4.3. Навчальна програма дисципліни

Навчальна програма визначає науковий зміст, методичну побудову навчальної дисципліни, назви і основні питання розділів і тем, розподіл навчального часу за розділами, темами і видами навчальних занять. Вона розробляється окремо за кожною спеціальністю підготовки бакалавра і спеціаліста.

У навчальній програмі у компактній формі сформульовані:

основні положення і мета дисципліни; організаційно-методичні вказівки по її вивченню;

науковий зміст, розподіл навчального часу за розділами, темами і видами навчальних занять і види навчальних звітів;

перелік тактичних, тактико-спеціальних, командно-штабних учень, завдань, курсових робіт, проектів, завдань;

інформаційно-методичне забезпечення.

Навчальна програма розробляється кафедрою, яка викладає дисципліну, погоджується з іншими кафедрами, які провадять навчальний процес за забезпечуючими і забезпечуваними дисциплінами, з факультетами, розглядається у навчальному відділі і обговорюється на засіданні кафедри. Після урахування всіх обгрунтованих пропозицій навчальна програма виконується за встановленою формою і підписується начальником кафедри.

З комплексного курсу, що поєднує декілька дисциплін, які викладаються на різних кафедрах, навчальна програма розробляється під керівництвом начальника кафедри, який відповідає за якість підготовки у цьому напрямку. У ряді випадків за рішенням ректора вищого навчального закладу МВС цю роботу очолює один із начальників факультетів або начальник навчального відділу. Навчальні програми всіх дисциплін підготовки зі спеціальності поєднуються в один збірник. Вони розташовуються в ньому в тій же послідовності, що і дисципліни у навчальному плані. Збірник програм спрямовується на погодження і затвердження одночасно з навчальним планом.

У розділі «Мета програми» формулюються:

роль і місце навчальної дисципліни в педагогічній системі підготовки слухачів і курсантів;

мета дисципліни;

перелік знань (розділ «повинен знати»), практичних умінь (розділ «повинен вміти») і перелік питань, з якими повинні ознайомитися курсанти та слухачі.

Розробка даного розділу має принципове значення, оскільки мета визначає конкретний зміст навчання, весь обсяг наукової і навчально-методичної роботи кафедри, завдання щодо засвоєння теоретичних знань і придбання практичних навичок. Мета дисципліни розробляється одночасно з підготовкою навчальних планів у тісній співдружності всіх кафедр і факультетів. Важлива роль у цьому належить їх творчому обговоренню на методичних радах і семінарах за групами близьких кафедр, а також на вчених радах факультетів.

Всебічне обговорення мети дисципліни в колективах викладачів дозволяє сконцентрувати основні завдання кожної дисципліни, визначити принципово значущі положення дисципліни, що вивчається, ознайомити кафедри з їх загальним задумом, запобігти необгрунтованого дублювання матеріалу у навчальних програмах.

Зведення до одного документу мети всіх дисциплін дає можливість виявити їх відповідність загальному задуму підготовки за спеціальністю, освітньо-професійною програмою підготовки спеціаліста, вимогам кваліфікаційних характеристик.

В результаті аналізу цього методичного документа кафедри можуть перероблювати і уточнювати мету закріпленої за ними дисципліни. Це дозволяє підвищити науковий рівень, конкретизувати зміст дисциплін, посилити професійну спрямованість викладання.

У другому розділі навчальної програми «Організаційно-методичні вказівки» відображаються дидактичні установки, які забезпечують ведення навчального процесу за дисциплінами у логічно-структурній, науково обгрунтованій послідовності, в тісному зв’язку за змістом і часом вивчення різних питань з забезпечуючими і забезпечуваними дисциплінами (досягнення необхідного рівня міжпредметних зв’язків).

В цьому розділі відображаються такі основні питання:

предмет навчальної дисципліни і її науковий фундамент, на засвоєнні якого повинна бути зосереджена основна увага викладачів, курсантів і слухачів у відповідності з метою дисципліни;

методи забезпечення спадковості навчання з іншими дисциплінами навчального плану у відповідності зі структурно-логічною схемою вивчення дисципліни;

використання професійних підходів до організації навчального процесу з дисципліни і педагогічних технологій навчання на підставі досягнень психології і педагогіки вищої школи МВС України, інформатизації і комп’ютеризації навчального процесу;

організаційні форми і методичні прийоми, які забезпечують диференційний підхід до підготовки слухачів і курсантів за різними спеціальностями, що входять в один і той же професійний напрям бакалавра;

методи і засоби забезпечення професійної спрямованості підготовки курсантів та слухачів з дисципліни, організаційні форми і методичні засоби поєднання теорії з практикою;

організаційні форми і методичні засоби поточного, модульного і семестрового контролю успішності курсантів та слухачів та інші питання.

У третьому розділі навчальної програми «Зміст» у стислому узагальненому вигляді визначається обсяг знань і умінь, досягнутих наукою і практикою у даній області (відповідно до дисципліни), обов’язкових для засвоєння курсантами і слухачами (виходячи із мети дисципліни). Цей обсяг знань і умінь відображається у навчальній програмі у вигляді інформації, тобто різних наукових даних і практичного досвіду, які належать засвоєнню.

Зміст навчальної програми виступає у ролі інформаційної моделі відповідного досвіду наукових досліджень і педагогічної діяльності. Це модель, в якій результати наукових досліджень і практичний досвід лише названі (сформульовані), але їх конкретний зміст не є розкритим.

Стиль і мова викладання наукового змісту дисципліни повинні відповідати дидактичним принципам вищої школи МВС. Якість навчальної програми значно залежить від коректності (з точки зору психолого-педагогічної науки) опису кожного навчального елементу у такій формі, щоб було забезпечено однозначне його розуміння і реалізація викладачами та курсантами і слухачами.

З особливою увагою необхідно науково обгрунтувати раціональні форми навчання, які забезпечують дидактичний процес, розкривають простір для творчості викладача та курсантів і слухачів. Саме тому до розробки змісту програми залучаються провідні вчені кафедри, викладачі, котрі мають великий досвід ведення навчально-виховного процесу за дисципліною, глибоко розуміють сутність педагогічного процесу, вимоги органів внутрішніх справ до підготовки офіцерських кадрів із встановлених спеціальностей.

Зміст навчальної програми (вона є педагогічним проектом) носить риси ескізності, компактного викладення наукових даних і практичного досвіду. При здійсненні навчально-виховного процесу цей зміст є лише орієнтиром у педагогічній системі, виконуючи «функцію управління» у творчій діяльності викладачів. Конкретніше, цілком одночасний зміст теоретичного і практичного навчання відображається в лекціях, в інших видах навчальних занять, в підручниках, навчально-методичних посібниках, управляючих програмах навчальних пристроїв, утворених на базі ЕОМ. Надмірна деталізація змісту навчальної програми знижує її науковий рівень, сковує ініціативу викладачів щодо удосконалення дисципліни, зменшує «термін дії» самої програми.

При розробці навчальної програми ставиться завдання засвоєння основних методів мислення і діяльності спеціалістів в даній науковій області, а не весь обсяг наукової інформації з неї, оскільки цей обсяг збільшується в часові лавиноподібно. Для цього відбирають ті об’єкти науки, які складають ядро навчальної дисципліни, тобто науковий фундамент (наукову основу). Навколо цього ядра концентруються прикладні питання, які формують практичну, професійну підготовку. Щоправда, у ВЗО МВС вивчаються і такі дисципліни, які не мають чітко виражених наукових основ. До них відноситься низка загальновійськових дисциплін: стройова, фізична, вогнева підготовка, статути та ін. Зміст навчальної програми диференціюється за розділами, а розділи за темами – навчальними елементами, які змістовно і логічно пов’язані між собою.

Звичайно, зміст навчальної програми дисципліни розгортається послідовно, виходячи лише із внутрішньої логіки її вивчення і міжпредметних зв’язків. При модульному побудуванню навчальної програми на перший план висувається формування, у ряді випадків спільно з іншими дисциплінами, відповідної сукупності знань, вмінь і навичок спеціаліста, що забезпечують можливість ефективного рішення ним відповідного кола професійних проблем та завдань. Внутрішня логіка вивчення змісту дисципліни при цьому не повинна постраждати, а міжпредметні зв’язки можуть і повинні зберігатися. Цього можна досягти за допомогою тематичного плану вивчення дисципліни. Зміст навчальної програми буде становити погоджений перелік модулів, які формують ті чи інші якості курсанта (слухача), і побудовані згідно з метою дисципліни. Внутрішні потреби дисципліни можуть відображатися у необхідних доповненнях і додатках.

Кожен навчальний елемент розробниками навчальної програми науково обгрунтовується, оглядово подається з тим, щоб він сприймався як самостійно, так і у спільному зв’язку один з одним «в середині» навчальної дисципліни, а також з навчальними елементами забезпечуючих і забезпечуваних дисциплін. Можливим інструментальним методом розв’язання цього дидактичного завдання є структурно-логічних схема вивчення дисципліни, яка розробляється одночасно з навчальною програмою.

Структурно-логічна схема вивчення навчальної дисципліни – це наукове і методичне обгрунтування процесу реалізації вимог, сформульованих у кваліфікаційній характеристиці підготовки спеціаліста (що стосується даної навчальної дисципліни) і мети самої дисципліни. Вона може бути оформлена у графічній формі, у вигляді таблиці або текстуально. До структурно-логічної схеми може додаватися пояснювальна записка.

Структурно-логічна схема в наочному вигляді демонструє процес розгортання її викладання, вказує логічну послідовність вивчення окремих розділів і тем, акцентує увагу на їх змістових і часових зв’язках.

Дана схема наочно показує вузлові зв’язки з дисциплінами які її забезпечують (теми навчальної програми чи теми окремих занять) та дисциплінами, які забезпечує вона (при необхідності з вказівкою тем навчальних програм або теми окремих дисциплін).

Можливі різні форми подання структурно-логічної схеми, наприклад, у вигляд деревовидних класичних схем (графів) або текстових документів. Якщо використовується перша із названих форм, можливе застосування комп’ютерної техніки для оптимізації логічної побудови дисципліни за вибраним критерієм оптимізації. На сьогодні, як правило, структурно-логічні схеми оформлюються у вигляді таблиць у поєднанні з текстовими поясненнями.

Досвід багатьох ВЗО МВС показує, що раціональними способами подання структурно-логічної схеми є наступні. У її середній частині розгортається процес вивчення тем навчальної програми з вказівкою теми кожного заняття і відображенням практичних зв’язків між ними. У лівій частині схеми відображаються теми тих забезпечуючих дисциплін, на науковій підставі яких побудоване засвоєння того чи іншого питання дисципліни, що вивчається. У правій частині вказуються зв’язки з темами дисциплін, які забезпечуються. Якщо забезпечувані дисципліни вивчаються в інших семестрах, можна не вказувати їх окремі теми.

Перші варіанти структурно-логічної схеми навчальної дисципліни розробляються на етапові складання навчальної програми. Варіюючи її вузлові питання, розробники уточнюють зміст програми відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики спеціаліста і мети дисципліни, погоджують її з забезпечуваними кафедрами і враховують накопичений довід викладача: формують кінцевий варіант структурно-логічної схеми.

У пояснювальній записці доцільно науково обгрунтувати зміст структурно-логічної схеми, звернути особливу увагу на забезпечення міжпредметних зв’язків.

Використання добре продуманої структурно-логічної схеми у ході навчального процесу дозволяє забезпечити сувору логічну послідовність вивчення дисципліни, запобігти дублювання, забезпечити сприймання навчання із взаємопов’язаними дисциплінами. На її основі вдається розробити науково обгрунтований тематичний план вивчення навчальної дисципліни, пропозиції щодо складання розкладу навчальних занять, цілеспрямовано організувати самостійну роботу курсантів та слухачів. Структурно-логічна схема, в якій відображається багаторічний досвід викладача, може надати ефективну допомогу викладачам-початківцям у глибокому засвоєнні змісту дисципліни і методики викладання.

В педагогічній літературі розглядаються можливості використання не лише якісних, але і кількісних оцінок при розробці навчальної програми шляхом коефіцієнтів, чисельне значення яких залежить від вихідного рівня знань, змісту навчальних елементів. Відрізняють чотири рівні навчання за НЕ та дисципліні в цілому і за всіма дисциплінами навчального плану.

Перший – це рівень впізнавання об’єкта, процесу, явища і т.ін., вивчення яких курсант (слухач) розпочав у ході занять або самостійно. Цей рівень навчання не дозволяє йому робити узагальнення, проводити аналогії, виробляти самостійні судження за новими питаннями. З ряду НЕ цей рівень підготовки може бути достатнім.

Другий рівень характеризує підготовленість до репродуктивної дії (відтворення утриманого в пам’яті), коли курсант (слухач) здатен по пам’яті відповісти на типові питання, розв’язати типове завдання, аналогічне тому, що вивчалося раніше. Цей рівень іноді називають ще алгоритмічним, тобто орієнтованим на виконання типової розумової дії.

Третій рівень підготовки (продуктивний) дає можливість здійснювати продуктивні розумові і практичні дії, коли на основі засвоєння вивченого курсант (слухач) здатний до евристичної діяльності (продуктивного творчого мислення або дії), володіє вмінням діяти і мислити не за рецептом, не за готовим правилом, а самостійно ставити і вирішувати творчі завдання, з якими він не зустрічався у ході навчання за дисципліною (за НЕ).

Четвертий (творчий) рівень підготовки оцінюється за здатністю самостійно здобувати (генерувати) наукову інформацію, пропонувати оригінальні рішення, знаходити шляхи розв’язання завдань у непередбачених випадках.

У Міністерстві освіти України введені нормативні критерії рівня сформованості вмінь і знань, а також їх шифри. Це загальні, єдині критерії. На їх підставі кожна кафедра стосовно кожної навчальної дисципліни, кожного її навчального елементу може розробити предметні критерії рівнів сформованості знань і вмінь. Цей захід дозволяє раціонально розподілити бюджет часу, виділений на вивчення окремих розділів і тем, розробити конкретні критерії оцінки рівня знань і вмінь курсантів (слухачів) у ході поточного модульного і семестрового контролю.

Вихідний рівень навчання за НЕ (до початку вивчення даної дисципліни або її окремого НЕ) може бути визначеним на основі аналізу вивченого раніше матеріалу за іншими дисциплінами і багаторічного досвіду викладання цієї дисципліни. В багатьох випадках вихідний рівень навчання за НЕ практично дорівнюється нулю.

Планований кінцевий рівень знань кожного НЕ встановлюється розробниками навчальної програми спільно з експертами інших кафедр, з урахуванням його ролі у системі підготовки бакалавра чи спеціаліста, а також його ваги у засвоєнні змісту самої дисципліни. Часто мають місце ситуації, коли знання про навчальний елемент не відіграють великої ролі у оперативно-службовій діяльності випускників, але без його глибокого розуміння не можна засвоїти саму дисципліну.

У залежності від вихідного рівня знань і проектованого рівня навчання за НЕ розподіляється бюджет часу на навчання під керівництвом викладача, самостійну роботу, на теоретичну і практичну підготовку, обираються контрольні навчальні заходи. Ці рівні навчання накладають відбиток і на зміст кожного НЕ навчальної програми.

Проектований рівень навчання доводиться до курсантів (слухачів). Це дає їм можливість орієнтуватися у роботі з засвоєння навчального матеріалу дисципліни. Він може використовуватися при проведенні поточного і підсумкового контролю успішності, а також при самоконтролі.

Нерідко більшість дисциплін, включених до проектів навчальних планів, принципово не є новими (збереглися їх наукові основи), хоча їх назва, обсяг і зміст можуть бути суттєво зміненими. В цьому випадку вони підлягають критичному аналізу у відповідності до їх нових цільових призначень. Із навчальних програм виключаються НЕ, що втратили актуальність, вводяться нові.

Вибір навчальних елементів, розробка їх змісту, визначення послідовності вивчення, установлення логічних зв’язків всередині дисципліни і міжпредметних зв’язків здійснюється на підставі накопиченого досвіду в узагальненні наукових знань, врахування мети дисципліни, всіх змін, що вносяться до проектів нових навчальних планів. Ретельному перегляду підлягає і практична спрямованість дисципліни, враховуються перспективи розвитку навчально-матеріальної бази, інформатизації і комп’ютеризації навчального процесу, використання прогресивних методик викладання, зростання науково-методичного потенціалу кафедри.

При розробці і корегуванні навчальних програм враховуються їх здійснюваність на практиці, з точки зору як фактичного науково-методичного потенціалу кафедр, так і стану навчально-матеріальної бази, реальних можливостей щодо впровадження нових інформаційних технологій навчання. У цьому значенні, за однією і тією ж дисципліною навчальні програми у ВЗО МВС різного рівня розвитку не можуть бути ідентичними. У противному випадкові один ВЗО не буде використовувати свої потенціальні можливості, а для іншого навчальні програми стануть реально нездійсненими.

Розробка нових навчальних програм і їх корегування здійснюється кафедрою не ізольовано, а спільно з іншими кафедрами ВЗО МВС, при дотриманні принципу сприймання навчання у тісній взаємодії і за особливої ролі керівництва факультету, яке відповідає за якість підготовки бакалаврів і спеціалістів у відповідності до кваліфікаційних характеристик. У цій справі важлива роль належить навчальному відділу ВЗО МВС.

У четвертому розділі навчальної програми подається розподіл часу за розділами, темами і видами навчальних занять. При розробці навчальної програми із заново введеної дисципліни рекомендується спочатку розподілити час за розділами, а всередині їх – за темами, у залежності від обсягу навчального матеріалу, його ваги у підготовці курсантів (слухачів) за спеціальностями і логіки викладання дисципліни. При цьому доцільно використовувати кількісні підходи, виходячи із вказаних вище проектованих рівнів навчання.

Далі розподіляється час на теоретичну і практичну підготовку у кожному розділі навчальної дисципліни. Теоретичній підготовці надається пріоритетний характер, оскільки теорія прокладає шлях до практики. Вона науково обгрунтовує як зміст практичної підготовки, план і шляхи її удосконалення, хоча практика, в свою чергу, висуває свої суворі вимоги до теорії.

Теоретична підготовка не обмежена лише лекційними заняттями. Спираючись на науковий фундамент, закладений у лекціях, вона накопичується на семінарських, групових, лабораторних і практичних заняттях, у ході виконання курсових і дипломних проектів (робіт, завдань), при самостійній роботі. Якщо на лекції виділено, наприклад, 40% навчального часу, це не означає, що на теоретичну підготовку відведена така ж частка часового бюджету. Важливо раціонально розподілити час на теоретичну підготовку між лекціями (на науковий фундамент дисципліни) та іншими видами занять (на нові теоретичні питання прикладного характеру, поширення і поглиблення знань, отриманих на лекціях).

У кінцевому результаті розподіл часу на теорію і практику безпосередньо залежить від ролі і місця дисципліни у системі навчального процесу, її характеру (базова теоретична, спеціальна, дисципліна практичної спрямованості і т.ін.), від запланових рівнів навчання та інших чинників. Розподіл часу за практичними видами навчальних занять залежить від мети дисципліни, її характеру, стану навчально-матеріальної бази (навчального центру, забезпечення кафедри лабораторним обладнанням, криміналістичною чи спеціальною технікою, ЕОМ, озброєнням тощо).

В останній час ВЗО МВС наполегливо шукають шляхи підвищення ролі самостійних занять слухачів і курсантів у системі підготовки офіцерських кадрів. Це завдання може бути успішно вирішене при переході на індивідуалізацію навчання, що дозволяє використовувати потенційні творчі здібності кожного курсанта (слухача). Даний підхід передбачає виділення значного обсягу навчального часу на самостійну роботу слухачів і курсантів при відповідному скорочені часу на планові заняття за розкладом. Цей перехід може бути здійснений за дотримання таких основних умов:

навчальна дисципліна добре поставлена, забезпечена сучасною навчально-методичною і науковою літературою, лабораторії обладнані достатньою кількістю робочих місць;

колектив викладачів кафедр має високий науково-методичний потенціал, великий досвід навчання за дисципліною;

у ВЗО МВС добре налагоджене інформаційне забезпечення навчального процесу (у певній мірі вирішена проблема інформатизації навчання);

кафедра обладнана достатньою кількістю сучасних персональних ЕОМ, а викладачі володіють методами використання комп’ютерної техніки у педагогічному процесі.

У розділі програми «Інформаційно-методичне забезпечення самостійної роботи курсантів (слухачів)» подається головна і додаткова навчальна література.

При коригуванні діючої навчальної програми розподіл часу за розділами, темами і видами занять проводиться виходячи із накопиченого досвіду її викладання, а також умов, що змінилися. Коригування може здійснюватися за ініціативою кафедри, коли виникла необхідність у виключенні тем, що втратили актуальність, і введенні нових, а також у випадках, коли кафедрою знайдено більше ефективні педагогічні методи викладання дисципліни. Скоригована навчальна програма із внесеними змінами подається ректору ВЗО МВС на затвердження.