Ковальчук Ю. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

викладач Вінницької школи підготовки працівників охорони МВС України

Сьогодні, коли відбуваються масштабні й швидкі процеси соціально-економічних і політичних змін в суспільстві, особливо важко доводиться молодим з їх ще не сталим світоглядом, рухомою системою цінностей. Уявлення неповнолітнього про мораль і право в силу вікових причин перебувають на вербальному рівні, не стали свідомими, тим більш автоматичними регуляторами його поведінки.

Увага до підлітків, молоді в даний час має бути значно підвищена, особливо в плані запобігання правопорушенням та злочинам, оскільки негативні процеси, що відбуваються в соціально-економічній, соціокультурній та морально-психологічній сферах, є несприятливими для особи, насамперед неповнолітнього, молодіжного віку.

Так, кожного року неповнолітніми вчинюється від ЗО до 37 тис. злочинів. Лише в 2000 р. за різні види правопорушень затримано 92,4 тис. неповнолітніх, переважна більшість з яких школярі та учні профтехучилищ або безробітні. Із загальної кількості неповнолітніх, які проживають в Україні, за різні правопорушення на обліку в ОВС стоїть біля 40 тис. неповнолітніх! 1]. Живильним середовищем для правопорушників залишається наркоманія та пияцтво. На фоні девальвації моральних та загальнолюдських цінностей стрімко відроджуються кримінальні традиції та звичаї, які активно впроваджуються у молодіжне середовище, особливо підліткове. Зростає кількість правопорушень серед дівчат підлітків, в тому числі проституція, що особливо впливає на мораль молоді. Об'єктивними причинами цього є економічний стан розвитку

суспільства, зокрема, затяжна економічна криза в промисловості, аграрному секторі, в сфері побуту, значний спад виробництва і обумовлені ним: зниження життєвого рівня населення, безробіття, низька платоспроможність, збільшення злочинів і адміністративних проступків дорослих.

Недостатність заходів щодо боротьби з адміністративними правопорушеннями створює умови для їх збільшення, а в підсумку — до зростання правопорушень як серед неповнолітніх, так і дорослих. Боротьба з адміністративними правопорушеннями має здійснюватись за наступними напрямами: економічними і правовими. Серед економічних вирішальну роль відіграє подолання економічної кризи, зростання виробництва, збільшення виробничого валового продукта, реальне підвищення заробітної плати працівників, поліпшення життєвого рівня населення. Серед правових засобів на боротьбу з адміністративними правопорушеннями мають бути спрямовані профілактичні заходи і заходи щодо притягнення неповнолітніх правопорушників до адміністративної відповідальності.

Профілактичні заходи відіграють важливу роль у запобіганні правопорушенням, в наведенні громадського порядку і дисципліни у суспільстві. Це окрема тема досить актуального дослідження.

Не меншу актуальність має проблема адміністративної відповідальності неповнолітніх. З одного боку законодавство має бути гуманним щодо неповнолітніх правопорушників, враховуючи особливості психіки неповнолітнього і його соціальний статус, але з іншого - - невпинне зростання правопорушень серед неповнолітніх має спонукати законодавців шукати більш ефективних методів І засобів боротьби з ними.

Так, у давні часи соціальна і правова сутність адміністративних стягнень знаходилася у центрі уваги юристів, державних діячів, філософів, які вважали, що державна влада зобов'язана була застосовувати до правопорушників стягнення, насамперед «грубо карального характеру... і у завданні правопорушнику певних страждань». Суворість і розмаїття адміністративних стягнень наочно підкреслювала безкомпромісність держави у боротьбі з правопорушниками, насамперед, з позиції карального впливу. При цьому жорстокість кари була обов'язковим, і навіть головним, атрибутом будь-якого адміністративного стягнення (згадаємо хоча б той факт, що як адміністративне стягнення застосовувалося навіть тюремне ув'язнення).

Однак подальший розвиток суспільних відносин свідчить, що ідея стримувати правопорушника, особливо неповнолітнього, за рахунок жорстокості покарання (стягнення) безперспективна. Г.Кригер[2] і А.Соловйов[3] зазначають, що неповнолітні правопорушники значно легше піддаються виправленню І тому застосовувати до них сурові міри покарання в більшості випадків недоцільно. Тому чинне законодавство за своєю сутністю має на меті не покарати неповнолітнього правопорушника, а попередити від скоєння правопорушення і виховати його. На перше місце ставиться переконання та виховання. Якщо проводити порівняння, то особистість неповнолітнього — це будинок, в якому закладені перші поверхи; якщо даний підліток — правопорушник, отже, його особистість потребує перебудови. Це створює необхідність застосування до нього ефективної системи адміністративних стягнень та заходів виховного впливу.

Згідно з ст. 13 та ст. 24і Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КпАП), за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від 16 до 18 років застосовуються такі заходи впливу:

— зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

— застереження;

— догана або сувора догана;

- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

В той же час, неповнолітні за окремі види адміністративних проступків (ч. 2 ст.13 КпАП) підлягають відповідальності на загальних підставах. За такі правопорушення, як незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП); дрібне розкрадання (ст. 51 КпАП); порушення правил дорожнього руху (статті 121 —127, чч. 1 і 2 ст. 130 КпАП); дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП); стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах (ст. 174 КпАП); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185 КпАП); порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневмотичної зброї та бойових припасів (статті 190—195 КпАП) до неповнолітніх можуть бути застосовані адміністративні стягнення:

— попередження;

— штраф;

— сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

— конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок адміністративного правопорушення;

— позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (наприклад: права керування автотранспортним засобом);

— виправні роботи.

Але і в цих випадках з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст. 185) можуть бути застосовані засоби впливу, передбачені ст. 24і КпАП.

Чи є досить ефективною наведена вище система адміністративних стягнень для неповнолітніх? Чи досягається мета, яку ставить законодавець, встановивши перераховані види адміністративних стягнень та заходів впливу на неповнолітніх на сьогодні? Напевно, що ні. На мій погляд, випливає декілька проблем, що стосуються ефективності застосування до неповнолітніх правопорушників адміністративних стягнень, які потрібно вирішити шляхом внесення змін та доповнень до чинного КпАП або в проект нового Кодексу.

По-перше, ті темпи акселерації молоді, що відбуваються в сучасному житті, дають підстави для зниження віку адміністративної відповідальності неповнолітніх з 14 років. Це стосується вчинення ними правопорушень, що характеризуються підвищеним ступенем суспільної шкоди і їх поширеністю в підлітковому середовищі. Наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП); незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП); дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст. 51 КпАП); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185 КпАП). Навіть новий Кримінальний кодекс передбачає кримінальну відповідальність неповнолітніх з 14 років за деякі тяжкі злочини (наприклад, за вбивство, крадіжку, розбій та ін.). І пояснюється це тим, що в такому віці неповнолітній усвідомлює суспільну небезпечність вказаних злочинів і спроможний розуміти наслідки своєї поведінки.

Звичайно, до неповнолітніх, що не досягли 16-річного віку, недоцільно буде застосовувати адміністративні стягнення, передбачені ст. 23 КпАП, але заходи впливу (ст. 24і КпАП) матимуть психологічно запобіжне та виховне значення. Заходи, які застосовуються до батьків або осіб, що їх замінюють (ст. 184 КпАП), не завжди ефективні, оскільки закон фактично карає не правопорушника, а його батьків або осіб, що їх замінюють, за невиконання ними обов'язків по вихованню дітей. В той же час деяких батьків не можна притягнути до адміністративної відповідальності через матеріальні нестатки сім'ї або з інших причин.

По-друге, чи є досить ефективними кількість заходів впливу до неповнолітніх правопорушників, передбачених в ст. 24і КпАП. На мій погляд, доцільно було б запозичити із нового Кримінального кодексу додаткові заходи виховного впливу і включити їх в КпАП. Наприклад:

- встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що може передбачати заборону відвідувати певні місця, використовувати певні форми дозвілля, в тому числі пов'язані з керування механічними транспортними засобами, обмеження перебування поза домом після певної години доби;

— покладення на неповнолітнього, який до-сяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; неповнолітньому також може бути висунута вимога повернутися до освітнього закладу або працевлаштува-тися за допомогою спеціалізованого державного органу. Всі ці обмеження будуть переслідувати мету -- захистити підлітка від шкідливого впливу мікросередовиша, а також за допомогою контролю нормалізувати його поведінку.

Крім того, зважуючи на таки негативні соціальні явища як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія серед неповнолітніх, на мою думку, доцільно було б надати можливість суду (судді) застосовувати до неповнолітніх правопорушників такий виховний захід як направлення в центри медико-соціальної реабілітації (згідно з Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх»), оскільки із змісту ст. 9 цього Закону вбачається, що питання про перебування неповнолітнього у центрі медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи опікунами (піклувальниками) за згодою неповнолітнього.

Коли йдеться про вирішення справи неповнолітнього в розпорядженні суду має бути максимально різнобічна і гнучка система заходів виховної дії, яка б дозволяла йому приймати рішення та обирати найбільш ефективні шляхи виправлення підлітка. Також, напевно доцільно було б ст. 24і КпАП назвати так: «заходи виховного впливу до неповнолітніх».

По-третє, особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх віком від 16 до 18 років є те, що справи про адміністративні правопорушення розглядають судці районних (міських) судів. Завдання суду — не покарати винного, а повернути його в суспільство, провести соціальну реабілітацію. Застосування адміністративних заходів до неповнолітніх може мати позитивний виховний вплив, якщо підліток відчує, що до нього поставилися справедливо. Грубе, жорстоке, несправедливе обходження з неповнолітнім має негативний

вплив та є однією із причин, що сприяє рецидиву правопорушень. Тому, розглядаючи адміністративні та кримінальні справи шодо неповнолітніх, необхідно створити окрему ланку судів (суди в справах неповнолітніх), які розглядали б справи про адміністративні

проступки та злочини, вчинені неповнолітніми, і забезпечити їх суддями, котрі мали б не тільки юридичну, а й педагогічну освіту. Це, в свою чергу, надасть можливість більш кваліфіковано розглядати справи даної категорії.

Використана література:

1. Газ. Кримінальна хроніка. — 2001. — № 7.

2. К р и г е р Г. Наказание и его применение. — М., 1962. — С. 32.

3.Соловьев А. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. — М., 1958. - С. 119.