанії, що жорстке централізоване планування може бути небезпечним. Тоді компанії почали усвідомлювати, що їх центральні офіси вже не є "найбільш поінформованими".
Це призвело до появи нового підходу, коли конгломерати, що об'єднували по кілька різногалузевих підрозділів, надавали менеджерам, що вели бізнес автономію. У цій новій моделі центр розглядався більше як банкір, який вирішував, куди інвестувати гроші, аби мати найбільший прибуток. Таким чином, це викликало потребу у певній категоризації складових бізнесу в його загальному інвестиційному портфелі.
Мал. 3.3. Бостонська матриця
Бостонська матриця (або коробка) була одним з таких способів, що міг би допомогти у цій справі; запропонували створити просту систему класифікації інвестиційних рішень, згідно з майбутнім потенціалом конкретного бізнесу.
Бостонська матриця, яку іноді називають "Собаки/зірки", була винайдена в 60-х pp. як матриця розрахунку зростання/частки. Широковживаний досі, цей аналітичний засіб певним чином резюмує загальний вигляд процесу прийняття стратегічних рішень.
Маємо простий розкреслений дві на дві клітинки квадрат-матрицю (формат, що був часто вживаний консультантами з менеджменту), де по вертикалі позначається тепм розвитку ринку, а по горизонталі відносна
Інструментарій для прийняття рішень 73
ринкова частка для всіх типів бізнесу, котрими займається концерн. Кожне підприємство може бути внесене в матрицю та відповідно класифіковане.
• Зірки — це підприємства з перспективами високого темпу розвитку та матою часткою ринку. Вони репрезентують прекрасні інвестиційні можливості.
• Дійна корова має низькі темпи зростання та малу частку ринку. Зробиоши їх головним джерелом надходження коштів, треба у разі необхідності підтримати інвестиціями.
• Знак питання — це підприємство, що має високий темп розвитку ринку та велику частку ринку, за яким потрібно уважно стежити, щоб ко ттролювати напрям їхнього розвитку.
• Собаки мають найгіршу комбінацію — високу ринкову частку та низький темп розвитку ринку; краще їх позбутися. Бостонська матриця передбачає, що її аналіз стосується всіх ринків. Інакше кажучи, замість розглядати динаміку сукупності сил, особливих для кожного окремого ринку, вона доводить, що ситуація цілком зрозуміла а ефект нового рішення можна передбачити. Необхідні для цього навички полягають у з'ясуванні, який з видів бізнесу посідає перше місце. Альтернатива випливає саме з цього, а результат рішень до певної міри можна визначити наперед.
Ідея полягала в тому, що керівництво компанії може аналізувати свої галузеві структури, використовуючи матрицю та базуючи її рішення на таких пунктах:
• Зірки: розбудовувати.
• Дійна корова: доїти.
• Знак питання: утримувати та спостерігати.
• Собаки: позбутися.
Man. 3.4. Матриця спрямовуючої політики
T4 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
Матриця спрямовуючої політики
Інший концептуальний підхід має такий вигляд. Компанія "Royal Dutch Shell", наприклад, узявши матрицю Бостонської консультативної групи (BCG), просунулась іще на крок уперед.
Інші матриці
В останні роки на базі BCG створено ще кілька матриць. Тож тепер вона не є монополістом. Відома також "Коробка Роджера", яка пропонує гіпотези щодо того, як відповідальні працівника мусять проводити свій час; матриця Ансофа (див. мал. 3.5) та "менеджерська сітка" Блейка та Моунтона, яка відкриває менеджерам два виміри - їх ставлення до людей та їх ставлення до завершення завдань. Цей список безконечний. Жодна поважна журнальна стаття не була б завершеною без концептуальної карти чи блок-схеми.
Мал. 3.5. Матриця Ансофа
Аналіз вигід та витрат (CBA/cost-benefit analysis)
Аналіз витрат/вигід — це грошова оцінка вартості товару, яка дозволяє порівнювати всі витрати та вигоди. Він часто застосовується, аби оцінити проекти державного сектора, де зроблено спробу кваліфікувати суспільні вигоди; він може бути також використаний і менеджерами приватного сектору для того, аби підрахувати непрямі прибутки від головних проектів. В процесі аналізу усі вигоди та витрати проекту чи рішення вносять в список та зважують.
"Жодна поважна журнальна стаття не була б завершеною без концептуальної карти чи блок-схеми".
Інструментарій для прийняття рішень 75
СВА менш популярний у приватному секторі, але він здобув прихильність у багатьох відповідальних працівників. Може бути використаний, аби покращити проекти, яким надавали значної, хоча й не першорядної цінності, такі, наприклад, як програма всезагальної ідентифікації працівників корпорації. Навіть наближені підрахунки непрямих прибутків можуть бути корисними, втім, цей аналіз не застосовується для перевірки уже прийнятих рішень.
ABC-аналіз (activity-based costing)
Це порівняно новий важливий метод перевірки того, чи всі кошти, особливо непрямі кошти та мимовільні витрати, враховані при визначенні собівартості певного товару. Традиційні методи калькуляції додавали непрямі витрати до основних, що було неточним.
Це було не так важливо коли прямі витрати складали більшість у структурі витрат; але сьогодні багато товарів містять якраз більшу частку непрямих витрат. За старими методиками існувала тенденція занижувати собівартість спеціалізованих товарів та послуг, списуючи численні непрямі витрати, що, врешті, призводило до орієнтації на середні показники витрат і собівартостей, і, як наслідок, до встановлення надто високих цін на звичайні товари і надто низьких на спеціалізовані. ABC дозволяє цього уникнути за допомогою точнішого розподілу непрямих коштів, завдяки визначенню грошових рушіїв для кожної діяльності. Принаймні, так кажуть експерти.
І ABC працює таким чином.
• 1. Визначаються види діяльності та її об'єкти (звичайно продукти, але іноді покупці чи інші суттєві визначення). Цей процес може вимагати певного часу. Наприклад, якщо покупець потребує двох товарів або особливих умов, важливіше зважати на рентабельність продажу
; конкретному покупцеві, ніж на прибутковість окремого продукту.
2. Рушії витрат (чинники, що впливають на витрати - наприклад, кількість робочих замовлень) визначаються відносно кожної діяльності.
3. Витрати розподіляються щодо кожного об'єкта зокрема та співста-вляються з цінами, аби визначити прибутковість. »
ABC може бути також перетворений у бухгалтерську систему, але це дійсно спосіб для аналізу прибутковості продукту у певний момент часу. ABC-аналіз потребує періодичного перегляду для того, щоб переконатися, що попередні факти та інтуїтивні висновки досі залишаються значущими, особливо якщо змінюються причини витрат та види діяльності. ABC мусить призвести до зміни рішень стосовно калькуляції цін, фокусування уваги на товарах та замовниках, ринковій політиці та інших діях, які можуть підняти прибутковість.
76 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
АВМ (activity-based management)
Це доповнення до /45 С-аналізу, який перетворює його на загальну філософію менеджменту шляхом врахування потреб замовників при розгляді та з'ясуванні коли додаткова вартість певних товарів чи послуг могла б бути повністю або й більше покрита замовниками. АВМ ще не досяг такої популярності, як ABC, але його логічний наслідок та фокусування на утилітарності ролі замовника може бути корисний.
Цим завершуємо наш короткий огляд методів аналізу, що про їхню сумнівну дієздатність ітиметься в пятому розділі. (Цій темі присвячена велика кількість книжок). Нижче ми обговоримо інші знаряддя та засоби, які стануть у пригоді керівникам різного ранґу.
СЦЕНАРНЕ ПЛАНУВАННЯ
Написання сценарію цілком можна назвати одним із найважливіших знарядь для прийняття рішень серед усіх інших засобів, що застосовуються менеджерами. З тої причини, а ще тому, що цей метод як правило недооцінюється, він заслуговує на більше обговорення.
Хоча сценарне планування набуло широкого вжитку лише тепер, воно практикувалося в тій чи іншій формі у діловому світі ще з початку 60-х pp. Уперше його було вжито прогностичною групою, яка займалась складанням планів для нафтової компанії "Royal Dutch Shell". Використовуючи цей засіб, вони спрогнозували енергетичні кризи 1973 та 1979 років, розгортання руху енергетичної економії, розвиток світового руху охорони навколишнього середовища і навіть розвал Радянського Союзу за багато років до цих подій.
Але потрібно було надрукувати дві книги, одну, написану колишнім менеджером компанії Аріє де Псом, а другу — Артом Клинером, що провів опитування менеджерів "Royal Dutch Shell" для того, аби зарекомендувати сценарне планування як нове знаряддя менеджменту.
Тим часом дехто гадав, що навіть "Shell" послаблювала увагу, дозволяючи довколишнім лоббістським групам диктувати темпи змін. Інші компанії мусять багато що вивчити, аби цей засіб почав приносити результати.
Як написав у своїй книзі "Жива компанія" Ґіс, сьогодні складання сценаріїв "здається оточеним невизначеністю та загадковістю. Люди не впевнені, чи цей процес справді веде до кращих рішень; чи е він способом кращого пізнання майбутнього, чи і перше, і друге разом".
Залишається фактом, зазначають ті, хто застосовує даний засіб, що це спосіб полегшення практичного мислення в організації. Хоча складання . сценарію часто плутають зі складанням планів виходу із загрозливих ситуацій чи пом'якшення наслідків несприятливих подій, які підказують, як має діяти компанія у позаштатних ситуаціях, складання сценарію — це
Інструментарій для прийняття рішень 77
спосіб визначити як небезпеки, так і можливості, що випливають з окремого рішення.
"Мислити про немислиме": походження сценарного планування
Цей засіб був винайдений Германом Каном, відомим науковцем, який займається питаннями прогнозування, в "Rand Corporation" та Гудзонсь-кому інституті. А термін "сценарій" — детальний опис сюжету майбутнього фільму — був запозичений з голівудського лексикону товаришем Кана, сценаристом та новелістом Лео Ростеном.
"Ці історії про майбутнє призначались для того, аби допомогти людям зламати колишні мисленнєві перешкоди та зосередитись на "немислимому" — на речах, які можуть стати несподіванкою, якщо до них не підготуватись", — пояснює Арт Клинер у своїй книзі "Вік єретиків"6. "Завдання полягало не в тому, щоб зробити точні прогнози (хоча, як і всі "футуристи", він надзвичайно хотів би мати рацію), а щоб повідати персоналу містичне оповідання і переконати всіх у його правдивості.
Кан — найвідоміший своїми сценаріями про ядерну війну та крилатою фразою — "мислити про немислиме". Інші піонери сценарного мислення також були схильні розглядати макрорівень - наприклад, майбутнє людства чи економіку єдиного реґіону. Здається, саме це забезпечило сценарному плануванню провідне місце в ряді головних стратегій менеджменту.
(Сценарне планування я **$Ьей*_______________--хг •.•--..-
Компанія №$kelt' усвідомила, що менеджерам аеобхідш шдазмїжшати: великі сценарії, перетворюючи їх на доступніші. Сюжет сценарію мусить бутя сфокусований нй. конкретній аудиторії чи проблемі. Треба сказати, що навчання тому, як фокусувати сценарій на певній меті, було частиною внеску компанії в практику цього методу.
У 70-х рр, "яланошки" a$h&fl* пекшш оргшзшяга аа методикою Кана, розвиваючи власну версію сценарного підходу як можливу відповідь на два. запитання: "У яйай спосіб зазирнути на 20 чи Зі) років #а* перед?" та "Як нам залучиш людей до нашої дискусії щодо "нємлс-лимотоТ
З шчайно, не випадково ця методика виходить на передній план тепер, саме1 тоді, коли так багато, здавалося б, неприступних компаній зазнали втрат від змін у своєму торговельному середовищі. Наприклад, якби свого часу IBM побачила, які перспективи мають персональні комп'ютери у порівнянні з великими обчислювальними машинами, її позиції сьогодні були б іншими.
78 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
Аеродинамічна труба
Як же працює метод сценарного планування? Науковці порівнюють цю методику з випробовуванням у аеродинамічній трубі. Кожен сценарій чи прогноз майбутнього є певним набором умов у трубі. Політичне чи стратегічне рішення — це прототип літака, який мусить бути випробуваний потоком повітря. Рішення може виявитись вірним в одному зі сценаріїв, але "зламати крила" в іншому.
Професор Кіз ван дер Гейден з університету в Стратклайді вважається провідним спеціалістом з даного питання. Головуючи у відділі планування в "Shell" у 80-х роках, він та його команда відповідали за розробку сценарію, який серед інших завдань передбачав спостереження за впливом середовища на бізнес компанії.
"Традиційне планування базується на визначенні тенденцій та екстраполяції їх у майбутнє. Але незалежно від того, наскільки аналіз є добрим, він завжди буде проекцією минулого. Ми знаємо, що майбутнє не-визначене, і може бути не одне майбутнє, з яким доведеться мати справу компанії.
Як і в традиційному плануванні, початковий момент у цьому методі — це спроба визначення, що можна передбачити, а що - ні. Але той, хто планує сценарій, намагається вийти за межі тенденцій та моделей для того, щоб визначити важливі "рушійні сили". Так створюється "казуальна техніка" чи розумова модель, яка надає сценарію його звичайну структуру. Таким чином, у цій структурі можливі кілька сюжетів, що репрезентують різноманітні варіанти чи зразки майбутнього"7.
Як відмітив Тоні Годґсон, директор "Idon Group", консультант зі сценарного планування, ця відправна точка є обов'язковою для більшості компаній.
"З одного боку, нам не дуже вдається прораховувати кілька рівноцінних і правдоподібних варіантів майбутнього. Організації особливо схильні ставити на один з варіантів та планувати подальшу діяльність відповідно саме до нього.
Втім, ви мабуть погодитесь, що хоча й не можете передбачати майбутнє, однак можете взяти до уваги альтернативні сценарії. Ви почнете розуміти потребу того, що ми називаємо "мислення кількома майбутніми" — враховуватимете кілька дуже різних, але правдоподібних варіантів майбутнього. Чого вам слід уникати — так це того, щоб не потрапити в пастку, котра полягає в намаганні передбачити найбільше імовірне майбутнє".
Інструментарій для прийняття рішень 79
Як жити з неоднозначністю
"Сценарне планування — це життя в умовах неоднозначності", — казав Годґсон. "Якщо менеджери можуть в такий спосіб подивитися на свої власні проблеми та використати сценарії для перевірки ідей та рішень, тоді це дуже дійове знаряддя".
Професор ван дер Гейден з ним погоджується: "Оперативні рішення мусять так само бути випробувані в аеродинамічній трубі, як і рішення вищого рівня. Це може стосуватись підбору кадрів, оплати праці чи фахової підготовки, але у всіх цих випадках ви намагаєтесь проаналізувати як ваше рішення працює в умовах різних сценаріїв".
Однак, згідно з цим висловлюванням професора ван дер Гейдена, важливий аспект планування сценарію - це відкриття, що, незважаючи на непевність, все ж таки є елементом передбачуваним.
"Сирнаристи" люблять наголошувати на непевності та двозначності, тому що саме у цій сфері їхній підхід унікальний. Але якщо ви нічого не можете передбачити, тоді немає сенсу навіть думати про нього. На щастя, передбачуваність існує, так само як і непевність. Якщо ми подивимося на нову ситуацію, все може здатися страшенно двозначним. Це справжнє мистецтво, визначити, яка частина двозначності завдячує незнанню та обмеженим перспективам, а яка - невід'ємній непевності. Сценарне планування може нам тут допомогти. Але воно вимагає важкої праці. Це не дається просто так".
З "Shell", провадить далі автор, сценарії використовуються на всіх рівнях. Кожен проект — незалежно від того, чи це рішення побудувати нафтопереробний завод, чи переміститись на інше нафтоносне родовище обов'язково мусить бути випробуваний в аеродинамічній трубі.
"Це правило гри, без виконання якого неможливо досягти згоди вищого керівництва. Є ще й культурний аспект сценаріїв — вивільняючий. Цей метод дає змогу значно розширити горизонти мислення".
Політ із ввімкненим радаром
Згідно з Клемом Сантером, керівником сценарного планування в "Anglo American Corporation" та на думку інших ведучих авторитетів, які застосовують цю техніку:
"Сценарії для організацій — це те саме, що й радар для пілота. Він допомагає нам шукати перші ознаки змін, які можуть сильно вплинути на нашу роботу та змусити нас подумати про свою реакцію".
Ф
я- Південна Африка
І І «її f Л'І 'І /І II Я Н ІЮ "IV-і-""1* -%<*.*.*Л*Л^" І ГТТиІІ І І т п- " "" ——т^, •••---
У^л-ЛгітІтлТ-ГТ SO^V ҐУҐЖІВ* ІЛ.Лс.ЛЇ**' v-rfd-tl 1 CJJctj w лі.вчь/ЧгЙЇ'А'Г'М'
СбрЄДйНІ ои а Р^4^^^ „ -пил 7ЇЄ Кл^РК^ ЇКШРОСЙ® рОЗрООЙТМ
І*™ ^Лw&ft) Affl&TlCtfitfl t/0^iJ5't/^w*'?v<r* ї yF^W ^ ^ тт«-rrr л«,тт^І Л.Д^ІІї'Л'Атї'И'
НЯ Anew л^^Л^І m^wtxt зі звільненням Нельйона мандеаи.
КІЛЬЙй СЦенарІШ ТЙЙ» П9> <^*w»rbL* ^
Саятер відвідав Мандеду
ІСдерїсз> 4 ____„ ^——п ^ Ьпті аденй його «омандй
той «writ w &онИ fW^^d a грамадянеької
о
Написання сценарію ^ ^ ^ "рожеві" та надто "зловісні" • Коли ви пишете сценарій, °мина^ ледве не подібними одне до од-Soro ",ГеГтре"альМнУимиТЬКоУжен сцРенар,й мусить бути вщм,нною картиною майбутнього з відмінним сюжетом найл|пще _
Кожен сценарій мусить оути детальною Історією можливого майбутнього.
та підчас складання планів. ———————————
ПІДКИДАННЯ МОНЕТКИ
У цьому розділі ми
подума ви, однак, якшо цей
Інструментарій для прийняття рішень 81
вживгти розумно, виявиться, що не такий він примітивний, як здається з першого погляду.
Перш за все, важливо зрозуміти, що знаряддя настільки добре, наскільки воно відповідає меті, заради якої його використовують. Хірург ніколи не використає молоток для виконання складної операції серця, а ви, відповідно, не потребуватимете скальпеля чи лазера, аби забити цвях.
Підкидання монетки — є ефективним методом лише для вибору між конкурентними альтернативами. Цей метод зовсім не має якихось діагностичних чи аналітичних властивостей. Принаймні, він не має тих аналітичних властивостей, які приписують менеджерам-консультантам.
Хай там як, в руках талановитого менеджера монетка може бути набагато досконалішим знаряддям, ніж будь-яке інше з тих, що ми розглядали в цьому розділі. Підкидання монетки може підказати вам те, на що не здатен свідомий розум — що намагається сказати ваша інтуїція.
Орел — я виграв, решка — я знову виграв
Коли шанси 50 на 50, тільки дурень, гравець (або дуже відчайдушний менеджер) покладеться на результат підкидання монетки. Але в ситуації, в якіїі ви не здатні зробити вибір між двома варіантами, цей засіб може бути дивовижно ефективним.
Наприклад, ви намагаєтесь вирішити — іти на нову роботу чи залишатись на теперішній. Тут є мінуси та плюси з обох боків: нова робота означає вищу платню, кращу службову машину та більше можливостей. Однак, з іншого боку, вона також вимагатиме переїзду на нову квартиру та намотування додаткових 100 кілометрів на день. Якщо ви оберете нову пропозицію, то можете також залишитись взагалі без роботи через 12 місяілв, якщо проект не виправдає себе на ринку. Тоді вже краще синиця в руках, чи не так?
Проте якщо компанія, де ви працюєте тепер, теж скорочує менеджерів у ваиюму відділі, то, незважаючи на завіряння вашого боса, хто знає, коли підійде ваша черга (або його — бо хто те знає)? Давайте припустимо також, що ваша дружина (чоловік) зовсім не хоче звідси перебиратися, а діти дійсно люблять школу, в якій вони тепер навчаються.
З іншого боку, додаткові гроші з нової роботи були б корисні, а також цей досвід значно покращив би ваше CV. Що ж робити?
Мати шанси — це виснажлива ситуація, де всі аргументи носяться у вашому мозкові, як білка в колесі. Як тільки ви вирішите прийняти нову пропозицію, одразу ж, пригадуючи якусь причину, в я схиляєтеся до того, щоб залишитись. І так продовжується далі.
"знаряддя настільки добре, наскільки воно відповідає меті, заради якої його використовують".
82 • УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення
Це той самий момент, коли можна перевірити вашу інтуїцію, але як заспокоїти усі інші голоси тоді, коли ви все ж таки чуєте, що вони говорять? У цьому випадку надійним арбітром може стати монетка.
Прислухайтесь до голосу інтуїції
Аби довіритись присуду монетки, ви мусите зібрати, в одній кімнаті, всю вашу родину або тих, хто зацікавлений у справі, і всі вони мусять зберігати мовчання під час тривання церемонії, поки монетка не знайде своє місце. Якщо можливо, візьміть когось, щоб він перевірив вашу чесність.
Тепер ви готові. Забудьте про все, окрім монетки. Орел — ви підете на нову роботу, решка — ви залишитесь. Почали!
Монетка підлітає в повітрі, перекручується кілька разів і падає на вашу долоню. Випав орел. Це означає, що ви підете на нову роботу — і як ви себе почуваєте? Задоволені? Звільнені? Чи розчаровані? Засмучені? Налякані?
Голос, який ви чуєте, це голос вашої інтуїції. Послухайтесь його та прийміть відповідне рішення.
Список використаної літератури
1. Barker, Alan, How to be a Better Decision-maker, Kogan Page, 1996.
2. Glass, Neil, Management Masterclass, Nicholas Brealey, 1996.
3. Porter, M., Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors, Free Press, New York, 1980.
4. Crainer, Stuart, The FT Management Handbook, Pitman, 1996.
5. de Geus, Arie, The Living Company, Nicholas Brealey, 1997.
6. Kleiner, Art, The Age of Heretics, Nicholas Brealey, 1996.
7. Author interview.
«все книги «к разделу «содержание Глав: 15 Главы: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. >