[судпъ члена родини

63

^дтйозна травма або захворювання

53

ІШлюб__

50

^Утрата роботи

47

гтримирення чи інші зміни в сімейному житті

45

Зихід на пенсію

45

Чміни в стані здоров'я члена родини

44

RariTHicTb

40

Сексуальні проблеми

39

Поява нового члена родини

39

Зміна місця роботи

39

Зміни v фінансовому стані

37

Смерть близького друга

37

Дер_еведення на іншу роботу

36

Серйозні суперечності з партнером

35

Великий борг

31

Наближення терміну сплати боргу

зо

Зміна у відповідальності за місцем роботи

29

Залишення рідного будинку сином або дочкою

29

Конфлікти з тестем (свекром), тещею (свекрухою)

29

Винятковий особистий вчинок або досягнення

27

Вступ до школи або її закінчення

26

Зміна умов життя

25

Зміна звичок

24

Проблеми й конфлікти з начальством

23

Зміна робочого часу або умов роботи

20

Зміна житла

20

Зміна школи

20

Зміна відпочинку

19

Зміни в суспільній діяльності

18

Дрібний борг

17

Зміни, пов'язані зі сном і режимом дня

16

Зміни в родині

15

Зміни в харчуванні

15

Відпустка

13

Свято

12

Провина ("штраф за проїзд без квитка тощоі

11

132

Розділ 2

Наведений перелік стресів не є вичерпним. При цьому загальний по­казник ступеня тяжкості постійно накопичується. Приміром, якщо за рік ви встигнете закінчити навчання, влаштуватися на роботу, вийти заміж, завагітніти, народити дитину, підшукати квартиру, то лише ці радісні по­дії принесуть більш як 200 балів. У зв'язку з переліченими вище приєм­ними турботами, цілком імовірно, що ваш бюджет може постраждати, після чого ви можете наблизитися до критичної оцінки в 300 балів. Нара­жаючи себе на небезпеку набрати 300 балів протягом одного року, Ви отримаєте серйозні психосоматичні захворювання (інфаркт, астма, алер­гія тощо), депресію.

Всесвітня організація охорони здоров'я стверджує, що найближчі 20 років депресія буде одним із найпоширеніших захворювань поряд із серцево-судинними. За останні ЗО років розвиток техніки відбувався особ­ливо швидко. Через швидку зміну умов життя люди зазнають величезно­го психологічного тиску. Наслідками напруженого ритму роботи є і від­чуття втоми, сонливість або безсоння, тривожність, погана концентрація уваги, втрата сенсу життя, зниження сексуальної активності. Наявність цих симптомів протягом декількох тижнів є приводом для візиту до ліка­ря. Хворих із важкою формою захворювання переслідують думки про са­могубство. Наприклад, у Великобританії за останній рік сталося біля се­ми тисяч самогубств. На думку лікарів, близько 75 % - через депресію.

Стрес - це напружений стан людини, що виникає в ситуації впли­ву емоційно негативних умов.

Поняття «стрес» має давню історію і, на думку вчених, походить від латинського слова «stringere», тобто затягувати. Куди ж затягують нас життєві негоди, і, що ми, безробітні, безгрошові і не впевнені в собі, мо­жемо їм протиставити?

Французький лікар Ален Бомбар виявив, що більшість потерпілих від аварії суден гинуть зовсім не від втрати сил, а від страху перед стихією. Ці умови легше переносять жінки: у них триваліше зберігаються координа­ція рухів, терморегуляція та енергообмін. Чоловіки більше піддаються «нервовому зриву», або стресу. Зазначимо, що координація рухів, а в ряді випадків - і фізична працездатність вища у молоді. Проте в умовах пере­напруги у молоді, як й у осіб похилого віку, спостерігається значне зни­ження розумової працездатності порівняно з особами середнього віку. Та­ким чином, стрес діє на людей неоднаково.

Чому ж стрес має вибірковий вплив?

Порушення несталої рівноваги між вимогами до самого себе й оцін­кою своїх можливостей виконати ці вимоги є тією негативною стороною стресу, про яку так багато пишуть і говорять. Особливо часто ми чуємо слово «страждання». Страждання - це сильний приступ болю або горя, що завершується стомленням. Це наукове визначення такого знайомого нам усім стану відображає емоційну сторону того процесу, що має ємну назву «стрес».

Стресори бувають фізіологічними й психологічними. До фізіологіч­них відносяться болючі впливи, надмірне фізичне навантаження, екстре­мальні температури (спека, мороз) тощо; до психологічних - необхід-

СЕКРЕТИ ЗАХИСТУ      133

яість прийняти рішення, відповідальність, образа, переживання, кон­флікт, сигнали про небезпеку тощо.

Найбільш руйнівними для організму є психологічні стреси, що поділяю­ться на інформаційні (виникають в умовах інформаційних перевантажень) та емоційні (є наслідком конфліктних ситуацій, погроз, образ тощо).

Будь-які зміни в нашому житті виступають у ролі своєрідного балас­ту. Йдеться не лише про ситуації, які ми розцінюємо як негативні. Отже, спробуємо з'ясувати, що ж таке стрес у діловому житті і як ми його пере­живаємо.

Коли в ситуацію залучені емоції й почуття, не покладайся на ло­гіку і здоровий глузд.

Зазначимо, що встановлено пряму залежність сили емоційної напруги від частоти пульсу. Так, частішання пульсу у фінансових контролерів прямо залежить від ступеня їхньої відповідальності при рахуванні банк­нот. Під час посадки літака в несприятливих умовах частота пульсу зрос­тає у того пілота, який здійснює посадку, хоча ступені небезпеки й усвідомлення цієї небезпеки однакові для всіх членів екіпажа.

Реакція на стрес може бути різною залежно від психологічних особ­ливостей людини. При цьому рівень стресу визначається переважно її установкою на власну роль у наявній ситуації. Хтось стає занадто збу­дженим, не здатним приймати рішення й адекватно сприймати ситуацію, хтось впадає у стан «ступору», уникає спілкування.

Протягом усього життя ми переживаємо величезну кількість стресо­вих ситуацій. Деякі з них спричиняють ефект «загартовування», який сприяє мобілізації всіх внутрішніх сил, деякі здатні зруйнувати людину, завдати непоправної шкоди її психіці та здоров'ю.

Неможливо жити й працювати без стресу, але треба пам'ятати, що ро­бота в екстремальних умовах може призвести до інфаркту, виснажити нервову систему.

Де ж та «золота середина», що дозволила б якомога довше «залишати­ся в строю» й одержувати задоволення від життя?

На думку психологів, у кожної людини існує свій індивідуальний по­ріг чутливості до стресу. А от динаміка проходження стресу однакова практично в усіх.

Виділяють три основні стадії розвитку стресового стану:

наростання внутрішньої напруженості;

власне стрес;

зниження внутрішньої напруженості.

Перша стадія. Це фаза мобілізації захисних сил організму, що підви­щує його стійкість відносно конкретного травмуючого впливу. При цьо­му організм функціонує з великою напругою різної тривалості. Харак­терними ознаками цієї стадії є втрата самовладання, здатності регулю­вати власну поведінку, а також виникнення певних труднощів у спілку­ванні.

Друга стадія - стадія збалансованої витрати адаптаційних резер­вів організму, тобто певної стабілізації опору. Вона характеризується по­вною або частковою втратою самоконтролю, руйнівним впливом стре-СУ на людину. Це, у свою чергу, призводить до того, що людина часто

134

Розділ 2

не пам'ятає, що вона робила або говорила, погано усвідомлює свої дії, про що пізніше зазвичай шкодує.

Якщо стрес триває довго, то у зв'язку з обмеженістю резервів організ­му неминуче настає третя стадія - виснаження. Вона характеризується переживанням почуття провини, жалю, поверненням «до самого себе».

Через деякий час стрес може повторюватися, оскільки у кожного -свій сценарій стресової поведінки. У одних реакція активна - під час стресу ефективність їхньої діяльності зростає до певної межі («стрес ле­ва»), а в інших - реакція пасивна, ефективність їхньої діяльності одразу знижується («стрес кроля»). Стрес є складовою частиною життя кожної людини - його не можна уникнути. Важливим є стимулюючий, творчий, а також формуючий вплив стресу в складних процесах виховання та на­вчання. Але стресові впливи не мають перевищувати пристосувальні можливості людини, тому що в цих випадках може погіршитися самопо­чуття, а також виникнути соматичні та невротичні захворювання.

Чи можна зробити стрес керованим, навчитися володіти собою?

Звичайно, так!

Найголовніше - це подолати внутрішнє напруження на першій стадії! Отже, перша стадія подолання внутрішнього напруження полягає в то­му, щоб навчитися релаксації (розслабленню). Уміння розслаблюватися стане Вам у пригоді, оскільки без цього не може йтися про техніку пі­знання самого себе. Саме тому всі прийоми релаксації засновані на більш-менш свідомому розслабленні м'язів.

АНТИСТРЕСОВА РЕЛАКСАЦІЯ (рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я)

Ляжте (у крайньому випадку - присядьте) зручніше у тихому, слаб­

ко освітленому приміщенні; одяг не має сковувати ваших рухів.

Закрийте очі, дихайте повільно й глибоко. Зробіть вдих і приблизно

на 10 секунд затримайте подих. Видихайте повільно, стежте за розслаб­

ленням і подумки кажіть собі: «Вдих і видих, як приплив і відлив». По­

вторіть цю процедуру 5-6 разів. Потім відпочиньте близько 20 секунд.

Вольовим зусиллям скорочуйте окремі м'язи або їх групи та утри­

муйте їх у цьому стані до 10 секунд, потім розслабте м'язи. У такий спо­

сіб пройдіться по всьому тілу. Повторіть дану процедуру тричі, розслаб­

теся, звільніться від усього зайвого, ні про що не думайте.

Спробуйте якомога конкретніше уявити собі стан розслабленості, що

пронизує Вас від пальців ніг, через ікри, стегна, тулуб до голови. Повторюй­

те про себе: «Я заспокоююся, мені приємно, мене ніщо не тривожить».

Уявіть собі, що відчуття розслабленості проникає в усі частини Ва­

шого тіла. Ви відчуваєте як напруга залишає вас. Ваші плечі, шия, лицьо­

ві мускули (рот може бути відкритий) розслаблені. Лежіть спокійно, як

ганчіркова лялька. Насолоджуйтеся цим відчуттям близько 30 секунд.

Порахуйте до 10, подумки навіюючи собі, що з кожною наступною

цифрою ваші м'язи розслаблюються ще більше. Тепер Ваша єдина тур­

бота - насолодитися станом розслабленості.

Настає «пробудження». Порахуйте до 20. Скажіть собі: «Коли я до-

СЕКРЕТИ ЗАХИСТУ      135

рахую до 20, мої очі відкриються, я буду почувати себе бадьорим. Непри­ємна напруга в кінцівках зникне».

Ця вправа рекомендована до виконання 2-3 рази на тиждень. Спочат­ку вона займає біля чверті години, але при достатньому оволодінні нею релаксація досягається швидше.

На думку фахівців східної медицини, подолати стрес допомагають вправи по відпрацьовуванню глибокого подиху, що є ефективним при панічних реакціях і м'язовій напрузі.

Спочатку необхідно визначити, як Ви робите глибокий вдих. Покла­діть одну руку на груди, іншу - на живіт. Зробіть глибокий вдих і поди­віться, яка рука підніметься першою. Якщо верхня - Ви вдаєтеся до груд­ного подиху, якщо нижня - до черевного. Грудне (поверхневе) дихання властиве більшості дорослих людей. Таке дихання може збільшити при­ступи паніки, тому необхідно навчитися глибокому диханню. Для того щоб дихати носом, виберіть зручну позу, закрийте очі, прислухайтеся до себе, покладіть одну руку на груди, іншу - на живіт. Спробуйте зосере­дитися на тому, як піднімаються грудна клітка й живіт. Чи погоджена їх робота? Чи спостерігається певне напруження в різних частинах тіла? За допомогою глибокого подиху Ви можете регулювати свої емоційні й фізіологічні реакції.

Психологи стверджують, що люди, успішні на роботі й в особистому житті, вміють контролювати себе в стресовому стані, прагнуть опанува­ти себе на початку напруженої ситуації, перевести стресову енергію в ін­ші види діяльності.

Спробуємо підвищити нашу стресову стійкість на практиці

1.         Зверніться до позитивного самонавіювання.

Підготуйте перелік фраз, що допоможуть у важку хвилину. Цілком доречним є гумор - «Нас не наздоженуть», «Нам не страшний сірий вов-к», «Ніколи не здавайся» тощо.

Зупиніть думки. Як тільки Вас відвідає негативна думка, негайно

замініть її позитивною.

Програмуйте ситуацію. Спробуйте заздалегідь написати сценарій

успішної поведінки у разі перевірки.

Крім того, у кожної людини є дієві методи, за допомогою яких можна взяти себе в руки:

*♦♦ добре відоме правило «порахувати до 10»; *♦♦ послухати улюблену музику;

вийти з приміщення;

абстрагуватися, наприклад, заварити чай;

поговорити із симпатичним Вам співрозмовником;

підійти до вікна, помилуватися природою.

Зробіть перерву, відверніться на щось приємне!

Відомий учений, біолог і медик, родоначальник теорії стресу Г. Сельє акцентував увагу на психологічній стороні стресу, тому рекомендував: «Роби так, щоб завоювати повагу інших, викликати схвалення і добро-

136       Розділ 2

зичливе ставлення оточуючих, тим самим створивши для себе макси­мальну безпеку й можливість успіху».

А от кілька рекомендацій Сельє, що допоможуть вам зайнятися «пси­хологічним» тренуванням прямо зараз:

бажаючи завоювати любов, не заводьте дружби з «скаженим соба­

кою»;

завжди прагніть досягти «вершини»;

цінуйте простоту життєвого укладу і не викликайте ворожості в ото­

чуючих своєю пихатістю;

у якій би ситуації Ви не опинилися, спочатку подумайте: а чи варто

боротися далі?

пам'ятайте про світлі моменти життя, про дії, здатні поліпшити Ваш

стан;

навіть після повного «розгрому» відкидайте гнітючі думки, щоб

не зневіритися у собі;

не відкладайте «на завтра» вирішення будь-якої неприємної для Вас

ситуації, необхідне для досягнення Вашої мети.

А ще не забувайте, що готових рецептів для досягнення успіху про­сто немає. Усі ми не схожі один на одного, і наші проблеми такі рані, а способів їх вирішення безліч... Тож давайте почнемо їх вирішувати!

ПЕРШИЙ КОНТАКТ

Виходимо з того, що контролер - теж людина, яка у перший момент спілкування перебуває, як і Ви, у стані внутрішнього напруження. Перед ним поставлені певні задачі, і він припускає, що Ви ховатимете відомо­сті, які його цікавлять. Саме тому він націлений негайно перейти до пере­вірки. Під час першого контакту одразу обирається програма спілкуван­ня: симетрична або додаткова. Під симетричною моделлю розуміється вікова, інтелектуальна, соціальна рівність сторін, що спілкуються. До­даткова програма затверджує нерівність і фіксує дистанцію спілкування, якої потім суворо дотримуються.

Оскільки більшість людей формує думку про своїх нових знайомих за першим враженням, необхідно сформувати необхідне для Вас сприйнят­тя. Варто враховувати, що перше враження про людину на 55 % залежить від візуальних вражень, на 38 % - від манери говорити і лише на 7 % - від того, що вона говорить. Скористаємося практичними рекомендаціями Р. Роніна щодо форсованого впливу на особистість.

Серед психологічних нюансів, що істотно впливають на перше враження, відзначимо:

«ефект ореола» (забарвлення однією якістю всіх інших) - загальне

сприятливе враження про людину забезпечує позитивні оцінки її досі ще

невідомих (зокрема моральних) якостей;

фізична привабливість поліпшує позитивну оцінку як рис особисто­

сті, так і окремого вчинку («ефект краси»);

якщо чоловіка супроводжує добре одягнена жінка з привабливою

зовнішністю, він оцінюється вище, ніж у супроводі некрасивої і неаку­

ратно одягненої жінки;

СЕКРЕТИ ЗАХИСТУ      137

привітна доброзичлива посмішка сприяє виникненню довіри;

чесне, тверде та мужнє рукостискання у поєднанні з прямим погля­

дом в очі подобається майже усім;

NOTA BENE! Податковому інспекторові не рекомендується об­мінюватися рукостисканням з платниками податків!

Бесіди з податковими інспекторами не повинні починатися (або закінчуватися) рукостисканнями. Це правило інспекторами має ви­конуватися неухильно. Але якщо відвідувач простягнув Вам руку для рукостискання, Ви масте відповісти йому тим самим, але неохо­че і з удаваною зніяковілістю, щоб він зрозумів, що виявив стосовно Вас маленьку безтактність.

крайнощі в одязі (дуже модний або занадто застарілий костюм), як

і відсутність смаку, породжують негативне враження; особливо це сто­

сується стоптаного або брудного взуття та пом'ятого головного убору;

жінки оцінюють чоловіка за 45-60 секунд, при цьому особлива ува­

га звертається на його мову, очі, зачіску, руки, взуття, одяг (саме в такій

послідовності);

«по одежинці» зазвичай не лише зустрічають, а й довіряють;

дружня обстановка, смачна "їжа, приємна музика, несподіване везіння

та інші моменти, що приводять суб'єкта в добросердий настрій, завжди

допомагають позитивному сприйняттю ним нового знайомого («ефект пе­

ренесення почуттів»);

виняткову силу в створенні гарного настрою, і, відповідно, у налаш­

туванні співрозмовника на бесіду з Вами має комплімент.

Основне враження про Вас складається у візаві і по Ваших пер­ших фразах. Саме початкові пропозиції викликають у нього бажання або небажання продовжувати вихідну розмову. Спробуйте уникати:

вибачень і виявлень ознак непевності (крім спеціальних прийомів);

навіть малих проявів неповаги й зневаги до співрозмовника; будь-

якій людині подобається, коли їй повідомляють приємні речі;

будь-якого тиску на візаві, що змушує його займати оборонну пози­

цію;

не варто ставити зайві запитання. Банальний початок орієнтує на ба­

нальність усієї бесіди;

почавши бесіду, спробуйте створити доброзичливу атмосферу таки­

ми запитаннями, на які людина відповість «так» із задоволенням;

на перший план необхідно висувати судження й прагнення співроз­

мовника;

Пам'ятайте, що:

дипломатичну поведінку характеризують обережність, тактовність і

елементарна чемність;

доброзичлива установка породжує стан свободи й невимушеності;

приємно розмовляти з людьми, які мають жваве обличчя й експре­

сивні жести;

138       Розділ 2

стійкий контакт очима зі співрозмовником виявляє зацікавленість і

надихає візаві на продовження монологу;

найпростіші нейтральні слова «звичайно», «розуміється» зі співчут­

ливим нахилом голови підбадьорюють співрозмовника;

коли людина бачить, що її слухають, вона, у свою чергу, прислуха­

тиметься до Вас;

будь-якій людині подобається, якщо тактовний візаві співчутливо

вислухає й надихне її говорити про себе (ніщо так не лестить партнерові,

як увага - люди зазвичай люблять говорити про власну персону);

розмовляти з партнером бажано на його звичній мові;

починати розмову необхідно на тему, що цікавить партнера (або ста­

вити запитання, на які приємно відповідати);

дати відчути партнеру значущість і перевагу в певній області, при­

чому робити це гранично щиро (фальш досить рідко вдається приховати,

і вона сприймається як образа);

виявляти до партнера непідробний інтерес (а не намагатися заціка­

вити собою);

завжди пам'ятати його ім'я;

не зловживати незнайомими словами;

викладати думку, подібну до його власної.

Психологічним прийомом, що полегшує початковий контакт, є спіл­кування з об'єктом як із своїм старим знайомим. Утім, цей прийом можна використовувати лише за відповідної психології людини і відпо­відної ситуації.

ПРОЦЕС СПІЛКУВАННЯ З КОНТРОЛЕРАМИ

У процесі спілкування з контролерами можуть виникнути певні труд­нощі.

Існують спеціальні тактичні прийоми, які допоможуть Вам краще зро­зуміти співрозмовника.

І. З'ясування (уточнення)

З'ясування - це звернення до співрозмовника за уточненням. З'ясу­вання допомагає зробити повідомлення зрозумілішим і сприяє точнішо­му його сприйняттю іншою стороною. Щоб одержати додаткові факти або уточнити зміст окремих висловлювань, слухач може сказати при­близно так: «Будь ласка, уточніть це». Можна скористатися такими допо­міжними фразами:

Чи не могли б Ви повторити ще раз?

Я не розумію, що Ви маєте на увазі.

Я не зрозумів.

Чи не не могли б Ви пояснити це?

Роз'яснювальні фрази мають іноді форму «відкритих» запитань. Ці запитання змушують контролера розширити або звузити своє первісне повідомлення. Для цих цілей можна також користуватися і «закритими» запитаннями, що потребують простих відповідей - «так» або «ні». Нап­риклад, запитання: «Це важко?», «Волієте зробити це самостійно?», «Це все, що Ви хотіли сказати?»

СЕКРЕТИ ЗАХИСТУ      139

II. Перефразовування

Ціль перефразовування - власне формулювання повідомлення кон­тролера для перевірки його точності.

Як не дивно, перефразовування є корисним саме тоді, коли мова спів­розмовника видається нам зрозумілою. Перефразовування можна почати такими словами:

-Як я зрозумів Вас...

Як я розумію, Ви кажете...

На Вашу думку...

Іншими словами, Ви вважаєте...

При перефразовуванні нас, головним чином, мають цікавити зміст та ідеї, а не установка й почуття співрозмовника. Перефразовування по­відомлення надає можливість доповідачу побачити, що його слухають і розуміють, а якщо розуміють неправильно, то вчасно внести відповідні корективи в повідомлення.

III. Відображення почуттів

Акцент робиться не на зміст повідомлення як при перефразовуванні, а на відображення слухачем почуттів, співрозмовника, його установок та емоційного стану. Відображення почуттів співрозмовника дозволяє кра­ще зрозуміти його стан, тому відповіді варто формулювати своїми слова­ми, наприклад:

Мені здається, що Ви відчуваєте...

Імовірно, Ви відчуваєте...

Чи не відчуваєте Ви себе трохи...

У відповідях варто враховувати емоційний стан співрозмовника, ін­тенсивність його почуттів, використовуючи у них певну градацію при­слівників:

-           Ви трохи розстроєні... (зовсім, дуже, страшно).

Зрозуміти почуття співрозмовника можна різними шляхами. По-пер­ше, варто звертати увагу на вживані ним слова, що відображають почут­тя, наприклад, сум, гнів, радість тощо. Такі слова є ключовими. По-дру­ге, необхідно стежити за невербальними засобами спілкування, а саме: за виразом обличчя, інтонацією, позою, жестами й переміщенням співроз­мовника (чи відходить особа, яка говорить, від співрозмовника чи підхо­дить до нього ближче). По-третє, спробуйте уявити, що Ви відчували б на місці сторони, що говорить.

І, нарешті, варто намагатися зрозуміти загальний зміст спілкування, причини звернення співрозмовника саме до Вас, оскільки це допомагає визначити його почуття.

IV. Резюмування

Резюмуючі відповіді підсумовують основні ідеї й почуття співрозмов­ника. Резюмуючі висловлення допомагають об'єднати фрагменти роз­мови в смислову єдність. Вони надають слухачу впевненість у точному сприйнятті повідомлення й водночас допомагають зрозуміти, наскільки добре доповідачу вдалося передати свою думку.

140

Розділ 2

При цьому можуть бути використані типові вступні фрази: «Те, що Ви в даний момент сказали, може означати...», «Вашими основними ідея­ми, як я зрозумів, є...», «Якщо зараз підсумувати сказане Вами, то...».

Резюмування є особливо доречним у ситуаціях, що виникають при об­говоренні розбіжностей, врегулюванні конфліктів, розгляді претензій тощо.

У спілкуванні з контролерами не вдавайтеся до:

негативного егоцентризму (розмови про власні інтимні справи);

застосування банальностей;

пасивності (підтакування) співрозмовникові;

самозаглибленості;

низької емоційності;

похмурості;

надмірної серйозності;

підлесливості;

передчасних висновків;

підвищеної абстрагованості від предмета теми;

удавання (розігрування зацікавленості або співпереживання);

зарозумілості (гордовитості та зневаги до співрозмовника);

брутальності (виразного протиріччя);

♦♦♦ балакучості (володіння розмовою як вотчиною);

непрошених порад;

безапеляційності зауважень.

NOTA BENE! Психологи використовують цікавий прийом під час навчання культурі спілкування, зокрема, вмінню розбиратися в лю­дях. Долі кладеться вузька доріжка, «місток», по якому з різних сто­рін мають одночасно пройти дві людини. Унизу — нібито ріка. Яким чином вони поведуться, зустрівшись на середині шляху? Один мопсе присісти, а інший переступити через нього. Це окремий випадок фор­мування загальної мови -мови МИ, про яку НАМ доводиться домовля­тися, йдучи для цього на взаємні поступки. Ще одним прикладом та­кої стратегії є ситуація, коли один бере на руки іншого і, повертаючи на 180 градусів, ставить його знову на «місток». Помітьте, що в цьо­му випадку у формуванні нової мови важливим фактором виступає взаємна довіра. Проте лише усунення можливості злого наміру з боку партнера, віра в його силу, спритність і тямущість дозволяє зважи­тися на подібні експерименти. Обережніші віддадуть перевагу без­печнішому шляху: Поступливий обернеться та пропустить Непо­ступливого. Щоправда, зустрічаються й такі, що продовжують свій шлях, НЕ ЗАВАЖАЮЧИ ІНШОМУ. Вони проходять по вузькому містку, не зачіпаючи один одного.

СЕКРЕТИ ЗАХИСТУ      141

СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТА

До моменту закінчення спілкування у вас має скластися думка про контролера, його психологічний портрет. Скористаємося порадами пси­хологів.

Кожна людина одержує інформацію по трьом каналам (фільтрам сприй­няття). Вони визначають той спектр сприйняття реального світу, що фізіо­логічно доступний людині:

Візуальний (зоровий);

Аудіо (звуковий);

Кінестетичний (почуттєвий).

Однак кожен із нас довіряє переважно одному каналові. Одні не повірять, доки не почують, інші більше вірять тому, що мож­на побачити, треті - поки не спробують на смак, вагу.

Більш повній оцінці типу особистості допоможуть такі дані.

«ВІЗУАЛІСТ»

Часто вживає слова «мені здається», «я бачу», «подивіться», «наші погляди не збігаються», «уявіть собі».

При спілкуванні обов'язковий зоровий контакт. Іншими словами, ди­віться, щоб почути. Погляд яскравий, що запам'ятовується.

«АУДІАЛІСТ»

Сприймає інформацію на слух. Часто вживає вирази «послухайте», «у мене на слуху», «прислухайтеся до...»

Голова нахилена вбік («телефонна поза»), ніби до чогось постійно прислуховується. Щоб почути, не дивиться.

«КІНЕСТЕТИК»

При спілкуванні вживає такі вирази, як «я почуваю», «я відчуваю». Йому до вподоби торкатися співрозмовника, оскільки він довіряє лише своїм відчуттям. Швидше доторкнеться, ніж подивиться.

NOTA BENE! Ще в IV столітті до н. є. учень великого Аристоте­ля Феофраст звернув увагу на те, що характер людини відбивається в Я поведінці Він описав свої спостереження у праці «Характери». За Феофрастом людина виявляє себе у повсякденних вчинках, у манері спілкування з іншими людьми, особливостях мови, одягу, ставленні до речей.

Сенека зауважує, що можна зрозуміти вдачу людини по дрібницях. Безсоромного видають і хода, і рух руки, і будь-яка відповідь. У Плутар­ха йдеться про визначення «небезпечних типів» за ознаками зовнішності. У сучасній психології під характером розуміється індивідуальний склад особистості людини, що дістає вияв в особливостях поведінки й ставлен­ні (установках) до оточуючої дійсності.

142

Розділ 2

Найповніше характер розкривається в екстремальних ситуаціях. Вір­ним видається висловлення одного з класиків італійського Відродження Франческо Гвіччардіиі: «Ніщо так не розкриває якостей людини, як до­ручення йому справи або наділення владою».

Безумовно, спостереження є найкращим способом вивчення й оцінки особистості. Проте у реальному житті глибоко розібратися в харак­тері людини, оцінити її поведінку в складних ситуаціях можливо лише в результаті тривалого спілкування. А що ж робити, якщо до Вас на пере­вірку прийшов один із так званих небезпечних типів? Спілкування з люди­ною з неадекватним розвитком окремих властивостей характеру може виявитися досить проблематичним.

NOTA BENE! На думку відомого німецького психіатра К. Леонгар-да, у 20-50 % людей деякі риси характеру настільки загострені, що це за певних обставин призводить до однотипних конфліктів і зривів. У 80 % співробітників, які нелояльно чинять стосовно партнерів, ма­ють місце психологічні особливості демонстративного, гіпертеміч-ного і застрягаючого типів.

Для найшвидшого виявлення подібних осіб, які належать до «небез­печних типів», на практиці може стати корисною таблична система ознак, що наводиться нижче.

1.         Ознаки

демонстративного типу

Фахівцями з психології спілкування встановлено, що від 60 до 80 % ін­формації у процесі взаємодії людей передається за допомогою невербаль-них засобів комунікації, тобто поз, міміки, жестів, і лише 20—40 % відо­мостей надається за допомогою слів. Таким чином, невербальні ознаки го­ворять про людину значно більше, ніж слова.

Ці ознаки нерідко дозволяють визначити представників гіпертеміч-ного і застрягаючого типів.

2.         Ознаки

гіпертемічного типу